Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"03" вересня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/241/21
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кравець С.Г.
секретар судового засідання: Гекалюк О.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Морозова Т.В., ордер серія КС №494542 від 30.03.2021,
Антонюк О.Я., директор, наказ №1-К-01 від 07.04.2004,
від відповідача: Бродецький М.А., керівник (виписка з ЄДР),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Елтех" (м.Коростишів, Житомирська область)
до Товариства з додатковою відповідальністю "Кортекс" (м.Коростишів,
Житомирська область)
про визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту від
08.11.2011, визнання недійсним абзацу 2 п.1.1 договору купівлі-продажу земельної
ділянки від 08.11.2011, визнання протиправними дій та усунення перешкод в
користуванні земельною ділянкою.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 06.07.2021 по 03.09.2021.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Елтех" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Кортекс" про:
- визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту, укладеного 08 листопада 2011 року Товариством з додатковою відповідальністю "Кортекс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Елтех", посвідченого Владикою І.В., приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу, реєстровий номер 7195;
- визнання недійсними положення абзацу другого п.1.1. договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 08 листопада 2011 року Товариством з додатковою відповідальністю "Кортекс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Елтех", посвідченого приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Владикою І.В., реєстровий номер 7192;
- визнання протиправними дій Товариства з додатковою відповідальністю "Кортекс", з втручання у користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Елтех" земельною ділянкою кадастровий номер 1822510100:01:016:0249, що знаходиться за адресою: м.Коростишів, Житомирської області, вулиця Героїв Небесної Сотні, буд.68;
- зобов'язання Товариство з додатковою відповідальністю "Кортекс" усунути перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Елтех" у користуванні земельною ділянкою шляхом заборони втручання у вільне володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою кадастровий номер 1822510100:01:016:0249, що знаходиться за адресою: м.Коростишів, Житомирської області, вулиця Героїв Небесної Сотні, буд. 68;
- зобов'язання Товариство з додатковою відповідальністю "Кортекс" усунути перешкоди в користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Елтех" земельною ділянкою кадастровий номер 1822510100:01:016:0249, що знаходиться за адресою: м.Коростишів, Житомирської області, вулиця Героїв Небесної Сотні, буд.68, шляхом заборони Товариству з додатковою відповідальністю "Кортекс" вільного користування внутрифабричним проїздом (дорогою), який знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1822510100:01:016:0249.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 09.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 30.03.2021.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 30.03.2021, зокрема, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 19.04.2021.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19.04.2021 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання до 01.06.2021.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 01.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/241/21 до судового розгляду по суті на 06.07.2021.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 06.07.2021 оголошено перерву в судовому засіданні при розгляді справи по суті до 03.09.2021.
Представники позивача в судових засіданнях підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві від 04.03.2021 (т.1, а.с.1-14), письмових поясненнях від 30.03.2021 (т.1, а.с.186-189), відповіді на відзив від 13.04.2021 (т.2, а.с.1-4), письмових поясненнях позивача по суті від 06.07.2021 (т.2, а.с.186-192), промові у судових дебатах від 03.09.2021 (т.2, а.с.202-205).
Представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечив, просив у позові відмовити з підстав, наведених у відзиві №39 від 24.03.2021 на позовну заяву (т.1, а.с.143-149), запереченнях на відповідь на відзив №55 від 01.05.2021 (т.2, а.с.168-172), промови відповідача №90 від 03.09.2021 (т.2, а.с.200-201). Також підтримав заяву №38 від 24.03.2021 про застосування наслідків спливу позовної давності в зв'язку з пропуском (т.1, а.с.181-183). Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю.
Дослідивши подані документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд,
17.10.2007 між ТОВ "Інженерно-технічний центр "Елтех" та ВАТ "Коростишівська прядильно-ткацька фабрика "Кортекс" було укладено договір купівлі-продажу приміщення, майна та обладнання, за умовами якого ВАТ "Коростишівська прядильно-ткацька фабрика "Кортекс" передало у власність, а ТОВ "Інженерно-технічний центр "Елтех" прийняло у власність (купило) і сплачує ціну згідно з умовами цього договору нежиле приміщення, а саме: приміщення майстерні, що позначено літ. "Н", що знаходиться за адресою: м.Коростишів, Житомирська область, вул. Карла Маркса, буд.56, та майно та обладнання, а саме: паркан довжиною 30,0м.п. та внутріфабричний проїзд (дорога) довжиною 130,0м.п. та станок токарний, станок токарно-гвинторізний, литформу. Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Владикою І.В. та зареєстрований за №5750, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів №4794825 від 18.10.2007 (т.1, а.с.43-45).
17.10.2007 між сторонами підписано додаток №1 до договору купівлі-продажу майна від 17.10.2007, в якому було погоджено, що продавець передає покупцю разом з придбаним майном земельну ділянку розміром 370,0кв.м. Від часу купівлі-продажу до часу повного юридичного оформлення права користування покупцем землею останній компенсує витрати продавця, пов'язані з платнею земельного податку. Покупець використовує електропровідні мережі продавця для забезпечення внутрішніх потреб. В зв'язку із проходженням по території, що передається інженерних комунікацій, а саме кабельних ліній фабрики та Коростишівського РЕМ, автомобільного проїзду та каналізаційної мережі на дані об'єкти поширюється сервітут, який сторони домовляються відобразити в кадастровому плані. Без письмової згоди фабрики "Кортекс" ніяких реконструкцій, будівництва та інших дій на площі, на якій діють умови сервітуту, покупець не має права робити. Термін дії п.3 складає 5 років і може бути скоригованим або продовженим за згодою сторін. Покупець проводить огородження своєї території за свій рахунок та власними силами. Технічні та організаційні питання щодо організації самостійного в'їзду на свою територію покупець вирішує і здійснює самостійно (т.1, а.с.47-48).
На виконання вказаного вище договору, між сторонами було складено та підписано Акт прийому-передачі основних засобів від 18.10.2007, за умовами якого продавець передав, а покупець прийняв у власність будівлю майстерні загальною площею 370,0м.кв., внутріфабричний проїзд довжиною 130м.п., паркан довжиною 30,0п.м, що знаходиться на території м.Коростишів, вул.К.Маркса, 56, станок токарний, станок токарно-гвинторізний, литформу. На момент прийому-передачі продане майно знаходиться у задовільному стані. Претензій у покупця до технічного стану будівлі відсутні (т.1, а.с.49).
18.10.2007 року між ВАТ "Кортекс" та Антонюк Олександром Ярославовичем підписано накладну №47 (а.с.51).
26.01.2011 сторонами підписано додаток №16 від 26.01.2011 до договору купівлі-продажу від 17.10.2007 яким визначено, що продавець передає у власність покупця земельну ділянку, що розташована за адресою: м.Коростишів вул. К.Маркса, 56, на якій знаходиться власність покупця та прилеглі території. Загальна орієнтована площа землі, що планується для продажу складає 1700,00м.кв. Покупець сплачує авансову суму 45,0тис. гривень. Остаточний розрахунок буде проведений після виконання вищезазначеної документації по визначенню площ та ціни землі, що підлягає продажу. При цьому продаж-купівля землі, що продається буде здійснена на підставі нотаріального посвідчення договору. Огорожа території землі, що продається буде здійснена силами та за рахунок покупця (т.1, а.с.51).
08.11.2011 між Публічним акціонерним товариством Коростишівське підприємство "Кортекс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Елтех" було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно з п.1.1. якого, предметом даного договору є купівля-продаж земельної ділянки, площею 0,1674 га, з кадастровим номером №1822510100:01:016:0249, з цільовим призначенням: землі промисловості, що знаходиться за адресою: м.Коростишів, Житомирської області, вулиця Карла Маркса (далі за текстом також - нерухоме майно/земельна ділянка). На вказаній земельній ділянці знаходяться нежитлові приміщення, що належать покупцю за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Владикою І.В. 17.10.2007р. за реєстром 5750.
Згідно договору від 08.11.2011р, що посвідчено приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Владикою І.В. за реєстром по встановлення земельного сервітуту, встановлено обмеження щодо вказаної ділянки (абзац 2 п.1.1 договору купівлі-продажу земельної ділянки).
Нерухоме майно, що є предметом даного договору, належить продавцеві на праві власності згідно державного актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №785161 (п.1.3 договору).
У п.3.1. договору сторони погодили, що покупець зобов'язується зареєструвати право власності на протязі 3 місяців з моменту нотаріального посвідчення цього договору.
За умовами п.9.1. договору, останній вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 08.11.2011 посвідчено приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Владикою І.В. за №7192, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів №10618759 від 09.11.2011 (т.1, а.с.52-58).
Також, 08.11.2011 між Публічним акціонерним товариством Коростишівське підприємство "Кортекс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Елтех" було укладено договір на встановлення земельного сервітуту, за умовами пункту 1 якого Публічне акціонерне товариство Коростишівське підприємство "Кортекс" встановлює земельний сервітут на земельній ділянці, площею 0,1674 га, Товариству з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Елтех", а саме: сервітут на прохід/проїзд, на використання даної земельної ділянки для проходження та обслуговування газогону ПАТ Коростишівське підприємство "Кортекс", площею 0,0251га, та площею 0,0030га, що за адресою: м.Коростишів, Житомирської області, вул.Карла Маркса, згідно плану земельного сервітуту, що є невід'ємною частиною даного договору.
За умовами пункту 2 договору, цей договір є безстроковим та безоплатним і вступає в силу з моменту його підписання та зберігає свою силу і в разі переходу права власності на вказану земельну ділянку до іншої особи.
Пунктом 3 договору сторони погодили, що ТОВ "Інженерно-технічний центр "Елтех" в межах дії сервітуту забороняється:
- розпочинати будівництво будинків і споруд без письмово узгодження з ПАТ Коростишівське підприємство "Кортекс";
- проведення земельних робіт без погодження з ПАТ Коростишівське підприємство "Кортекс";
- влаштування звалищ.
Відповідно до п.5 договору, сторони погодили, що ПАТ Коростишівське підприємство "Кортекс" зобов'язується:
- дотримуватися загальних правил використання відведеної земельної смуги;
- відшкодовувати ТОВ "Елтех" збитки, в зв'язку з погіршенням якості земель в результаті господарської діяльності;
- не чинити дій, що можуть привести до погіршення якісних характеристик відведеної земельної смуги.
За умовами п.7 договору, ТОВ "Елтех" зобов'язалось:
- виконувати в повному обсязі всі умови договору;
- не втручатись в господарську діяльність ПАТ Коростишівське підприємство "Кортекс".
У п.9 договору сторони визначили, що зміна умов договору можлива за письмовою згодою сторін. Дострокове розірвання договору в односторонньому порядку можливе тільки за рішенням суду. За порушення умов договору сторони несуть відповідальність з діючим законодавством України.
Договір на встановлення земельного сервітуту від 08.11.2011 посвідчено приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Владикою І.В. та зареєстрований за №7195 та зареєстрований в Коростишівському районному земельному відділі, про що в книзі записів державної реєстрації зроблено запис №13 від 25.11.2011 (т.1, а.с.59-61).
До вищевказаного договору сторонами укладено додаток, що є невід'ємною частиною договору №7195 від 08.11.2011 в якому визначено план обмежень земельної ділянки при відчуженні (т.1, а.с.61).
В подальшому, 06.12.2011 року в Управлінні Держкомзему у Коростишівському районі було здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822510100:01:016:0249 за реєстровим №1822510100010160249:3:02, про що вчинено запис на Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №785161 (т.1, а.с.62-63).
Обґрунтовуючи позовні вимоги у справі позивач посилається на таке:
- позивач станом на 08 листопада 2011 року не мав необхідного обсягу дієздатності для укладання спірного договору земельного сервітуту від 08.11.2011 року №7195, оскільки право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1822510100:01:016:0249 виникло у нього лише 06.12.2011 року, коли позивач здійснив державну реєстрацію права власності на земельну ділянку в Управлінні Держкомзему у Коростишівському районі за реєстровим №1822510100010160240:3:02, про що зроблено запис на Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №785161, а тому саме з цього моменту набув право власності на дану земельну ділянку;
- станом на день укладання договору земельного сервітуту від 08.11.2011 року №7195 власником та володільцем земельної ділянки кадастровий номер 1822510100:01:016:0249 був відповідач на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №785161 від 20.09.2011 року, відповідно, й земельна ділянка кадастровий номер 1822510100:01:016:0249 була сформована 20.09.2011 року;
- приватний нотаріус Коростишівського районного нотаріального округу Владика І.В. незаконно внесла до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.11.2011 №7192 абзац 2 п.1.1 в якому зазначено, що "згідно договору від 08.11.2011 р., що посвідчений за реєстром (номер в оригіналі відсутній) про встановлення земельного сервітуту, встановлено обмеження щодо вказаної ділянки", оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 1822510100:01:016:0249 від 08.13.2011 року жодного обмеження щодо неї не існувало;
- відповідачем щонайменше з вересня 2012 року і до цього часу чиняться перешкоди позивачу у користуванні належною йому на праві власності земельною ділянкою кадастровий номер 1822510100:01:016:0249 шляхом постійних вимог у вільному користуванні земельною ділянкою позивача, а також вимог надавати право користування цією земельною ділянкою необмеженому колу третіх осіб.
Посилаючись на наведене, позивач доводить, що оскільки на день укладення спірного договору земельного сервітуту від 08.11.2011, власником та володільцем земельної ділянки кадастровий номер 1822510100:01:016:0249 був відповідач, а позивач набув право власності на дану земельну ділянку лише 06.12.2011, в силу імперативних вимог статті 100 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час укладення договору), позивач не мав повноважень на встановлення земельного сервітуту для відповідача, а відповідач, як власник, не мав права вимагати встановлення такого земельного сервітуту.
В обґрунтування позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача, зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом заборони втручання у вільне володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, а також зобов'язання ТОВ "Кортекс" усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом заборони вільного користування внутрішньо фабричним проїздом (дорогою), позивач посилається на наявні в матеріалах справи листи, в тому числі, лист в якому відповідач надав дозвіл суб'єктам господарювання на користування земельною ділянкою позивача, а також те, що факт протиправного втручання відповідача у господарську та підприємницьку діяльність позивача та перешкоджання у вільному користуванні своєю земельною ділянкою підтверджується судовими рішеннями у справах №906/1140/18, №906/432/19 та №906/118/19.
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечив, просив у позові відмовити. Пояснював, що при укладенні договору купівлі-продажу землі, між сторонами існували домовленості щодо встановлення земельного сервітуту на землю, яка підлягала продажу, з метою забезпечення можливості користування відповідачем частиною земельної ділянки позивача на яку встановлено сервітут, а також на доступу до обслуговування газогону товариства. Вказав, що упродовж всього періоду існування укладених між сторонами договорів купівлі-продажу землі та встановлення сервітуту, їх умови виконувались сторонами аж до 2018 року, коли позивачем було перекрито відповідачу можливість проїзду земельною ділянкою на яку встановлено сервітут. Наголосив, що жодних прав ТОВ "Елтех", як власника земельної ділянки, чинність договору земельного сервітуту не порушувала і не порушує. В заяві від 24.03.2021 вказав, що даний позов не є негаторним, як зазначає позивач, тому просить суд застосувати строки позовної давності (т.1, а.с.181-183).
Розглядаючи питання обґрунтованості заявленого позову суд враховує наступне.
Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги. Одним з таких юридичних фактів є договір як один із різновидів правочину (частина 2 статті 202 ЦК України).
У випадку виникнення між сторонами договірних правовідносин визначальною в даному контексті є оцінка договору, який згідно із частиною 2 статті 11 ЦК України, є підставою виникнення у сторін певного обсягу прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Вимогами ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 98 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (в редакції, чинній на дату укладання договору на встановлення земельного сервітуту від 08.11.2011)), право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Відповідно до п. в) статті 99 ЗК України, власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів, як право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій.
Згідно зі ст.100 ЗК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. Аналогічні приписи містить ч.2 ст.402 ЦК України (в редакції на час укладення договору про встановлення сервітуту).
Здійснивши аналіз умов укладеного між сторонами договору на встановлення земельного сервітуту, суд встановив, що його зміст відповідає вимогам вищевказаних норм законодавства, та спростовує твердження позивача про те, що ТОВ "Елтех" не мав повноважень на встановлення сервітуту для позивача, оскільки сервітут встановлювався відповідачем, як одна із умов продажу земельної ділянки кадастровий номер 1822510100:01:016:0249 та визначав обумовлені сторонами обмеження щодо її використання, після укладення договору купівлі-продажу цієї земельної ділянки.
Також матеріалами справи спростовуються твердження позивач про те, що на день укладення оспорюваного договору земельного сервітуту від 08.11.2011 володільцем земельної ділянки кадастровий номер 1822510100:01:016:0249 був відповідач.
Так, згідно додатку до договору на встановлення земельного сервітуту, що є невід'ємною частиною договору №7195 від 08.11.2011 (т.1, а.с.61), сторони визначили план обмежень земельної ділянки при відчуженні, з якого вбачається, що на земельній ділянці площею 0,1674га розміщені будівлі нежитлові вогнестійкі одноповерхові - площа 0,0468га, території - площі 0,0073га, 0,0582га, 0,0270га та сервітути - площі 0,0251га, 0,0030га.
Згідно п.1.1 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.11.2011, на земельній ділянці знаходяться нежитлові приміщення, що належать покупцю за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Владикою І.В. 17.10.2007 за реєстром №5750.
Відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
З вищенаведеного слідує, що станом на дату формування земельної ділянки кадастровий номер 1822510100:01:016:0249 (20.09.2011 - дата видачі Державного акта на право власності на земельну ділянку ПАТ Коростишівське підприємство "Кортекс"), позивачем здійснювалося фактичне користування зазначеною земельною ділянкою, оскільки на ній знаходилося передане йому нерухоме майно - нежитлові приміщення, а саме: приміщення майстерні, що позначені літ. "Н", що розташоване за адресою: м.Коростишів, Житомирська область, вул.Карла Маркса, буд.56.
Про фактичне користування майном, розміщеним на земельній ділянці кадастровий номер 1822510100:01:016:0249 та самою земельною ділянкою, зокрема, з дати укладення договорів від 08.11.2011 також свідчить умова абз.2 п. 3.1 договору купівлі - продажу земельної ділянки, згідно якої, до моменту реєстрації права власності на вказану земельну ділянку, згідно діючого законодавства, покупець бере на себе обов'язок відшкодувати повну вартість земельних податків, що будуть сплачуватись продавцем до цього договору за відчужувану земельну ділянку, площею 0,0333га з моменту укладення цього договору і до моменту реєстрації права власності на вказану земельну ділянку.
Відповідно до ст.210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.
Станом на час укладання сторонами 08.11.2011 договору купівлі-продажу земельної ділянки (зареєстрований в реєстрі за №7192) та договору на встановлення земельного сервітуту (зареєстрований в реєстрі за №7195), діяв Тимчасовий порядок державної реєстрації правочинів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року №671, відповідно до п.2 якого реєстраторами є державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, проводять державну реєстрацію правочинів, змін, внесених до них, відомостей про припинення їх дії тощо.
Пунктом 5 зазначеного Порядку встановлено, що державній реєстрації підлягають, зокрема правочини, державна реєстрація яких передбачена законом. Державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням. Датою державної реєстрації правочину вважається дата та час внесення відповідного запису до Реєстру.
Згідно з приписами пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1878 від 11.02.2010 року, встановлено, що до 1 січня 2012 року державна реєстрація: права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.
Як судом уже було встановлено, договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між сторонами 08.11.2020 та договір на встановлення земельного сервітуту від 08.11.2011 було посвідчено приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Владикою І.В. та зареєстровано за №7192, №7195 відповідно. Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 08.11.2011 було зареєстровано також в Коростишівському районному земельному відділі, про що в книзі записів державної реєстрації зроблено запис №33 від 24.11.2011, а договір на встановлення земельного сервітуту від 08.11.2011 було зареєстровано в Коростишівському районному земельному відділі 25.11.2011, про що в книзі записів державної реєстрації зроблено запис №13 (т.1, а.с.52-57, 59-61).
За вказаного, згідно із зібраними у справі доказами, договори купівлі-продажу земельної ділянки та на встановлення земельного сервітуту посвідчувалися нотаріально та здійснювалась їх державна реєстрація у відповідності до діючого на той час Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, а також здійснювалась державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельною ділянкою територіальними органами земельних ресурсів - Коростишівськім районним земельним відділом.
Судом також було встановлено, що Державний Акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №785161, виданий ПАТ Коростишівське підприємство "Кортекс" та зареєстрований 20.09.2011 в книзі записів реєстрації державний актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №18225200029, містить відмітку про те, що право власності на вищевказану ділянку було перереєстровано за позивачем 06.12.2011 за реєстровим №1822510100010160249:3:02.
Вищевказана відмітка була здійснена у відповідності до Порядку здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №439 від 06.05.2009 (далі - Порядок №439 (в редакції на час укладення договорів 08.11.2011).
За умовам пункту 28 Наказу Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004 "Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" (в редакції станом на 12.09.2011) у справах нотаріуса залишаються копії (фотокопії): державного акта на право власності на земельну ділянку - при посвідченні договору купівлі-продажу, міни, дарування, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, спадкового договору, а також при видачі свідоцтва про право на спадщину. На оригіналі державного акта нотаріусом проставляється відповідна відмітка про перехід права власності на земельну ділянку до набувача чи спадкоємця. Порядок здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2009 року N 439 ( 439-2009-п ).
За приписами пункту 1 Порядку здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №439 від 06.05.2009 (далі - Порядок в редакції станом на 06.08.2011) цей порядок встановлює процедуру здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж та цільового призначення, на державному акті на право приватної власності на землю, державному акті на право власності на землю, державному акті на право власності на земельну ділянку (далі - державний акт).
Пунктом 2 Порядку передбачено, що відмітка про перехід права власності на земельну ділянку здійснюється на сторінках державного акта, де знаходиться план зовнішніх меж земельної ділянки, план меж земельної ділянки, починаючи з верхнього лівого кута зверху вниз, зліва направо.
За умовами пункту 3 Порядку, нотаріус у разі посвідчення цивільно-правового договору про відчуження земельної ділянки, видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, а також вилучення державного акта у передбачених законом випадках із своїх справ за наявності витягу з Поземельної книги проставляє на державному акті відмітку про перехід права власності на земельну ділянку відповідного змісту.
При цьому, за приписами пункту 4 Порядку, територіальний орган Держкомзему за місцем знаходження земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня подання до нього документа про перехід права власності на земельну ділянку проставляє на державному акті відмітку про реєстрацію права власності на неї.
Власник земельної ділянки подає для здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку такі документи: а) державний акт з відміткою нотаріуса про перехід права власності на земельну ділянку; б) цивільно-правовий договір про відчуження земельної ділянки у разі набуття права власності на земельну ділянку за таким договором або свідоцтво про право на спадщину.
З огляду на наведене, станом на момент укладення договору купівлі-продажу від 08.11.2011 між сторонами саме на нового власника земельної ділянки було покладено обов'язок щодо звернення та подання документів про перехід права власності на земельну ділянку та проставлення на державному акті відмітки про реєстрацію права власності на неї до територіального органу Держкомзему, що було виконано 06.12.2011.
Відповідно до частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Пункт 1 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає, що державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Згідно зі ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
З огляду на наведене, договір на встановлення земельного сервітуту укладений та зареєстрований належним чином, у відповідності до діючого на той час Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, а здійснення 06.12.2011 державної реєстрації права за договором купівлі-продажу земельної ділянки не впливає на дійсність договору сервітуту, оскільки сервітут був встановлений за вимогою ТДВ "Кортекс", що не суперечить приписам діючої в той час редакції ст.100 Земельного кодексу України та ст.402 Цивільного Кодексу України.
Вищевказаним спростовуються також твердження позивача про те, що приватний нотаріус Коростишівського районного нотаріального округу Владика І.В. незаконно внесла п.1.1 до договору купівлі-продажу земельної ділянки 08.11.2011.
Поряд з цим, судом також враховується, що метою укладення оспорюваного договору сервітуту та внесення в п.1.1 договору купівлі-продажу землі умови про наявність сервітутних обмежень, було встановлення сервітуту на прохід/проїзд, на використання земельної ділянки для проходження та обслуговування газогону, згідно плану земельного сервітуту, що є невід'ємною частиною договору.
Укладаючи 08.11.2011 договір сервітуту та п.1.1. договору купівлі-продажу земельної ділянки з відповідачем, позивач був обізнаний про проходження по земельній ділянці газогону, який необхідно буде обслуговувати, а також потребу у користуванні відповідачем проходом/проїздом до його території і погоджувався на такі умови при купівлі земельної ділянки у відповідача. Будь яких заперечень, протоколів розбіжностей на час укладення договорів позивачем пред'явлено не було. Разом з тим, всупереч умовам вищевказаних договорів, позивач намагається в судовому порядку їх змінити та визнати недійсними, що суперечить принципу добросовісності.
За умовами п.10.8 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.11.2011, цей договір складений при повному розумінні сторонами його умов та термінології.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
В цьому контексті господарський суд вважає за необхідне зауважити, що в силу приписів п.6 ч.1 ст.3 ЦК України однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов'язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.
Згідно зі ст.13 ЦК України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок, що "доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium " (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них".
Застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) є засобом для недопущення недійсності оспорюваного правочину всупереч принципу добросовісності, а не підставою для визнання його недійсним.
За вказаного, суд не вбачає підстав для визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту від 08.11.2011, та п.1.1. договору купівлі - продажу земельної ділянки від 08.11.2011. Відповідно, судом не встановлено факт порушення оспорюваними договорами прав та інтересів позивача.
Слід також зазначити, що у даному випадку, відповідач користується земельною ділянкою позивача на відповідній правовій підставі, а саме на підставі договору на встановлення земельного сервітуту від 08.11.2011, а тому заявлений у даній справі позов не є негаторним.
Щодо поданої відповідачем заяви про застосування наслідків спливу позовної давності №38 від 24.03.2021, суд враховує, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Оскільки суд відмовляє в позові з підстав недоведеності наявності порушених прав та інтересів, у суду відсутня необхідність застосування інституту позовної давності.
Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту від 08.11.2011 та визнання недійсними положення абзацу другого п.1.1 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.11.2011 задоволенню не підлягають. У задоволенні позову цій частині суд відмовляє.
Зважаючи на чинність укладеного між сторонами договору на встановлення земельного сервітуту від 08.11.2011 та умови п.1.1 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.11.2011, вимоги позивача в частині визнання протиправними дій відповідача, зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом заборони втручання у вільне володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, а також зобов'язання ТОВ "Кортекс" усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом заборони вільного користування внутрішньо фабричним проїздом (дорогою), які є похідними, також задоволенню не підлягають.
Посилання позивача на численні листи, що містяться в матеріалах справи та наявність рішень у судових справах №906/1140/18, №906/432/19 та №906/118/19, як на докази того, що з 2012 року й до цього часу відповідачем здійснюється незаконне користування земельною ділянкою кадастровий номер 1822510100:01:016:0249; відбувається незаконне втручання у господарську діяльність позивача та чиняться різноманітні перешкоди у вільному володінні своєю власністю, судом відхиляються як необґрунтовані. Так, доводи позивача на надання відповідачем дозволу іншим особам на користування сервітутною земельною ділянкою, яка належить позивачу, судом оцінюється критично, оскільки наявні в матеріалах справи листи свідчать лише про те, що Товариство з додатковою відповідальністю "Кортекс", як одна із сторін договору на встановлення земельного сервітуту від 08.11.2011, зі свого боку, не заперечувало проти користування іншими особами дорогою, яка знаходиться під дією сервітуту і належить позивачу. І така позиція відповідача не розцінюється судом саме як дозвіл відповідача на користування іншими особами сервітутною частиною земельної ділянки, за відсутності згоди іншої сторони договору на це. Поряд з цим, з наявного у справі листування вбачається, що у зв'язку із конфліктною ситуацією щодо користування проїздом, який знаходиться на земельній ділянці позивача, що обмежено сервітутом, відповідач намагався вирішити питання, у тому числі шляхом можливого викупу сервітутної частини землі, однак згоди з даного питання сторони не дійшли, а з 2018 позивач перекрив відповідачу можливість доступу до земельної ділянки на яку встановлено сервітут, що сторонами не заперечувалось в судовому засіданні, і такі дії, за наявності діючого договору, не можна вважати добросовісними.
Посилаючись на те, що факти протиправного втручання відповідача у користування власною земельною ділянкою підтверджуються судовими рішеннями у справах №906/1140/18, №906/432/19 та №906/118/19 суд вважає безпідставними, оскільки позивач не наводить конкретні обставини, які встановлені в цих рішеннях та підтверджують обґрунтованість його позиції.
За приписами частини 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною 5 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду (частина 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Оціночні судження суду не можуть братися до уваги як преюдиційні обставини, а тому преюдиційні факти слід відрізняти від оцінки судом певних обставин.
Так, судом встановлено, що у справі №906/1140/18 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Кортекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Елтех" спір виник з приводу усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою на підставі договору земельного сервітуту; у справі №906/432/19 за позовом Фізичної особи-підприємця Антонюк Антоніни Олексіївни до Товариства з додатковою відповідальністю "Кортекс" та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області - про визнання недійсним рішення №32-6-0.25-437/164-19 від 26.02.2019, визнання недійсним договору від 28.11.2006, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди у розмірі 100000,00грн; у справі №906/118/19 за позовом Фізичної особи підприємця Полясика Олександра Олександровича до Фізичної особи-підприємця Антонюк Антоніни Олексіївни та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Елтех", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з додатковою відповідальністю "Кортекс" - про встановлення земельного сервітуту.
Тобто, лише у справі №906/1140/18 сторонами були ті ж особи, що є сторонами у даній справі та спір виник з приводу усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою на підставі договору земельного сервітуту від 08.11.2011. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.06.2021 у зазначеній справі частково задоволено позов ТДВ "Кортекс" та визнано протиправними дії ТОВ "Інженерно-технічний центр "Елтех" щодо порушення умов договору земельного сервітуту від 08.11.2011 і зобов'язано ТОВ "Інженерно-технічний центр "Елтех" усунути перешкоди в користуванні ТДВ "Кортекс" частиною земельної ділянки 1822510100:01:016:0249, яка розташована за адресою: Житомирська область, м. Коростишів, вул. Героїв Небесної Сотні, 56 шляхом покладення обов'язку демонтувати металеві ворота, які перешкоджають вільному проїзду по частині земельної ділянки №1822510100:01:016:0249, відносно якої встановлено земельний сервітуту від 08.11.2011, в місячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили. Однак, зазначене судове рішення не набрало законної сили, а тому посилання позивача на будь-які обставини, які встановлені даним рішенням, суд вважає необґрунтованим.
З огляду на наведене, доводи позивача про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання усунути перешкоди в користуванні ТОВ "Інженерно-технічний центр "Елтех" земельною ділянкою 1822510100:01:016:0249 не знайшли свого підтвердження, а тому у їх задоволенні суд відмовляє.
Господарським судом при вирішення даної справи враховано висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводам, наведеним позивачем по справі в обґрунтування позовних вимог, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог.
Частиною 1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позову суд відмовляє у повному обсязі.
Судові витрати по сплаті судового збору у відповідності до ч.4 ст.129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Елтех" до Товариства з додатковою відповідальністю "Кортекс" про визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту від 08.11.2011, визнання недійсним абзацу 2 п.1.1 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.11.2011, визнання протиправними дій та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 13.09.21
Суддя Кравець С.Г.
Друк:
1 - в справу,
2,3 - сторонам (рек.з повід.),
на електронні пошти:
- представнику позивача: ІНФОРМАЦІЯ_1,
- представнику відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_2