вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" вересня 2021 р. Справа№ 910/768/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Барсук М.А.
Суліма В.В.
без виклику учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ КОМПАНІ" та апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2021
у справі № 910/768/21 (суддя Кирилюк Т.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ КОМПАНІ"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 12 667,68 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСЛ КОМПАНІ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 12 667,68 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.03.2021 у справі №910/768/21 позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ КОМПАНІ" грошові кошти у розмірі 12 667, 68 грн та судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2021 у справі №910/768/21 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ КОМПАНІ" про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ КОМПАНІ" 3000 грн витрат на правову допомогу.
Не погодившись із прийнятим додатковим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу у якій просив суд поновити строк на апеляційне оскарження, прийняти апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження у справі. Додаткове рішення у частині зменшення витрат на професійну правничу допомогу скасувати та прийняти у цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. Судові витрати покласти на відповідача. При цьому позивач зазначив, що на виконання вимог ст. 124 ГПК України, попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом даної скарги у суді апеляційної інстанції, становить 2000,00 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було зменшено розмір належних до стягнення витрат на професійну правничу допомогу. За твердженням позивача вказаний у позовній заяві розмір витрат на професійну правничу допомогу є цілком співрозмірним зі складністю справи та витраченим адвокатом часом.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ КОМПАНІ" про поновлення строку на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2021 у справі № 910/768/21 задоволено, поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, зупинено дію додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2021 у справі № 910/768/21, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Також не погодившись із прийнятим додатковим рішенням, АТ "Українська залізниця" подала апеляційну скаргу у якій просило додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 06.04.2021 скасувати, прийняти нове рішення, яким у стягненні витрат про надання правої допомоги відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом при прийнятті додаткового рішення не було здійснено аналізу щодо співрозмірності розміру витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, зі складністю справи та обсягом виконаних робіт. Також відповідач стверджує, що позивачем не було доведено належними засобами доказування суму понесених витрат на правову допомогу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про поновлення строку на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2021 у справі №910/768/21 задоволено, поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
З матеріалів справи убачається, що до Господарського суду міста Києва 30.03.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛ Компані» надійшло клопотання про розподіл судових витрат, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 6 000, 00 грн витрат на правову допомогу.
Згідно частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.
Розглянувши доводи апелянтів, надані докази на підтвердження понесення судових витрат у контексті обставин справи, колегія суддів відзначає, що відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 123 ГПК України).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 123 ГПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 цього Кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та ураховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За частиною п'ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Судом установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДСЛ Компані» та Адвокатське об'єднання «Право, бізнес і фінанси» 13.01.2021 уклали договір про надання правової допомоги № 21-01, за яким адвокатське об'єднання зобов'язалось надавати позивачу правову допомогу, а позивач - оплатити надані послуги.
Колегія суддів відзначає, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано акти виконаних робіт № 21-01/01 від 13.01.2021 на суму 3 000, 00 грн, № 21-01/04 від 24.03.2021 на суму 3 000, 00 грн, рахунки № 21-01/01 від 13.01.2021, № 21-01/04 від 24.03.2021, платіжні доручення № 3 від 13.01.2021 на суму 3 000, 00 грн, № 12 від 24.03.2021 на суму 3 000, 00 грн.
Також з матеріалів справи убачається, що на адресу Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат позивача на правову допомогу, з огляду на їх неспівмірність.
За вказаних обставин, враховуючи предмет позову у даній справі, а також наявність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат позивача на правову допомогу, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що наведений позивачем розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, суперечить принципу розподілу витрат.
У зв'язку із вищевикладеним суд відзначає, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, до суми у розмірі 3000,00 грн є правомірним. Колегія суддів не знайшла підстав для зміни або скасування вищевказаного рішення місцевого господарського суду.
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів установила, що обставини, на які посилаються скаржники - ТОВ "ДСЛ КОМПАНІ" та АТ "Українська залізниця", в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2021 у справі № 910/768/21, а тому указані апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2021 у справі № 910/768/21 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.
Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ КОМПАНІ" на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 06.04.2021 у справі № 910/768/21 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 06.04.2021 у справі № 910/768/21 залишити без задоволення.
3. Додаткове Рішення Господарського суду м. Києва від 06.04.2021 у справі № 910/768/21 залишити без змін.
4. Поновити дію додаткового рішення Господарського суду м. Києва від 06.04.2021 у справі № 910/768/21.
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В.Андрієнко
Судді М.А. Барсук
В.В. Сулім