вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" серпня 2021 р. Справа№ 911/3498/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Козир Т.П.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 19.08.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської обласної державної адміністрації
на рішення Господарського суду міста Києва
від 18.03.2021 (повний текст рішення складено 26.03.2021)
у справі №911/3498/20 (суддя Привалов А.І. )
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група"
до Київської обласної державної адміністрації
про внесення змін до договору оренди земельної ділянки,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична група" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Київської обласної державної адміністрації про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.
Позовні вимоги мотивовані необхідністю приведення умов договору щодо розміру орендної плати у відповідність до положень пункту 284.4. статті 284 Податкового кодексу України, згідно якого плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25% податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.
У відзиві на позов відповідач проти позову заперечував, просив у задоволенні позовної заяви відмовити, посилаючись на те, що п.284.4 ст. 284 Податкового кодексу України регулює особливості оподаткування плати за землю, а не особливості сплати орендної плати, а тому дана норма має застосовуватись у випадку сплати постійним землекористувачем саме податку, обчислюваного відповідно до ст. 274 Податкового кодексу України, а не орендної плати, яка обчислюється відповідно до ст.288 Податкового кодексу України. Відповідач вважає, що оскільки позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична група", відповідно до договору оренди земельної ділянки від 10.09.2020 не є постійним землекористувачем, а є орендарем землі державної власності, тобто є платником плати за землю у формі орендної плати, а не у формі земельного податку, то на нього, як на платника орендної плати, не розповсюджуються пільги щодо плати за землю, встановлені для платників земельного податку. Крім того, відповідач зазначив, що розпорядження Київської обласної державної адміністрації № 416 від 20.08.2020, на виконання якого було укладено договір оренди земельної ділянки від 10.09.2020, є чинним та в судовому порядку не оскаржувалось.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.01.2021 постановлено передати матеріали справи №911/3498/20 за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у справі №911/3498/20 позовні вимоги задоволено. Внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 10 вересня 2020 року, укладеного між Київською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетична група", визнавши укладеною додаткову угоду до нього наступного змісту: " 1. Доповнити Розділ "Оренда плата" Договору оренди земельної ділянки між Сторонами від 10 вересня 2020 року, після пункту 7, пунктом 7-1. наступного змісту: " 7-1. Орендна плата за земельну ділянку, визначену в пункті 1 цього Договору, справляється у розмірі 25 (двадцять п'ять) відсотків від орендної плати, нарахованої згідно пункту 7 цього Договору, та становить 470 882 грн. 54 коп. (чотириста сімдесят тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні 54 коп.)". Ця угода є невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки від 10.09.2020 і набирає чинності з моменту державної реєстрації змін до договору оренди та розповсюджує свою дію на правовідносини, що виникли між Сторонами починаючи з 10 вересня 2020 року. 3. Всі інші умови договору оренди земельної ділянки від 10.09.2020, крім тих, що прямо зазначаються в даній додатковій угоді, залишаються незмінними". Стягнуто з Київської обласної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група" витрати по сплаті судового збору в сумі 2102 грн.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивач є гірничодобувним підприємством та має право на визначення розміру орендної плати земельної ділянки, яка надана для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами (видобування гранітів в якості сировини для виробництва щебеню будівельного і каменю бутового), відповідно до пункту 284.4 статті 284 ПК України, з огляду на імперативність приписів ПК України, наявні підстави для внесення відповідних змін до умов укладеного сторонами договору.
Не погодившись із вказаним рішенням Київська обласна державна адміністрація звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються заперечення на позов, аналогічні тим, які викладено у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у справі №911/3498/20; призначено апеляційну скаргу до розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду постановлено у відповідності до вимог чинного законодавства.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив суд скаргу задовольнити, скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична група" відноситься до гірничодобувних підприємств (КВЕД 08.11 «Добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю») та здійснює свою діяльність по видобуванню гранітів в якості сировини для виробництва щебеню будівельного і каменю бутового на підставі спеціального дозволу на користування надрами від 23.10.2007 року №4444 (строк дії до 23.10.2027).
10.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетична група", як орендарем, та Київською обласною державною адміністрацією, як орендодавцем, було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 3222787700:04:008:0009, площею 8,95 га, нормативна грошова оцінка 15 696 084,54 грн (далі - Договір), відповідно до п. 1. якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування на умовах оренди для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами (видобування гранітів в якості сировини для виробництва щебеню будівельного і каменю бутового) земельну ділянку державної власності (кадастровий номер: 3222787700:04:008:0009), яка розташована на території Соснівської сільської ради Макарівського району Київської області з метою розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами (видобування гранітів в якості сировини для виробництва щебеню будівельного і каменю бутового).
Згідно п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка державної власності для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами (видобування гранітів в якості сировини для виробництва щебеню будівельного і каменю бутового), площею 8.95 га (кадастровий номер: 3222787700:04:008:0009), яка розташована на території Соснівської сільської ради (за межами населеного пункту) Макарівського району Київської області.
У п. 4 Договору зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер: 3222787700:04:008:0009) площею 8,95 га, на дату укладення договору становить: 15 696 084,54 грн.
Договір укладено строком на 7 (сім) років, а саме на термін дії спеціального дозволу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 23 жовтня 2007 року №4444 на користування надрами до 23 жовтня 2027 року, без права пролонгації (п. 6. Договору).
Відповідно до п. 7 Договору, орендна плата становить 12% (дванадцять відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік, та складає 1 883 530,14 грн. (один мільйон вісімсот вісімдесят три тисячі п'ятсот тридцять гривень 14 копійок) та вноситься в грошовій формі щомісячно, не пізніше 30 числа наступного за звітним місяця.
Згідно п. 8 Договору обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.
У п. 11 Договору зазначено, земельна ділянка передається в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами (видобування гранітів в якості сировини для виробництва щебеню будівельного і каменю бутового).
Відповідно до п. 12 Договору, цільове призначення земельної ділянки - 11.01 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами (видобування гранітів в якості сировини для виробництва щебеню будівельного і каменю бутового).
15.10.2020 позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 30 щодо внесення змін до договору оренди землі від 10.09.2020 на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо збалансованості бюджетних надходженнь», яким доповнено Податковий кодекс України п. 284.4 ст. 284, шляхом доповнення договору оренди від 10.09.2020 пунктом 7-1. наступного змісту: « 7-1. Орендна плата за земельну ділянку, визначену в пункті 1 цього Договору, справляється у розмірі 25 (двадцять п'ять) відсотків від орендної плати, нарахованої згідно пункту 7 цього Договору, та становить 470 882 грн. 54 коп. (чотириста сімдесят тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні 54 коп.)».
У відповіді на вказаний лист відповідач надав лист №06-05/2732 від 20.11.2020, в якому зазначив, що не вбачає підстав для внесення змін до договору.
Запропонована позивачем додаткова угода відповідачем підписана не була, що і стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 187 Господарського кодексу України передбачено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено, що сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що зміна умов договору оренди здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається в судовому порядку.
Згідно частин першої та другої статті 651, частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
Частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди.
Відповідно до частин 1, 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
З 01.01.2018 набрали чинності зміни до Податкового кодексу України, а саме: статтю 284 доповнено пунктом 284.4, яким визначено, що плата за землю за земельні ділянки, надані для залізниць у межах смуг відведення, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25% податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу, а з 01.01.2019 цим пунктом встановлено, що плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.
Отже, у пункті 284.4 статті 284 наведеного Кодексу визначено розмір плати за землю відповідної категорії у виді орендної плати, що має наслідком внесення змін у договірні відносини сторін щодо оренди земельних ділянок таких категорій.
При цьому імперативні положення Податкового Кодексу України мають пріоритет у частині визначення розміру орендної плати.
Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 16.07.2019 у справі № 904/3720/18, 29.05.2019 у справі №904/3711/18 та від 10.04.2019 у справі № 904/3714/18.
Відповідно до статті 1 Гірничого закону України гірниче підприємство - це цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об'єктів із застосуванням гірничих технологій (шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо).
Згідно із статтею 12 Гірничого закону України місця розташування гірничих підприємств визначаються до початку проектних робіт цих підприємств.
Відведення землі під розташування гірничого підприємства проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, а надання гірничого відводу - Кодексом України про надра.
Частиною першою статті 66 Земельного кодексу України до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.
Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу України про надра гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин. Користування надрами за межами гірничого відводу забороняється.
Згідно із статтею 18 Кодексу України про надра надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України.
Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.
Місцеві ради при наданні земельної ділянки для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення одночасно надають у користування і надра.
Статтею 14 Кодексу України про надра передбачено, що надра надаються у користування для:
геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;
видобування корисних копалин;
будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;
створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.);
виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції;
геологічного вивчення бурштиноносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ з подальшим видобуванням бурштину (промисловою розробкою родовищ);
задоволення інших потреб.
Відповідно до частини першої статті 50 Кодексу України про надра у проектах будівництва гірничодобувних об'єктів повинні передбачатися:
1) розташування наземних і підземних споруд, що забезпечує найбільш раціональне та ефективне використання запасів корисних копалин;
2) способи проведення розкривних робіт, системи розробки родовищ корисних копалин і технічні схеми переробки (підготовки) мінеральної сировини, що забезпечують найбільш повне, комплексне та економічно доцільне вилучення з надр запасів корисних копалин, а також використання наявних у них компонентів;
3) раціональне використання розкривних порід при розробці родовищ корисних копалин;
4) складування, збереження та визначення порядку обліку корисних копалин, які тимчасово не використовуються, а також відходів виробництва, що містять корисні компоненти;
5) геологічне вивчення надр, що розкриваються в процесі будівництва та експлуатації гірничодобувних об'єктів, та складання геологічної і маркшейдерської документації;
6) рекультивація порушених земель, максимальне збереження ґрунтового покриву;
7) заходи, що гарантують безпеку людей, майна і навколишнього природного середовища.
З огляду на наведене, гірничодобувне підприємство має включати в себе комплекс засобів і ресурсів, які б забезпечували виконання зазначених вимог законодавства. Саме комплекс таких засобів дозволяє здійснювати видобуток корисних копалин.
Колегією суддів встановлено, що основним видом господарської діяльності позивача є діяльність із видобутку декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю», позивач здійснює свою діяльність по видобуванню гранітів в якості сировини для виробництва щебеню будівельного і каменю бутового, та останній має спеціальний дозвіл на користування надрами від 23.10.2007 №4444, дійсний до 23.10.2027; за умовами Договору земельна ділянка надана для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами (видобування гранітів в якості сировини для виробництва щебеню будівельного і каменю бутового), що відповідає критеріям пункту 284.4 статті 284 ПК України.
З огляду на викладене, враховуючи те, що позивач є гірничодобувним підприємством та має право на визначення розміру орендної плати відповідно до пункту 284.4 статті 284 ПК України, з огляду на імперативність приписів ПК України, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для внесення відповідних змін до умов укладеного сторонами Договору, та відповідно задоволення позовної вимоги про внесення змін до договору оренди землі в запропонованій позивачем редакції.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Київської обласної державної адміністрації залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у справі №911/3498/20 залишити без змін.
Матеріали справи №911/3498/20 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано 13.09.2021 після виходу з відпустки головуючого судді Коробенка Г.П., суддів Кравчука Г.А., Козир Т.П.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Г.А. Кравчук
Т.П. Козир