Справа № 420/9632/21
13 вересня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автоман Плюс» до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Автоман Плюс» до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки в Одеській області №214822 від 21.09.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами зважування були складені довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0001626 від 22.07.2020 року, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №028532 від 22.07.2020 року, відповідно до яких при перевезенні вантажу було допущено перевищення вагових параметрів.
Представник позивача вказує, що габаритно-ваговий контроль було здійснено не у спеціально відведеному та належно облаштованому для цього місці, та здійснено на обладнанні, яке не відповідає вимогам законодавства щодо зважування маси.
Також, представник позивача зазначає, що зі змісту актів, довідки та розрахунку, неможливо встановити на яких вагах (якої марки, моделі, з якими характеристиками, можливими чи допустимими похибками) проводилося зважування автомобіля позивача, чи проходили вони періодичну повірку і метрологічну атестацію) тощо.
В подальшому Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки було винесено постанову №214822 від 21.09.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500,00 (вісім тисяч п'ятсот) гривень. Розгляд справи відбувся без участі представника позивача.
Позивач вважає, що відомості, отримані при зважуванні автомобіля не є достовірними та не могли слугувати належними доказами при винесені оскаржуваної постанови.
Також представник позивача вказує, що в постанові відсутні посилання на норми законодавства, які були порушені позивачем. Натомість в оскаржуваній постанові у графі «допущено порушення законодавства про автомобільний транспорт» наявне лише посилання на акт від 22.07.2020 року №240308.
Не погоджуючись із постановою Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про накладення адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 14.06.2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та витребувано від Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки належним чином завірені копії матеріалів, які стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови.
У встановлений в ухвалі від 14.06.2021 року строк відповідач відзив на адміністративний позов та витребувані документи не надав.
Копія ухвали суду від 14.06.2021 року направлена на електронну адресу Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, а саме odessa@dsbt.gov.ua, та отримано відповідачем 16.06.2021 року про що свідчить повідомлення про прочитання.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 4 ст.159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, судом встановлено.
Працівниками Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу DAF FT XF 105.460 (з причепом) реєстраційний номер НОМЕР_1 - НОМЕР_2 , що перевозив вантаж щебінь, та належать на праві власності ОСОБА_1 .
Як вбачається з ТТН №1492 від 22.07.2020 року, автомобільним перевізником є ТОВ «Автоман Плюс».
За результатами габаритно-вагового контролю складено акт №028532 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 22.07.2020 року та довідку №0001626 від 22.07.2020 року.
Також, під час габаритно-вагового контролю встановлено перевищення навантаження на строєну вісь, про що свідчить акт Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.07.2020 року №240308.
Згідно акту №240308 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.07.2020 року під час перевірки виявлено порушення, за яке передбачена відповідальність статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
Від підписання акту №253255 від 02.12.2020 року водій транспортного засобу відмовився, про що зазначено в акті.
У зв'язку із перевищенням вагових параметрів, посадовими особами відповідача складено розрахунку плати за проїзд від 22.07.2020 року, відповідно до якого навантаження на строєну вість становить - 23,15 т, параметри на які нараховується плата - 1,15 т., до сплати належить 93,60 євро.
За результатами розгляду вищевказаних документів Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки 21.09.2020 року прийнято постанову №214822 про застосування до ПП «Автоман Плюс» на підставі абз. 14 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500,00 грн.
Вважаючи постанову №214822 від 21.09.2020 року протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно п.п.1 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Підпунктами 15 та 27 п. 5 названого Положення визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567.
Відповідно до п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпеки, її територіальні органи.
Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю в тому числі, шляхом проведення рейдових перевірок.
Відповідно до п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Габаритно-ваговий контроль проводиться однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення до рейдової перевірки посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки та власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю, а також посадових осіб органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації. (абз. 2 п.16 Порядку № 1567).
Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого, наявність визначених ст. 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів. (п. 15 Порядку № 1567).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, оскаржувана постанова №214822 від 21.09.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в загальній сумі 8500,00 грн. прийнята органом державного контролю за вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
При цьому, підставою прийняття оскаржуваної постанови є матеріали здійснених посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області заходів державного контролю на автомобільному транспорті шляхом проведення 22.07.2020 року габаритно-вагового контролю транспортного засобу DAF державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом державний номерний знак НОМЕР_3 . В ході зважування встановлено перевищення вказаними транспортними засобами нормативних вагових параметрів.
Як встановлено зі змісту акта перевірки від 22.07.2020 року, посадовими особами управління Укртрансбезпеки в Одеській області встановлено порушення позивачем, відповідальність за яке встановлена абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Так, відповідно до абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України, у тому числі - габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.
Згідно із положеннями ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Відповідно до пп.5, 3 п.2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 879 (далі - Порядок №879): дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами" (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75), після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов; великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Щодо тверджень позивача про те, що під час перевірки на вимогу водія не було надано документи щодо проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки та не надав жодної інформації про використовувані ваги, суд зазначає, що пункти 12, 13 Порядку №879 не встановлюють обов'язку для посадових осіб Укртрансбезпеки надавати водієві протокол, свідоцтво про метрологічну атестацію на предмет відповідності технічних характеристик ваг вимогам технічної документації виробника саме у режимі зважування у русі, тощо.
При цьому, позивачем до суду не надано доказів того, що водій під час проведення зважування транспортного засобу вимагав надати для ознайомлення відповідні документи про сертифікацію вагового комплексу і про його періодичну повірку, а відтак така бездіяльність не є підставою для висновку про протиправність оскаржуваної постанови.
Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені п. 20-30 Порядку № 1567.
Так, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис. (п. 20-22 Порядку № 1567).
Як стверджує позивач, акти перевірки не містять характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю.
Суд вважає таке твердження необґрунтованим, оскільки форма зазначеного акту є Додатком 3, а форма Постанови є Додатком № 5 до Порядку, та не передбачає зазначення такої інформації, як і інформації про те, що габаритно-ваговий контроль було здійснено в спеціально відведених та належно облаштованих для цього місцях, і здійснено на обладнанні, яке відповідає вимогам законодавства.
Разом з тим, відповідно до п. 18 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою КМУ від 27.06.2007 року №879, за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
При цьому, довідка про здійснення габаритно-вагового контролю - це саме той документ на підставі якого встановлюється наявність або відсутність перевищення нормативів.
Як вбачається з довідки №0001626 від 22.07.2020 року повна маса транспортного засобу 39,85 тонн, навантаження на 1 та 2 вісь відповідає нормативу, проте сумарно навантаження на 3, 4 ,5 осі перевищують норматив на 1, 15 тон.
Між тим, суд вважає необґрунтованими доводи представника позивача щодо ненадання можливості водієві перерозподілити вантаж (щебінь), оскільки на момент зважування транспортний засіб вже проїхав певний шлях з неравномірно розподіленим вантажем, що призвело до недотримання нормативу.
Відповідно п. 12.5. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 №363 для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху.
Транспортний засіб на вагу заїжджає повільно-зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, а така швидкість руху не може призвести до зміщення вантажу.
Дане узгоджується з висновками Верховного Суду по справам № 820/1420/17 та 803/1540/16.
Крім того, згідно чинного законодавства жодним вітчизняним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з Правил дорожнього руху (пункти 2.3а, 2.36; 12.1; 12.5) при перевезенні подільних (в тому числі сипучих) вантажів.
Переміщення ватажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.
Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов'язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.
Таким чином, відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху.
Щодо доводів представника позивача про невідповідність місця розташування габаритно-вагового контролю, суд зазначає наступне.
Так, представник позивача вказує, що відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №П40М05904920 від 20.05.2020 року, для ваг автомобільні електронні AR-WIM №0011094 встановлений наступний діапазон зважування маси, а саме: mах = 30000 кг. та min = 400 кг, з огляду на що дана вимірювальна техніка не може використовуватись для зважування транспортних засобі маса яких більша ніж 30000 кг, а відповідно до чеку (результату зважування) встановлена загальна вага транспортного засобу 38,85 т.
Також представник позивача зазначає, що у відповідь на адвокатський запит наданий акт обстеження ділянки дороги, яка використовується для здійснення габаритно-вагового контролю на автомобільній дорозі загального користування державного значення М-05 Київ - Одеса, км. 452+811 (праворуч). Але, з наданих на адвокатський запит акту про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів, акту про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №028532 від 22.07.2020 року, довідки №0001626 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 22.07.2020 року вбачається, що місцем перевірки та проведення габаритно-вагового контролю є а/д М-05 Київ - Одеса 450 км. + 500 м. Тому, на думку представника позивача фактично здійснення перевірки та проведення габаритно-вагового контролю відбулось у місці, яке не відповідає вимогам для проведення габаритно-вагового контролю.
Проте, вказані доводи є необґрунтованими оскільки, як вбачається з Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №П40М05904920 від 20.05.2020 року, для ваг автомобільні електронні AR-WIM №0011094 дійсно встановлений наступний діапазон зважування маси, а саме: mах = 30000 кг. та min = 400 кг.
Між тим, ДСТУ OIML R 134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь. Частина 1. Загальні технічні вимоги та методи випробування», передбачає зважування транспортного засобу саме в русі, тобто на платформу для зважування одночасно не вважає увесь транспортний засіб, а зважування здійснюється кожної вісі окремо.
Таким чином, загальна маса транспортного засобу 38,85 тон не впливає на можливість його зважування таким вимірювальним засобом для встановлення навантаження на кожну вісь, вага якої не перевищує 30 тон.
Також, в матеріалах справи наявний акт обстеження ділянки дороги, яка використовується для здійснення габаритно-вагового контролю на автомобільній дорозі загального користування державного значення М-05 Одеса-Київ км 452+811 (праворуч, стаціонарний).
При цьому, відповідно до направлення на рейдову перевірку, щотижневого графіка проведення рейдових перевірок, акту про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.07.2020 року №240308, акту перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідок про результати здійснення габаритно-вагового контролю, місцем перевірки та проведення габаритно-вагового контролю вантажних транспортного засобу є а/д М-05 Одеса-Київ 450км+500.
Отже, наявний в матеріалах справи акт обстеження ділянки дороги, яка використовується для здійснення габаритно-вагового контролю на автомобільній дорозі загального користування державного значення М-05 Одеса-Київ км 452+811 (ліворуч, праворуч), жодним чином не підтверджує обстеження ділянки дороги на якій здійснено габаритно-ваговий контроль вантажних транспортних засобів Товариства позивача.
Щодо оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Відповідно до п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктами 26-27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Таким чином, Порядок № 1567 визначає, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання, яка про час і місце розгляду такої справи повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 813/5802/15, а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з оскаржуваної постанови №214822 від 21.09.2020 року, у ній відсутні посилання на норми законодавства, які були порушені позивачем.
Натомість в оскаржуваній постанові у графі «допущено порушення законодавства про автомобільний транспорт» наявне лише посилання на акт від 22.07.2020 року №240308.
Вказане свідчить про те, що оскаржувана постанова не відповідає критеріям обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії.
В свою чергу, в акті перевірки від 22.07.2020 року №240308 відсутні посилання на результати габаритно-вагового контролю, а саме на довідку про здійснення габаритно-вагового контролю.
Таким чином, прийнята відповідачем постанова є необґрунтованою та не відповідає критеріям чіткості та визначеності.
Відповідачем жодним чином не спростовано, що справу про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт відповідач розглянув без уповноваженої особи позивача.
Також, відповідач не надав до суду доказів повідомлення позивача про час та місце розгляду такої справи.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини у справі та на надані позивачем докази у справі, суд дійшов висновку, що за не належного повідомлення позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, позивач був позбавлений права надати пояснення щодо встановленого порушення, що в свою чергу дало б змогу відповідачу встановити усі необхідні обставини для прийняття обґрунтованого рішення.
З огляду на зазначене, відповідач в порушення пункту 26 Порядку № 1567, не надав змогу позивачу надати пояснення щодо встановленого порушення, що призвело до порушення принципів Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, зокрема:
- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акту, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред'явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;
- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 року у справі № 813/5802/15, а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, суд вважає за необхідно зауважити, що право бути вислуханим під час розгляду його справи, дійсно віднесено до одного основних складових (принципів) адміністративної процедури.
Відповідно до п.9 ч.2 ст.2 КАС України особа має право на участь у процесі прийняття рішення, яке стосується її інтересів.
Право бути почутим, складова частина принципу верховенства права. Суб'єкт владних повноважень повинен застосовувати його, приймаючи рішення, що матиме вплив на права, свободи чи інтереси особи, особливо, якщо це рішення може мати несприятливі наслідки для особи. Особа, щодо якої приймають рішення, має право бути вислуханою суб'єктом владних повноважень: вона може наводити обставини та докази на їх підтвердження, правові аргументи тощо.
Разом з тим, сам по собі цей принцип не є формальним. Порушення права особи бути вислуханою, має наслідком протиправність ухваленого суб'єктом владних повноважень рішення, у тому разі, якщо особа мала повідомити інформацію чи надати пояснення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Автоман Плюс» є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено) ; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та про доцільність їх задовольнити..
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачено судовий в розмірі 2270 грн. відповідно до квитанції №086060 від 07.06.2021 року.
На підставі викладеного, з Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за рахунок його бюджетних асигнувань слід стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автоман Плюс» сплачений судовий збір в розмірі 2270,00 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Автоман Плюс» до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки в Одеській області №214822 від 21.09.2020 року.
Стягнути з Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автоман Плюс» (код ЄДРПОУ 43209995, адреса: 65104, м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 82, кв. 17) сплачений судовий збір у розмірі 2270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.15.5 ч.І Перехідних положень КАС України апеляційна скарга подається до або через відповідні суди, а матеріали справи витребуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Автоман Плюс» (код ЄДРПОУ 43209995, адреса: 43209995, адреса: 65104, м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 82, кв. 17)
Відповідач: Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (код ЄДРПОУ 39816845, адреса: 65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4)
Суддя П.П. Марин