справа№380/9823/21
10 вересня 2021 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Личаківська виправна колонія №30» про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи «Личаківська виправна колонія №30», в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Державної установи "Личаківська виправна колонія №30" щодо відмови в оформленні та направленні необхідних документів до Головного управління ПФУ у Львівській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб;
- зобов'язати Державну установу "Личаківська виправна колонія №30" для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 зарахувати до календарної вислуги років на пільгових умовах один місяць служби за сорок днів період роботи в Державній установі "Личаківська виправна колонія №30";
- зобов'язати Державну установу "Личаківська виправна колонія №30" оформити та направити необхідні документи до Головного управління ПФУ у Львівській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із зарахуванням до календарної вислуги років для призначення такої пенсії на пільгових умовах один місяць служби за сорок днів період служби в Державній установі "Личаківська виправна колонія №30", внісши відповідні зміни в наказ від 27 грудня 2018 року №98 о/с.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїм листом від 07.06.2021 №5/27-Х-27 протиправно відмовив позивачеві у підготовці та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документів, передбачених Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, для вирішення питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ). На переконання позивача, він має право на призначення пенсії за вислугу років, оскільки відповідно до норм п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ така пенсії призначається за умови наявності вислуги на момент звільнення позивача 24 роки. Натомість вислуга позивача, з врахуванням пільгової, становить понад 27 років. При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду у низці справ даної категорії для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст.12 Закону №2262-ХІІ враховується як календарна вислуга, так і пільгова. З огляду на викладені обставини, вважає своє законне право на отримання пенсії за вислугу років порушеним протиправною відмовою відповідача.
Ухвалою судді від 18.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.
Відповідач позов не визнав, 16.07.2021 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив вимогу позивача зобов'язати ДУ (№30) зарахувати до календарної вислиуги років на пільгових умовах один місяць служби за сорок днів його служби в ДУ (№30), оскільки позивачу встановлена вислуга у пільговому обчисленні на день звільнення, що підтверджеється наказом про звільнення від 27.12.2018 №98 о/с та самим позивачем у позову. Необгрунтованою вважає відповідач і вимогу про направлення відповідних документів до пенсіного органу для призначення пенсії за вислугу років, оскільки такі документи містяться у пенсійній справі позивача, який отримує пенсії по інвалідності за нормами Закону №2262-ХІІ. Позивачу необхідно особисто звернутися до ГУ ПФУ у Львівській області з заявою про перехід на інший вид пенсії. Саме такий алгоритм дій передбачено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженим постановою Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402. Просить відмовити в задоволенні позову.
Позивач подав суду відповідь на відзив, в якому наводить спростування доводів відповідача, викладених у відзиві.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та на підставі подання Державної установи «Личаківська виправна колонія №30» від 27 травня 2019 року отримує пенсію по інвалідності за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ.
Оскільки на дату звільнення зі служби календарна вислуга похивача становила 27 років 07 місяці 02 дні, в тому числі пільгова - 06 років 06 місяців 13 днів, та з врахуванням висловленої 03.03.2021 позиції Верховного Суду у справі №805/3923/18-а щодо врахування при призначенні пенсії за п. «а» ст. 12 Закону №2262-ХІІ як календарної, так і пільгової вислуги, позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив оформити та направити необхідні документ до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії на пільгових умовах один місяць служби за сорок днів періоду служби в Державній установі «Личаківська виправна колонія №30».
Листом від 07.06.2021 №5/27-Х-27 Державна установа «Личаківська виправна колонія №30» повідомила про відсутність підстав для направлення документів до Західного міжрегіонального управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки відповідно до наказу про звільнення від 27.12.2018 №98 о/с вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення становить у календарному обчисленні 21 рік 00 місяців 19 днів, натомість відповідно до закону необхідною є календарна вислуга 24 роки.
Вважаючи таку відповідь відповідача , яка фактично є відмовою оформити та направити необхідні документи до пенсійного органу для призначення пенсії за вислугу років протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у даній справі є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначено положеннями Закону № 2262-ХІІ.
Згідно з п. а ч.1 ст. 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах б-д, ж статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:
по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше;
з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;
з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;
Стаття 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» встановлює види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії.
Також, положення ст.17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» визначають, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Тобто, законодавець чітко встановлює можливість призначення пенсії за вислугу років, із зарахуванням в її період вислуги років на пільгових умовах.
Постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» встановлює, що до вислуги років для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті “ж” статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховується на пільгових умовах один місяць служби за сорок днів: час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби (підпункт г пункту 3).
З матеріалів справи, зокрема, витягу з наказу ДУ «Личаківська виправна колонія (№30» від 27.12.2018 №98 о/с суд встановив, що вислуга років позивача на день звільнення у календарному обчисленні становить 21 рік 00 місяців 19 днів; у пільговому обчисленні - 27 років 07 місяців 02 дні. Долученим відповідачем до відзиву на позовну заяву розрахунком вислуги років для призначення пенсії старшому прапорщику внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшому інспектору відділу охорони державної установи «Личаківська виправна колонія (№30)» підтверджується зарахування до вислуги років на пільгових умовах служба в Державній кримінально-виконавчій службі, а саме - місяць служби за сорок днів, з 18.05.1999 по 27.12.2018.
Відтак, відповідачем дотримано норми Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та Постанови №393 щодо пільгового зарахування до вислуги років позивача періоду служби ДУ «Личаківська виправна колонія (№30)», а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача зарахувати до календарної вислуги років на пільгових умовах один місяць служби за сорок днів період роботи в Державній установі "Личаківська виправна колонія №30" та внести відповідні зміни в наказ про звільнення від 27.12.2018 398 о/с.
Надаючи правову оцінку твердженням позивача з приводу протиправності дій відповідача щодо відмови в оформленні та направленні необхідних документів до пенсійного органу для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону №2262-ХІІ, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402 встановлено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
Згідно з пунктом 12 вказаного Порядку уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії. У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.
З наведених вище норм слідує, що ними встановлено чіткий алгоритм дій уповноваженого структурного підрозділу щодо підготови і направлення документів для призначення пенсії особі, яка звернулася. При цьому власна позиція щодо наявності чи відсутності підстав для призначення, зокрема, пенсії за вислугу років може бути висловлена уповноваженим органом у поданні, яке він зобов'язаний направити разом з іншими документами до пенсійного органу, до компетенції якого й належить прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні пенсії.
Проте суд наголошує, що вказаний алгоритм дій передбачено у випадку звернення особи за призначенням пенсії за вислугу років чи по інвалідності відповідно до норм Закону №2262-ХІІ.
Разом з тим, з матеріалів справи суд встановив, що ОСОБА_1 на момент звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст.12 Закону №2262-ХІІ отримував пенсію по інвалідності за нормами цього ж закону.
Відповідно до п. 7 Порядку №3-1, поданням про призначення пенсії від 27.05.2018 № 976 ЗМУ МЮ (копія є в матеріалах справи) скеровано до ГУ ПФУ у Львівській області документи для призначення пенсії позивачу відповідно до статті 18 Закону №2262 - по інвалідності, зокрема: заява позивача про призначення пенсії; грошовий атестат і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які позивач отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення зі служби; свідоцтво про хворобу позивача; розрахунок вислуги років позивача (в якому зазначена календарна та пільгова вислуга років); копія витягу з наказу про звільнення позивача (в якому зазначена календарна та пільгова вислуга років); копія трудової книжки позивача; довідка МСЕК про визнання позивача інвалідом; копія документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків позивача; копія паспорта громадянина України позивача; довідка ВАТ «Ощадбанк» про відкриття рахунку. За результатом розгляду даних документів позивачу призначено пенсію.
Отже, оцінюючи обставини справи в частині звернення позивача за призначенням пенсії за вислугу років, суд дійшов висновку, що в даному випадку має місце не призначення пенсії за вислугу років, а перехід з одного виду пенсії на інший - з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років.
Проте згідно з п.4 Порядку №3-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію (тобто ГУ ПФ), а не до ДУ (№30).
Таким чином, дії позивача щодо надання оцінки наявності чи відсутності підстав у позивача для отримання пенсії за вислугу років хоч і були вчинені з порушенням передбаченої Порядком 3-1 процедури, проте не порушили прав позивача на отримання такої пенсії, оскільки вказаним порядком передбачено звернення особи особисто до пенсійного органу з заявою про перехід з одного виду пенсії на інший, що мало місце у даній справі.
З огляду на викладене вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача в частині відмови підготувати та направити необхідні документи до пенсійного органу для призначення пенсії за вислугу років, зобов'язання вчинити такі дії є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної установи «Личаківська виправна колонія №30» про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Грень Н.М.