10 вересня 2021 року ЛуцькСправа № 140/6387/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправною та скасування вимоги від 08 квітня 2021 року №Ф-13089-13 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску у сумі 6291,96 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що 02 листопада 2019 року отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, стала на облік в органи державної податкової служби та протягом 2019 року своєчасно сплачувала єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. З 02 січня 2020 року вона також перебуває у трудових відносинах з Фермерським господарством «Бахівське» (далі - ФГ«Бахівське»), яке як роботодавець у 2020 році щомісячно утримувало та сплачувало за неї із заробітної плати єдиний внесок.
Спірною вимогою 08 квітня 2021 року відповідач зобов'язує сплатити заборгованість з єдиного внеску за 2020 рік. Оскарження вимоги в адміністративному порядку не спричинило її скасування.
Позивач вважає, що Законом України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) не врегульовано відносин щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності. На думку позивача, мета сплати єдиного внеску досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску і у її випадку сплата цього внеску забезпечується роботодавцем ФГ«Бахівське», а тому у неї відсутній обов'язок сплачувати єдиний внесок від провадження незалежної професійної діяльності.
Позивач просила врахувати висновки Верховного Суду у справі №160/3114/19 та позов задовольнити.
Ухвалою судді від 29 червня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач у відзиві на позов його вимоги заперечив (а.с.24-25). В обґрунтування цієї позиції вказав, що позивач перебуває на обліку як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність на підставі свідоцтва про право зайняття адвокатської діяльності. В розумінні положень пункту 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI позивач як самозайнята особа є платником єдиного соціального внеску, незважаючи на те, що вона одночасно перебуває у трудових відносинах. У самозайнятої особи як окремого платника незалежно від фінансового стану виникає обов'язок сплачувати єдиний соціальний внесок у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску. Проведеним аналізом інтегрованої картки з єдиного внеску платника ОСОБА_1 встановлено заборгованість зі сплати єдиного внеску за перший - третій квартали 2020 року у сумі 6291,96 грн (у сумі 2078,12 грн, 1039,06 грн, 3178,12 грн відповідно). Крім того, в інтегрованій картці платника 30 квітня 2021 року проведено нарахування єдиного внеску у сумі 3300,00 грн за четвертий квартал 2020 року згідно з поданим ОСОБА_1 звітом про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2020 рік як особі, що здійснює незалежну професійну діяльність.
З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Крім того, учасники справи не зверталися із клопотаннями про розгляд справи в судовому засіданні, оформленими відповідно до вимог статті 167 КАС України. Суд звертає увагу, що за змістом статті 162 КАС України у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, оскільки заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України. Отже, заявлене у відзиві на позовну заяву клопотання про розгляд справи за участю представника відповідача не підлягало вирішенню судом по суті.
Перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.
Як вбачається з відкритих даних Єдиного реєстру адвокатів України (за посиланням https://erau.unba.org.ua/profile/64008) 02 листопада 2018 року позивач отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1055 та з 14 лютого 2019 року взята на облік як фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність (а.с.4, 34).
З уточнюючої довідки ФГ «Бахівське» від 13 квітня 2020 року слідує, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з господарством з 02 січня 2020 року (а.с.5). Відомостями нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам (таблиця 6) підтверджено нарахування позивачу у 2020 році заробітної плати, з якої утримано і сплачено єдиний соціальний внесок (а.с.9-17, 36-41).
08 квітня 2021 року ГУ ДПС у Волинській області відповідно до статті 25 Закону №2464-VI та даних інформаційної системи органу доходів і зборів сформувало ОСОБА_1 вимогу №13089-13 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску станом на 31 березня 2021 року у сумі 6291,96 грн (а.с.8).
Позивач оскаржила вимогу до Державної податкової служби України, проте рішенням від 14 травня 2021 року №10789/6/99-00-06-02-01-06 скарга залишена без задоволення, а вимога ГУ ДПС у Волинській області - без змін (а.с.6-7).
Незгода позивача із такою вимогою про сплату боргу (недоїмки) стала підставою для її звернення із позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Згідно з підпунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Статтею 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Статтею 13 Закону №5076-VI передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон №2464-VI (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За змістом статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Приписами пунктів 3, 10 частини першої статті 1 Закону №2464-VI надано визначення таким поняттям: застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно з пунктами 1 та 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина четверта статті 4 Закону №2464-VI).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
Статтею 7 Закону №2464-VІ визначено базу нарахування єдиного внеску.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
За приписами частини четвертої статті 8 Закону №2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Частиною дванадцятою статті 9 Закону №2464-VI також передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 14 Закону №2464-VI на податкові органи покладено обов'язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.
Як визначено частиною першою статті 3 вказаного Закону, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема, обов'язковості сплати; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Відповідно до частин другої, третьої статті 25 Закону №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Згідно з частиною четвертою цієї статті податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Системний аналіз зазначених положень свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць; за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Порядок стягнення заборгованості з платників єдиного внеску, формування, оформлення та надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску передбачений розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953; далі - Інструкція №449).
Пунктом 4 розділу ІV Інструкції №449 обумовлено, що обчислення сум єдиного внеску зазначеною категорією платників (зокрема, особами, які провадять незалежну професійну діяльність) здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій (річної звітності) та результатів перевірок діяльності таких осіб, що призвела до збільшення або зменшення розміру доходу, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому враховується кількість місяців, протягом яких така особа перебувала на обліку як платник єдиного внеску; ці платники сплачують єдиний внесок один раз на квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожен місяць такого кварталу.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Згідно з пунктом 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику.
Отже, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI).
Як уже зазначалося судом, ОСОБА_1 є особою, що здійснює незалежну професійну діяльність. З інтегрованої картки платника податків слідує, що у першому-третьому кварталах 2020 року позивач не сплачувала єдиний соціальний внесок. При цьому відповідно до поданого нею звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2020 рік (таблиця 1 додатка 5) ОСОБА_1 як самозайнята особа у 2020 році отримала дохід від такої діяльності у сумі 17912,46 грн (по 1469,71 грн у січні - листопаді 2020 року та 1492,65 грн - у грудні 2020 року) (а.с.30). У графі 4 позивач визначила суму доходу, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини 43615,00 грн (тобто, 4723,00 грн у січні - лютому та червні - серпні, а також 5000,00 грн у вересні - грудні 2020 року). Розмір нарахованого позивачем внеску (графа 6 звіту) становить: по 1039,00 грн у січні - лютому, червні - серпні (4723,00 х 22%), по 1100,00 грн у вересні - грудні (5000,00 х 22%). Тимчасово, за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня, з 1 по 31 травня 2020 року особи, які провадять незалежну професійну діяльність, були звільнені від нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску за себе (пункт 9-10 розділу VIII Закону №2464-VI).
Загальна сума єдиного соціального внеску, визначена у звіті до сплати платником за перший-третій квартали 2020 року, становить 6291,96 грн; граничний строк сплати - до 20 квітня 2020 року, до 20 липня 2020 року, до 20 жовтня 2020 року. На таку суму сформована спірна вимога від 08 квітня 2021 року №Ф-13089-13.
Позивач як на підставу звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2020 рік покликається на те, що починаючи з січня 2020 року вона перебувала у трудових відносинах з ФГ «Бахівське», яке як роботодавець і сплачувало за неї як найманого працівника єдиний внесок.
Позивач правильно зазначила, що відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.
Однак окрім того, що позивач у 2020 році була найманим працівником у ФГ «Бахівське», вона також здійснювала незалежну професійну діяльність як адвокат, від якої отримувала дохід, що відображено у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2020 рік як особі, що здійснює незалежну професійну діяльність. Таким чином, позивач мала два джерела доходу - і як самозайнята особа, і як найманий працівник, а тому сплата ФГ «Бахівське» єдиного внеску за ОСОБА_1 як найманого працівника, не звільняє останню від сплати єдиного внеску від провадження нею незалежної професійної діяльності індивідуально.
Суд вважає безпідставним посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №160/3114/19, оскільки такі сформовані за інших обставин. Зокрема, у справі №160/3114/19 позивач був найманим працівником, за якого роботодавець сплачував єдиний внесок, при цьому позивач не отримував доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально. У розглядуваному ж випадку, ОСОБА_1 була найманим працівником у 2020 році і одночасно отримувала дохід від провадження адвокатської діяльності індивідуально.
Таким чином, позивач у спірний період була платником єдиного внеску відповідно до Закону №2464-VI та повинна сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08 квітня 2021 року №Ф-13089-13 сформована на підставі закону та в межах наданих ГУ ДПС у Волинській області повноважень, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, то підстави для відшкодування позивачу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44106679) про визнання протиправною та скасування вимоги відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк