10 вересня 2021 року ЛуцькСправа № 140/6287/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправним рішення від 26 січня 2021 року №032350011031 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”; зобов'язання зарахувати до страхового стажу період перебування у відпустці по догляду за дитиною до шестирічного віку з 06 березня 1996 року по 06 березня 1999 року для призначення пенсії з моменту набуття права на таку пенсію.
В обґрунтування позову позивач вказала, що звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком згідно із статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. За результатами розгляду заяви та наданих документів ГУ ПФУ у Волинській області прийняло рішення від 26 січня 2021 року №032350011031 про відмову у призначенні пенсії за віком. Своїм листом відповідач роз'яснив, що у призначенні пенсії відмовлено у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу: загальний страховий стаж становить 25 років 08 днів. При цьому період роботи в AT “Деметра” (з 31 травня 1995 року по 07 березня 2002 року) за записами трудової книжки відповідачем не було зараховано з тих мотивів, що у трудовій книжці дописано дату працевлаштування, номер та дату наказу про прийняття, номер і дату наказу про звільнення з роботи, а архівними довідками не уточнено дату звільнення з AT “Деметра” - в наказах за 2002 рік прізвище позивача не значиться. На підставі уточнюючих довідок було зараховано до страхового стажу період з 01 червня 1995 року по 31 жовтня 1995 року та з 01 лютого 1996 по 15 лютого 1996 року.
Позивач із таким рішенням відповідача не погоджується та вважає, що трудова книжка не містить недоліків у її заповненні. Окрім того вона, будучи у трудових відносинах з AT “Деметра”, перебувала у відпустці по догляду за дитиною ОСОБА_2 , тому період з 06 березня 1996 року по 06 березня 1999 року безумовно підлягає зарахуванню до страхового стажу. Зарахування цього страхового стажу буде достатнім для призначенні пенсії за віком.
З урахуванням наведеного позивач просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити повністю (а.с.21-24). В обґрунтування цієї позиції відповідач вказав, що позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за віком. Разом з тим, аналізуючи записи її трудової книжки серії НОМЕР_1 про період роботи в АТ “Деметра” (записи №8-№9), було встановлено, що іншим кольором чорнила дописано дату працевлаштування, номер та дату наказу про прийняття, номер і дату наказу про звільнення з роботи. Враховуючи той факт, що архівними довідками не підтверджено дату звільнення позивача з AT “Деметра”, період роботи з 31 травня 1995 року по 07 березня 2002 року ГУ ПФУ у Волинській області не зараховано до страхового стажу; страховий стаж позивача становить 25 років 08 днів (при необхідному не менше 27 років для жінок, які народилися з 01 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року, після досягнення ними 59 років 6 місяців).
Відповідач вказав, що підстав для зарахування періоду з 06 березня 1996 року по 06 березня 1999 року до стажу (як періоду догляду непрацюючої матері за дитиною до досягнення нею трирічного віку) немає законних підстав. У вказаний період позивач фактично була працюючою, однак через неналежне оформлення документів зарахування періоду роботи до стажу неможливе.
З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою від 03 грудня 2020 року про призначення пенсії за віком згідно із статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.30). Рішенням від 26 січня 2021 року №032350011031 відповідач відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії, про що повідомив останню листом від 02 лютого 2021 року №0300-0304-8/5474 (а.с.5). Підставою для відмови у призначенні пенсії слугувала відсутність необхідного страхового стажу (не менше 27 років), при цьому за розрахунком ГУ ПФУ у Волинській області страховий стаж ОСОБА_1 становить 25 років 08 днів (а.с.26). При визначенні права на пенсію до страхового стажу не враховано стаж згідно із записами №5-№7 та №8-№9 трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки в графах 2, 4 (дата прийняття на роботу, звільнення, дата на номер наказу) наявні виправлення, зокрема, в записі №8 дописано дату прийому, номер та дату наказу про прийняття, в записі №9 - номер і дату наказу про звільнення з роботи, а виправлення не завірено у встановленому порядку, чим порушено вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110; далі - Інструкція №58).
На звернення позивача щодо врахування до страхового стажу для призначення пенсії за віком періоду догляду за дитиною ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відповідач листом від 01 березня 2021 року №1582-1233/Ш-02/8-0300/21 повідомив, що згідно з відомостями, зазначеними в трудовій книжці, архівних довідках від 15 жовтня 2020 року №2617/1-11, №2619/1-11 позивач з 01 червня 1995 року перебувала у трудових відносинах з АТ “Деметра”, а тому зараховувати час догляду за дитиною немає підстав. Крім того, архівними довідками не уточнено дату звільнення з АТ “Деметра”, оскільки в наказах за 2002 рік вона не значиться. З урахуванням підтверджених періодів роботи в АТ “Деметра” - з 01 червня 1995 року по 31 жовтня 1995 року та з 01 лютого 1996 року по 15 лютого 1996 року страховий стаж позивача становить 25 років 08 днів.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням про відмову у призначенні пенсії, звернулася до суду із цим позовом, оскільки вважає, що наявні підстави для зарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною (з 06 березня 1996 року по 06 березня 1999 року).
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини між сторонами врегульовані нормами Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-IV). Цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються, зокрема, пенсії за віком.
Відповідно до правил, установлених абзацами першим, другим частини першої статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (частина четверта статті 26 Закону №1058-IV).
Позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, умовами призначення їй пенсії за віком є досягнення віку 59 років 6 місяців, наявність страхового стажу на цю дату не менше 27 років.
На час звернення позивача із заявою від 03 грудня 2020 року умова щодо віку виконується. Разом з тим, відповідач дійшов висновку, що страхового стажу недостатньо - він становить 25 років 08 днів.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
За правилами частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Нормативно-правовим актом, який регулює питання зарахування періодів роботи до стажу для визначення права на пенсію, до 01 січня 2004 року, є Закон України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення” (далі Закон №1788-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 56 вказаного Закону до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку (пункт “ж” частини третьої статті 56 Закону №1788-ХІІ).
Як визначено статті 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктами 2.3, 2.4 Інструкції №58 встановлено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка; обов'язок належного оформлення трудових книжок покладається на роботодавця чи інших уповноважених осіб. Відсутні, неповні чи неточні записи про періоди роботи уточнюються довідками, виписками із наказів чи інших документів, за змістом яких можливо встановити та підтвердити трудовий (страховий) стаж.
У свою чергу працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві та неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Такий висновок сформульовано Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17, де окрім того, суд зазначив, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , позивач з 31 травня 1995 року прийнята на посаду продавця в АТ “Деметра” (запис №8), а 07 березня 2020 року вона звільнена із займаної посади за згодою сторін (запис №9).
Аналізуючи зміст трудової книжки, відповідач дійшов висновку, що у записах №8 та №9 іншим кольором чорнила дописано дату прийому на роботу, номер та дату наказу про прийом на роботу, номер та дату наказу про звільнення і такі виправлення не завірені у встановленому порядку. Архівними довідками, наданими самим позивачем, не підтверджено дату її звільнення з АТ “Деметра”.
Комунальною установою “Луцький міський трудовий архів” надано копію наказу ВАТ “Деметра” від 31 травня 1995 року №3-мп про прийняття на роботу ОСОБА_1 з 01 червня 1995 року та повідомлено, що підтвердити її звільнення немає можливості у зв'язку з тим, що в наказах за 2002 рік ОСОБА_1 не значиться (а.с.9).
Оскільки запис у трудовій книжці про звільнення датовано 07 березня 2002 року, а ця дата звільнення відповідним наказом не підтверджена, в особових рахунках з нарахувань заробітної плати за 1997 - 2002 роки, як слідує з архівних довідок від 17 лютого 2021 року №283/1-11 (а.с.7), від 15 жовтня 2020 року №2619/1-11 (а.с.9), ОСОБА_1 не значиться, то відповідач фактично зарахував лише період роботи в АТ “Деметра”, за який наявні відомості про нарахування позивачу заробітної плати - з 01 червня 1995 року по 31 жовтня 1995 року та з 01 лютого 1996 року по 15 лютого 1996 року.
Можливість підтвердити весь період перебування у трудових відносинах в АТ “Деметра” уточнюючими довідками, виписками із наказів, особовими рахунками і відомостями на видачу заробітної плати у позивача відсутній.
Поряд з тим ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача ОСОБА_1 народився син ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва НОМЕР_2 (а.с.31).
Частинами першою, другою статті 179 Кодексу законів про працю України (в редакції 1996 року; далі - КЗпП України) було передбачено, що жінкам надаються відпустки по вагітності і родах тривалістю сімдесят календарних днів до родів і п'ятдесят шість (у разі ненормальних родів або народження двох чи більше дітей - сімдесят) календарних днів після родів, які обчислюються сумарно і надаються жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до родів, і, за їх бажанням, частково оплачувані відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку двох років з виплатою за ці періоди допомоги по державному соціальному страхуванню (відповідно до Закону №871-12 від 20 березня 1991 року частково оплачувані відпустки, передбачені цією статтею, з 01 січня 1992 року надаються жінкам до досягнення дитиною віку трьох років). Крім зазначених відпусток, жінці, за її заявою, надається додаткова відпустка без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років. У разі, коли дитина потребує домашнього догляду, жінці надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше, як до досягнення дитиною шестирічного віку. Підприємства і організації за рахунок власних коштів можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати по догляду за дитиною більшої тривалості. За бажанням жінки та осіб, зазначених у частині четвертій цієї статті, в період перебування їх у відпустці по догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу ао вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в період частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною.
Відповідно до статті 181 КЗпП України частково оплачувана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею віку двох років і додаткова відпустка без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині четвертій статті 179 цього Кодексу, повністю або частинами в межах встановленого строку і оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. Час частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку двох років і додаткової відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років (до шести років - частина друга статті 179) зараховується як в загальний, так і в безперервний стаж роботи і в стаж роботи за спеціальністю. В стаж роботи, що дає право на щорічні оплачувані відпустки, час відпусток по догляду за дитиною не зараховується.
Отже, порядок надання відпусток у зв'язку із вагітністю і пологами, а також по догляду за дитиною і зарахування їх в стаж роботи врегульовано КЗпП України.
Зі змісту архівної довідки Комунальної установи “Луцький міський трудовий архів” від 17 лютого 2021 року №283/1-11 (а.с.7) слідує, що в переданих на державне зберігання наказах з особового складу АТ “Деметра” за 1996-2002 роки відсутні накази про надання працівникам відпусток по догляду за дітьми; тут же зазначено, що відповідно до діючих у вказані роки нормативно-правових актів накази про надання працівникам відпусток по догляду за дітьми зберігалися протягом трьох років. У відомостях нарахування заробітної плати працівникам магазину №16 за квітень 1996 року проти прізвища, імені, по батькові ОСОБА_1 є запис «декрет», у відомостях нарахування заробітної плати працівникам магазину №16 за 1997 -2002 роки ОСОБА_1 не значиться.
Пунктом 11 Порядку №637 обумовлено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Таким чином, склалася ситуація, коли позивач через відсутність розпорядчих документів з незалежних від неї причин не може підтвердити період роботи в АТ “Деметра” (з березня 1996 року по 07 березня 2002 року відсутні відомості про нарахування позивачу заробітної плати, відсутній наказ про звільнення), а також за цей період відсутні накази про її перебування у відпустці у зв'язку із вагітністю і пологами та по догляду за дитиною. Разом з тим, беззаперечним є факт народження нею ІНФОРМАЦІЯ_1 дитини.
Оскільки період перебування жінок у відпустці по вагітності і родах (сумарно 126 календарних днів) і у відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною віку трьох років, а так само час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення дитиною трирічного віку, зараховується до стажу (загального, безперервного стажу роботи), то суд вважає, що за обставин, які склалися у ситуації із позивачем, можливим є зарахування до її страхового стажу періоду догляду за малолітнім ОСОБА_4 - з 06 березня 1996 року (з моменту народження) по ІНФОРМАЦІЯ_1 (до досягнення ним трирічного віку).
Інше рішення не відповідатиме принципу верховенства права, порушує право позивача на соціальний захист. Тому рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 26 січня 2021 року №032350011031 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком не можна вважати обґрунтованим, добросовісним та розсудливим, а отже його належить скасувати як протиправне.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Таким чином, враховуючи межі заявлених позовних вимог та з урахуванням наданих статтею 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 26 січня 2021 року №032350011031 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком та зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області повторно розглянути заяву позивача від 03 грудня 2020 року про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу період догляду за малолітнім ОСОБА_4 - з 06 березня 1996 року по 06 березня 1999 року (від народження дитини до досягнення нею трирічного віку).
Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Звертаючись до суду, позивач сплатила судовий збір у сумі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією від 22 червня 2021 року №0.0.2170901663.1, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.4, 20).
У зв'язку із задоволенням позову на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 908,00 грн.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 26 січня 2021 року №032350011031 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 грудня 2020 року, зарахувавши до страхового стажу період з 06 березня 1996 року по 06 березня 1999 року (час догляду за малолітньою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення ним трирічного віку).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім грн 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк