10 вересня 2021 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 вересня 2021 року, якою застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 31 жовтня 2021 року, відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, не працюючого, з повною середньою освітою, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 КК України, у кримінальному провадженні № 12021152140000215 від 30.08.2021 року,
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7
захисник ОСОБА_5
встановив:
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор" терміном до 31 жовтня 2021 року.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги захисника.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати, застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою АДРЕСА_1 , з покладенням відповідних обов'язків.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
Апелянт вважає, ухвалу слідчого судді про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою незаконною, необґрунтованою та такою що підлягає скасуванню.
Вказує, що суд не встановив чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінуємого злочину, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
СВ ВП №2 МРУП ГУНП в Миколаївській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, яке було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021152140000215 від 30.08.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 КК України.
Зі змісту клопотання вбачається, що СВ ВП №2 МРУП ГУНП в Миколаївській області розслідується кримінальне провадження № 12021152040000992 від 03.08.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України за фактом незаконного заволодіння автомобілем «TOYOTA LAND CRUISER PRADO», н/з НОМЕР_1 . У ході розслідування вказаного кримінального провадження слідчим до УКР ГУНП в Миколаївській області направлено доручення в порядку ст. 40 КПК України щодо встановлення місця знаходження викраденого автомобілю та осіб, які скоїли вказане кримінальне правопорушення. Проведеними слідчими та оперативно-розшуковими діями було встановлено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення причетні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та Особа 1.
Крім того, Криворізьким РУП ГУНП в Дніпропетровській області розслідується кримінальне провадження № 12021041230000950 від 29.08.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, за фактом незаконного заволодіння автомобілем «TOYOTA RAV4», н/з НОМЕР_2 . У ході розслідування вказаного кримінального провадження начальником Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області на чергові частини ГУНП в областях розіслано відповідні орієнтування.
У ході відпрацювання доручення слідчого у рамках кримінального провадження № 12021152040000992 було отримано інформацію, що особи, які вірогідно скоїли кримінальне правопорушення на території Миколаївської області, також можуть бути причетні до викрадення автомобіля «TOYOTA RAV4» у м. Кривий Ріг та переховуються на цьому автомобілі у лісо смузі, поблизу сіл Мар'ївка Баштанського району Миколаївської області та Михайло - Ларине Миколаївського (Вітовського) району Миколаївської області.
На підставі доручення слідчого ВП № 2 МРУП ГУНП в Миколаївській області у кримінальному провадженні № 12021152040000992 та з метою перевірки отриманої інформації щодо перебування осіб які скоїли кримінальне правопорушення, 29.08.2021 у вечірній час, точного часу в ході досудового розслідування встановити наразі не вдалося, співробітники УКР ГУНП в Миколаївській області, а саме заступник начальника відділу розкриття злочинів проти власності підполковник поліції ОСОБА_8 , оперуповноважений відділу протидії груповій злочинності та розкриття злочинів, спрямованих на порушення рівноправності громадян майор поліції ОСОБА_9 та оперуповноважений оперативно-розшукового відділу старший лейтенант поліції ОСОБА_10 прибули до лісосмуги, яка розташована поблизу сіл Мар'ївка Баштанського району Миколаївської області та Михайло Ларине Миколаївського (Вітовського) району Миколаївської області.
Знаходячись у вказаний час у вказаному місці ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 побачили автомобіль «TOYOTA RAV4» білого кольору, який був ідентичний до вказаного в орієнтуванні начальника Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області як викрадений, в салоні якого в той час знаходились ОСОБА_6 та невстановлена особа 1.
В свою чергу, ОСОБА_6 та невстановлена особа 1, помітивши співробітників поліції почали рух на вказаному автомобілі, однак допустили зіткнення з деревом та зупинились, а ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 намагалися наздогнати ОСОБА_6 та невстановлена особа 1, слідуючи за автомобілем. Проте, зіткнувшись із деревом, ОСОБА_6 та невстановлена особа 1, швидко покинули салон автомобіля «TOYOTA RAV4» та почали тікати, усвідомлюючи, що співробітники поліції які їх переслідували знаходяться при виконанні своїх службових обов'язків та мають законні підстави щодо їх затримання. При цьому, співробітники поліції голосно повідомляли ОСОБА_6 та невстановлена особа 1, щоб останні зупинилися, оскільки їх переслідує поліція.
Під час переслідування, у розпорядженні ОСОБА_6 , який втікав від співробітників поліції та біг позаду невстановлена особа 1 перебував предмет, схожий на пістолет. ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в свою чергу перебували позаду ОСОБА_6 та невстановлена особа 1, на невеликій один від одного відстані та намагалися наздогнати їх.
В цей час, у ОСОБА_6 , який усвідомлював, що його злочинні дії щодо угону автомобіля викриті та він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, виник злочинний умисел, направлений на посягання на життя працівників правоохоронного органу, а саме вбивство у зв'язку з виконанням цими працівниками службових обов'язків.
Реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_6 , перебуваючи на території Миколаївського (Вітовського) району Миколаївської області, поблизу с. Михайло-Ларине, утримуючи в руках предмет, схожий на пістолет, направив його в сторону співробітників поліції - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та усвідомлюючи, що посягає на життя працівників правоохоронного органу та передбачаючи настання смерті названих осіб внаслідок своїх дій та бажаючи її настання, здійснив не менше 2 пострілів в їхній бік, проте не досяг своєї цілі з причин, які не залежали від його волі, одразу покинувши місце скоєння кримінального правопорушення.
01.09.2021 ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 КК України.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в обґрунтування клопотання зазначив, про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення передбаченого ст. 348 КК України та про наявність ризиків, передбачених п. 1,2,3,4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину, вагомість наявних доказів, а також тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання винуватим, послався на наявність ризиків, передбачених п. 1,2,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України. Вважав, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить запобіганню доведених ризиків та прийшов до висновку про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 194 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя вірно зазначив, що є значна ймовірність того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення.
На їх наявність вказує те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев'яти до п'ятнадцяти років, у зв'язку з чим з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Також підозрюваний обізнаний про місце проживання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , усвідомлює, що вплив та зміна показів свідків дозволять змінити йому кваліфікацію злочину на більш м'яку або взагалі уникнути відповідальності, а тому може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Крім того, відносно ОСОБА_6 до Ленінського районного суду м. Миколаєва направлено обвинувальний акт за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185 КК України. Вищевикладене свідчить про те, що ОСОБА_6 за наявності кримінального провадження яке розглядається судом, обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину за ст. 348 КК України та йому повідомлено про підозру у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 263 КК України, не має офіційних джерел прибутку, а тому може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, на даний час не встановлено місцезнаходження знаряддя вчинення злочину, за допомогою якого ОСОБА_6 вчиняв кримінальне правопорушення, а саме предмету схожий на пістолет, а тому наявний ризик знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Судом оцінено репутацію підозрюваного, а саме, те що підозрюваний не має офіційних джерел прибутку, відносно ОСОБА_6 до Ленінського районного суду м. Миколаєва направлено обвинувальний акт за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185 КК України. Така стійка антисоціальна поведінка підозрюваного дає підстави обґрунтовано припускати, що і в подальшому підозрюваний продовжить займатися злочинною діяльністю.
Вищезазначені обставини вказують на наявність ризиків передбачених п. 1, 2,3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
П. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13.11.07 р. - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи фактичні обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 та особу підозрюваного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним і обґрунтованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисника, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, в зв'язку з чим приходить до остаточного висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст. 376, 405, 407, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 вересня 2021 року, якою до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 31 жовтня 2021 року, - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді