05.08.2021 Справа №607/6878/21
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря Комінярської О.М., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування,-
Позивач ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_4 , після смерті останніх відкрилася спадщина на житловий будинок в АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок належав до суспільної групи господарств - колгоспного двору, членами якого окрім її матері та баби були ще чотири особи. Всі члени набули права спільної сумісної власності, а саме по 1/6 частки спірного домоволодіння. Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняла її дочка ОСОБА_4 шляхом вступу в управління та володіння майном. Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняла позивач, як особа яка постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини. З метою оформлення права власності за законом після смерті матері - ОСОБА_4 , позивач звернулася до Тернопільської районної державної нотаріальної контори з відповідною заявою. Проте, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки було виявлено відсутність правовстановлюючого документа та державна реєстрація права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами. Оскільки, вона позбавлена можливості реалізувати свої права у позасудовому порядку, просить позов задовольнити і визнати за нею право власності на 2/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних будівель та споруд в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою судді від 26 квітня 2021 року відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом за правилами загального позовного провадження.
15 липня 2021 року ухвалою суду постановленою без виходу в нарадчу кімнату закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 05 серпня 2021 року.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області в судове засідання не з'явився, попередньо звернувшись до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 видане 27 березня 1965 року, батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .
19 січня 1986 року ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 після чого змінила прізвище на « ОСОБА_8 ».
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 видане Мар'янівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області 16 травня 2015 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00028804981 від 07 грудня 2020 року.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтвердили факт родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а саме що ОСОБА_4 є дочкою ОСОБА_3 .
Вказаний факт сторонами не спростований та не оспорюється.
Будинковолодіння в АДРЕСА_1 належить до колгоспного двору та станом на 15 квітня 1991 року в даному будинку були зареєстровані: ОСОБА_4 - голова двору, ОСОБА_2 - дочка, ОСОБА_7 - зять, ОСОБА_11 - внучка, ОСОБА_12 - внучка, ОСОБА_3 - мама, що підтверджується довідкою №128 виданою Великоберезовицькою селищною радою 01 лютого 2021 року.
Згідно інформаційних довідок про технічний стан нерухомого майна №136 та №137 виданих ФОП ОСОБА_13 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 станом на 05 серпня 2020 року рахується за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та станом на 01 січня 2013 року державна реєстрація права власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не проведена.
Відповідно до довідки №1617 виданої Тернопільським районним бюро технічної інвентаризації 08 грудня 2020 року станом на 01 січня 2013 року державна реєстрація права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в бюро не проведена.
Згідно технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 27 липня 2020 року, який виготовлений ФОП ОСОБА_13 на замовлення ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 вбачається, що житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 побудований у 1959 році, загальна площа складає 90,9 кв.м, житлова площа 72,3 кв.м.
24 березня 2021 року державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори Підгайною І.В. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за №698/02-31 відповідно до якої під час розгляду документів поданих ОСОБА_2 для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , після смерті матері - ОСОБА_4 померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 було виявлено, що відсутній правовстановлюючий документ та державна реєстрація права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами.
Як роз'яснює Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про практику розгляду цивільних справ про спадкування» при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.
Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні (Постанова Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22 грудня 1995 року).
Згідно ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР в редакції 1963 року колгоспний двір - це сімейно-трудове об'єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).
Відповідно до змісту ст. 123 цього Кодексу розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
З врахуванням вищенаведених обставин справи, судом встановлено, що кожному з членів колгоспного двору житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 належав в рівних частках по 1/6 частці кожному - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на 1/6 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .
У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року №4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» роз'яснено, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.
Відповідно до роз'яснень, даних в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року, відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилась до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Враховуючи дату смерті ОСОБА_3 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовідносини щодо спадкування після її смерті регулюються нормами ЦК УРСР 1963 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК УРСР 1963 року, спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Згідно ст. 527 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.
За нормами ст. 529 ЦК УРСР 1963 року, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Згідно із ст.ст. 548-549 ЦК УРСР 1963 року, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Згідно ч.2 ст.553 ЦК УРСР, вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної дії, щодо прийняття спадщини.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Так, в ході судового розгляду встановлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася.
Спадкоємцем, що прийняв спадщину є дочка померлої ОСОБА_4 , яка проживала із спадкодавцем на момент смерті та фактично вступила в управління спадковим майном, що підтверджується довідкою №158 виданою Великоберезовицькою селищною радою 08 лютого 2021 року, інших спадкоємців, які б прийняли у спадщину спірне майно не має.
Правовідносини спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 регулюються Цивільним кодексом України, що набрав чинності з 01.01.2004 року.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Стаття 1267 ЦК України передбачає рівність розмірів часток у спадщині спадкоємців за законом.
Згідно статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно з ч. 3 ст. 1269 УК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Так у справах Тернопільської районної державної нотаріальної контори заведена спадкова справа за №104/2018 після смерті ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_2 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
Факт прийняття спадщини встановлено по спільному проживанню зі спадкодавцем про що свідчить довідка №284 видана Марянівською сільською радою 08 жовтня 2017 року. Інші спадкоємці до нотаріальної контори не зверталися.
Відтак, право власності на будинковолодіння у спадкодавців, як членів колгоспного двору виникло до набрання чинності Цивільним кодексом України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004.
Відповідно до вимог статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності ним Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Відповідно до інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про практику розгляду цивільних справ про спадкування» державна реєстрація права власності на нерухоме майно регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, яка затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31.01.1966 і втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 № 56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18.02.2002 за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Ця позиція повністю відповідає практиці Верховного Суду України. Так, постановою Верховного Суду України від 15.01.2014 у справі № 6-145цс13 сформована єдина правова позиція по даній категорії справ. Відповідно до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 09.06.1998 №121 обов'язок власників забезпечити державну реєстрацію прав власності на всі без винятку об'єкти нерухомості введено лише з 29.06.1998 року - дня набрання чинності Інструкції.
Виходячи із наведеного, чинне на момент спорудження об'єкта нерухомості та виникнення у спадкодавців права власності на спірне будинковолодіння законодавство не пов'язувало виникнення останнього із державною реєстрацією. Відтак, її відсутність не свідчить про відсутність права власності. А правові засади прийняті в експлуатацію об'єктів, побудованих до 05.08.1992 року, відсутні.
При цьому, документом, що засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 індивідуальних (садибних) житлових будинків, господарських будівель та споруд вимогам законодавства, будівельним нормам і правилам є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
Таким чином, виходячи із вищенаведеного, спадкодавцям - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на момент смерті на праві власності належав житловий будинок із надвірними будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до вимог статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, а також те, що через відсутність державної реєстрації права власності та правовстановлюючих документів на житловий будинок, позивач не може реалізувати своїх спадкових прав, а тому її право підлягає захисту в судовому порядку, шляхом визнання за нею права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , загальною площею 90,9 кв.м., житловою площею 72,3 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 82, 259, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_2 до Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/6 частки житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення строку на апеляційне скарження в порядку вимог частини 2 ст. 354 ЦПК України.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Великоберезовицька селищна рада Тернопільського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ - 04393462, місцезнаходження: вул. С. Бандери, 26, смт. В. Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область.
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич