Ухвала
13 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 466/2893/14
провадження № 61-14340ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 27 липня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Галичфарм» до Львівської міської ради, ОСОБА_1 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, про визнання недійсними рішення та державного акта на право власності на землю та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Галичфарм», Львівської міської ради, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, про визнання незаконною ухвали, визнання незаконним рішення, визнання недійсним та скасування державного акта на право постійного користування землею, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
У травні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Галичфарм» (далі - ПАТ «Галичфарм») звернулося до суду з позовом до Брюховицької селищної ради Львівської області, ОСОБА_1 , третя особа - відділ Держземагентства у м. Львові, про визнання недійсними рішення та державного акта на право власності на землю.
У червні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Галичфарм», Брюховицької селищної ради Львівської області, третя особа - відділ Держземагентства у м. Львові, про визнання незаконною ухвали, визнання незаконним рішення, визнання недійсним та скасування державного акта на право постійного користування землею, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Справа переглядалася судами неодноразово.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2015 року позов ПАТ «Галичфарм» задоволено.
Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 24 травня 1994 року № 180 «Про надання у приватну власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків та господарських будівель» щодо надання у приватну власність. ОСОБА_1 земельної ділянки у АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0756 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарської будівлі.
Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю від 17 листопада 1994 року серії ЛВ 731112249, виданий Брюховицькою селищною радою народних депутатів ОСОБА_1 , зареєстрований у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 249.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 15 березня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2015 року - залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 червня 2016 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 15 березня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 18 липня 2017 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 25 березня 2019 року, у задоволенні позову ПАТ «Галичфарм» відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконною ухвалу Брюховицької селищної ради 4-ї сесії 22-го скликання від 04 січня 1995 року «Про внесення змін до ухвали 16-ї сесії Брюховицької селищної Ради народних депутатів «Про вилучення земельної ділянки площею 0,63 га з користування оздоровчого табору « Конвалія ».
Визнано незаконним рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23 лютого 1995 року № 46 «Про видачу державного акту на право постійного користування Акціонерного товариства «Галичфарм» (далі - АТ «Галичфарм») на оздоровчий табір «Конвалія» в частині включення в земельну ділянку АТ «Галичфарм» земельної ділянки площею 0,0756 га, переданої згідно державного акта на право приватної власності на землю від 17 листопада 1994 року ОСОБА_1 .
Визнано недійсним та скасовано державний акт на право постійного користування землею від 28 лютого 1995 року, виданий Брюховицькою селищною радою дитячому оздоровчому табору «Конвалія» АТ «Галичфарм» на земельну ділянку площею 3,5351 га у смт. Брюховичі відповідно до рішення Брюховицької селищної ради від 23 лютого 1995 року № 46 у частині включення в цю земельну ділянку земельної ділянки площею 0, 0756 га ,переданої згідно державного акта на право приватної власності на землю від 17 листопада 1994 року ОСОБА_1 .
Зобов'язано ПАТ «Галичфарм» усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,0756 га у АДРЕСА_1 шляхом надання ОСОБА_1 доступу до земельної ділянки.
Постановою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року касаційну скаргу ПАТ «Галичфарм» задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 липня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 березня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 27 січня 2020 року залучено до участі у справі у якості третьої особи - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 09 квітня 2021 року залучено до участі у справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 у якості відповідача - виконавчий комітет Брюховицької селищної ради Львівської області, виключивши його із числа третіх осіб.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2020 року провадження у справі за позовом ПАТ «Галичфарм» та зустрічним позовом ОСОБА_1 в частині позовних вимог до виконавчого комітету Брюховицької селищної ради Львівської області закрито на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2020 року у задоволенні позову ПАТ «Галичфарм» відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 22 червня 2021 року залучено до участі у справі за позовом ПАТ «Галичфарм» та зустрічним позовом ОСОБА_1 у якості відповідача Львівську міську раду як правонаступника Брюховицької селищної ради.
Постановою Львівського апеляційного суду від 27 липня 2021 року апеляційну скаргу ПАТ «Галичфарм» задоволено.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ПАТ «Галичфарм» задоволено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
У серпні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 постанову Львівського апеляційного суду від 27 липня 2021 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Як підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 , у тому числі, вказує пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, проте посилаючись на вказану підставу, заявник не зазначає щодо якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження.
Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, без зазначення конкретної норми права, яку неправильно застосував апеляційний суд не дає підстав для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
Отже, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Крім того, касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Касаційна скарга містить квитанцію про часткову сплату ОСОБА_1 судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 974,40 грн.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України
«Про судовий збір» від 08 липня 2011 року.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду із зустрічним позовом) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У червні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до відповідачів та просив суд:
1. визнати незаконною ухвалу Брюховицької селищної ради народних депутатів м. Львова від 04 січня 1995 року «Про внесення змін до ухвали Брюховицької селищної ради народних депутатів м. Львова «Про вилучення земельної ділянки площею 0,63 га з користування оздоровчого табору «Конвалія»;
2. визнати незаконним рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради народних депутатів м. Львова від 23 лютого 1995 року «Про видачу державного акта на право постійного користування АТ «Галичфарм» на оздоровчий табір «Конвалія» у частині включення у земельну ділянку АТ «Галичфарм» земельної ділянки, площею 0,0756 га, переданої йому для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель;
3. визнати недійсним та скасувати державний акт на право постійного користування землею від 28 лютого 1995 року, виданий дитячому оздоровчому табору «Конвалія» АТ «Галичфарм» на земельну ділянку, площею 3,4351 га у частині включення земельної ділянки, площею 0,0756 га переданої йому;
4. усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою на АДРЕСА_1 , площею 0,0756 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель шляхом зобов'язання ПАТ «Галичфарм» надати йому доступ до цієї земельної ділянки.
Станом на 01 січня 2014 року мінімальна заробітна плата була встановлена у розмірі 1 218 грн.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду із зустрічним позовом) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.
Пунктом 2 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
При цьому позовна вимога щодо визнання недійсним та скасування державного акта на право постійного користування землею від 28 лютого 1995 року, є похідною вимогою від вимоги про визнати незаконним рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради народних депутатів м. Львова від 23 лютого 1995 року, а тому оплачується судовим збором за ставками встановленими для цих вимог.
Отже, ставкасудового збору, що підлягала сплаті при поданні зустрічної позовної заяви складала 730,80 грн (1 218 грн * 0,2) * 3 = 730,80 грн).
Вимоги касаційної скарги свідчать про те, що ОСОБА_1 оскаржує постанову Львівського апеляційного суду від 27 липня 2021 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог.
У разі, якщо в апеляційному або в касаційному порядку оскаржується судове рішення, яке прийнято за наслідками розгляду первісного і зустрічного позовів, то у випадку незгоди заявника з таким рішенням у частині розгляду вимог за обома зазначеними позовами, судовий збір має сплачуватися ним так само з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів (пункт 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10).
Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми та складає 1 461,60 грн (730,80 грн * 200% = 1 461,60 грн).
Оскільки ОСОБА_1 сплатив судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 974,40 грн, то заявнику необхідно надати суду касаційної інстанції докази сплати судового збору за подання касаційної скарги додатково у розмірі 487,20 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Згідно з вимогами частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 27 липня 2021 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Р. А. Лідовець