Ухвала
13 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 161/21565/20
провадження № 61-14317ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2021 року, постанову Волинського апеляційного суду від 26 липня 2021 року, додаткову постанову Волинського апеляційного суду від 27 липня 2021 рокуу справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, Міністерства внутрішніх справ України, Волинської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду,
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2021 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (далі - УМВС України у Волинській області), Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), Волинської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду задоволено.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів досудового дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 436 258,10 грн.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів досудового дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у розмірі 436 258,10 грн.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів досудового дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000 грн.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів досудового дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000 грн.
У задоволенні позовних вимог до МВС України відмовлено.
Постановою Волинського апеляційного суду від 26 липня 2021 року апеляційну скаргу Волинської обласної прокуратури задоволено частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2021 року в оскаржуваній частині щодо вимог до Волинської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України змінено, викладено резолютивну частину рішення у наступній редакції.
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до прокуратури Волинської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів досудового дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 391 800 грн.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів досудового дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у розмірі 391 800 грн.
Додатковою постановою Волинського апеляційного суду від 27 липня 2021 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2021 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу залишено без змін.
Компенсовано Волинській обласній прокуратурі судовий збір у розмірі 2 926,35 грн за рахунок держави у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У серпні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної казначейської служби України на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2021 року, постанову Волинського апеляційного суду від 26 липня 2021 року, додаткову постанову Волинського апеляційного суду від 27 липня 2021 року.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
У касаційній скарзі Державна казначейська служба України просить звільнити її від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», посилаючись на те, що позивачами при подачі позовної заяви судовий збір не справлявся.
Крім того зазначає, що постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вказано, що стаття 5 Закону № 3674-VI не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, то при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, наприклад, статтею 14 Закону України від 01 грудня 1994 року № 226/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду».
Наведені в обґрунтування заявленого клопотання доводи не можуть бути підставою для задоволення клопотання, оскільки вищезазначені посилання у касаційній скарзі стосуються лише позивачів (заявників) у справі.
При цьому наявність пільги відповідно до Закону України «Про судовий збір» щодо сплати судового збору не вважається нульовою ставкою судового збору, тому при оскарженні судового рішення відповідачем він має бути сплачений згідно із законом.
У зв'язку з наведеним, заявнику потрібно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України
«Про судовий збір» від 08 липня 2011 року.
Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 102 грн.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) визначено, що за подання до суду позовної заяви фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Вимоги касаційної скарги свідчать про те, що Державна казначейська служба України оскаржує рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 26 липня 2021 року в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у розмірі по 391 800 грн кожному.
Згідно із частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Отже, за вказану вимогу до сплати підлягала сума у розмірі 7 836 грн (783 600 грн * 1% = 7 836 грн).
Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми та становить 15 672 грн (7 836 грн * 200% = 15 672 грн).
Ураховуючи наведене, заявнику необхідно надати суду касаційної інстанції докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 15 672 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:
1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;
4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;
5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;
6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;
8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
У касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження.
Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
Також касаційна скарга Державної казначейської служби України не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України, до касаційної скарги заявником не додано копії скарги та доданих до неї матеріалів для відповідачів: Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, Міністерства внутрішніх справ України.
Пунктом 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України визначено, що до касаційної скарги додаються, зокрема, копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).
Проте у касаційній скарзі заявник не зазначив передбачені пунктом 3 частини другої статті 392 ЦПК України відомості про учасника справи - відповідачів Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, Міністерства внутрішніх справ України.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 березня 2021 року замінено відповідача у справі з Головного управління Національної поліції у Волинській області на Управління Міністерства внутрішні справ України у Волинській області.
Ураховуючи наведене, заявнику необхідно надати до суду касаційної інстанції виправлену касаційну скаргу, яка за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 392 ЦПК України, із обов'язковим зазначенням у ній всіх учасників справи та підстав (підстави), на яких (якій) подається касаційна скарга з визначенням передбачених (передбаченої) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
У задоволенні клопотання Державної казначейської служби України про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити.
Касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2021 року, постанову Волинського апеляційного суду від 26 липня 2021 року, додаткову постанову Волинського апеляційного суду від 27 липня 2021 рокузалишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвалипротягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Р. А. Лідовець