Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему Справа № 640/5750/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.
10 вересня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,
секретаря Строяновської О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Комунального підприємства «Київська міська лікарня ветеринарної медицини» до Державної аудиторської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промін Буд Сервіс», про визнання протиправною та скасування вимоги, за апеляційною скаргою Державної аудиторської служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2021 року, -
У березні 2020 року Комунальне підприємство «Київська міська лікарня ветеринарної медицини» (далі - позивач, КП «КМЛВМ») звернулось у суд з позовом до Державної аудиторської служби України (далі - відповідач, Держаудитслужби) про визнання неправомірною та скасування вимоги.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач не має право вимагати розірвання договору. До того ж, зі зміста вимоги незрозуміло яке саме порушення вимагає усунути відповідач.
Ухвалою суду від 15 квітня 2020 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Промін Буд Сервіс» (далі - третя особа, ТОВ «Промін Буд Сервіс»).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2021 року позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на ухвалення рішення без повного та всебічного дослідження усіх обставин справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає ті самі доводи, які були викладені у відзиві на позовну заяву. Наголошує, що у спірній вимозі продубльовані порушення, встановлені під час моніторинга закупівель, висновок про який позивач не оскаржував. Оскільки висновок про результати моніторинга є обов'язковим до виконання, його невиконання обумовило проведення перевірки та складення спірної вимоги.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач наголошує, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, а скарга не містить доводів порушення судом норм матеріального права.
Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.
Судом установлено, що 23 липня 2019 року на електронній платформі prozorro.gov.ua оприлюднено інформацію про процедуру здійснення закупівлі (ідентифікатор UА-2019-07-23-000818-с): замовник - КП «КМЛВМ», предмет закупівлі - Будівництво центру захисту тварин на вулиці Автопарковій у Дарницькому районі міста Києва.
Переможцем торгів з ціновою пропозицією 131330867,16 грн. визначено ТОВ «Промін Буд Сервіс», з яким 31 жовтня 2019 року укладено договір №31.10-2019-08.
За результатами моніторингу закупівлі (ідентифікатор UА-2019-07-23-000818-с) 24 жовтня 2019 року Держаудитслужба оприлюднила в електронній системі закупівель висновок про результати моніторингу закупівлі, у якому зобов'язала позивача усунути виявленні порушення законодавства у сфері публічних закупівель протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення висновку.
КП «УМЛВМ» у строки, встановлені у висновку про результати моніторингу закупівлі, не усунуло виявлені порушення законодавства у сфері публічних закупівель, а також не оскаржило зазначений висновок до суду.
Наказом Держаудитслужби від 09 грудня 2019 року №348 «Про призначення перевірки закупівель» відповідно до абзаца 4 пункта 4 Порядку проведення перевірок закупівель Держаудитслужбою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2013 року №631, пункта 9 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43, з 09 грудня 2019 року призначено проведення протягом 10 робочих днів перевірки закупівлі UА-2019-07-23-000818-с, здійсненої позивачем.
За результатами проведення перевірки, Держаудитслужбою 20 грудня 2019 року складено акт №31-21/12.
28 грудня 2019 року відповідач листом повідомив позивача про те, що перевіркою установлено, що замовником при визначенні відповідності пропозицій учасників кваліфікаційним критеріям не відхилив тендерну пропозицію TOB «ВЛД ГРУП» як таку, що не відповідає умовам тендерної документації, чим порушив вимоги пункту 4 частини 1 статті 30 Закону України «Про публічні закупівлі» та відповідно не відмінив торги, чим порушив вимоги частини 1 статті 31 цього Закону.
Окрім того, Держаудитслужбою встановлені порушення при складанні тендерної документації замовником, зокрема:
- на порушення вимог частини 3 статті 17 та пункта 2 частини 2 статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі» тендерна документація не містить вимоги щодо надання учасниками в довільній формі інформації про відсутність підстав, визначених у пунктах 3,8 та 9 частини 1 статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі»;
- тендерна документація містить вимогу щодо надання переможцем торгів оригіналу або нотаріально завіреної копії Витягу або Інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, виданої Національним агентством з питань запобігання корупції, про відсутність/наявність у зазначеному реєстрі відомостей про керівника підприємства (для юридичних осіб), а для фізичних осіб - підприємців - відомостей про фізичну особу, що не відповідає вимогам частини 3 статті 17 та пункта 2 частини 2 статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі».
На підставі викладеного, та керуючись пунктом 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», Держаудитслужба звернулась до КП «КМЛВМ» з вимогою в межах законодавства вжити заходів щодо розірвання договору відповідно до законодавства, недопущення аналогічних порушень надалі та розглянути питання щодо притягнення до відповідальності осіб, які допустили порушення.
Позивач, уважаючи таку вимогу протиправною, звернувся з даним позовом до суду.
Постановляючи рішення про задоволення позову, місцевий суд виходив з того, що доводи відповідача про допущені позивачем порушення не знайшли свого підтвердження. До того ж, встановлені в ході перевірки закупівлі порушення не призвели до негативних наслідків, як то нецільове використання бюджетних коштів, спричинення збитків бюджету держави, а тому вимога про вжиття заходів щодо розірвання договору призведе до порушення прав та інтересів позивача, третьої особи та матиме для них негативні наслідки, що є непропорційним у співвідношенні з виявленими порушеннями.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів уважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні регламентовано Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року №2939-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2939-ХІІ).
Згідно з частиною 1 статті 1 цього Закону здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Постановою Кабінета Міністрів України від 28 жовтня 2015 року №868 «Про утворення Державної аудиторської служби України», яка набрала чинності 03 листопада 2015 року, утворено Державну аудиторську службу України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, реорганізувавши Державну фінансову інспекцію шляхом перетворення.
Відповідно до пункта 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43 (далі - Положення №43), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Пунктом 9 Положення №43 визначено, що Держаудитслужба в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання.
Відповідно до статті 5 Закону України №2939-ХІІ контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування. Перевірка закупівель у замовників проводиться за місцезнаходженням юридичної особи, що перевіряється, чи за місцем розташування об'єкта права власності, щодо якого проводиться перевірка, і полягає у документальному та фактичному аналізі дотримання замовником законодавства про закупівлі. Результати перевірки закупівель викладаються в акті перевірки закупівель.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначає Закон України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року №922-VIII з наступними змінами та доповненнями у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №922-VIII), метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Надаючи оцінку висновку про допущення позивачем порушення вимог частини 3 статті 17 та пункта 2 частини 2 статті 22 Закону України №922-VIII, колегія суддів уважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до зазначеної правової норми тендерна документація повинна містити один або декілька кваліфікаційних критеріїв до учасників відповідно до статті 16, вимоги, встановлені статтею 17 цього Закону, та інформацію про спосіб підтвердження відповідності учасників установленим критеріям і вимогам згідно із законодавством.
За змістом частини 1 статті 17 Закону України №922-VIII замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо:
1) він має незаперечні докази того, що учасник пропонує, дає або погоджується дати прямо чи опосередковано будь-якій посадовій особі замовника, іншого державного органу винагороду в будь-якій формі (пропозиція щодо найму на роботу, цінна річ, послуга тощо) з метою вплинути на прийняття рішення щодо визначення переможця процедури закупівлі або застосування замовником певної процедури закупівлі;
2) відомості про юридичну особу, яка є учасником, внесено до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення;
3) службову (посадову) особу учасника, яку уповноважено учасником представляти його інтереси під час проведення процедури закупівлі, фізичну особу, яка є учасником, було притягнуто згідно із законом до відповідальності за вчинення у сфері закупівель корупційного правопорушення;
4) суб'єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції , у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів);
5) фізична особа, яка є учасником, була засуджена за злочин, учинений з корисливих мотивів, судимість з якої не знято або не погашено у встановленому законом порядку;
6) службова (посадова) особа учасника, яка підписала тендерну пропозицію, була засуджена за злочин, вчинений з корисливих мотивів, судимість з якої не знято або не погашено у встановленому законом порядку;
7) тендерна пропозиція подана учасником процедури закупівлі, який є пов'язаною особою з іншими учасниками процедури закупівлі та/або з членом (членами) тендерного комітету, уповноваженою особою (особами) замовника;
8) учасник визнаний у встановленому законом порядку банкрутом та стосовно нього відкрита ліквідаційна процедура;
9) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутня інформація, передбачена пунктом 9 частини другої статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ;
10) юридична особа, яка є учасником, не має антикорупційної програми чи уповноваженого з реалізації антикорупційної програми, якщо вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) або робіт дорівнює чи перевищує 20 мільйонів гривень.
Відповідно до частини 3 цієї правової норми, замовник у тендерній документації зазначає, що інформація про відсутність підстав, визначених у частинах 1 і 2 цієї статті, надається в довільній формі. Спосіб документального підтвердження згідно із законодавством відсутності підстав, передбачених пунктами 2, 3, 5, 6 і 8 частини 1 та частиною 2 цієї статті, визначається замовником для надання таких документів лише переможцем процедури закупівлі. Замовник не вимагає документального підтвердження інформації, що міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним.
Виходячи із системного аналізу вказаних положень, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що на підтвердження відсутності підстав для відмови в участі у процедурі закупівлі, які визначені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10 частини 1 та частини 2 статті 17 Закону України №922-VIII, замовник вимагає від учасників закупівель надання інформації про відсутність таких підстав у довільній формі. Щодо документального підтвердження відсутності таких підстав, крім тих, що містяться у відкритих державних реєстрах, то таке документальне підтвердження надається лише переможцем закупівлі.
Окрім цього, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України як Уповноважений орган з метою надання методичної допомоги учасникам закупівельного процесу у своєму листі № 3304-06/13652-06 від 24 квітня 2017 року надало роз'яснення щодо застосування статей 17 та 32 Закону України №922-VIII, відповідно до якого тендерна документація має містити вимогу про надання учасниками виключно у довільній формі інформації про відсутність підстав, визначених частинами 1 і 2 статті 17 цього Закону, за винятком пунктів 1 і 7 зазначеної статті.
При цьому, для переможця торгів замовник визначає та зазначає у тендерній документації спосіб документального підтвердження відсутності підстав, передбачених відповідними пунктами частини 1 і частиною 2 статті 17 цього Закону (крім документального підтвердження інформації, що міститься у відкритих єдиних державних реєстрах), за визначеною законодавством формою документів, які містять відповідну інформацію, передбачену статтею17 вказаного Закону, що видані уповноваженими на це органами.
Слід розмежовувати поняття інформація у довільній формі та документальне підтвердження у розумінні Закону України №922-VIII, а саме: під інформацією у довільній формі потрібно розуміти як надання такої інформації у вигляді довідки або у вигляді листа, який може бути створений на бланку підприємства, установи чи організації або на чистому аркуші за підписом керівника - учасника закупівлі, а документальним підтвердженням слід вважати надання документа, виданого компетентними органами державної влади, що має юридичну силу, підтверджуючи певне право учасника закупівлі.
Як слідує із аналізу статей 17 та 22 згаданого Закону, замовник повинен при складанні тендерної документації встановити вимоги окремо для учасників тендеру стосовно надання інформації в довільній формі про відсутність підстав, які передбачені пунктами 2, 3, 5, 6 і 8 частини 1 статті 17 цього Закону, та окремо для учасника-переможця стосовно підтвердження відсутності таких підстав, установивши для учасника-переможця спосіб такого документального підтвердження.
Тобто, приписи Закону України №922-VIII передбачають посткваліфікацію учасників, що полягає у декларуванні ними на етапі подання пропозицій відсутності підстав для відхилення їх пропозицій через наявність умов, передбачених статтею 17 вказаного Закону, а підтверджуючі документи надає лише переможець торгів.
Однак, документальне підтвердження не вимагається щодо інформації, яка міститься у єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним, тобто законодавець встановив вимогу стосовно ненадання інформації, яка є у вільному доступі саме при документальному підтвердженні відсутності підстав для відмови в участі у закупівлі, а не при поданні такої інформації у довільній формі.
За результатами проведення перевірки відповідачем встановлено відсутність в тендерній документації вимоги до учасників конкурсу щодо надання документів, що підтверджують відсутність підстав, визначених пунктами 3, 8 та 9 частини 1 статті 17 Закону України №922-VIII, а саме:
3) службову (посадову) особу учасника, яку уповноважено учасником представляти його інтереси під час проведення процедури закупівлі, фізичну особу, яка є учасником, було притягнуто згідно із законом до відповідальності за вчинення у сфері закупівель корупційного правопорушення;
8) учасник визнаний у встановленому законом порядку банкрутом та стосовно нього відкрита ліквідаційна процедура;
9) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутня інформація, передбачена пунктом 9 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Як стверджує позивач, відомості, зазначені у пункті 3 частини 1 статті 17 Закону України, містяться у Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, у пункті 8 - в Єдиному реєстрі підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, у пункті 9 - Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Будь-яких спростувань щодо відображення зазначеної інформації у означених реєстрах відповідач не наводить.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем протиправно внесено до тендерної документації вимогу про надання переможцем торгів оригіналу або нотаріально засвідченої копії витягу або інформаційної довідки з Єдиного державного реєстра осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, виданої Національним агентством з питань запобігання корупції, про відсутність/наявність у зазначеному реєстрі відомостей про керівника підприємства (для юридичних осіб), а для фізичних осіб - підприємців - відомостей про фізичну особу.
Щодо порушення позивачем пункта 4 частини 1 статті 30 №922-VIII колегія суддів уважає за необхідне зазначити наступне.
Такого висновку контролюючий орган дійшов внаслідок встановлення допущення позивачем до участі у тендері ТОВ «ВЛД ГРУП», яке у своїй тендерній документації надало копію паспорта директора, яка не містить всіх його сторінок, зокрема з 12 по 16.
У відповідності до пункта 1 розділа 3 Інструкція з підготовки тендерної пропозиції тендерної документації учасник повинен надати завірену копію сторінок паспорту (чинного на дату подання) уповноваженої (уповноважених) особи (осіб), на підписання документів пропозиції та договору, у випадку, якщо такий паспорт оформлено у вигляді книжечки, або двостороння копія паспорту громадянина України у випадку, якщо такий паспорт оформлено у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, або копію іншого документу.
Оскільки наведена норма не містить вимоги про надання копії паспорта або всіх його сторінок, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що наданих сторінок паспорта достатньо для встановлення інформації про особу та підтвердження факта чинності паспорта.
З урахуванням викладеного, вимога в частині розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, які допустили порушення, є необґрунтованою.
Поряд з цим, колегія суддів уважає за необхідне звернути увагу, що матеріали справи не містять доказів того, що допущене позивачем порушення мало наслідком участь у тендері осіб, які відповідали вимогам, закріпленим у частині 1 статті 17 Закону України №922-VIII. Відтак, на переконання судової колегії, допущене порушення не призвело до негативних наслідків, що, у випадку відсутності документального підтвердження інших порушень, виявлених під час здійснення моніторингу, не може бути безумовною підставою стверджувати про правомірність оскаржуваної вимоги.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 120/1297/20-а.
Як убачається зі зміста вимоги, за результатами виявлених порушень відповідач зобов'язав позивача розірвати договір.
З даного приводу слід зазначити, що у рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 (справа № 1-11/2012) Конституційний Суд України зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який у сфері соціального захисту означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.
Конституційний Суд України визначає принцип пропорційності, в першу чергу, як процесуальну справедливість: Обмеження конституційних прав повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.
Пропорційність - один із загальних принципів права Європейського співтовариства. Спочатку він був визнаний Судом Європейського Союза, а згодом закріплений як загальний принцип в Угодах про утворення ЄС (зокрема, в статті 5 Договору про заснування Європейського співтовариства). У розгорнутому формулюванні він звучить так: для досягнення певної мети органи влади не можуть накладати на громадян зобов'язання, які перевищують установлені межі необхідності, що випливають з публічного інтересу.
Принцип пропорційності є універсальним і незмінним гарантом захисту основних прав і свобод людини за допомогою збалансованого обмеження прав і свобод та забезпечення гармонії в суспільстві.
Вимога мінімальності державно-правового впливу на суспільні відносини означає, що засоби повинні бути якнайменш обтяжливими для суб'єктів права. В умовах правової держави заборона надмірного державного втручання у свободу особи розглядається як аксіоматична вимога: держава має право обмежувати право людини тільки тоді, коли це дійсно необхідно, і тільки в такому обсязі, в якому її заходи будуть співмірними з поставленою метою. Іншими словами, у цій сфері проголошується і діє принцип пропорційності (розмірності, адекватності).
Отже, під час розгляду справи суд керується принципом пропорційності та враховує співмірність між виявленим порушенням замовником торгів та засобам його усунення, що визначений суб'єктом владних повноважень. Дотримання принципу співмірності є гарантом захисту суб'єктів права у сфері публічних відносин та застосування найменш обтяжливих засобів до них з боку держави.
Виходячи із суті допущеного позивачем порушення, колегія суддів приходить до висновка, що усунення виявлених під час проведення перевірки недоліків в оформленні тендерної документації у запропонований в оскаржуваній вимозі спосіб (шляхом розірвання договору) призведе до порушення прав та інтересів третьої особи та, в подальшому, матиме негативні наслідки для позивача, тобто є непропорційним у співвідношенні із виявленими недоліками тендерної документації.
Таким чином, враховуючи усі вищевикладені обставини, суд приходить висновку, що оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 120/1297/20-а.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують, що свідчить про дотримання місцевим судом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 33, 34, 242-244, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної аудиторської служби України залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді О.Є. Пилипенко
Л.Т. Черпіцька