Провадження № 22-ц/803/5098/21 Справа № 190/1954/19 Суддя у 1-й інстанції - Фирса Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
08 вересня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.
за участю секретаря судового засідання - Керімовій-Бандюковій Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2021 року у справі за позовом кредитної спілки «Союз-Дніпро» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором та зустрічний позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до кредитної спілки «Союз-Дніпро» про визнання договору поруки недійсним та його припинення,-
У грудні 2019 року кредитна спілка «Союз-Дніпро» звернулася з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 17 травня 2018 року між КС “Союз-Дніпо” та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 941/18, за умовами якого позивач надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 160000 грн. строком на 48 місяців з кінцевим терміном повернення до 16 травня 2022 року.
На забезпечення належного виконання позичальником умов кредитного договору між КС «Союз-Дніпро» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 укладено договір поруки № 941/18, згідно якого останні брали на себе зобов'язання нести солідарну відповідальність у тому ж обсязі що і ОСОБА_1 , включаючи сплату основного боргу та нарахованих відсотків за користування кредитом.
Всупереч умовам договору, відповідачі свої зобов'язання належним чином не виконали, в результаті чого утворилась прострочена заборгованість по кредиту 160000 грн., проценти нараховані за користування кредитом з урахування прострочення платежів 295979,00 грн. Загальна сума заборгованості складає 455979 грн. 00 коп.
З наведених підстав, КС “Союз - Дніпро” просила суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за Кредитним договором №941/18 від 17 травня 2018 року, укладеного між КС “Союз -Дніпро” та ОСОБА_1 в загальній сумі 455 979 грн., а також судові витрати (т.1, а.с. 3-4).
У січні 2020 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , звернулися з зустрічним позовом до кредитної спілки «Союз-Дніпро» про визнання договору поруки недійсним та його припинення (т.1, а.с. 60-64).
Зустрічний позов мотивований тим, що дійсно між ними та КС «Союз-Дніпро» 17 травня 2018 року було підписано договір поруки, проте при підписані вказаного договору як ОСОБА_1 так і КС «Союз-Дніпро» ввели їх в оману, оскільки в оспорюваному договорі не вказано розмір поруки, представник кредитної спілки при підписані ними договору не ознайомила їх з кредитним договором, який був укладений з ОСОБА_1 та остання їх повідомила, що розмір кредиту за який вони поручились складає 100 000 грн. Відсутність в договорі поруки розміру поруки, ввело їх в оману щодо обставин, які мали істотне значення при підписанні договору поруки. Крім того, кредитною спілкою при наданні кердиту ОСОБА_1 не перевірено її кредитоспроможність, не повідомлено їх про те, що 05.05.2018 року було надано кредит ОСОБА_2 , який перебував у шлюбі з ОСОБА_1 та є поручителем по її кредитному договору, а ОСОБА_1 є поручителем по кредитному договору ОСОБА_2 .. Обман зі сторони позичальника ОСОБА_1 полягає в тому, що на момент підписання договору поруки вона приховала від поручителів інформацію про свій фінансовий стан, а саме про наявність значних боргів фізичним особам, банкам, про закладення під заставу квартири.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням уточнених вимог, просили суд визнати договір поруки недійсним та таким, що підлягає припиненню (т.2, а.с.31-35).
Рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2021 року позовну заяву кредитної спілки «Союз-Дніпро» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором - задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , на користь Кредитної спілки «Союз-Дніпро» - 455 979 грн. заборгованості за кредитним договором від 17 травня 2018 року, з яких 160 000 грн. - заборгованість по кредиту, 295 979 грн. - проценти, нараховані за користування кредитом з урахуванням прострочення платежів.
Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , на користь Кредитної спілки «Союз-Дніпро» - 6839,69 грн. сплаченого судового збору.
У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до кредитної спілки «Союз-Дніпро» про визнання договору поруки недійсним та його припинення - відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду частково і ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідачів на користь КС «Союз-Дніпро» за кредитним договором №941/18 від 17 травня 2018 року 100 034 грн. в рахунок заборгованості за тілом кредиту. В частині позовних вимог про стягнення відсотків, нарахованих за користування кредитом - відмовити.
В іншій частині рішення суду учасниками справи не оскаржується.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в оскарженій частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 17 травня 2018 року між кредитною спілкою «Союз-Дніпро» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 941/18 за умовами якого позивач надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 160000 грн. строком на 48 місяців з кінцевим терміном повернення до 16 травня 2022 року (т.1, а.с.16-18 ).
На забезпечення належного виконання позичальником умов кредитного договору між КС «Союз-Дніпро» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 було укладено договори поруки № 941/18 від 17 травня 2018 року, згідно якого останні брали на себе зобов'язання нести солідарну відповідальність у тому ж обсязі що і позичальник ОСОБА_1 , включаючи сплату основного боргу та нарахованих відсотків за користування кредитом ( т.1, а.с.19,20).
Факт отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 160 000 грн. підтверджується копіями видаткових касових ордерів від 17 травня 2018 року № 70, від 18 травня 2018 року №71, від 21 травня 2018 року №72, від 22 травня 2018 року № 74 (т.1, а.с. 21-22).
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем заборгованість за кредитним договором № 941/18 від 17 травня 2018 року складає 455 979,00 грн., з яких заборгованість по кредиту - 160000,00 грн., відсотки нараховані за користування кредитом з урахування прострочення платежів - 295979,00 грн. (т.1, а.с.5).
Задовольняючи позовні вимоги Кредитної спілки, суд першої інстанції виходив з факту неналежного виконання позичальником взятих кредитних зобов'язань та наявності підстав для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості в загальному розмірі 455 979 грн..
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. 610 та ч. 1 ст. 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема, щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За частинами 1,2,4 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
За ч.1 ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом першої інстанції, з врахуванням обставин справи та наданих сторонами доказів, вірно визначена сума заборгованості, яка підлягає до стягнення з відповідачів, та доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.
Інші твердження апелянта, колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки вони є припущенням, які жодними належними та допустимими доказами не підтверджені, тоді як рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин колегія суддів вважає, що розглядаючи вказану справу, суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши обставини справи та надані сторонами докази, надавши їм належну оцінки, правильно застосувавши до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог кредитної спілки.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення, в оскажуваній частині, має бути залишено без змін.
Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2021 року, в оскажуваній частині - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.
Судді: