Провадження № 22-ц/803/7194/21 Справа № 201/9774/19 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.
08 вересня 2021 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Деркач Н.М.
суддів - Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю.,
при секретарі - Усик А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про захист прав споживача, визнання певних фактів, зобов'язання вчинити певні дії і стягнення моральної шкоди, -
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про захист прав споживача, визнання певних фактів, зобов'язання вчинити певні дії і стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він уклав з відповідачем договір - замовлення від 05 липня 2019 року про встановлення пам'ятника на могилу дружини ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , термін виготовлення продукції - один місяць. Позивач вніс передплату за замовлення в сумі 13 000 грн. Замовлення відповідач виконав частково в липні 2019 року, прибрав з могили дерев'яний хрест з табличкою, встановив постамент (тумбу) для майбутнього пам'ятника, оплатив з грошей позивача і отримав необхідні складові частини, у т.ч. великий портрет дружини у «склі», забетонував на місці земляного пагорба майданчик, поклав навколо могили білу тротуарну плитку. У кінці липня 2019 року відповідач виконувати замовлення припинив, заявивши, що замовлення є незаконним, оскільки позивач не вправі ставити пам'ятник на могилу дружини. Таким чином відповідач договір не виконав, на неодноразові вимоги позивача про завершення роботи не відреагував. З вини відповідача могила досі знаходиться у неприпустимому стані, без пам'ятника, що є знущанням над померлою людиною, наругою над її могилою. Позивач вимагав виконання роботи, подавав скарги у різні органи, повідомив відповідачеві, що передплату назад не візьме, якщо той намагатиметься її повернути. Після чого відповідач 20 грудня 2019 року поштовим переказом повернув передплату в сумі 13 000 грн., але позивач отримувати гроші відмовився. Одночасно з повідомленням про переказ коштів позивач отримав від відповідача цінний лист з копією відповідної поштової квитанції та опис вкладення (докази повернення передплати), що свідчить про відмову відповідача виконувати замовлення. Нещодавно дізнався про існування договору від 18 липня 2019 року, який уклав з цим же відповідачем ОСОБА_2 з іншою особою, але цей договір укладено після договору позивача, на ту ж могилу і такою про пам'ятник на нею.
Посилається на те, що його договір не визнаний судом недійсним, позивач не вимагав його розірвання і повернення передплати, а тому твердження відповідача про те, що договір є протиправним, у зв'язку із чим не підлягає виконанню знаходиться поза межами компетенції відповідача, а дії відповідача є шахрайськими. Вважає, що твердженнями відповідача (про незаконність договору), відмовою виконати договір та поверненням передплати йому заподіяна моральна шкода, яка виражається у душевних стражданнях від того, що могила дружини знаходиться у неприглядному стані. Навпаки, договір від 18 липня 2019 року з урахуванням вище зазначеного є недійсним. На підставі викладеного, посилаючись на норми Закону України «Про захист прав споживачів», ЦК України, просить суд визнати неправомірними такі дії відповідача як неправомірне невиконання в обумовлені терміни його договору замовлення від 05 липня 2019 року і укладення іншого договору від 18 липня 2019 року з іншою особою стосовно цієї ж могили та зобов'язати його виконати спірне замовлення. Також просив стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 5 000 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про захист прав споживача, визнання певних фактів, зобов'язання вчинити певні дії і стягнення моральної шкоди, відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходили.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно до закону, договору.
Згідно з ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України “Про захист прав споживачів” за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Згідно з ч. 5 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Судом встановлено, що 05 липня 2019 року позивач ОСОБА_1 уклав з ФОП ОСОБА_2 договір на виготовлення, продаж та встановлення надмогильної споруди на могилі померлої дружини - ОСОБА_4 у вигляді замовлення від 05 липня 2019 року. Вартість послуг становить 26 500 грн. (а.с.4, 46). ФОП ОСОБА_2 прийняв від замовника ОСОБА_1 передплату в сумі 13 000 грн. (7800 грн. + 5200 грн.).
У липні 2019 року син померлої ОСОБА_4 - ОСОБА_3 надав ФОП ОСОБА_2 свідоцтво про поховання серії НОМЕР_1 , видане йому - ОСОБА_3 , як користувачеві місця №7 на Запорізькому кладовищі в м.Дніпропетровську у ряду №1 на ділянці № НОМЕР_2 , де поховано 20 березня 2017 року ОСОБА_4 , реєстраційний номер поховання № НОМЕР_3 , книга №1452, видане КП “Ритуальна служба” Дніпровської міської ради 20 березня 2017 року.
Відповідач зазначав, що особою, яка має право на замовлення послуги по виготовленню та встановленню пам'ятника на могилі померлої ОСОБА_4 є син померлої - ОСОБА_3 , який є користувачем місця поховання, на підставі ст.ст. 2, 6, 25 Закону України “Про поховання та похоронну справу”, у зв'язку із чим не може виконувати це замовлення позивача у справі ОСОБА_1 і тому повернув позивачеві 20 грудня 2019 року отримані кошти в сумі 13 000 грн. поштовим переказом через “Укрпошту”, а також одночасно 20 грудня 2019 року надіслав цінного листа з доказами повернення авансового платежу в розмірі 13000 грн.
У позові позивач просить суд визнати неправомірними такі дії відповідача як неправомірне невиконання в обумовлені терміни його договору замовлення від 05 липня 2019 року і укладення іншого договору від 18 липня 2019 року з іншою особою стосовно цієї ж могили та зобов'язати його виконати вказане замовлення; також просив стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 5 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 5 ЦПК України визначені способи захисту, які застосовуються судом. Так, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною 2 ст. 16 ЦК встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до абз. 2 п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Цивільним кодексом та іншими законами може встановлюватися для захисту певних чи окремих категорій прав спеціальні способи захисту прав. У тих випадках, коли спеціальна норма закону встановила інший, ніж визначений ст. 16 ЦК, спосіб захисту, застосовується спосіб захисту, встановлений спеціальною нормою.
Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 ЦК з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , з урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту не виповідає ні нормам ЦК України, ні положенням Закону України «Про захист прав споживачів», а тому вимоги позивача не підлягають задоволенню через невірно обраний спосіб захисту права.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Так, відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Стаття 653 ЦК України встановлює правові наслідки зміни або розірвання договору. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Як свідчать матеріали справи, відповідач повернув 20 грудня 2019 року отримані від позивача кошти в сумі 13 000 грн., що останнім не заперечується, з чого слідує, що договір між сторонами було розірвано, оскільки він був укладений у формі замовлення шляхом попередньої оплати за послуги, у зв'язку із чим зобов'язання сторін припинилися на підставі ст. 653 ЦК України.
Саме по собі повернення попередньої оплати не суперечить нормі ст. 693 ЦК України, оскільки повернення суми попередньої оплати здійснюється у разі не передання товару у встановлений строк.
Вищевказані обставини досліджувалися при вирішення цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій, повернення суми передплати, відшкодування моральної шкоди, де ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірними такі дії відповідача як: 1) неодноразові твердження (усні й письмові), що замовлення від 05 липня 2019 року є незаконним, оскільки знаходиться поза межами компетенції відповідача і не може бути виконане; 2) повернення всієї суми передоплати. Також просив стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 7 000 грн. + 50 грн. за кожний наступних день, починаючи з дати звернення до суду і до винесення рішення.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2020 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено в повному обсязі і ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26 травня 2020 року вказане рішення залишене без змін. Отже вказане рішення районного суду набрало законної сили.
Крім того, постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року по справі № 201/13920/19 було встановлено, що на теперішній час договір замовлення між ФОП ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на виготовлення пам'ятника від 05 липня 2019 року є розірваним, а єдиною особою, яка має право відповідно до норм чинного законодавства та рішення суду на замовлення, виготовлення та встановлення на могилі покійної ОСОБА_4 є її син та користувач місця поховання - ОСОБА_3 .
Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, слід зазначити, звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, ОСОБА_1 також просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 5 000 грн.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
В п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, з наступними змінами, від 31 березня 1995 року №4, роз'яснено, що до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Доказів на підтвердження порушень прав позивача з вини відповідача ФОП ОСОБА_2 , спричинення відповідачем моральної шкоди позивачу суду не надано, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.
Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Судді: Н.М. Деркач
М.М. Пищида
І.Ю. Ткаченко