Іменем України
08 вересня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/731/21
Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Солончевої О.П., за правилами спрощеного позовного провадження в відкритому судовому засіданні розглянуто справу
за позовом: Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго";
вул. Реміснича, буд.55-Б, м. Чернігів, 14000;
e-mail: office.otke@ukr.net;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Експрес";
вул. Кримська, буд. 109-А, м. Чернігів, 14000;
предмет спору: про стягнення 14398,25грн
за участю повноважних представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув.
У судовому засіданні 08.09.2021, Господарським судом Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
12.07.2021, надійшов позов Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" (надалі - АТ "Облтеплокомуненерго") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Експрес" (надалі - ТОВ "Буд Експрес") про стягнення 14398,25грн, з них: 12820,35грн основного боргу за спожиту в період з листопада 2019 року по квітень 2021 року теплову енергію в вигляді опалення на підставі договору №1-1189 від 21.10.2019 на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії (надалі - Договір); 287,18грн трьох відсотків річних за період з 07.12.2019 по 07.07.2021; 883,97грн інфляційних втрат за період з грудня 2019 року по травень 2021 року та 406,75грн пені за період з 08.11.2020 по 07.07.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частині своєчасної оплати за спожиту, в період з листопада 2019 року по квітень 2021 року, теплову енергію в вигляді опалення.
Ухвалою суду від 28.07.2021 дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі №927/731/21 за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання по розгляду справи по суті призначено на 25.08.2021; учасникам справи встановлено строки для подачі до суду заяв по суті заявлених вимог, зокрема відповідачу - 15 календарних днів з дня отримання вказаної ухвали для подачі до суду та позивачу відзиву на позов.
Відповідач процесуальним правом на подання, в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), письмових заперечень на позов у межах установлених ухвалою строків не скористався, проти заявленого позову не заперечив.
25.08.2021, у судове засідання прибув повноважний представник позивача; відповідач до суду не прибув, явку повноважного представника не забезпечив, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надіслав.
Ухвала суду про відкриття провадження в справі направлена 28.07.2021 за адресою державної реєстрації відповідача згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (надалі - ЄДРПОУ) (витяг з якого залучений до матеріалів справи), а саме: м. Чернігів, вул. Кримська, 109-А, повернута відділенням поштового зв'язку на адресу суду без вручення, з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Судом, у порядку частини 1 статті 216 ГПК України, з метою забезпечення права відповідача на судовий захист, відкладено судове засідання в справі на 08.09.2021, про що останній повідомлений, в порядку статей 120, 121 ГПК України, за адресою його державної реєстрації.
08.09.2021, у судове засідання повноважні представники сторін не прибули.
Ухвала суду від 25.08.2021 направлена за адресою державної реєстрації відповідача згідно з відомостями ЄДРПОУ (актуальність даних судом перевірено), повернута відділенням поштового зв'язку на адресу суду без вручення, з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Частиною 1 статті 202 ГПК України встановлено, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. За п.2 частини 3 цієї статті якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, в разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
За умовами частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Застосовуючи, з огляду на зміст статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за необхідне зазначити, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язку добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).
За приписами статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Судом враховано, що відкладення справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення наявного спору в відповідному судовому засіданні.
З урахуванням зазначеного, враховуючи, що відповідач неодноразово належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, однак явку повноважного представника до суду не забезпечив, без пояснення причин, відзив на позов в установлений судом строк не надав, з огляду на зміст частини 9 статті 165, частини 2 статті 178, частини 1 статті 202 ГПК України, суд вважає, що неприбуття повноважного представника відповідача в судове засідання та неподання відзиву на позов, так само як і не прибуття належним чином повідомленого представника позивача, не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними матеріалами.
08.09.2021, судом розпочато розгляд справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд
Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За частиною 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статей 173-175 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що 21.10.2019, між Акціонерним товариством «Облтеплокомуненерго» (надалі - позивач, Теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Буд Експрес» (надалі - відповідач, Споживач) укладено договір №1-1189 на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії (надалі - Договір), за умовами якого (пункти 1.1., 1.3., 2.1., 2.3.) Теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання виробляти, транспортувати та постачати Споживачеві теплову енергію для опалення, а Споживач зобов'язався сплачувати Теплопостачальній організації за теплову енергію за встановленими тарифами/двоставковими тарифами в терміни та на умовах, передбачених Договором.
Ціна цього Договору складається з вартості виробництва, транспортування та постачання за цим Договором теплової енергії, що визначається на підставі встановлених тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії та кількості спожитої теплової енергії, визначеної згідно з умовами цього Договору. Абонентська плата (умовно-постійна частина тарифу) в разі застосування двоставкових тарифів, в опалювальний та міжопалювальний періоди нараховується Теплопостачальною організацією та сплачується Споживачем незалежно від наявності чи відсутності засобів (приладів) обліку теплової енергії.
Теплова енергія виробляється, транспортується та постачається Споживачу для об'єктів, перерахованих у додатку №1, за яким опалювальний об'єкт - нежитлове приміщення, площею 28,5кв.м., за адресою: м. Чернігів, вул. Бєлова, 8. Навантаження на опалення - 0,002Гкал/год.
Точкою розподілу, в якій здійснюється передача теплової енергії від Теплопостачальної організації Споживачеві є зовнішня площина стіни фундаменту будівлі. Межею розподілу експлуатаційної відповідальності сторін є точки розподілу, визначені в даному пункті. Підключення об'єкту Споживача, зазначеного в додатку №1 до Договору, здійснюється одночасно з підключенням системи теплопостачання будинку, в якому він розташований (п.12.6 Договору).
Виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється протягом всього опалювального періоду, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних органів місцевого самоврядування або органами виконавчої державної влади.
Відповідно до пунктів 5.1., 5.3., 5.5. Договору, облік споживання теплової енергії проводиться за показниками засобів (приладів) обліку або розрахунковим методом у відповідності до даних вказаних у додатку №1 Договору, встановлених норм споживання (витрат) теплової енергії, а також з урахуванням вимог діючих нормативно-правових актів України (норм, правил і таке інше) в сфері теплопостачання та "Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в України", затверджених Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993.
У разі, якщо об'єкт теплоспоживання Споживача, який не має засобів (приладів) обліку, розташований в будинку (будівлі, групі будівель), обладнаному засобом (приладом) обліку теплової енергії, що здійснює підсумовуючий облік, то для визначення спожитої Споживачем теплової енергії від кількості теплової енергії за даними будинкового засобу (приладу) обліку віднімається кількість теплової енергії спожитої іншими споживачами, об'єкти теплоспоживання яких обладнані засобами (приладами) обліку, а отримана різниця розподіляється між споживачами, які не мають засобів (приладів) обліку теплової енергії, пропорційно розрахованій кількості теплової енергії, яка визначається згідно з тепловим навантаженням, визначеним у додатку №1 до Договору, з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря в розрахунковому періоді і їх об'єктів теплоспоживання, вказаних у додатку №1 до Договору.
Кількість (обсяг) спожитої теплової енергії визначається за показаннями засобів (приладів) обліку або, при їх відсутності, несправності, пропуску Споживачем строків проведення державної метрологічної повірки або на період відсутності засобу (приладу) обліку, пов'язаної з проведенням державної метрологічної повірки - розрахунковим методом у відповідності до даних, вказаних в додатку №1 Договору, встановлених норм споживання (витрат) теплової енергії, а також з урахуванням вимог діючих нормативно-правових актів України (норм, правил і таке інше) в сфері теплопостачання та "Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в України", затверджених Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993.
У випадку, коли момент несправності засобу (приладу) обліку теплової енергії встановити неможливо, то кількість спожитої теплової енергії визначається вищевказаним розрахунковим методом з моменту складання останнього акту обстеження (перевірки) такого засобу (приладу) обліку теплової енергії.
Пунктами 3.2.26. та 3.2.27. Договору на Споживача покладено наступні обов'язки: щомісячно прибути до Теплопостачальної організації для самостійного отримання акту прийму-передачі теплової енергії; щомісячно підписати акт прийому-передачі теплової енергії, скріпити печаткою та повернути другий екземпляр Теплопостачальній організації.
У разі невиконання Споживачем обов'язку, передбаченого п.3.2.26. Договору та/або не повернення Теплопостачальній організації примірника акту в визначений цим Договором строк, теплова енергія в звітному розрахунковому періоді вважається такою, що надана в повній відповідності до умов Договору, в обсязі, визначеному умовами Договору (п.12.3.).
Відповідно до пунктів 6.1.-6.5. Договору, розрахунки за теплову енергію Споживач здійснює щомісячно в грошовій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації відповідно до всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим в установленому порядку тарифом та згідно з умовами цього Договору. Розрахунки за теплову енергію здійснюються за розрахунковою одиницею - гігакалорією (Гкал).
Розрахунки Споживача з Теплопостачальною організацією за теплову енергію здійснюються щомісячно згідно з показаннями засобів (приладів) обліку або в випадках, передбачених Договором, розрахунковим методом, що передбачений цим Договором, відповідно та з урахуванням всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим тарифом та згідно з умовами Договору. Розрахунковим періодом є календарний місяць.
При цьому, Сторони домовились про таке: у місяці, в якому розпочинається опалювальний період, для розрахунків за теплову енергію, що постачається для опалення, розрахунковий період починає свій перебіг з дати початку опалювального періоду (визначається рішенням виконавчих органів відповідних органів місцевого самоврядування або органами виконавчої державної влади) та закінчується в останній день календарного звітного місяця. У місяці, в якому закінчується опалювальний період, для розрахунків за теплову енергію, що поставляється для опалення, розрахунковий період закінчується датою закінчення опалювального періоду (визначається рішенням виконавчих органів відповідних органів місцевого самоврядування або органами виконавчої державної влади).
Розрахунки за теплову енергію Споживач здійснює за умовами Договору щомісячно до 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, незалежно від того чи є 7-е число місяця вихідним, святковим чи робочим днем (п.6.4. Договору). У випадку порушення Споживачем строків оплати, визначених п.6.4. Договору, останньому нараховується пеня згідно з п.7.3.3. цього Договору (п.6.5. Договору).
У разі наявності прострочення оплати теплової енергії з боку Споживача, Теплопостачальна організація має право отримані від Споживача грошові кошти незалежно від призначення платежу та/або зазначення даних щодо місяця, за який проводиться оплата спожитої теплової енергії, зараховувати отримані кошти наступним чином: у першу чергу - на погашення нарахованої пені за Договором; у другу чергу - на погашення 3 % річних від простроченої суми; в третю - втрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції; в четверту чергу - суму простроченої заборгованості, в п'яту чергу - на погашення поточної заборгованості.
Цей Договір діє до 10.10.2020 включно, набирає чинності з його підписання та вважається щорічно пролонгованим з дня збігу попереднього строку його дії на наступний річний строк, якщо протягом останнього місяця строку дії Договору від жодної зі сторін не надійшло заяви про відмову від нього (п.11.1. Договору).
Предметом позову в даній справі є стягнення вартості поставленої Споживачу теплової енергії в період з листопада 2019 року по квітень 2021 року в сумі 12820,35грн на підставі діючого Договору №1-1189 від 21.10.2019, що автоматично пролонгувався сторонами за умовами п.11.1.; а також неустойки (пені) в сумі 406,75грн, нарахованої в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на підставі пунктів 6.4., 6.5., 7.3.3. Договору; трьох відсотків річних у сумі 287,18грн та інфляційних втрат у сумі 883,97грн, нарахованих на підставі частини 2 статті 625 ЦК України.
Тобто до обставин, що входять до предмету доказування в даній справі, належить з'ясування наявності між сторонами договірних відносин та факт порушення відповідачем грошових зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості спожитої теплової енергії в спірному періоді.
Згідно частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна за своїм змістом норма наведена в статті 526 ЦК України.
За статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом установлено, що на виконання умов Договору позивачем, у період з листопада 2019 року по квітень 2021 року, поставлено відповідачу теплову енергію загальною вартістю 12820,35грн, у тому числі по місяцях: у листопаді 2019 року на суму 857,36грн, у грудні 2019 року на суму 802,97грн, у січні 2021 року на суму 1207,91грн, у лютому 2020 року на суму 1027,97грн, у березні 2020 року на суму 965,88грн, у квітні 2020 року на суму 216,16грн, у жовтні 2020 року на суму 292,36грн, у листопаді 2020 року на суму 995,62грн, у грудні 2020 року на суму 1411,02грн, у січні 2021 року на суму 1379,71грн, у лютому 2021 року на суму 1874,58грн, у березні 2021 року на суму 1246,28грн, у квітні 2021 року на суму 542,53грн, про що свідчать акти прийому-передачі теплової енергії від 30.11.2019, 31.12.2019, 31.01.2020, 29.02.2020, 31.03.2020, 30.04.2020, 30.10.2020, 30.11.2020, 31.12.2020, 31.01.2021, 28.02.2021, 31.03.2021, 30.04.2021.
Акти прийому-передачі теплової енергії в період з березня 2020 року по березень 2021 року складені в двосторонньому порядку та містять електронні підписи обох сторін.
Водночас акти прийому-передачі теплової енергії в період з листопада 2019 року по лютий 2020 року, а також за квітень 2021 року відповідачем не підписано (без обґрунтування причин), при цьому, виходячи з умов пунктів 3.2.26., 3.2.27., 12.3. Договору, теплова енергія в указаному періоді є такою, що поставлена та отримана Споживачем у порядку та на умовах, визначених Договором. Обсяг поставленої теплової енергії в період з 01.11.2019 по 05.12.2019 визначено позивачем розрахунковим методом (оскільки за актом перевірки приладів обліку від 28.11.2019, теплолічильник №58982724 у цьому періоді вийшов з ладу); в період з 06.12.2019 по 25.02.2020 та з 30.03.2021 по 14.04.2021 обсяг поставленої теплової енергії визначено на підставі показань теплолічильника №58982724.
Відповідач факт отримання послуг з теплопостачання за об'єктом споживання (нежитлове приміщення, площею 28,50кв.м, розташованого за адресою: вул. Бєлова, 8, м. Чернігів) в заявленому обсязі, спожитих ним у спірному періоді, не спростовував.
На оплату вартості спожитої теплової енергії в спірному періоді позивачем виставлено відповідачу наступні рахунки-фактури: №1-1189: від 30.11.2019 на суму 857,36грн (за листопад 2019 року), від 31.12.2019 на суму 802,97грн (за грудень 2019 року), від 31.01.2020 на суму 1207,91грн (за січень 2021 року), від 29.02.2020 на суму 1027,97грн (за лютий 2020 року), від 31.03.2020 на суму 965,88грн (за березень 2020 року), від 30.04.2020 на суму 216,16грн (за квітень 2020 року), від 30.10.2020 на суму 292,36грн (за жовтень 2020 року), від 30.11.2020 на суму 995,62грн (за листопад 2020 року), від 31.12.2020 на суму 1411,02грн (за грудень 2020 року), від 31.01.2021 на суму 1379,71грн (за січень 2021 року), від 28.02.2021 на суму 1874,58грн (за лютий 2021 року), від 31.03.2021 на суму 1246,28грн (за березень 2021 року) та від 30.04.2021 на суму 542,53грн (за квітень 2021 року).
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем зобов'язань по своєчасному розрахунку за спожиті послуги в строк, установлений п.6.4. Договору. Відповідач доказів належного виконання грошових зобов'язань за Договором, до суду не надав.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 12820,35грн ґрунтуються на належних та допустимих доказах у розумінні статей 76, 77 ГПК України, відтак позов у цій частині підлягає задоволенню.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.
Частина 1 статті 216 ГК України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
За статтею 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, стаття 3 вказаного Закону визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6.5. Договору сторони визначили, що в випадку порушення Споживачем строків оплати визначених п.6.4. Договору, останньому нараховується пеня за п.7.3.3. Договору, за яким Споживач несе відповідальність за порушення порядку розрахунків, передбаченого п.6.4. Договору - сплачує на користь Теплопостачальної організації пеню в розмірі 1% від сум простроченого платежу за кожний день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.
Керуючись п.7.3.3. Договору, позивачем, за порушення строків розрахунку за теплову енергію, спожиту відповідачем в спірному періоді, заявлено до стягнення 406,75грн пені, що розрахована в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у період з 08.11.2020 по 07.07.2021, з дотриманням вимог частини 6 статті 232 ГК України
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов'язань за Договором, суд, перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок неустойки (пені), дійшов висновку про часткове задоволення позову в цій частині в сумі 404,73грн.
Судом відмовлено в частині вимог про стягнення неустойки (пені) в сумі 2,02грн за безпідставністю нарахування, оскільки позивачем невірно визначено періоди прострочення виконання грошових зобов'язань, зокрема, без урахування правил визначених частиною 5 статті 254 ЦК України, за якою якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону в місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Керуючись частиною 2 статті 625 ЦК України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 287,18грн трьох відсотків річних за період з 07.12.2019 по 07.07.2021 та 883,97грн інфляційних втрат за період грудня 2020 року по травень 2021 року.
З огляду на те, що відповідачем допущено прострочку виконання взятих на себе грошових зобов'язань щодо оплати за послуги з постачання теплової енергії, суд, перевіривши розрахунок позивача, дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат у повному обсязі.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (п.5 частини 1 статті 237 ГПК України).
Враховуючи часткове задоволення позову, відповідно до статті 129 ГПК України, за рахунок відповідача позивачу мають бути відшкодовані судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2269,68грн.
Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, частиною 2 статті 178, статтями 202, 233, 236, 238, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» (вул. Реміснича, буд. 55-Б, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 03357671) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Експрес» (вул. Кримська, 109-А, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 42496588) про стягнення 14398,25 грн, задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Експрес» (вул. Кримська, 109-А, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 42496588) на користь Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» (вул. Реміснича, буд. 55-Б, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 03357671) 12820,35грн основного боргу, 287,18грн трьох відсотків річних, 883,97 грн інфляційних втрат, 404,73грн пені та 2269,68грн судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається у порядку визначеному статтею 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України.
Повне судове рішення складено 13.09.2021
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя А.В. Романенко