Іменем України
08 вересня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/785/21
Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Солончевої О.П., за правилами спрощеного позовного провадження в відкритому судовому засіданні розглянуто справу
за позовом: Дочірнього підприємства "Левона-С" Приватного підприємства "Левона",
юридична адреса: вул. Я. Лизогуба, буд. 1-А, смт. Седнів, Чернігівська область, 15522;
адреса для листування: вул. Красносільського, 71/56, м. Чернігів, 14003;
e-mail: chernigiv.consult@gmail.com;
до відповідача: фізичної особи - підприємця Ігнатенко Максима Валерійовича,
АДРЕСА_1 ;
e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
предмет спору: про стягнення 143873,50грн
за участю повноважних представників сторін:
від позивача: Карнаух В.А. - адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія СВ №1016392, видано 25.08.2021;
від відповідача: не прибув.
У судовому засіданні 08.09.2021, Господарським судом Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
26.07.2021, Дочірнім підприємством "Левона-С" Приватного підприємства "Левона" (надалі - ДП "Левона-С" ПП "Левона") подано позов до фізичної особи - підприємця Ігнатенко Максима Валерійовича (надалі - ФОП Ігнатенко М.В.) про стягнення 143873,50грн, що перераховані відповідачу за платіжним дорученням №293 від 26.04.2021 в якості попередньої оплати за товар, що не був поставлений.
Ухвалою суду від 28.07.2021 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі №927/785/21 за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання по розгляду справи по суті призначено на 25.08.2021; учасникам справи встановлено строки для подачі до суду заяв по суті заявлених вимог, зокрема відповідачу - 15 календарних днів з дня отримання вказаної ухвали для подачі до суду та позивачу відзиву на позов.
Відповідач процесуальним правом на подання, в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), письмових заперечень на позов у межах установлених ухвалою строків не скористався, проти заявленого позову не заперечив.
25.08.2021, у судове засідання прибув повноважний представник позивача; відповідач до суду не прибув, явку повноважного представника не забезпечив, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надіслав.
Ухвала суду про відкриття провадження в справі направлена 28.07.2021 та повторно 04.08.2021 за адресою державної реєстрації відповідача згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (надалі - ЄДРПОУ) (витяг з якого залучений до матеріалів справи), а саме: м. Чернігів, проспект Перемоги, буд. 153, кв. 18, повернута відділенням поштового зв'язку на адресу суду без вручення, з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Судом, у порядку частини 1 статті 216 ГПК України, з метою забезпечення права відповідача на судовий захист, відкладено судове засідання в справі на 08.09.2021, про що останній повідомлений, в порядку статей 120, 121 ГПК України, за адресою його державної реєстрації.
08.09.2021, у судове засідання прибув повноважний представник позивача; відповідач повторно до суду не прибув, повноважного представника не направив (без пояснення причин).
Ухвала суду від 25.08.2021 направлена за адресою державної реєстрації відповідача згідно з відомостями ЄДРПОУ (актуальність даних судом перевірено), повернута відділенням поштового зв'язку на адресу суду без вручення, з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Частиною 1 статті 202 ГПК України встановлено, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. За п.2 частини 3 цієї статті якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, в разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
За умовами частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Застосовуючи, з огляду на зміст статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за необхідне зазначити, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язку добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).
За приписами статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, §69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Судом враховано, що відкладення справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення наявного спору в відповідному судовому засіданні.
З урахуванням зазначеного, враховуючи, що відповідач неодноразово належним чином за адресою його державної реєстрації повідомлений про дату, час та місце судового засідання, однак явку повноважного представника до суду не забезпечив, без пояснення причин, відзив на позов в установлений судом строк не надав, з огляду на зміст частини 9 статті 165, частини 2 статті 178, частини 1 статті 202 ГПК України, суд вважає, що неприбуття його в судове засідання та неподання відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними матеріалами.
08.09.2021, судом розпочато розгляд справи по суті та заслухано повноважного представника позивача, який заявлений позов підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши повноважного представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. За частиною 1 вказаної статті до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
За приписами статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У силу вимог статті 205 ЦК України, правочин може вчиняється усно або в письмовій (електронній) формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Частиною 2 цієї статті встановлено, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно з частиною 2 статті 206 ЦК України юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.
За частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований в кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У силу частини 1 статті 639 цього Кодексу договір може бути укладений в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (стаття 181 ГК України).
З матеріалів справи вбачається, що сторонами досягнуто домовленість про купівлю -продаж товару (засобів захисту рослин), загальною вартістю 143873,50грн (а саме: Зенкор Ліквід, у кількості 80л, за ціною за одиницю 754,65грн, без ПДВ; Агритокс, у кількості 35л, за ціною 139,75грн, без ПДВ; Ретенго, у кількості 75л, за ціною за одиницю 656,83грн, без ПДВ; Дуал Голд, у кількості 100л, за ціною 293,48грн, без ПДВ), шляхом виставлення фізичною особою - підприємцем Ігнатенко Максимом Валерійовичем (ФОП Ігнатенко М.В.) до сплати ДП «Левона-С» ПП «Левона» рахунка-фактури №01 від 22.04.2021, що останнім оплачений на умовах попередньої оплати за платіжним дорученням №293 від 26.04.2021.
За доводами позивача товар, оплачений ним на умовах попередньої оплати за виставленим рахунком-фактурою №01 від 22.04.2021, до цього часу відповідачем не поставлений, а кошти не повернуто.
У досудовому порядку позивач 07.07.2021 звернувся до відповідача з претензією №1 від 29.06.2021 про повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 143873,50грн, сплачених за виставленим рахунком №1 від 22.04.2021 за товар, що не був поставлений. Спроби врегулювати спір в претензійно-позовному порядку виявились безрезультатними.
Проаналізувавши наявні матеріали справи та заслухавши повноважного представника позивача, суд установив, що вчинені сторонами дії (зокрема виставлення відповідачем до сплати позивачу рахунка-фактури, що оплачений останнім на умовах попередньої оплати), свідчать про виникнення між ними правовідносин щодо купівлі-продажу товару, на які поширюється дія §1 глави 54 ЦК України.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 662 ЦК України покладає на продавця обов'язок передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві в строк, установлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).
За приписами статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором установлений обов'язок продавця доставити товар (1); надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (2).
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо в строк, установлений договором, він готовий до передання покупцеві в належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Відповідно до частини 2 статті 692 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар в установлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише в випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося. Наведена правова позиція відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в поставі від 21.02.2018 у справі №910/12382/17.
Як зазначив Верховний Суд України у своїх висновках, викладених у постанові від 08.02.2019 по справі №909/524/18 припис частини 2 статті 693 ЦК України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку непоставки товару в установлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.
За твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем, станом на день подання позову зобов'язання з передання товару на суму 143873,50грн відповідачем не виконано. Доказів поставки оплаченого товару в сумі 143873,50грн матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (стаття 79 ГПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такі висновки Верховного Суду наведені в постановах від 29.10.2020 у справі 905/1630/19, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши повноважного представника позивача, дійшов висновку, що заявлені вимоги є правомірними та ґрунтуються на належних та допустимих доказах, у розмінні статей 76-77 ГПК України. Відповідачем не спростовано факт порушення зобов'язань з поставки товару, оплаченого на умовах попередньої оплати за виставленим рахунком-фактурою №01 від 22.04.2021. Доказів належного виконання зобов'язання з поставки товару до суду не надано.
З урахуванням наведеного, суд вирішив позов задовольнити в повному обсязі.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (п.5 частини 1 статті 237 ГПК України).
Враховуючи задоволення позову в повному обсязі, відповідно до статті 129 ГПК України, за рахунок відповідача позивачу мають бути відшкодовані судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270грн.
Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, частиною 2 статті 178, статтями 202, 233, 236, 238, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України України, господарський суд
1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства «Левона-С» Приватного підприємства «Левона» (15522, Чернігівська область, Чернігівський район, смт. Седнів, вул. Я. Лизогуба, 1-А, код ЄДРПОУ 31637026) до фізичної особи - підприємця Ігнатенко Максима Валерійовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 143873,50грн, задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Ігнатенко Максима Валерійовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Дочірнього підприємства «Левона-С» Приватного підприємства «Левона» (15522, Чернігівська область, Чернігівський район, смт. Седнів, вул. Я. Лизогуба, 1-А, код ЄДРПОУ 31637026) 143873,50грн боргу та 2270грн судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено 13.09.2021
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя А.В. Романенко