79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
08.09.2021 Справа № 914/1876/21
За позовом Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК", м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІБЕРУМ АРБІТРУМ", м. Львів
про стягнення 32 544, 43 грн
Суддя Галамай О.З.
Секретар судового засідання Полюхович Х.М.
Представники сторін не з'явились.
На розгляд Господарського суду Львівської області Акціонерним товариством "ТАСКОМБАНК" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІБЕРУМ АРБІТРУМ" про стягнення 32 544, 43 грн заборгованості за заявою-договором № ID6335856 від 10.05.2019.
Хід розгляду справи.
Ухвалою суду від 05.07.2021 відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи призначено на 04.08.2021.
Ухвалою суду від 04.08.2021 розгляд справи відкладено на 08.09.2021.
У судове засідання 08.09.2021 сторони явку повноважних представників не забезпечили.
Слід зазначити, що уся поштова кореспонденція скеровувалась відповідачу на адресу, зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Проте ухвала від 05.07.2021 повернулась суду із зазначенням причин повернення: "за закінченням терміну зберігання".
Ухвала суду від 04.08.2021 скеровувалась також на адресу керівника товариства - Самойлової О.В. та на адресу електронної пошти, зазначеної у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Проте згідно з відстеженням з поштового відправлення, які скеровувались відповідачу, такі не вручені під час доставки.
Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи та відображені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку чи зміни відповідачем юридичної адреси, суд вважає, що факт неотримання поштової кореспонденції, яка з додержанням вимог процесуального закону, надсилалась за належною адресою, однак повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата.
Враховуючи закінчення строку розгляду справи, достатності доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про можливість вирішення справи за відсутності представників сторін.
Аргументи сторін.
Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за заявою-договором про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредитний ліміт на поточний рахунок") № ID6335856 від 10.05.2019, а саме в частині повного та своєчасного повернення кредиту.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, щодо позову в установленому порядку не заперечив.
Обставини справи.
10 травня 2019 року Публічним акціонерним товариством "Таскомбанк" (далі - Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІБЕРУМ АРБІТРУМ" (далі - Позичальник, відповідач) підписано заяву-договір № ID6335856 про приєднання до правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "ТАСКОМБАНК" (продукт "Кредитний ліміт на поточний рахунок") (далі - кредитний договір), відповідно до п. 1.1. якого за умови наявності вільних коштів Банк зобов'язується надати Позичальникові Кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим Договором, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути Кредит і сплатити проценти за користування Кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього Договору.
За умовами п. 1.2. кредитного договору кредит надається у формі овердрафту на поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ "Таскомбанк" з цільовим використанням на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах встановленого ліміту кредитування (далі - Ліміт).
Розділом 2 кредитного договору визначені умови надання кредиту, а саме:
- розмір кредиту - 20 000, 00 грн (п. 2.1);
- валюта кредиту - гривня (п.2.2);
- вартість кредиту: розмір процентної ставки за користування кредитом - 27,00% річних (пп. 2.3.1.);
- розмір комісійної винагороди: 0,49% від суми максимального дебетового сальдо, яке існувало на поточному рахунку за розрахунковий місяць (пп. 2.3.2.);
- тип процентної ставки: фіксована (п. 2.4);
- період сплати процентів: з 01 по 10 число кожного місяця (п. 2.5);
- період сплати комісії: з 01 по 10 число кожного місяця (п. 2.6);
- термін повернення Кредиту: 09.05.2020 (п. 2.6).
Згідно з п. 3.2 кредитного договору остаточне погашення за Кредитом Позичальник повинен здійснити не пізніше дати, зазначеної в п. 2.7 цього Договору.
У випадку порушення Позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права Банку Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення (п. 3.3. кредитного договору).
Згідно з п. 4.2 кредитного договору цей Договір є договором приєднання у визначенні статті 634 Цивільного кодексу, в зв'язку з чим:
- умови цього Договору визначаються Банком та доводяться загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті Банку http://www.taskombank.com.ua та укладається лише шляхом приєднання до Договору в цілому (п. 4.2.1.);
- особа, що виявила намір укласти Договір, не може запропонувати Банку внести зміни до запропонованих умов Договору або запропонувати включення до договору своїх умов (п. 4.2.2.);
- у випадку незгоди зі змістом та формою цього Договору чи окремих його положень особа, яка виявляє намір укласти Договір, має право відмовитись від його укладення (п. 4.2.3.);
- вимоги щодо зміни або розірвання цього договору, після набрання ним чинності, пред'являються і підлягають задоволенню відповідно до положень цього Договору та законодавства України (п. 4.2.4).
Відповідач скористався своїм правом та на підставі Закону України "Про електронний цифровий підпис", вчинив правочин, підписавши заяву-договір № ID6335856 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредитний ліміт на поточний рахунок") електронно-цифровим підписом.
Згідно з п. 18.2.23.8. Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК», Банк, незалежно від настання строків виконання зобов'язань Клієнтом за цим Договором, має право вимагати дострокового повернення суми Кредиту, сплати процентів та винагород, право Банку на отримання яких передбачено цим Договором, при настанні умов, передбачених п. 18.2.2.2.5 цього Договору, або порушення Клієнтом вимог у частині цільового використання кредитних коштів.
Відповідно до п. 18.2.2.2.5 Правил, Клієнт доручає Банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті Кредиту для виконання зобов'язань з погашення Кредиту, сплати комісії за його використання, а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні для виконання зобов'язань з погашення штрафів та неустойки, в межах сум, що підлягають сплаті Банку, при настанні строку здійснення платежу згідно з Заявою (здійснювати договірне списання). Списання грошових коштів здійснюється відповідно до встановленого порядку, при цьому оформлюється меморіальний ордер. У разі відсутності на поточних рахунках Клієнта суми коштів достатньої для оплати чергового платежу за Кредитом, Клієнт доручає Банку встановити овердрафт на поточний рахунок на суму, необхідну для сплати чергового платежу або використати кошти надані Банком згідно та у порядку зазначеному в розділі 18.1 цих Правил.
Проте відповідачем в порушення прийнятих на себе за умовами кредитного договору зобов'язань не було своєчасно сплачено на користь АТ "Таскомбанк" передбачені умовами договору платежі, що є підставою для дострокового повернення кредиту.
Тому позивач звернувся до про стягнення заборгованості по тілу кредиту, а також відсотків, комісії та пені.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.
Стаття 1049 Цивільного кодексу України встановлює, що позичальник, зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з наявних у матеріалах справи виписок по рахунку відповідача останній належним чином взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором не виконав, кредитні кошти не повернув позивачу, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість по поверненню позивачу кредиту на суму 20 000, 00 грн.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем, останнім прийняті на себе зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів, передбачені пунктами 2.5-2.7 кредитного договору виконані не були, тому позивач має право на вимогу дострокового повернення кредиту.
Позивачем правомірно у розмірі, встановленому договором розраховано заборгованість по відсотках за період з 11.05.2019-31.05.2021 на суму 10 658, 72 грн.
З огляду на викладене, враховуючи надане АТ "Таскомбанк" право на дострокове повернення кредиту, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів своєчасного повернення кредитних коштів, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для присудження до стягнення із відповідача на користь АТ "Таскомбанк" заборгованості по тілу кредиту на суму 20 000, 00 грн та заборгованості по відсотках (ставка - 27%) на суму 10 658, 72 грн.
Щодо заявленої до стягнення суми пені.
Відповідач не виконав умови договору в частині своєчасного повернення кредиту, чим порушив умови укладеного договору.
Договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати пені (п. 3.3).
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо порушення термінів внесення платежів (погашення), позивачем останньому нараховано пеню на суму 1 885, 71 грн за загальний період 25.11.2020-25.05.2021.
Проте пунктом 15 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Аналогічні приписи містяться і у пункті 8 розділу 9 Прикінцевих положень Господарського кодексу України.
При цьому, частиною 2 статті 5 Цивільного кодексу України визначено, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
В рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі №1-7/99 зазначено, що надання зворотної дії в часі законам та іншим нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті. Тобто, вказаний вище Закон має зворотну дію в часі.
Як передбачено положеннями п.1 Закону України "Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19" №691-ІХ від 16.06.2020 року (набрав чинності 04.07.2020) внесено зміни до таких законодавчих актів України: 1) розділ IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 року, №№ 18-22, ст. 144) доповнити пунктом 8 такого змісту: "8. У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення"; 2) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 року, №№ 40-44, ст. 356) доповнити пунктом 15 такого змісту: "15. У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення".
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами), відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин.
В подальшому Кабінетом Міністрів України неодноразово продовжувалася дія карантину на всій території України, який на сьогодні також триває.
Отже, наявна законодавчо встановлена заборона на стягнення пені та штрафу за прострочення кредитних зобов'язань позичальником в період дії карантину.
Враховуючи зазначені приписи чинного законодавства, які обмежують період нарахування штрафних санкцій, що підлягає стягненню із суб'єкта господарювання у зв'язку з порушенням ним господарського зобов'язання в період карантину, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені слід відмовити, оскільки період нарахування такої збігається із періодом карантину, запровадженого на території України.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ГПК України).
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
Враховуючи викладене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 30 658, 72 грн, з яких: 20 000, 00 заборгованості по тілу кредиту та 10 658, 72 грн заборгованості по відсотках.
У задоволенні пені слід відмовити.
Судові витрати.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Оскільки позивачем не надано доказів в обґрунтування визначених у попередньому розрахунку сум на правничу допомогу, доказів на підтвердження обсягу наданих виконавцем послуг та їх вартості, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем.
Судовий збір, в силу приписів статті 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІБЕРУМ АРБІТРУМ" (місцезнаходження: 79060, місто Львів, вул. Наукова, будинок 16, кімната 515, ідент. код: 42902551) на користь Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" (місцезнаходження: 01032, місто Київ, вул. Симона Петлюри, будинок 30, ідент. код: 09806443) 30 658, 72 грн, з яких: 20 000, 00 заборгованості по тілу кредиту, 10 658, 72 грн заборгованості по відсотках та 2 138, 47 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 13.09.2021.
Суддя Галамай О.З.