Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
07 вересня 2021 рокуСправа № 912/2129/21
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Поліщук Г.Б., за участі секретаря судового засідання Ліподат Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи №912/2129/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "РОПА Україна", 09431, Київська область, Ставищенський район, с. Полковниче, вул. Поповича, 35
до відповідача: Приватного підприємства "Центрнафтотрейд", 28300, Кіровоградська область, Петрівський район, смт. Петрове, вул. Філатова, буд. 6
про стягнення 82 839,86 грн
за участю представників:
від позивача - Невідомський О.Ю., довіреність № 158 від 15.04.2021 (в режимі відеоконференції);
від відповідача - участі не брали.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Ропа Україна" до Приватного підприємства "Центрнафтотрейд" про стягнення боргу за поставку товару в сумі 65 000,00 грн, трьох відсотків річних в сумі 3 954,26 грн, інфляційних нарахувань в розмірі 13 885,60 грн, з покладанням на відповідача витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що поставив відповідачу товар згідно видаткової накладної №2434 від 30.07.2019 на суму 113 151,17 грн. Проте, відповідач отриманий товар оплатив частково.
Ухвалою від 20.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №912/2129/21 за правилами спрощеного позовного провадження, судовий розгляд призначено на 05.08.2021 о 15:30 год, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.
Протокольною ухвалою від 05.08.2021, на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву у судовому засіданні по розгляду справи № 912/2129/21 до 07.09.2021 на 15:30.
Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні 07.09.2021 не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про місце, дату та час засідання суду, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Стаття 202 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.
Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати всі витребувані та додаткові документи, в т. ч. заперечення проти позову, які мають значення для розгляду справи по суті.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи викладене, а також те, що матеріали справи містять достатньо документів для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача.
В судовому засіданні 07.09.2021 господарським судом досліджено докази у справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування у справі.
30.07.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "РОПА Україна" на користь Приватного підприємства "Центрнафтотрейд" за результатами попередніх домовленостей, з урахуванням отримання авансу (попередньої оплати) в сумі 13 151,17 грн, без укладення відповідного договору здійснило поставку запасних частин на загальну суму 113 151,17 грн.
Товар був прийнятий відповідачем, про що свідчать підпис уповноваженого представника та відтиск печатки на видатковій накладній №2434 від 30.07.2019 на суму 113 151,17 грн та довіреність на отримання відповідного товару (а.с. 4-5, 13).
Крім того, на підтвердження вищевказаної господарської операції 17.07.2019 відповідачем було здійснено попередню оплату (аванс) в сумі 13 151,17 грн, відповідно до платіжного доручення №268 від 17.07.2019 та частково сплачено вартість поставленого товару в загальній сумі 35 000,00 грн, відповідно до платіжних доручень № 134 від 10.09.2019 на суму 25 000,00 грн, №190 від 09.10.2019 на суму 5 000,00 грн, № 222 від 17.10.2019 на суму 5 000,00 грн (а.с. 13-16).
Позивач доводить, що підтвердженням здійснення господарської операції є податкові накладні, що були зареєстровані позивачем та прийняті відповідачем з квитанціями про їх реєстрацію (а.с. 6-9).
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією №137 від 10.03.2021 про сплату боргу в розмірі 65 000,00 грн у строк - протягом 30 календарних днів з дня отримання (а.с.10).
В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаної претензії та її отримання 10.04.2020, позивач надав до суду копії накладної Укрпошти, фіскального чеку та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 11).
Позивач зазначає, що відповідач відповідь на претензію не надав, поставлений товар не оплатив, що і стало причиною звернення до суду.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір, відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За приписами статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 Цивільного Кодексу України).
У відповідності до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
За приписами чинного законодавства, договори поставки (як й інші господарські договори) укладаються в письмовій формі: повній - шляхом підписання єдиного документа чи скороченій - шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами, телефонограмами, радіограмами чи шляхом прийняття постачальником замовлення покупця до виконання (ст. ст. 205, 206, 208, 639 Цивільного кодексу України, ст. 265 Господарського кодексу України).
Отже, поставка продавцем покупцю товару на підставі усної домовленості, яка була підтверджена продавцем шляхом прийняття до виконання замовлення покупця, є поставкою товару на підставі договору, укладеного між сторонами у спрощений формі.
Згідно з частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до приписів статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1 та 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. При цьому строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладене та оскільки сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб і з урахуванням ст. 692 Цивільного кодексу України відповідач як покупець був зобов'язаний оплатити вартість товару після отримання його від позивача, отже строк оплати товару є таким, що настав 31.07.2019.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19.
Доказів перерахування заборгованості у розмірі 65 000,00 грн на користь позивача відповідачем господарському суду не подано. Також відповідачем не заперечено факт поставки товару, розмір заборгованості останнім не спростовано.
З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача 65 000,00 грн заборгованості обґрунтована та належить до задоволення.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та 3% річних.
Відповідно до розрахунку позивача 3% річних складають 3 954,26 грн за період з 31.07.2019 по 15.07.2021 (з урахуванням оплат відповідача), інфляційні втрати складають 13 885,60 грн за період з 01.08.2019 по 15.07.2021.
Перевіривши розрахунок 3% річних, господарський суд встановив, що позивачем не правильно визначено період нарахування пені.
Господарський суд враховує, що згідно видаткової накладної №2434 від 30.07.2019 товар був поставлений відповідачу 30.07.2019. З урахуванням ст. 692 Цивільного кодексу України відповідач був зобов'язаний оплатити вартість товару після отримання його від позивача, у строк до 31.07.2019 (включно).
Отже, правильним періодом для нарахування 3% річних є з 01.08.2019 по 15.07.2021.
Враховуючи зазначене, господарським судом здійснено власний розрахунок пені за період з 01.08.2019 по 15.07.2021, з урахуванням оплат відповідача, відповідно до якого розмір 3% річних складає 3 946,04 грн.
Щодо нарахованих позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних нарахувань на загальну суму 13 885,60 грн за період з 01.08.2019 по 09.09.202019 на суму 100 000,00 грн, за період з 10.09.2019 по 08.10.2019 на суму 75 000,00 грн, за період з 09.10.2019 по 16.10.2019 на суму 70 000,00 грн, за період з 17.10.2019 по 15.07.2021 на суму 65 000,00 грн, слід зазначити наступне.
Відповідно до роз'яснення Верховного Суду викладеного в постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений період, судом встановлено, що позивачем інфляційні втрати нараховані з 01.08.2019 року, із зазначенням періоду нарахування в календарних датах, а не місяцях, як то передбачено законодавчо, а отже, він здійснений методологічно невірно, внаслідок чого суд здійснив власний розрахунок.
Як вже встановлено судом, строк прострочення виконання грошового зобов'язання починається з 01.08.2019, а отже право на нарахування інфляційних втрат у позивача виникає з серпня 2019 року.
Згідно здійсненого судом розрахунку сума інфляційних втрат нарахованих:
- на заборгованість в розмірі 100 000,00 грн за серпень 2019 становить мінус 300 грн,
- на заборгованість в розмірі 75 000,00 грн за вересень 2019 становить 525,00 грн,
- на заборгованість в розмірі 70 000,00 грн за жовтень 2019 становить 490,00 грн,
- на заборгованість в розмірі 65 000,00 грн з листопада 2019 по липень 2021 становить 7 509,34 грн.
Так, з врахуванням викладеного за розрахунком суду загальний розмір інфляційних нарахувань складає 8 524,34 грн.
За таких обставин, позовні вимоги в частині інфляційних нарахувань підлягають задоволенню частково в сумі 8 524,34 грн.
Підсумовуючи вищевикладене, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до приписів, встановлених ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення 5 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частинами 4, 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову - на відповідача.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
03.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "РОПА Україна" (Клієнт) та Адвокатом Невідомським Олександром Юрійовичем (Адвокат) укладено Договір №0503/1 про надання правової допомоги, згідно якого Клієнт доручає, а Адвокат, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов'язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси Клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю Сторін (а.с. 34-39).
Додатковою угодою № 5 від 10.06.2021 до Договору №0503/1 про надання правової допомоги від 03.05.2019 (а.с. 40) Сторони досягли домовленості про наступне:
1. Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання щодо надання комплексу послуг з примусового стягнення дебіторської заборгованості, що виникла у ПП "Центрнафтотрейд" (ідентифікаційний код 35867241) перед ТОВ "РОПА Україна" в сумі 65 000,00 грн основного боргу, 3% річних, інфляційних нарахувань, судових витрат тощо у відповідних розмірах.
2. На виконання цієї додаткової угоди № 5 до Договору №0503/1 про надання правової допомоги від 05.03.2019, адвокат здійснює наступний комплекс робіт із встановленою вартістю:
2.1. аналіз документів, наданих Клієнтом та надання консультацій з питань можливості стягнення заборгованості в судовому порядку - 2 000 грн (без ПДВ);
2.2. аналіз судової практики, розрахунок 3-х відсотків річних, інфляційних втрат, складання та подача позовної заяви до суду з відповідними додатками - 3 000 грн (без ПДВ).
3. Сторони погодили, що враховуючи складність справи, кваліфікацію, досвід і завантаженість Адвоката розмір гонорару за надання правової допомоги станом на дату укладення цієї додаткової угоди № 5 становить 5 000 грн (без ПДВ).
4. Гонорар сплачується протягом 15 календарних днів з дня укладення цієї додаткової угоди №5.
Згідно акту № 26/1 від 05.07.2021 про надання правової допомоги, який підписаний сторонами Договору загальна вартість послуг без ПДВ становить 5 000 грн (а.с. 41).
В матеріалах справи міститься платіжне доручення №16700 від 05.07.2021 про сплату Клієнтом наведеної суми Адвокату (а.с. 42).
При цьому суд зазначає, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Вказаного правового висновку дотримується Об'єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу.
Нормами ст. 167 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відзив повинен містити, зокрема, заперечення (за наявності) щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті.
Відповідно до частини 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Клопотання про зменшення витрат або заперечень щодо заявленої суми відповідачем не подано.
На підставі частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача в сумі 5000,00 грн на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 123, 126, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "Центрнафтотрейд" (28300, Кіровоградська область, Петрівський район, смт. Петрове, вул. Філатова, буд. 6, ідентифікаційний код 35867241) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "РОПА Україна" (09431, Київська область, Ставищенський район, с. Полковниче, вул. Поповича, 35, ідентифікаційний код 32710583) борг за поставку товару в сумі 65 000,00 грн, три відсотки річних в сумі 3 946,04 грн, інфляційні нарахування в розмірі 8 524,34 грн, 2 270 грн судового збору, а також 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "РОПА Україна" (09431, Київська область, Ставищенський р-н, с. Полковниче, вул. Поповича, 35 та електронною поштою: nevada@ua.fm), Приватному підприємству "Центрнафтатрейд" (28300, Кіровоградська область, Петрівський район, смт. Петрове, вул. Філатова, буд. 6).
Повне рішення складено 13.09.2021.
Суддя Г.Б. Поліщук