Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
03 вересня 2021 рокуСправа № 912/1639/21
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнія-Транс" (Північне шосе, 20-Е, м. Запоріжжя, 69006)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баутех Плюс" (вул. Героїв України, б. 8, кв. 140, м. Кропивницький, 25028)
про стягнення 2 113 719,25 грн,
секретар судового засідання Безчасна Н.Г.
представники сторін участі в судовому засіданні не брали.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнія-Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баутех Плюс" про стягнення 2 113 719,25 грн, з яких: 1 439 000,10 грн основного боргу, 56 117,00 грн 3 % річних, 482 745,55 грн пені та 135 856,60 грн інфляційних втрат з покладенням на відповідача судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв'язку із невиконанням відповідачем договору №1/06 від 01.06.2019 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баутех Плюс" підлягає стягненню відповідна заборгованість.
Ухвалою від 07.06.2021 господарським судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №912/1639/21 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.06.2021.
Протокольною ухвалою від 29.06.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів з ініціативи суду та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 18.08.2021 о 10:30 год.
Ухвалою від 18.08.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив дану справу до судового розгляду по суті на 03.09.2021.
03.09.2021 суд розпочав розгляд справи по суті.
Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням (а.с. 78).
В судовому засіданні 03.09.2021 відповідач своїм процесуальним правом на участь в засіданні суду не скористався, уповноваженого представника не направив. Відзив на позов відповідачем суду не подано.
Судом вчинено всі належні дії для повідомлення відповідача про призначене судове засідання - ухвали суду від 07.06.2021, 29.06.2021 та 18.08.2021 направлено на адресу його місцезнаходження відповідача згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Героїв України, б. 8, кв. 140, м. Кропивницький, 25028.
Зазначені ухвали направлено рекомендованим листом з повідомленням з позначкою "Судова повістка".
Органом поштового зв'язку повернуто на адресу суду конверти з вкладенням (ухвали від 07.06.2021, 29.06.2021 та 18.08.2021) з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до п. 99-2 постанови КМУ від 05.03.2009 №270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, з метою своєчасного розгляду справи та дотримання права позивача на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку, суд дійшов висновку, що неотримання відповідачем ухвал від 07.06.2021, 29.06.2021 та 18.08.2021 у даній справі та повернення їх до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання, тобто його власною волею.
Господарський суд приймає до уваги, що відповідач мав можливість отримати інформацію по справі, що розглядається, на сторінці Господарського суду Кіровоградської області на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://kr.arbitr.gov.ua, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим про призначене судове засідання належним чином і причини неявки представника відповідача у засідання судом не визнаються поважними.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на викладене, господарський суд розглядає справу №912/1639/21 в судовому засіданні 03.09.2021 за відсутності представника відповідача.
Частиною 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд встановив такі обставини.
01.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнія-Транс" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Баутех Плюс" (далі -покупець) укладено договір №1/06 (далі - договір).
Згідно з пунктом 1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар: щебінь, відсів, асфальтна суміш, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.
В Розділі 2. договору погоджено умови поставки та прийому - передачі товару, зокрема, зазначено, що поставка партії здійснюється самовивозом - автотранспортом покупця.
Відповідно до пункту 3.1. договору вартість та перелік товару вказується у видаткових накладних до договору.
Пунктом 4.1. договору визначено, що оплата здійснюється упродовж 10 робочих днів з моменту підписання видаткових накладних.
Згідно з пунктом 7.1. договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019 року, а в частині взаєморозрахунків сторін - до їх повного завершення. Після закінчення строку, на який було укладено договір, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається продовженим на наступний рік.
Договір підписано сторонами та скріплено печатками.
На виконання умов договору позивачем здійснено поставку товару, що підтверджується наступними підписаними сторонами видатковими накладними:
- від 27.06.2019 №РН-0000017 на суму 600 000,00 грн (а.с. 13);
- від 03.07.2019 №РН-0000019 на суму 20 000,10 грн (а.с. 16);
- від 09.08.2021 №РН-0000021 на суму 60 000,00 грн (а.с. 19);
- від 30.10.2019 №РН-0000023 на суму 459 000,00 грн (а.с. 22);
- від 30.04.2020 №РН-0000026 на суму 300 000,00 грн (а.с. 25).
Також матеріали справи містять податкові накладні, а саме:
- від 27.06.2019 №17 на суму 600 000,00 грн (а.с. 14-15);
- від 03.07.2019 №2 на суму 20 000,10 грн (а.с. 17-18);
- від 09.08.2021 №5 на суму 60 000,00 грн (а.с. 20-21);
- від 30.10.2019 №15 на суму 459 000,00 грн (а.с. 23-24);
- від 30.04.2020 №14 на суму 300 000,00 грн (а.с. 26-30).
У вказаних податкових накладних позивачем відображено проведення господарських операцій за вищезазначеними видатковими накладними.
За твердженням позивача відповідач не оплатив вартість отриманого товару, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 1 439 000,10 грн.
Розглядаючи даний спір господарський суд враховує таке.
Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 206 Цивільного кодексу України передбачено, що усно можуть вичинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Правовідносини, що виникають при укладенні та виконанні договорів поставки, регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
У ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Укладений між сторонами договір №1/06 від 01.06.2019 за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Підписання та завірення печаткою покупця видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідають вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Вказаної позиції дотримався Верховний Суд у справі №910/16570/16, яка викладена у постанові від 13.04.2017.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив поставку товару відповідачеві, що підтверджується видатковими накладними, які підписані представником відповідача із поставленням відбитку печатки на них (а.с. 13, 16, 19, 22, 25).
Господарський суд враховує, що доказів оплати товару згідно з п. 4.1. договору відповідачем суду не подано.
Відповідачем не надано суду жодних заперечень стосовно позиції позивача.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору щодо оплати отриманого товару, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 439 000,10 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно стягнення 3 % річних в сумі 56 117,00 грн та інфляційних втрат в сумі 135 856,60 грн, господарський суд враховує таке.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Розрахунок інфляційних втрат в сумі 135 856,60 грн позивачем здійснено по кожній накладній окремо, а саме:
- від 27.06.2019 №РН-0000017 за період із липня 2019 по березень 2021 - 58 060,31 грн;
- від 03.07.2019 №РН-0000019 за період із серпня 2019 по березень 2021 - 2 067,75 грн;
- від 09.08.2021 №РН-0000021 за період із вересня 2019 по березень 2021 - 6 402,46 грн;
- від 30.10.2019 №РН-0000023 за період із листопада 2019 по березень 2021 - 41 941,08 грн.
Зазначений розрахунок є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Разом з тим, при обрахунку інфляційних втрат в сумі 27 385,00 грн по накладній від 30.04.2020 №РН-0000026 за період із червня 2019 по березень 2021, позивач неправильно обрав початок періоду виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання, адже прострочення виникло з 16.05.2020.
Тому, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат за період із червня 2020 по березень 2021, за результатами якого розмір втрат становить 21 918,34 грн, що підлягає стягненню з відповідача.
Отже, вимогу щодо стягнення інфляційних втрат слід задовольнити частково на суму 130 389,94 грн.
Перевіривши розрахунки 3% річних по кожній накладній окремо, суд встановив, що їх розмір по накладних від 03.07.2019 та від 09.08.2019 становить суму більшу, ніж заявлено позивачем.
При розрахунку 3 % річних по накладній від 27.06.2019 №РН-0000017 на суму 600 000,00 грн позивач не вірно визначив початок періоду виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання з 12.07.2019, адже з урахуванням святкового (вихідного) дня 28.06.2019, прострочення виникло з 13.07.2019.
Крім того, позивачем неправильно обрано початок періоду виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання по накладній від 30.04.2020 №РН-0000026 - з 16.05.2019, однак прострочення виникло з 16.05.2020.
Тому, суд здійснив власний розрахунок 3 % річних за періоди: з 13.07.2019 по 24.05.2021 та з 16.05.2020 по 24.05.2021 (кінцевий період визначений позивачем) та встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 42 789,98 грн.
Поміж тим, перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних по накладній від 30.10.2019 за період з 15.11.2019 по 24.05.2021, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснений позивачем невірно. Згідно з власним розрахунком суду 3% річних за заявлений позивачем період становить 20 975,67 грн.
Відтак, за розрахунком суду розмір 3% річних складає 68 027,65 грн.
Однак, приймаючи до уваги, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, то до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у заявленому позивачем розмірі, а саме - 56 117,00 грн.
Щодо вимоги про стягнення пені в сумі 482 745,55 грн, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. ст. 610, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 5.2 договору сторони узгодили,зокрема, що у випадку прострочення оплати покупець за письмовою вимогою продавця зобов'язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України.
Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу по кожній накладній окремо за кожний день прострочення.
Так, за розрахунком позивача розмір пені за наступними видатковими накладними у вказаний останнім період складає:
- від 27.06.2019 №РН-0000017 за період з 12.07.2019 по 24.05.2021 - 217 413,68 грн;
- від 03.07.2019 №РН-0000019 за період з 18.07.2019 по 24.05.2021 - 7 132,04 грн;
- від 09.08.2021 №РН-0000021 за період з 24.08.2019 по 24.05.2021 - 19 326,57 грн;
- від 30.10.2019 №РН-0000023 за період з 15.11.2019 по 24.05.2021 - 113 769,13 грн;
- від 30.04.2020 №РН-0000026 за період з 16.05.2019 по 24.05.2021 - 125 104,13 грн.
Однак, в порушення вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України позивач вийшов за межі шестимісячного строку.
При цьому, в договорі відсутні інші умови щодо продовження строків нарахування штрафних санкцій.
Крім того, позивач не вірно визначив початок періоду виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання:
- по накладній від 27.06.2019 №РН-0000017 - з 12.07.2019 без врахування святкового (вихідного) дня 28.06.2019, тому прострочення виникло з 13.07.2019;
- по накладній від 30.04.2020 №РН-0000026 - з 16.05.2019, однак прострочення виникло з 16.05.2020.
Господарський суд здійснив власний розрахунок пені по кожній накладній в межах шестимісячного строку, за результатами якого загальний розмір пені становить 181 870,98 грн:
- від 27.06.2019 №РН-0000017 за період з 13.07.2019 по 13.01.2020 - 96 576,02 грн;
- від 03.07.2019 №РН-0000019 за період з 18.07.2019 по 18.01.2020 - 3 197,08 грн;
- від 09.08.2021 №РН-0000021 за період з 24.08.2019 по 24.02.2020 - 8 954,44 грн;
- від 30.10.2019 №РН-0000023 за період з 15.11.2019 по 15.05.2020 - 54 061,47 грн;
- від 30.04.2020 №РН-0000026 за період з 16.05.2020 по 16.11.2020 - 19 081,97 грн.
Отже, вимога позивача про стягнення пені підлягає частковому задоволенню на суму 181 870,98 грн.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баутех Плюс" (вул. Героїв України, б. 8, кв. 140, м. Кропивницький, 25028, ідентифікаційний код 41078141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнія-Транс" (Північне шосе, 20-Е, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний код 37342256) 1 439 000,10 грн основного боргу, 56 117,00 грн 3 % річних, 181 870,98 грн пені, 130 389,94 грн інфляційних втрат, а також 27 108,46 грн судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копію рішення надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю "Юнія-Транс" (вул. Віктора Голого, 63, м. Знам'янка, Кіровоградської області, 27400) та Товариству з обмеженою відповідальністю "Баутех Плюс" (вул. Героїв України, б. 8, кв. 140, м. Кропивницький, 25028).
Повне рішення складено 13.09.2021.
Суддя М.С. Глушков