іменем України
08 вересня 2021 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 748/702/21
Головуючий у першій інстанції - Кухта В. О.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1121/21
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Висоцької Н.В., Харечко Л.К.
секретар: Поклад Д.В.
Позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця»
Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 21 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю (суддя Кухта В.О.), ухвалене об 11 год. 47 хв. у м.Чернігів, повний текст рішення складено 26 травня 2021 року,
У березні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом про стягнення з АТ «Українська залізниця» по 300 000 грн в якості відшкодування моральної шкоди кожному. Позовні вимоги мотивовано тим, що 15 листопада 2019 року поїзд №865 сполученням Чернігів-Неданчичі від керуванням машиніста ОСОБА_4 на 176 км ПК7 ст.Чернігів смертельно травмував ОСОБА_5 . У ході досудового розслідування було встановлено, що отримані ОСОБА_5 тілесні ушкодження знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з його смертю. Враховуючи відсутність вини в діях машиніста, 15.09.2020 року кримінальне провадження було закрито. Власником електропоїзда №ЕР-9т №703 є АТ «Українська залізниця», а машиніст потяга ОСОБА_4 працює в виробничому підрозділі моторвагонного депо Чернігів регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця». За доводами ОСОБА_1 , смертю чоловіка було повністю зруйновано важливий життєвий зв'язок, відновити попередній стан неможливо, вона є пенсіонером, має групу інвалідності, їй тяжко самостійно забезпечувати своє життя, вагомий вклад в забезпечення її життя робив чоловік. ОСОБА_2 посилається, що вона втратила сина, який був не лише підтримкою та опорою, а й підтримував її матеріально, позивачку переслідує відчуття самотності, тривожності. ОСОБА_3 зазначає, що втратив рідного батька, внаслідок чого позбавлений можливості отримувати допомогу та підтримку від нього, належне виховання, матеріальну допомогу, він відчуває страждання та біль, пов'язані з втратою батька, у позивача з'явились додаткові обов'язки по відношенню до матері та баби.
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 21 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_5 свідомо потрапив на залізничну колію, він не міг не помітити електропотяг, що наближається у темну пору доби, оскільки той обладнаний світловими пристроями, а отже потерпілий усвідомлював, що перебування на залізничній колії при наближенні потягу матиме наслідком наїзд на нього.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просять вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення їхніх позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що обставини, якими суд першої інстанції обрунтовував наявність умислу як окремо, так і в сукупності, є ознаками необережності (стан алкогольного сп'яніння, грубе порушення правил). Позивачі вказують, що в матеріалах справи не міститься жодних доказів того, що потерпілий опинився на колії, бажаючи заподіяти собі смерть, а не, наприклад, впав з перону, їдучи велосипедом в стані алкогольного сп'яніння. За доводами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , визначений ними розмір грошового відшкодування узгоджується з практикою судів у подібних справах.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідач вказує, що потерпілий порушив п.п.2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, дотримання яких не вимагає від пішоходів особливих зусиль, певних навичок чи здібностей. За доводами АТ «Українська залізниця», очевидним є, що потерпілий свідомо порушив ці правила, отже наявний умисел в діях потерпілого. Відповідач вважає, що лише за наявності умислу потерпілого у даній обстановці йому могла бути спричинена шкода. Також АТ «Українська залізниця» посилається, що практика Верховного Суду, на яку посилаються позивачі в апеляційній скарзі, суттєво відмінна від обставин даної справи, отже не може бути взята до уваги.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції не відповідає.
По справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 (а.с.10).
Згідно з довідкою №1263 причина смерті - руйнування органів грудної клітки та живота (а.с.11).
За фактом ДТП 16 листопада 2019 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно з Актом №45 службового розслідування обставин нещасного випадку невиробничого характеру на Південно-Західній залізниці Виробничий підрозділ Київська дирекція залізничних перевезень станція Чернігів, складеного 19 листопада 2019 року, нещасний випадок стався внаслідок порушення самим потерпілим «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України», зат.наказом Міністерства транспорту України від 19.02.1998р. №54, а саме п.2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 2.6; вини працівників залізничного транспорту в даному випадку не вбачається (а.с.50-51).
У ході досудового розслідування встановлено, що на 176 км, пікет 7, Південно-Західної залізниці, приміський поїзд №865, рухаючись зі швидкістю приблизно 60 км/год, в напрямку населеного пункту «Неданчичі, сполученням «Чернігів-Неданчичі», у зчепленні 6 вагонів, скоїв наїзд на ОСОБА_5 , який лежав на рельсах між залізничними коліями разом з велосипедом. У результаті наїзду ОСОБА_5 від отриманих травм загинув на місці події.
Відповідно до висновку експерта №1115 від 16 листопада 2019 року, проведеного на підставі постанови слідчого ЧВП ГУ НП в Чернігівській області, смерть потерпілого настала від руйнування органів грудної клітки та живота внаслідок політравми; тілесні ушкодження могли виникнути від дії тупих предметів незадовго до смерті при зіткненні потяга з потерпілим із наступним переїздом нижніх та лівої верхньої кінцівок; мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень; за ознакою небезпечні для життя, мають прямий причинний зв'язок з настанням смерті; при судово-токсикологічній експертизі крові трупа виявлено етанол в концентрації 2,2 г/л, що у живої людини може відповідати середньому ступеню алкогольного сп'яніння (а.с.84-89).
Постановою слідчого СВ Чернігівського ВП ГУ НП в Чернігівській області від 15 вересня 2020 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019270010007147 від 16.11.2019, закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.276 КК України (а.с.90-91).
Згідно з інформацією АТ «Українська залізниця» електропоїзд ЕР-9т №703 перебуває на балансі виробничого підрозділу моторвагонного депо Чернігів регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», ОСОБА_4 працює в виробничому підрозділі моторвагонного депо Чернігів регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» з 20.04.2011 року, займає посаду машиніста електропоїзда (а.с.9).
ОСОБА_1 є дружиною загиблого ОСОБА_5 , ОСОБА_2 - матір'ю загиблого, ОСОБА_3 - його сином (а.с.12-29).
Вирішуючи питання про відшкодування позивачам спричиненої моральної шкоди, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України. Зокрема, таким способом може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, діяльність, пов'язана з використанням електропоїздів, є джерелом підвищеної небезпеки, а оскільки володільцем електропоїзду є АТ «Укрзалізниця», то воно зобов'язане відшкодовувати завдану транспортними засобами, якими воно володіє, шкоду.
Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
З огляду на презумпцію вини особи, яка завдала шкоду, відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі №461/8496/15-ц, який в силу положень ч.4 ст.263 ЦПК України повинен враховуватися апеляційним судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 5 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18), від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18), від 2 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18) та інших.
За матеріалами справи не встановлено, за яких обставин потерпілий опинився на залізничній колії, як не встановлено і факту свідомого порушення потерпілим Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України.
Оскільки АТ «Українська залізниця» не наведено будь-яких даних, які б свідчили, що ОСОБА_5 передбачав, бажав чи свідомо допускав настання ДТП зі смертельним наслідком, висновок суду першої інстанції про наявність інтелектуальної ознаки умислу в діях ОСОБА_5 є безпідставним.
Отже, у справі, яка переглядається, не встановлено, що ДТП зі смертельним наслідком сталася внаслідок умислу ОСОБА_5 , тому наявні підстави для відшкодування моральної шкоди дружині, сину та матері загиблого.
За змістом ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 постанови).
Пунктом 6.4 Методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди» (лист Міністерства юстиції від 13 травня 2004 року № 35-13/797) роз'яснено, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним.
Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
У результаті наїзду поїзда на ОСОБА_5 , що мало наслідком спричинення його смерті, позивачам спричинена моральна шкода, пов'язана із загибеллю рідної для них людини, що потягло за собою тяжкі вимушені зміни у їх житті, відчуття самотності, тривожності.
Проте, частиною 2 статті 1193 ЦК України встановлено, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи, що згідно з висновком експерта на момент смерті ОСОБА_5 перебував у стані алкогольного сп'яніння, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку щодо наявності певної частини вини потерпілого у виникненні шкоди.
На підставі викладеного та з урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань, понесених позивачами, вимог розумності та справедливості, суд апеляційної інстанції вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивачів по 100 000 грн кожному на відшкодування спричиненої моральної шкоди.
Відповідно до ч.1, 6 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п/п 1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди є майновими вимогами, оскільки позивачі визначили її грошовому вимірі.
При зверненні до суду із позовом підлягав сплаті судовий збір у розмірі 9000 грн (900 000 грн х 1%).
Позивачі судовий збір при зверненні до суду не сплачували, оскільки звільнені від його сплати на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи викладене, а також те, що позовні вимоги задоволено на 33,33%, з відповідача на користь держави належить стягнути 3000 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції (9000 х 33,33%).
Згідно з п/п 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - ставка судового збору за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду встановлюється в розмірі 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
За подання апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 13500 грн (9000 х 150%).
У зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, з АТ «Українська залізниця» на користь держави підлягає стягненню 4500 грн (13500 х 33,33%) судового збору за апеляційний розгляд справи.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 263, 374, 376 ч.1 п.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 21 травня 2021 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: 03680, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 100 000 грн в якості відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: 03680, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 100 000 грн в якості відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: 03680, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 100 000 грн в якості відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: 03680, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь держави 3000 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, а також 4500 грн судового збору за апеляційний розгляд справи.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.Повний текст постанови складено 23 липня 2021 року.
Повний текст судового рішення складено 10 вересня 2021 року.
Головуючий: Судді: