Справа № 464/6579/20 Головуючий у 1 інстанції: Горбань О.Ю.
Провадження № 22-ц/811/1626/21 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
Категорія:39
02 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,
за участі секретаря: Савчук Г.Б.,
без участі сторін, розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 25 березня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У листопаді 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 08 вересня 2010 року в розмірі 30 587 грн. 51 коп. та судового збору в розмірі 2 102 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву №б/н від 08 вересня 2010 року, згідно якої отримала кредит, в подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 21800 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі.
У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості ОСОБА_1 станом на 04 жовтня 2020 року має заборгованість 30587,51 грн., з яких: 22677,92 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 7909,59 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Оскільки відповідач порушив умови зобов'язань щодо повернення суми кредиту, не погашає заборгованість, тому просило стягнути з відповідачки суму боргу в примусовому порядку і відшкодувати судовий збір.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 25 березня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 08 вересня 2010 року в сумі 22677 грн. 92 коп.
В решті позовних вимог відмовлено.
Судові витрати в розмірі 1 558 грн. 42 коп. компенсовано АТ КБ "Приватбанк" за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення суду оскаржив АТ КБ «ПриватБанк».
В апеляційній скарзі посилається на те, що не погоджується з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Вважає, що безпідставним є фактичне звільнення боржника від сплати заборгованості судовим рішенням, з урахуванням того, що відповідачем заборгованість не оспорювалася та не заявлялись позовні вимоги про визнання вказаного кредитного договору недійсним або нікчемним.
Посилається на те, що разом з анкетою-заявою відповідачем було підписано Довідку про умови кредитування з використанням кредитки, тобто сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору.
Зазначає, що підписання відповідачем довідки про умови кредитування з використання кредитки є належним доказом ознайомлення із умовами кредитування.
Просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвали в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом, 08 вересня 2010 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір №б/н шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
Кредитний договір укладено шляхом підписання ОСОБА_1 - Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, згідно зі змістом якої остання погодилася, що вказана Заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становлять між сторонами договір про надання банківських послуг.
До Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 08 вересня 2010 року, Банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витяг з Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті www.privatbank.ua.
ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором своєчасно та належним чином не виконувала, в результаті чого станом на 04 жовтня 2020 року має заборгованість - 30587,51 грн., з яких: тіло кредиту - 22677,92 грн., прострочені відсотки - 7909,59 грн.
Згідно наданих позивачем доказів, ОСОБА_1 отримала банківські картки, термін дії останньої 21 лютого 2020 року. Умови кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ім'я ОСОБА_1 змінювались.
В матеріалах справи міститься виписка по особовому рахунку відповідача за період з 26 лютого 2016 року по 04 жовтня 2020 року, з якої вбачаються операції за картками, зокрема, зняття готівкових коштів, придбання товарів, поповнення карткового рахунку, тощо.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками, суд першої інстанції виходив з наступного.
Позивач, обґрунтовував право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 08 вересня 2010 року, Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: https://privatbank.ua як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розміщені на сайті: https://privatbank.ua/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання).
При цьому, відповідач зазначала, що їй не роз'яснено про сплату відсотків у розмірі, який в 5 разів перевищує кредитні кошти, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (08 вересня 2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (23 листопада 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Суд зазначив, що надання Позивачем певної редакції та положень умов і правил банківських послуг не має правового значення, оскільки вид банківського кредиту, який надавався Позивачем Відповідачу з огляду на його характер, цільове спрямування та об'єкт кредитування є - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору.
Позивач, враховуючи положення статей 77, 81 ЦПК України, зобов'язаний довести, що саме додані до позову в якості доказу Умови та правила є частиною кредитного договору, тобто були доведені до відома позичальника, та надані йому для ознайомлення, у тому числі й підписані ним.
Суд прийшов до висновку, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщений на сайті: https://privatbank.ua, які містяться в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, тому це не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 08 вересня 2020 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 7909,59 гривень.
Надану позивачем до апеляційної скарги Довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», не приймаються апеляційним судом до уваги, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України , суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Звертаючись з позовом до суду першої інстанції, позивачем самостійно обрано підстави, на яких ґрунтуються позовні вимоги та докази, якими позивач ці вимоги обґрунтовує.
Рішення судом першої інстанції прийнято з огляду на виключно ті докази, які були надані позивачем, тобто без Довідки про умови кредитування з використанням платіжної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду».
Представником Банку причин, що об'єктивно не залежали від нього, для подання нових доказів до суду апеляційної інстанції, не вказано, у зв'язку з чим відсутні підстави для прийняття нових доказів, які додані до апеляційної скарги.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи наведене, вбачається, що рішення суду першої інстанції ухвалене згідно з вимогами чинного законодавства, належно обґрунтовано та не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог абзацу 2 частини 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Ураховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в цій справі, є дата складення повного судового рішення - 2021 року.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 25 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 10 вересня 2021 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.