Справа № 464/810/20 Головуючий у 1 інстанції: Дулебко Н.І.
Провадження № 22-ц/811/575/21 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
Категорія:68
31 серпня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - Шандри М.М.
суддів: Левика Я.А., Савуляка Р.В.
секретаря: Скакун І.А.
за участю: ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , її представника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 04 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Львівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про визнання батьківства, стягнення аліментів,
Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати відповідача ОСОБА_1 батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір'ю якого є позивачка ОСОБА_3 , та внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_5 , а також присудити з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_5 .
Свої вимоги мотивувала тим, що 18 листопада 2017 уклала з відповідачем шлюб. Сторони спільно з сином позивачки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали в урочищі Булава смт. Івано-Франкове Яворівського району Львівської області. Проте у 2018 стосунки між ними почали погіршуватись, сімейні відносини фактично припинились, внаслідок чого 02.10.2018 шлюб розірвано, при цьому, вони продовжили спільно проживати за вищевказаною адресою. В листопаді-грудні 2018 відповідача перевели на військову службу за контрактом у в/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_1 . Позивач разом із сином залишилась проживати в урочищі Булава смт. Івано-Франкове, куди відповідач періодично приїжджав. В березні 2019 разом із сином позивачка переїхала проживати у квартиру в м. Пустомити, яку орендував відповідач, де вони вели спільно господарство та проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. В подальшому, позивачка дізналась про вагітність та на 5-7 тижні повідомила про це відповідача. Незважаючи на спільне проживання, останній жодним чином не цікавився як триває вагітність. ІНФОРМАЦІЯ_3 в сторін народилась спільна дитина ОСОБА_5 . Того ж дня та наступного відповідач перебував у лікарні, передав продукти та необхідні медикаменти позивачці, однак відмовився надати документи, необхідні для оформлення свідоцтва про народження дитини, повідомивши, що в нього є сумніви, що ОСОБА_7 є його дитиною. Після цього ОСОБА_1 не телефонував, жодного разу не приїжджав, не цікавився сином, матеріальної допомоги на його утримання не надає. У зв'язку з наведеним свідоцтво про народження ОСОБА_5 та запис про батька дитини здійснено в порядку ст. 135 СК України. Позивачка зазначала, що не має можливості належним чином утримувати дитину, оскільки перебуває у декретній відпустці, допомога при народженні дитини є недостатньою для забезпечення та утримання їх спільної дитини. Оскільки відповідач в добровільному порядку батьківського обов'язку щодо утримання дитини не виконує, хоча має можливість надавати матеріальну допомогу, оскільки офіційно працевлаштований та має стабільний дохід, інших осіб на утриманні не має, просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі ј частини усіх видів доходу (заробітку), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання позову і до досягнення ним повноліття. Окрім цього, просила суд стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 04 січня 2021 року позов задоволено.
Визнано ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Новояворівськ, Яворівського району, Львівської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ), батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Львова, матір'ю якого є ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка м. Львова, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ).
Внесено зміни до актового запису про народження від 04 жовтня 2019 року №1485, складеного Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, про народження ОСОБА_5 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Львові Львівської області, вказавши у графі «Відомості про батька» - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України.
Вирішено стягувати з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Новояворівськ, Яворівського району, Львівської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка м. Львова, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі ј частини усіх видів доходу (заробітку), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 лютого 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення суду в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати, пов'язані із: сплатою судового збору у розмірі 840, 80 грн, залученням експерта у розмірі 7614 грн, а всього 8454 (вісім тисяч чотириста п'ятдесят чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок гривень) 80 (вісімдесят) копійок.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд безпідставно відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про призначення повторної судової молекулярно-генетичної експертизи, так як суд не надав належної оцінки тому факту, що висновок експерта №14/552 від 30.06.2020 є сумнівним, оскільки зразки були поміщені в опечатані конверти, а експерт досліджував зразки, поміщені в інші - не опечатані конверти. Також, вважає, що показання свідків у справі жодним чином не підтверджують факт спільного проживання та ведення господарства його та позивача. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України, колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 в підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 , перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1статті 2 ЦПК України).
Згідно зі ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено, що шлюб, укладений 18 листопада 2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , зареєстрований виконавчим комітетом Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області, актовий запис №183, розірвано 02 жовтня 2018 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 від 02.10.2018 (а.с. 13, 14).
Як видно із свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с. 15).
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження №00024145179 від 04 жовтня 2019, відомості про батька ОСОБА_5 записано відповідно до ч.1 ст.135 СК України (а.с. 17).
Згідно з довідкою №737, виданою 18.03.2019 виконкомом Пустомитівської міської ради, сім'я у складі: ОСОБА_3 , 1989 р.н., ОСОБА_1 , 1983 р.н., та ОСОБА_9 , 2015 р.н., проживала за адресою: АДРЕСА_4 без реєстрації (а.с. 19).
Згідно з довідкою з місця проживання про склад сім'ї і прописки ЛКП «Хуторівка» від 16.10.2019, малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований 11.10.2019 та проживає разом з матір'ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.18).
Відповідно до ч. 4 ст. 128 Сімейного кодексу України позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, згідно з якою, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
За змістом ст. 103 ЦПК України, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Отже, аналіз зазначених норм свідчить про те, що судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», у справі Калачева проти Російської Федерації зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства («Kalacheva v. Russia», заява № 3451/05, пункт 34, рішення ЄСПЛ від 07 травня 2009 року).
Відповідно до ч.1 ст.104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 30 квітня 2020 року клопотання представника позивача ОСОБА_4 задоволено, призначено у даній справі судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання:
1. Чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , біологічним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір'ю якого є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .?
Проведення експертизи доручено експерту Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (м. Львів, вул. Конюшинна, 24).
Експерта попереджено про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України за надання завідомо неправдивого висновку та за відмову без поважних причин від виконання
Відповідно до висновку судової молекулярно-генетичної експертизи №14/552 від 30 червня 2020, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з ймовірністю 99,999999999% може бути біологічним батьком дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір'ю якого є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 99-116).
Згідно роз'яснень п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 30.05.1997 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.
У ході судового розгляду, відповідно до ст. 239 ЦПК України, експертом Львівського НДЕКЦ МВС України Пасовичем О.Б. роз'яснено висновок судової молекулярно-генетичної експертизи №14/552 від 30.06.2020. Зокрема, експерт пояснив, що зразки для експертизи відібрані у присутності обох сторін, які поставили свої підписи на відповідних конвертах у місцях їх склеювання, що підтверджується фотознімками, долученими до висновку. Після відібрання зразків такі зберігались у сховищі. Спецпакети експертної служби у цьому випадку не застосовувались, оскільки такі є герметичними та могли б спричинити зміну зразків. Висновок судової молекулярно-генетичної експертизи №14/552 від 30 червня 2020 підтримав повністю.
За положення ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до п.4 ч.4 ст.12 ЦПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ст. 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Згідно Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 №1950/5, повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об'єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз). У разі необхідності проведення додаткової або повторної експертизи у документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються мотиви та підстави для її призначення.
Як роз'яснено у п.п. 10-11 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 30.05.1997 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обгрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб. В ухвалі (постанові) про призначення повторної експертизи зазначаються обставини, які викликають сумніви у правильності попереднього висновку експерта. Проведення повторної експертизи може бути доручено тільки іншому експертові.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Таким чином, згідно аналізу наведених норм, повторна судова експертиза призначається у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у правильності висновку експерта та суперечності іншим матеріалам справи.
Згідно Акту відбирання зразків букального епітелію для проведення молекулярно-генетичної експертизи (дослідження) №205 від 16.06.2020 відібрано зразки букального епітелію відповідно до Інструкції про порядок відбирання зразків букального епітелію для проведення судових молекулярно-генетичних експертиз у цивільних справах, зауважень щодо процедури відбору зразків та їх пакування у сторін не було, про що свідчать їх підписи (а.с. 113).
Таким чином, твердження апелянта про те, що в нього є сумніви щодо обґрунтованості та правильності висновку експерта, є голослівними, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Вказаним експертним висновком надано відповідь на поставлене перед експертом питання, відповідь чітка та однозначна, висновок відповідає вимогам належності, достовірності та допустимості, узгоджується з іншими доказами в справі, якими підтверджується спільне проживання та ведення господарства сторонами, в тому числі станом на березень 2019 року.
З огляду на викладене у суду немає підстав вважати вказаний висновок неповним чи неясним, або таким, що суперечить іншим матеріалам справи чи викликає сумніви в його правильності.
Враховуючи наведене, суд першої дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 .
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 04 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено:10.09.2021.
Головуючий
Судді