Справа № 459/3086/17 Головуючий у 1 інстанції: Грабовський В.В.
Провадження № 22-ц/811/2162/20 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
Категорія:16
31 серпня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - Шандри М.М.
суддів: Левика Я.А., Савуляка Р.В.
секретаря: Скакун І.А.
за участю: ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 01 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , Червоноградська міська рада, Червоноградський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, про усунення перешкод у користуванні проїздом загального користування та відновлення стану земельної ділянки,
Позивач звернулася до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила усунути їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка належить до земель загального користування міста Червонограда Львівської області і розташованою у АДРЕСА_1 (уздовж земельної ділянки загальною площею 0,1733 га, належної на праві приватної власності ОСОБА_1 ) зобов'язавши відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, шляхом демонтажу бетонної загорожі уздовж АДРЕСА_1 , довжиною 39,52 м.; зобов'язати відповідача не чинити перешкоди в користуванні ОСОБА_3 проїздом загального користування до земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 .
Позов мотивувала тим, що згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 04.11.2008 Серії ЯД № 526118, вона є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідач є власником сусідньої земельної ділянки, що за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до плану земельних ділянок вздовж АДРЕСА_2 , в тому числі від її земельної ділянки та напроти земельної ділянки відповідача, знаходиться проїзд загального користування. Відповідач, самовільно захопивши частину проїзду загального користування, збудував бетонну загорожу уздовж АДРЕСА_1 , довжиною 39,52 м., який перешкоджає вільному користуванню проїздом загального користування. Останній без дозволу Червоноградської міської ради біля свого будинку змінив межі своєї земельної ділянки шляхом встановлення бетонної загорожі таким чином, що проїзд загального користування став недоступний для використання. Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.12.2012 у справі за позовом прокурора м.Червонограда в інтересах держави до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом демонтажу зведеної загорожі позов задоволено, ухвалено у 20-денний строк звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,012 га, яка належить до земель загального користування міста Червонограда Львівської області. Відповідач не виконує рішення суду, чим перешкоджає використанню права користування проїздом загального користування. Встановлення відповідачем бетонної загорожі на проїзді загального користування та зменшення ширини проїзду є протизаконним та самовільним захопленням земельної ділянки загального користування, в результаті чого порушуються її права як власника сусідньої земельної ділянки, які підлягають захисту.
Заочним рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 01 серпня 2019 року позов задоволено.
Усунуто перешкоди у користуванні земельною ділянкою ОСОБА_3 , зобов'язавши ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, яка належить до земель загального користування міста Червонограда Львівської області і розташована у АДРЕСА_1 (уздовж земельної ділянки загальною площею 0,1733 га, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ) шляхом демонтажу бетонної загорожі уздовж АДРЕСА_1 , довжиною 39,52 м.
Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди в користуванні ОСОБА_3 проїздом загального користування до земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1240, 00 грн сплаченого судового збору.
Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 24 червня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , Червоноградська міська рада, Червоноградський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, про усунення перешкод у користуванні проїздом загального користування та відновлення стану земельної ділянки - відмовлено.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом не досліджувалось питання чи порушив відповідач на час винесення рішення будь-які права відповідача, а судом натомість взято до уваги неперевірені факти, які нібито були встановлені сім років тому, в даній справі не проведена жодна експертиза, згідно висновків котрої порушено право ОСОБА_5 . Вважає, що при винесенні рішення суд не розглядав проекту забудови земельної ділянки відповідача, не встановив чи допущені порушення при забудові відповідачем, зокрема, що відповідно до проекту забудови земельної ділянки в АДРЕСА_2 відведеної ОСОБА_1 , відповідач забудував дану земельну ділянку чітко згідно відведеного проекту складеного 12.12.1989 та нової редакції від 21.05.2001, і жодних порушень відповідачем не допущено. Тобто відповідач отримав проект забудови та по даному проекту забудував свою земельну ділянку. Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву залишити без розгляду.
28.10.2020 року позивачка ОСОБА_3 подала відзив на апеляційну скаргу відповідача.
Зазначає, що самовільне захоплення проїжджої частини відповідачем унеможливлює вільний проїзд до її земельної ділянки.
Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 просили апеляційну скаргу задовольнити, покликаючись на доводи, викладені у скарзі.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. ОСОБА_3 подала до суду заяву про відкладення розгляду справи, проте доказів поважності причин неявки в судове засідання не подала, тому розгляд справи проводиться в її відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Частиною першої ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 ст. 16 ЦК України, серед яких, зокрема: припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Пунктом а) частини четвертої ст.. 83 ЗК України встановлено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).
Згідно пункту «г» частини першої ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ст.. 152 ЗК України).
Згідно із частиною третьою ст. 152 ЗК України захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом способів .
З матеріалів справи, які досліджувались судом першої інстанції, встановлено, що спірна земельна ділянка належить до земель загального користування м. Червонограда, рішення органу місцевого самоврядування про виділення відповідачеві спірної земельної ділянки для одноосібного користування немає.
Судом установлено, що позивач є власником земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією державного акта на право власності на земельну ділянку від 04.11.2008 Серії ЯД № 526118 (а.с.5 т.1).
Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.12.2012 у справі № 5015/3955/12 за позовом прокурора м.Червонограда в інтересах держави до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом демонтажу зведеної загорожі, позов задоволено, зокрема, ухвалено у 20-денний строк звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,012 га, яка належить до земель загального користування міста Червонограда Львівської області і розташована у АДРЕСА_1 ) та Травнева, уздовж земельної ділянки, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (згідно з державним актом на право приватної власності на землю ІІІ-ЛВ №036511 від 11.07.2001) шляхом демонтажу бетонної загорожі уздовж АДРЕСА_1 довжиною 39,52м, що підтверджується копією цього рішення.
При цьому, господарський суд проаналізувши норми матеріального закону, дійшов висновку, що ОСОБА_1 здійснив монтаж загорожі (бетонної та дерев'яної) на земельній ділянці, яка не надана йому у встановленому порядку (рішення Червоноградської міської ради про надання земельної ділянки, яке, згідно з нормами ст.ст. 12, 116 ЗКУ, є обов'язковим - не приймалось), та на яку не видавався Державний акт (який, згідно з нормами ст.ст. 124, 125 ЗКУ, є правовстановлюючим документом на землю), і стосовно якої не укладався також договір оренди (передбачений нормами ст.ст. 124, 126 ЗКУ), тому наявний факт самовільного зайняття земельної ділянки.
Згідно з копією повідомлення №3-24/1416/2-3 від 19.03.2013, адресованого позивачеві, Виконавчий комітет Червоноградської міської ради повідомив, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу. 14.03.2013 направлено лист № 3/22-1336/2-3 до відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції, щодо виконання наказу Господарського суду Львівської області, що підтверджується копією цього повідомлення (а.с.11 т.1). Проте рішення суду не виконано.
Згідно з копією відповіді Управління контролю за виконанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 17.01.2018 №0-13-0.1-106/90-18, немає підстав для проведення повторної перевірки за уже встановленим фактом самовільного зайняття земельної ділянки на АДРЕСА_1 (а.с.83 т.1).
Верховний Суд у постанові від 07 травня 2020 у справі № 278/2513/17-ц дійшов висновку, що вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов'язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Посилання апелянта на те, що такий спір уже вирішено господарським судом, не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачем як власником майна, чиняться позивачці перешкоди в користуванні дорогою загального користування і огорожу не демонтовано.
Тобто судом правильно встановлено факт порушеного права позивачки, яке вона вправі захистити в обраний спосіб.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Разом з тим, оскільки відповідача в силу п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору, рішення суду в частині стягнення судового збору з відповідача в користь позивачки підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 01 серпня 2019 рокускасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1 240 грн сплаченого судового збору.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено:10.09.2021.
Головуючий
Судді