Справа № 766/17309/20
н/п 2/766/4378/21
26.08.2021 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Рядчої Т.І.,
за участю:
секретаря Головчиної А.В., позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 , представниці відповідачки ОСОБА_3 ,
розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Пономарчук Ірина Яківна, про визнання недійсним договору дарування квартири,
Представник позивача звернулася до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору дарування квартири.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на початку жовтня 2020 року позивач у зв'язку з похилим віком мав намір скласти заповіт на свою квартиру АДРЕСА_1 та заповісти її своїй дочці. При підготовці документів у нотаріальній конторі дочкою стало відомо, що позивач не є власником вказаної квартири, та йому роз'яснили, що 30.01.2015 року був укладений договір дарування вказаної квартири на ім'я ОСОБА_4 , який посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Пономарчук І.Я. 12.10.2020 року позивач, звернувшись до вказаного приватного нотаріуса, отримав договір дарування від 30.01.2015 року та дізнався про його існування. До початку жовтня позивач вважав себе власником квартири та не знав, що вказану квартиру було подаровано. Нотаріус пояснила, що дійсно пам'ятає як виїжджала у зв'язку з відсутністю можливості позивача прибути за станом здоров'я до нотаріальної контори, а також запитувала «чи розуміє позивач що підписує?», на що позивач відповів, що « ОСОБА_5 (онука брата позивача) буде його доглядати, а він їй після смерті залишить квартиру». Тобто з суті розуміння позивача він мав намір укласти договір довічного утримання. Крім того, позивачу нотаріус сказала, що квартира буде його за документами. Відразу після укладення договору ОСОБА_4 зникла, та не доглядала позивача. Весь час позивача доглядала його дочка - ОСОБА_6 . У 2015 році позивачу було 81 рік, він є людиною похилого віку, стан здоров'я незадовільний. Позивач постійно потребував стороннього догляду, так як майже нічого не чує. Також вказує, що позивач не мав змоги пересуватись за межами квартири з 2014 року, так як мав хворобу - гострий тромбоз глибоких вен правої та лівої нижньої кінцівки, рицидивуюча тромбоемболія легеневої артерії, правостороння постінфарктна пневмонія ІБС. Діфф. кардіосклероз. СН 1 см. У 2015 році перебував у лікарні з діагнозом гострий калькульозний холецистит. У вказаній квартирі позивач постійно проживав, користувався в повній мірі всіма благами квартири, іншого майна, окрім спірної квартири не має. У період з 2013 року по теперішній час дуже погано рухався та мав проблеми зі здоров'ям. З квартири не виходив та потребував постійного стороннього догляду. Зазначає, що позивач помилився щодо дарування квартири, так як на справді ніколи не мав наміру її комусь дарувати. В позивача виникло лише на сьогоднішній день бажання скласти заповіт на вказану квартиру, яким заповісти її своїй дочці. Позивач постійно з моменту придбання квартири (1995 рік) проживав у спірній квартирі та не передавав її у користування відповідача, зареєстрований в ній, на нього оформлені всі особові рахунки для сплати комунальних послуг, сплачував комунальні послуги, іншого житла окрім спірної квартири немає. Вказує, що позивач як на підставу для визнання договору дарування недійсним посилається на те, що він на час укладання договору помилявся щодо правової природи правочину, бо вважав, що укладає договір довічного утримання. Просить суд визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1 , який укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Пономарчук І .Я. - недійсним.
Ухвалою суду від 03.11.2020 року забезпечено позов шляхом накладення арешту та заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 23.11.2020 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
25.02.2021 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що викладені в позовній заяві обставини не відповідають дійсності. Вказує, що спірний договір був посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Пономарчук І.Я., зареєстрований у реєстрі за №108. Нотаріус у вказаному договорі дарування зробила відмітку про хворобу ніг дарувальника, що пояснює причину засвідчення вказаного правочину вдома за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно з пунктом 9 спірного договору дарувальник свідчив про те, що дарування здійснюється ним за доброю волею, без будь-яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного, так і морального, збігу тяжких обставин, обману. Сторони стверджували, що цей договір не носить характеру фіктивного, удаваного чи зловмисного правочину та відповідає їх дійсним намірам. Зазначає, що сам текст договору викладено чітко, однозначно, без можливості двоякого розуміння його змісту. Позивач на час посвідчення спірного договору дарування власноруч зазначив своє прізвище та поставив свій підпис, тим самим засвідчивши, що текст договору йому повністю зрозумілий і його воля направлена саме на укладення договору дарування квартири. Крім того, з пункту 12 спірного договору вбачається, що нотаріусом роз'яснено сторонам наслідки укладення вказаного договору, зокрема, положення статей 182, 210, 334, 722, 728 ЦК України. Доказів порушення нотаріусом вимог ст. 44 Закону України «Про нотаріат» щодо встановлення дійсності намірів сторін укласти саме договір дарування, а не договір довічного утримання, роз'яснення вимог законодавства щодо змісту і правових наслідків договору позивачем не надано. Відповідачем зареєстровано право власності у відповідному законодавству порядку. Вказує, що спірний договір дарування було укладено саме за ініціативою позивача. Саме він спочатку звернувся за правовою допомогою до юриста стосовно порядку оформлення договору дарування. Йому було надано консультацію: роз'яснено різницю між договором дарування та заповітом, зокрема щодо правових наслідків. Стосовно договору довічного утримання питання позивачем не ставилося взагалі. Після отриманої консультації позивач наполягав на необхідності укладення саме договору дарування своєї квартири відповідачу. На його прохання за адресою його проживання неодноразово було здійснено виїзд приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Пономарчук І.Я., яка також пояснила позивачу різницю між заповітом та договором дарування, пересвідчилася в його намірах, а вже потім склала текст договору та вчинила посвідчення спірного договору. Позивач при цьому пояснював, що з рідною дочкою спілкування, майже, відсутнє, відносини погані, а відповідач по даній справі постійно знаходиться біля нього з дружиною, допомагає, а також, що вона є сиротою і він хоче допомогти їй в житті хоч чимось. На дату укладення договору відповідач знаходилася у віці 19 років та навчалася у Херсонському державному університеті по напряму підготовки (спеціальності) 6.020303. Філологія (англійська, німецька мова та література) факультету іноземної філології денної форми навчання, бюджетної форми фінансування. Мала стипендію у розмірі 1760 грн. на місяць. При цьому, позивач мав пенсію у розмірі більше 3000 грн., що свідчить про більш сприятливий майновий стан у позивача порівняно з відповідачем. Зазначає, що відповідач була дитиною, позбавленою батьківського піклування. Позивач з п'ятирічного віку замінив їй батька. Опікуном відповідача була ОСОБА_7 , з якою позивач проживав спільно та виховував відповідача з 2000 року. Після виїзду відповідача за кордон, позивач продовжив проживати з ОСОБА_7 та вести спільне господарство. З відповідачем вони весь час підтримували зв'язок, - за допомогою відеозв'язку з використанням відповідних технічних засобів. Відповідач періодично пересилала грошові кошти своїм друзям та знайомим для того, щоб вони передавали ці кошти її прийомним батькам. Також вказує, що позивач та ОСОБА_7 мають у власності дві дачні ділянки з розташованими на них спорудами, а саме в обслуговуючому кооперативі «Садівниче товариство житлового типу «Петровець-4». Щорічно вони з весни виїжджали на дачі для їх обслуговування та вирощування овочевої продукції. Проживали на дачі до осені і на зиму поверталися додому в м. Херсон. Це відбувалось щорічно з 2000 року по 2020 рік включно. При цьому, ОСОБА_7 один раз на місяць приїжджала до м. Херсон з метою отримання пенсії. Позивач в цей час залишався на дачі. Відповідач по справі до виїзду за кордон постійно допомагала своїм названим батькам обробляти дачні ділянки, проводила на дачі всі канікули та вихідні. До вересня 2020 року позивач з ОСОБА_7 вели спільне господарство та проживали спільно. Після конфлікту з донькою позивача ОСОБА_7 зі своєю донькою поспіхом зібрали речі та документи і на наступний день виїхали за місцем проживання ОСОБА_8 до Дніпропетровської області. З того часу позивач по справі проживає один. Зв'язок з ним практично втрачено, оскільки донька вчиняє перешкоди - виганяє всіх знайомих та родичів як тільки дізнається, що вони прийшли відвідати позивача по цій справі, відібрала навіть в нього мобільний телефон. Вказує, що позивач має певні вади здоров'я, але це не заважає йому самостійно за собою доглядати та обслуговувати не тільки себе, а й дачні ділянки. Пересувається за допомогою палиць, погано чує, але здатен розуміти свої дії та приймати власні рішення. В 2015 році він ще їздив на велосипеді, зокрема на дачі на рибалку та з дачі до м. Гола Пристань за хлібом та іншими продуктами. Твердження щодо того, що відповідач по справі в 2015 році відразу після укладення спірного договору зникла, а також що ОСОБА_6 доглядала за позивачем є такими, що не відповідають дійсності. Неправдивими є і твердження щодо його незадовільного стану здоров'я. Позивач не тільки може пересуватися за межами квартири, а й доглядає за двома дачними ділянками, які розташовані більше ніж за 30 км від міста Херсон. Зазначає, що доводи про те, що позивач потребував постійного стороннього догляду, є такими, що не відповідають дійсності. Щодо документів на квартиру та необізнаність позивача щодо природи укладеного договору вказує на те, що весь час з 2015 року по день виселення ОСОБА_7 з оселі позивача спірний договір дарування знаходився безпосередньо в квартирі. Позивач весь час мав до нього доступ та добре розумів, що квартиру подарував відповідачу. Крім того, про правильне сприйняття позивачем умов спірного договору та усвідомленого волевиявлення позивача щодо укладення договору дарування свідчить той факт, що позивач протягом майже 6 років не пред'являв до відповідача жодних вимог про його утримання, надання матеріальної допомоги, харчування чи догляду. Будь-яких доказів з цього приводу позивачем не надано. Вважає, що правові підстави для задоволення позову відсутні. Зміна обставин через п'ять років після укладення спірного договору дарування не може бути підставою для визнання його недійсним, оскільки на час вчинення правочину жодної помилки не було. Вважає, що позовні вимоги є недоведеними, оскільки не встановлено ні наявності помилки зі сторони дарувальника, ні відсутності волевиявлення позивача на укладення саме такого правочину, як договір дарування, на час його вчинення. позивач не спростував презумпцію правомірності правочину. Факт подальшого проживання дарувальника у подарованій квартирі після укладення договору дарування не є підставою для задоволення позову. Просить суд відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою суду від 25.02.2021 року залучено до участі у справі приватного нотаріуса Пономарчук Ірину Яківну, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
03.03.2021 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій остання вказує, що всі викладені обставини у справі представником відповідача у відзиві на позовну заяву жодними доказами не підтверджено та не доведено у розумінні цивільного процесуального законодавства України. Стосовно посилання представника відповідача на фінансовий стан сторін у справі, вказує, що ця обставина жодним чином не впливає на суть та природу правовідносин, які виникли між сторонами стосовно дарування квартири. Стосовно викладеного в відзиві про відсутність порушення ст. 44 ЗУ «Про нотаріат» та зазначене у п. 12 договору дарування про роз'яснення нотаріусом ст.ст. 182, 210, 334, 722, 728 ЦК України жодним чином не доводять того, що спірний правочин відповідав дійсній волі позивача, та те, що він розумів значення укладення договору дарування. З інформаційної довідки наявної в матеріалах справи вбачається, що іншого нерухомого майна для постійного проживання у позивача не має, що свідчить про істотне значення для позивача, які значно знижують можливість використання майна за цільовим призначенням. Вказує, що представником відповідача не доведено жодними належними та допустимими доказами обставини викладені у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою суду від 03.03.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою суду від 05.08.2021 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про призначення судово-психологічної експертизи.
В судовому засіданні позивач допитаний в якості свідка пояснив суду, що має вади слуху, є інвалідом праці та потребує сторонньої допомоги. Наприкінці 2020 року дізнався від ОСОБА_7 , що спірна квартира йому більше не належить, однак він не пам'ятає, щоб нотаріус приїжджав до нього додому, ніякого нотаріального договору він не підписував. Відповідач у справі є онукою його покійного брата, вона разом з ОСОБА_7 приїхала до нього в 2000 році. З того часу позивач з ОСОБА_7 стали проживати однією родиною без укладання шлюбу, та опікуватися ОСОБА_9 . ОСОБА_1 не планував укладати з кимось договір довічного утримання, але сподівався, що відповідач у справі буде його доглядати. Однак після того як відповідачка поїхала до США в 2015 році більше з нею не розмовляв.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позов з підстав, зазначених у позові.
В судове засідання відповідачка не з'явилася, надала повноваження представнику, яка просила відмовити у позові з підстав, зазначених у відзиві, а також застосувати строки позовної давності.
Третя особа приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Пономарчук Ірина Яківна в судовому засіданні просила у позові відмовити. Суду пояснила, що 27.01.2015 року до неї звернулася ОСОБА_10 з проханням засвідчити правочин з виїздом. 30.01.2015 року вона приїхала з проектом для ознайомлення додому до позивача, оскільки останньому важко було ходити. Роз'яснила йому різницю між спадковим договором та договором дарування, але ОСОБА_1 наполягав саме на посвідченні договору дарування, сказав, що відповідачка "сиротінушка", а в його доньки все є. Вдруге нотаріус приїхала до позивача в той же день після 16 години, коли вже була дома відповідачка, та засвідчила укладання договору дарування. Позивач читав договір, та додатково його читала нотаріус.
Допитавши свідків, дослідивши докази у справі, суд встановив наступне.
З показів позивача та свідка ОСОБА_11 судом встановлено, що відповідачка у справі є онукою покійного брата позивача. З 2000 року позивач разом з ОСОБА_7 стали проживати однією родиною без укладання шлюбу та опікуватися ОСОБА_9 .
30.01.2015 року ОСОБА_1 передав безоплатно у власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Пономарчук І.Я.
В тому ж році відповідачка виїхала до США і більше на територію України не поверталась, що не спростовується сторонами.
Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам
Відповідно до ч.1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно мано (дарунок) у власність.
Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України, договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.
Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.
Наявність чи відсутність помилки - неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз'яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.
Відповідно до посвідчення, виданого 14.03.2005 року Комсомольським УПСЗН м.Херсона, ОСОБА_1 є ветераном праці. Згідно військового квитка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на момент вчинення правочину йому було 80 років.
Згідно епікризу №17663 від 02.10.2014 року позивач госпіталізований з діагнозом: гострий тромбоз глибоких вен правої та лівої нижньої кінцівки, рицидивуюча тромбоемболія легеневої артерії, правостороння постінфарктна пневмонія ІБС. Діфф. кардіосклероз. СН 1 см. У 2015 році перебував у лікарні з діагнозом гострий калькульозний холецистит (епікриз №7381). За результатами аудіометрії від 12.11.2014 року має порушення слуху звукоприймающого типу глибокої стадії (IV). Крім цього, пояснила, що про правочин батько не пам'ятав подробиць і копію договору дарування отримав лише у 2020 році. Хворобливий стан позивача та необхідність у сторонньому догляді також підтвердила у судовому засіданні донька ОСОБА_1 - свідок ОСОБА_6 .
Сторонами не спростовується, що позивач постійно проживав та проживає в квартирі АДРЕСА_1 , а також ним сплачуються комунальні послуги, що також підтверджується копіями квитанцій та розрахунковими книжками.
Отже, враховуючи вік позивача на момент укладання договору - 80 років, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування, суд приходить до висновку, що позивач помилявся щодо фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання.
Посилання приватного нотаріуса та свідка ОСОБА_10 на роз'яснення позивачу відмінностей договорів, прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз'яснення нотаріусом суті договору у сукупності доказів не спростовує помилки позивача щодо фактичних обставин правочину.
В той же час, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом статей 256, 261 і 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).
Ураховуючи, що спірний договір дарування був укладений 30.01.2015 року, те, що позивач вважав, що укладає договір довічного утримання, а також ту обставину, що в 2015 році відповідачка виїхала до США і більше на територію України не поверталась, що не заперечувалося сторонами, суд приходить до висновку, що перебіг позовної давності почався з моменту, коли відповідачка припинила догляд за позивачем, тобто з 2015 року.
Встановивши, що наявні підстави для визнання оспорюваного договору дарування від 30.01.2015 року недійсним, однак, враховуючи те, що з вказаним позовом ОСОБА_1 , як дарувальник за цим договором звернувся до суду лише 30.10.2020 року, тобто з пропуском строку позовної давності, а представником відповідача заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позовної давності.
Відповідно до ч.9 ст.158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 203, 256, 267, 717 ЦК України ЦК України, ст. ст.10,12,81,258,263-265,268 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Відповідно до Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.
Повний текст рішення складено 07.09.2021 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 )
Відповідач: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_2 , місце реєстрації : АДРЕСА_2 ).
Третя особа: Приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Пономарчук Ірина Яківна ( АДРЕСА_3 )
Суддя: Т.І. Рядча