662/269/20
2/662/178/2020
08 вересня 2021 року Новотроїцький районний суд
Херсонської області
в складі: головуючого судді - Решетова В.В.
секретар судового засідання - Сушко Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Новотроїцьке Херсонської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним вище позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 13.10.2017 року за договором позики він передав відповідачу грошові кошти у сумі 97500,00 грн. За домовленістю між ними відповідач зобов'язувалась віддати борг в строк до 14.11.2018 року, що підтверджується власноручно написаною відповідачем розпискою. 02.09.2018 року за договором позики він передав відповідачу грошові кошти в сумі 180000,00 грн. За домовленістю між ними відповідач зобов'язувалась віддати борг в строк до 01.10.2018 року, що підтверджується власноручно написаною відповідачем розпискою. Відповідач ухиляється від виконання зобов'язання, спираючись на те, що вона не в змозі сплатити борг у зв'язку з відсутністю грошей. На даний час погасила борг у сумі 80000,00 грн., решту боргу відмовляється повертати. Просив стягнути з відповідача на його користь борг у сумі 197500,00 грн.
Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 визнання договору позики недійсним, обґрунтовую чим, що 13.10.2017 року нею було придбано у відповідача ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу 48т 750 кг кавуна по ціні дві гривні за один кілограм під реалізацію на суму 97500,00 грн. В підтвердження цього вона написала ОСОБА_1 розписку про те, що вона взяла буцімто в борг у нього 97500,00 грн. та зобов'язалась віддати їх протягом місяця. Частково вона реалізувала кавун в м. Ківерці Рижищенського району Волинської області, але у зв'язку з його низькою якістю (перевищення вмісту нітратів в кавуні в два рази), майже весь кавун пропав, про що вона повідомила ОСОБА_1 в телефонній розмові.
02.09.2018 року вона знову придбала у ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу дев'яносто тон кавуна по ціні дві гривні за один кілограм під реалізацію. В підтвердження вона написала розписку ОСОБА_1 про те, що вона взяла буцімто в борг у нього 180000,00 грн. та зобов'язалась віддати їх до 01.10.2018 року. У зв'язку з низькою якістю кавуна (перевищення вмісту нітратів в кавуні в два рази), майже весь він пропав.
05.09.2018 року вона звернулась до Рожищенської районної державної лікарні для проведення експертизи якості кавуна. Відповідно до висновку експертизи №748/13 даний продукт не відповідає санітарно-гігієнічним вимогам й його було знято з реалізації. Вважає, що фактично між нею та ОСОБА_1 було укладено не договір позики, а договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції - кавуна під реалізацію. Просила визнати договори позики від 13.10.2017 року на суму 97500,00 грн. та від 02.09.2018 року на суму 180000,00 грн. недійсними.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Зайцев К.М. первісні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеним в позові. Зустрічні позовні вимоги не визнав, пояснив, що ОСОБА_2 у ОСОБА_1 позичила грошові кошти, заперечив проти надання ОСОБА_1 кавунів їй під реалізацію. Підтвердив, що ОСОБА_2 повернула частину боргу в сумі 80000,00 грн. ОСОБА_1 , тому вважає, що вона має можливість повернути решту коштів, які позичила у ОСОБА_1 , просив відмовити в задоволенні зустрічного позову.
ОСОБА_2 та її представник адвокат Калімбет Т.А. в судовому засіданні зустрічні позовні вимоги підтримали повністю, просили їх задовольнити, первісні позовні вимоги не визнали.
Допитана в якості свідка ОСОБА_2 суду показала, що грошові суми в розмірі 97500,00 та 180000,00 грн. у ОСОБА_1 не брала в борг. У 2017 році ОСОБА_1 вирощував кавуни і запропонував їй купити їх у нього по ціні дві гривні за кілограм під реалізацію, так як ніхто у нього не хотів їх брати. ОСОБА_1 просив її написати розписку про те, що вона ніби то у нього взяла грошові кошти, як він сказав: «для надійності». Вона погодилась, не пам'ятає вагу кавунів, але їх вийшло на суму 9700,00 грн., які вона віддала ОСОБА_1 , але розписку він не віддав їй - сказав, що десь втратив. На наступний рік ОСОБА_1 знову запропонував їй взяти у нього під реалізацію кавуни, на що вона погодилась і загрузила кавунів на суму 180000,00 грн., з них 80000,00 грн. вона перерахувала ОСОБА_1 через АТ КБ «Приватбанк», а іншу суму відмовилась віддавати, так як кавуни були низької якості, і продати їх вона не змогла. Звернулась для проведення експертизи кавунів до експертної установи та отримала висновок про невідповідність їх якості санітарно-гігієнічним вимогам. Про даний факт вона повідомляла ОСОБА_1 , грошові кошти повернула з тих, що заробила з продажу кавунів, інший кавун пропав. Як вона писала розписки та пізніше віддавала грошові кошти бачили її чоловік та син.
Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є сином та чоловіком ОСОБА_2 відповідно, суду показали, що у 2017 році ОСОБА_2 взяла під реалізацію кавуни у ОСОБА_1 на суму 97500,00 грн. В цей рік кавуни були повністю продані та кошти в сумі 97500,00 грн. були повернуті ОСОБА_1 , який за ними приїздив до них додому. Кавуни продавали всією сім'єю. В 2018 році ОСОБА_2 знову взяла під реалізацію кавуни у ОСОБА_1 на суму 180000,00 грн., але у зв'язку з низькою їх якістю, вони не змогли продати весь кавун, зробили експертизу, тому ОСОБА_2 повернула ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 80000,00 грн., на суму продажу кавуну, інший кавун пропав. Підтвердили, що ОСОБА_2 писала власноручно розписки, як гарантія того, що вона поверне грошові кошти за взятий під реалізацію кавун.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 13.10.2017 року та 02.09.2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договори позики коштів (розписки) за якими позивач передав відповідачу грошові кошти в розмірі 97500,00 грн. зі строком повернення до 14.11.2018 року та 1800,00 грн. зі строком повернення до 01.10.2018 року.
В судовому засіданні сторони не заперечували проти того, що ОСОБА_2 повернула частково борг у сумі 80000,00 грн. ОСОБА_1 , тому суд вважає цей факт доведеним. Іншу частину боргу ОСОБА_2 до цього часу за вищевказаними розписками у повному обсязіне повернула.
Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, у частині п'ятій статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникнути з рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі № 6-63цс13.
Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Такий же висновок зроблений і Верховним Судом України у постанові від 18.01.2017 року в справі № 6-2789цс16.
З огляду на вище вказане, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі та стягнення з відповідача ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 197500,00 грн.
Що стосується позовних вимог позивача ОСОБА_2 суд прийшов до наступних висновків.
В матеріалах справи стороною ОСОБА_2 надано Акт відбору зразків харчових продуктів та готових страв від 05.09.2018 року № 59, відповідно до якого було відібрано зразки кавуна на вміст нітратів та нітритів /а.п. 46/.
Окрім цього ОСОБА_2 надано Експертизу №748/13 від 05.09.2018 року, відповідно до якого баштанні (кавуни) не відповідають санітарно-гігієнічним нормам та даний продукт знятий з реалізації /а.п. 47/.
Дослідивши надані ОСОБА_2 докази, врахувавши покази свідків, які є родичами ОСОБА_2 ,суд приходить до висновку, що правового зв'язку між розписками (наявним боргом) та актом відбору зразків харчових продуктів та готових страв від 05.09.2018 року, експертизою №748/13 від 05.09.2018 року про те, що баштанні (кавуни) не відповідають санітарно - гігієнічним вимогам в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження та стороною ОСОБА_2 не доведено, що між сторонами склались договірні відносини з реалізації кавунів та, що саме ці кавуни були предметом будь-якого договору між вище вказаними сторонами, не доведено зв'язку між розписками від 13.10.2017 року та 02.09.2018 року написаними власноручно ОСОБА_2 про отримання грошових коштів від ОСОБА_1 та документами, які знаходяться в матеріалах справи та були дослідженими в судовому засіданні /а.п. 46, 47/.
На підтвердження укладення іншого правочину з реалізації кавунів та його суттєвих умов, свідчення близьких родичів чи інших осіб не можуть бути прийняті судом. Такі показання навіть в сукупності з актом відбору зразків харчових продуктів та готових страв від 05.09.2018 року та експертизою №748/13 від 05.09.2018 року баштанних (кавунів) не вказують на суттєві умови та зобов'язання, взяті на себе сторонами, тому прийматись не можуть, у зв'язку з чим суд вважає, що в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позивач ОСОБА_1 , позовні вимоги якого задоволено, на підставі п. 10 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, тому з відповідача ОСОБА_2 на користь держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 840,80 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12-13, 77-81, 141, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-266, 280, 282-284, 289, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 борг за договором позики у сумі 197500,00 (сто дев'яносто сім тисяч п'ятсот) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 840,80 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Решетов