02.09.2021 Справа №607/12625/20
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Вийванко О. М.
за участю секретаря судового засідання Безручко Т. В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа - Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 , Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про примусове виселення з житлового приміщення, -
Представник позивача АТ «Альфа - Банк» звернувся в суд із позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 , Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про примусове виселення з житлового приміщення.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 17.09.2007 АКБ «ТАС-Комецбанк» (правонаступник - ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_4 уклали кредитний договір № 1901/0907/ 243, з подальшим внесення змін та доповнень.
Відповідно до умов вищевказаного Кредитного Договору, Банк зобов'язався надати ОСОБА_4 кредит у сумі 46 500,00 доларів США, а ОСОБА_4 зобов'язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредит договором та Додатком № 1 до нього - Графіком погашення кредиту.
Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 17.09.2007, АКБ «ТАС-Комецбанк» з ОСОБА_4 уклали Договір іпотеки. Відповідно до умов якого, в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: двокімнатна квартира, загальною площею 43,6 кв. м., житловою площею 27.4 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак, у порушення умов Договору іпотеки, ОСОБА_4 , свої зобов'язання належним чином не виконував, в результаті чого Банк прийняв рішення звернути стягнені заставне майно, в рахунок погашення боргу.
Відтак після отримання виконавчого листа від 23.04.2014, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, стало відомо, що в квартирі, яка є предметом іпотеки, зареєстровані мешканці, включаючи малолітніх дітей, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Крім того, представник позивача зазначив, що малолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстровані в зазначеному житловому приміщенні, після укладення договору іпотеки, тобто передача в іпотеку відбулась раніше за реєстрацію в ній малолітніх особи.
А тому, з врахуванням того, що заборгованість за кредитним договором досі залишається не виплаченою, представник позивача просив виселити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , з двокімнатної квартири, загальною площею 43,6 кв.м., житловою площею 27,4 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачів судові витрати.
Відповідачі не скористалась можливістю подати відзив на позовну заяву.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав та обґрунтувань викладених в позовній заяві, щодо винесення заочного рішення не заперечив.
Відповідачі відзиву не подали, в судове засідання не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, заперечень проти позову, а також заяв про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності не подали.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язанні повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суд про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Приймаючи до уваги вимоги ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином і повторно не з'явився у судове засідання, а тому суд може вирішувати справу на підставі наявних у ній даних та доказів.
У зв'язку з тим, суд вважає, що відповідачі про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, не подав відзиву на позовну заяву, враховуючи, що представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд відповідно до ст. 280 ЦПК України, постановив, справу вирішувати на підставі наявних у ній даних та доказів та ухвалити заочне рішення суду.
Треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору в судове засідання не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
При розгляді справи судом учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії, зокрема.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі.
Дослідивши об'єктивно та оцінивши зібранні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 17.09.2007 між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та фізичною особою ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 1901/0907/71-243, у відповідності до якого банк надав ОСОБА_4 кредит на суму 46 500,00 доларів США, а останній зобов'язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором та Додатком №1 до нього - Графіком погашення кредиту.
Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_4 кредит.
17.09.2007 АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_4 , уклали Іпотечний договір, відповідно до якого останній передав Банку в іпотеку наступне майно, а саме: двокімнатну квартиру загальною площею - 43,6 кв. м., житловою площею - 27,4 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу про реєстрації у Державному реєстрі іпотек № 14441045 від 17.09.2007, сформованого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н.А. 17.09.2007, розмір основного зобов'язання становить 46 500,00 доларів США.
25.05.2012 між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк», відповідно до чинного законодавства України, був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами.
15.06.2012, між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк», був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами.
Згідно вищезазначених угод відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 1901/0907/71-243 від 17.09.2007, що було укладено між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступник - ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_4 , на користь ПАТ «Альфа-Банк».
Судом встановлено, що усі права кредитора за Кредитним договором № 1901/0907/71-243 належать ПАТ "Альфа-Банк".
Відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.10.2013 у справі №607/12344/13-ц, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за Кредитним договором № 1901/0907/71-243 від 17.09.2007, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом/ на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Вказане рішення суду набрало законної сили.
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На основі вище вказаного рішення 23.04.2014 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист, виконання якого завершено 16.05.2018.
Відповідно до довідки № 1219/28-03 від 07.07.2020, яка складена відділом реєстрації проживання осіб Тернопільської міської ради, в квартирі що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до листа № 5130 від 09.07.2020, представник АТ «АльфаБанк» надсилав відповідачам та ОСОБА_4 вимогу про добровільне виселення.
Суд погоджується з аргументами представника позивача, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.
За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до статті 589 ЦК України та частини першої статті 33 Закону «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.
Згідно із частиною третьою статті 33 Закону «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
За змістом статті 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Частиною першою статті 40 Закону «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення. Частина третя цієї статті регулює порядок виселення громадян.
Прикінцевими положеннями Закону України «Про іпотеку», який набрав чинності з 01 січня 2004 року, внесено зміни до ЖК УРСР, зокрема, текст статті 109 викладено у нові редакції.
За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
Таким чином, частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
Виселення громадян з іпотечного майна, придбаного за рахунок кредитних коштів, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання (частина четверта статті 109 ЖК УРСР).
Визначення того, чи здійснюється виселення з іпотечного майна, придбаного за рахунок кредитних коштів, або придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, має суттєве значення для правильного вирішення справи та застосування судом відповідної норми статті 109 ЖК Української РСР.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 передав в іпотеку квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка придбана за рахунок кредиту і на яку звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором № 1901/0907/71-243 від 17.09.2007, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про наявність правових підстав, передбачених статтею 109 ЖК УРСР, для виселення мешканців із зазначеної квартири без надання їм іншого житлового приміщення.
Крім цього, відповідачі не є власники квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєструвалися у ній після укладення договору іпотеки.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переход права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на мом переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», запроваджено мораторій на предмет іпотеки, яким є житло, придбане споживачем за кредитом, наданим банком в іноземній валюті і використовується останнім, як місце постійного проживання, та іншого житла на праві власності немає.
Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України). Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Відтак, установлений Законом мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника). Крім того, згідно з пунктом 4 Закону протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Оскільки Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то він не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності, з урахуванням положення статті 109 ЖК Української РСР.
Враховуючи, що 07 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та його дія поширюється і на правовідносини сторін, то не підлягає виконанню рішення суду в частині виселення на час дії цього Закону.
Оскільки держава цілеспрямовано вносила законодавчі обмеження, направлені на захист прав громадян України, щодо виселення, які пов'язані з виконанням зобов'язань за кредитами, наданими в іноземній валюті та забезпеченими іпотекою. Вказана обставина обумовлена тим, що фізична особа, яка отримала кредит у іноземній валюті, не має впливу на здешевлення гривні, коливання валютного курсу, проте саме держава зобов'язана забезпечувати як дотримання прав усіх суб'єктів, так і баланс прав, у тому числі і прав кредитодавця та позичальника у кредитних правовідносинах.
Відповідно до частин 1 і 3 статі 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відтак судовий збір в розмірі 2 102, 00 грн підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10 - 13, 76-82, 89, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, -
Задовольнити позов Акціонерного товариства «Альфа - Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 , Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про примусове виселення з житлового приміщення.
Виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з двокімнатної квартири, загальною площею 43,6 кв. м., житловою площею 27,4 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду в частині вирішених вимог про виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Альфа - Банк» сплачений судовий збір в розмірі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).
Відповідачу направити копію заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Акціонерного товариства «Альфа - Банк», місцезнаходження: м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ - 23494714.
Відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: невідомо, місце проживання: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: невідомо, місце проживання: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: невідомо, місце проживання: АДРЕСА_1 .
Треті особи : ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: с. Ланівці Борщівського району Тернопільської області.
Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, місцезнаходження: бульвар Т. Шевченка, буд. 1, м. Тернопіль.
Повний текст рішення суду складено та підписано 10 вересня 2021 року.
Головуючий суддяО. М. Вийванко