Справа 573/1461/21
Номер провадження 3/573/680/21
10 вересня 2021 року м. Білопілля
Суддя Білопільського районного суду Сумської області Свиргуненко Ю.М., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №4 (м. Суми) Сумського РУП ГУНП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, мешканця: АДРЕСА_1 , непрацюючого,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
31 серпня 2021 року до Білопільського районного суду Сумської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №491991 від 30 липня 2021 року відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту КУпАП).
Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що 30 липня 2021 року о 16 годині 15 хвилин на а/д Суми-Путивль-Глухів 38 км ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21053 д. н. з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння: порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі за змістом ПДР).
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що по дорозі з м. Суми, на під'їзді до м. Білопілля, на трасі був зупинений працівниками поліції. Не представившись, поліцейський вказав про порушення ним ПДР, зокрема, про відсутність бризговиків на автомобілі, після чого зазначив, що в нього є ознаки наркотичного сп'яніння, а саме червоні очі, потне тіло, гучна мова, роздратованість та запропонував проїхати до медичного закладу м. Суми для проходження медичного огляду. У свою чергу, він не заперечував проти проведення медичного освідування, але в лікарні м. Білопілля, яка є найбільш наближеною від місця зупинки, на що поліцейський не погодився, вказавши, що даний медичний заклад не проводить дослідження на визначення стану наркотичного сп'яніння та в ньому працюють некваліфіковані спеціалісти. Надалі, в ході спілкування з співробітниками поліції, він погодився проїхати з ними, але після того як довезе свою дружину додому, де їх чекають малолітні діти. Однак, поліцейські з його пропозицією також не погодилися та своїми діями фактично змусили відмовитися від проходження медичного огляду. У подальшому, підвізши дружину додому, він поїхав до Білопільської центральної районної лікарні, де шляхом здачі біоматеріалу пройшов медичний огляд, за результатами якого у нього не було виявлено ознак наркотичного чи алкогольного сп'яніння, про що було складено відповідний акт, який видано на руки.
Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази з точки зору належності, допустимості, достатності та взаємозв'язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин справи, суд дійшов до наступних висновків.
В силу положень статті 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 245, ст. 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 283 КУпАП постанова суду має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього ж Кодексу.
Так, згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність настає, крім іншого, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Диспозиція означеної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, в тому числі осіб, які керують транспортними засобами, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, що кореспондується з вимогами п. 2.5 Правил дорожнього руху України, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедура проходження огляду на стан сп'яніння у свою чергу закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».
Згідно з визначеною процедурою, огляд водія, зокрема на стан сп'яніння, проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров'я та Держспоживстандартом у присутності двох свідків; 2) лікарем закладу охорони здоров'я. При цьому у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно ст. 266 КУпАП.
Судом встановлено, що працівники поліції пропонували особі, яка притягується до адміністративної відповідальності пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі м. Суми. У свою чергу ОСОБА_1 не заперечував проти проходження такого огляду в найближчому закладі охорони здоров'я, яким є Білопільська центральна районна лікарня, на що поліцейські відмовили з тих підстав що даний медичний заклад не проводить огляд на виявлення стану наркотичного сп'яніння, разом з цим докази, які б підтверджували дану обставину у матеріалах справи відсутні.
Крім того, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я м. Суми не може бути автоматично розцінена як відмова від проходження медичного огляду взагалі, так як для прийняття законного, справедливого і обґрунтованого рішення, необхідно враховувати всі обставини події в їх сукупності.
ОСОБА_1 , погодився пройти огляд у найближчому закладі охорони здоров'я, не заперечував у будь-який спосіб та неодноразово наполягав на проведенні такого огляду в Білопільській ЦРЛ, як у найближчому закладі охорони здоров'я, як того і вимагає п. 7 розділу I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», якій й надається право проведення медичного огляду на стан сп'яніння водіїв транспортного засобу, що не було забезпечено працівниками поліції у межах наданих ним повноважень.
Таким чином, при вирішенні питання про проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння були грубо порушені вимоги законодавства України про адміністративні правопорушення (ст. 2 КУпАП), а тому відмова останнього від проходження медичного огляду в іншому закладі охорони здоров'я, ніж установлено законом та визначеним порядком, виключає наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, провадження в справі не могло бути розпочате, а розпочате підлягало закриттю, оскільки відповідно ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків тощо, а згідно з частиною 2 вказаної норми обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Необхідно зауважити, що порядок збору та процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений у порядку і з джерел, передбачених законом. При цьому слід враховувати, що у справі цей протокол є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ - акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху на всій території України (ст. 254, 255 КУпАП), тому є не тільки обов'язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів).
Повертаючись до справи, оскільки протокол про адміністративне правопорушення через недотримання процедури огляду водіїв на стан сп'яніння є недійсним (недопустимим доказом), тому і усі інші похідні від нього докази, є недопустимими доказами (правова концепція «отруєного дерева» (або «ефект доміно»), яка знайшла своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ (справи «Гефген проти Німеччини» (Gafgen v. Germany) від 30 червня 2008 року); «Яременко проти України» (Yaremenko v. Ukraine) від 30 квітня 2015 року), відповідно до якої визнання одного доказу недопустимим має наслідком невизнання доказами всіх фактичних даних, одержаних на його підставі («отруєне дерево дає отруйні плоди»), тобто матеріали, отримані в результаті використання недопустимого матеріалу, самі є недопустимими як докази.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно з ч. 2 ст. 62 Основного Закону, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно з якою «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine) з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). При цьому «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Виходячи з вищенаведеного, суд не вбачає в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та приходить до висновку про закриття провадження у справі відносно останнього на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 130, 245, 247, 251, 280, 283, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Провадження у справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя