Справа № 487/3823/21
Провадження № 2/487/2116/21
(заочне)
10.09.2021 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - Афоніної С.М., участю секретаря судового засідання - Ященко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третьої особи - Миколаївської Універсальної Товарно-сировинна біржі про визнання договору купівлі-продажу дійсним,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третьої особи - Миколаївської Універсальної Товарно-сировинна біржі про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 04.12.1999, укладеного між сторонами на Миколаївської Універсальної Товарно-сировинна біржі за №2540-Л та зареєстрованого в ММБТІ за №17536 від 10.12.1999.
Ухвалою від 14.06.2021 відкрите провадження у справі.
10.09.2021 позивач надала до суду заяву, в якій просила про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила про їх задоволення, надала згоду на ухвалення заочного рішення.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України, у зв'язку з тим, що зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження та місце роботи невідомо.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений, причини неявки суду не повідомив.
Згідно ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у них даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, але в судове засідання повторно не з'явився та позивач проти такого вирішення справи не заперечував.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного:
Судом встановлено, що 04.12.1999 між ОСОБА_1 з однієї сторони ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з іншої сторони був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який зареєстрований Миколаївською Універсальною Товарно-сировинною біржею в Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за №2540- Л та в подальшому зареєстрований в КП ММБТІ 10.12.1999 за №18159.
На теперішній час позивач не має можливості розпорядитися своїм майном, оскільки договір купівлі-продажу від 04.12.1999 нотаріально не посвідчений, а відповідачі ухиляються від нотаріального посвідчення договору.
За змістом ст. ст. 57, 58 Конституції України, ст. 5 ЦК України, до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Положеннями п. 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, що набрав чинності з 01 січня 2004 року, визначено, що цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.
Враховуючи, що спірні правовідносини виникли у липні 1997 року, для їх врегулювання слід застосовувати норми ЦК УРСР в редакції 1963 року.
Приписами ст. 224 ЦК УРСР встановлено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 225 ЦК УРСР, право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.
За змістом ч. 1 ст. 227 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).
Статтею 47 ЦК УРСР була передбачена обов'язковість нотаріальної форми угоди і наслідки недотримання такої форми.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що у разі, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, що виконала угоду, визнати угоду дійсною.
При цьому, вказана норма може застосовуватись лише за наявності таких необхідних умов: одна зі сторін має повністю або частково виконати угоду; інша сторона має ухилятись від нотаріального оформлення угоди; має існувати вимога сторони, яка виконала свої обов'язки. Відсутність хоча б однієї з цих умов унеможливлює визнання договору купівлі-продажу житла з недотриманням нотаріальної форми дійсним.
Разом з тим, згідно із ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
На час укладання договору купівлі-продажу квартири сторони цього договору ухилились від його нотаріального посвідчення, а на даний час визнання такого договору дійсним можливе лише в судовому порядку.
Позивач вказує, що після укладання договору сторонами були виконані умови договору, претензій один до одного сторони не мають.
За таких обставин, оскільки на момент укладення договору сторони керувались положеннями спеціального законодавства щодо укладення договорів на товарній біржі, під час оформлення договору купівлі-продажу сторони були ознайомлені з його умовами, ніяких претензій з питання оформлення договору не виникало; договір було укладено з дотриманням вимог діючого на той час законодавства, за спільною згодою сторін та на прийнятних для сторін умовах, умови договору сторонами повністю виконано, право власності позивача на придбане нерухоме майно зареєстроване відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, зокрема з дотриманням вимог Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.98 року № 121, суд приходить до висновку, що позивач на законних підставах набула право власності на придбане майно, але не має можливості розпоряджатися ним на власний розсуд з причин, що не залежать від неї, в зв'язку з чим вважає, що право власності позивача підлягає захисту відповідно до ст. 16 ЦК України, а тому позов про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним є обґрунтованим та таким, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 76, 81 89, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третьої особи - Миколаївської Універсальної Товарно-сировинна біржі про визнання договору купівлі-продажу дійсним - задовольнити.
Визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який зареєстрований Миколаївською Універсальною Товарно-сировинною біржею в Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за №2540-Л та в подальшому зареєстрований в КП ММБТІ 10.12.1999 за №18159 - дійсним.
Рішення суду набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст. ст. 354, 355 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , будь-які відомості відсутні.
третя особа - Миколаївська Універсальна Товарно-сировинна біржа, ЄДРПОУ23401641, місцезнаходження: м. Миколаїв пр.. Мира, 36.
Суддя: С.М. Афоніна