«06» вересня 2021 року
м. Харків
справа № 623/618/16-ц
провадження № 22ц/818/4249/21
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),
суддів - Котелевець А. В., Хорошевського О.М.,
за участю секретаря - Колосовської А. Р.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - старший державний виконавець міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Козлова Т.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 27 квітня 2021 року в складі судді Одарюка М.П.
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Козлової Тетяни Вікторівни.
Скарга мотивована тим, що постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 27 грудня 2001 року у справі № 2-2269/2001 з нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини з всіх видів заробітку кожного місяця, починаючи з 17 грудня 2001 року та до її повноліття.
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 12 квітня 2016 року у справі № 623/618/16-ц за його позовом про зміну розміру аліментів, розмір аліментів змінено до 300,00 грн щомісячно, починаючи з дня набрання чинності судового рішення і до повноліття дитини.
Зазначив, що за розрахунками державного виконавця від жовтня 2018 року з жовтня 2016 року він повинен був сплачувати аліменти в розмірі 300,00 грн. Аналогічний розрахунок проведено і в квітні 2019 року.
Вказав, що він проводив оплату майже щомісячно, з урахуванням фінансових можливостей. ІНФОРМАЦІЯ_2 його дочці виповнилося 18 років, а тому сплата аліментів повинна була припинитись. Однак, в подальшому йому стало відомо про те, що виконавче провадження за аліментами не закрито, а навпаки продовжується і він має заборгованість з їх сплати.
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів станом на 10 лютого 2021 року його заборгованість становить 15 448,25 грн, оскільки з липня 2017 року державним виконавцем проведений перерахунок розміру його аліментів, який складає 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Посилався на те, що державний виконавець не мала правових підстав для проведення перерахунку його аліментів, збільшувати їх розмір, прирівнювати до прожиткового мінімуму, оскільки дані дії повинні бути вирішені у судовому порядку за заявою одержувача аліментів.
Просив розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим провадженням № 3010379 від 10 лютого 2021 року, складеного старшим державним виконавцем міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Козловою Т.В. - скасувати; зобов'язати старшого державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Козлову Т.В. здійснити перерахунок аліментів у відповідності до рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 12 квітня 2016 року у справі № 623/618/16-ц.
Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 27 квітня 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати, ухвалити нове рішення про зобов'язання старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Козлову Т.В. здійснити перерахунок аліментів у відповідності до рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 12 квітня 2016 року у справі № 623/618/16-ц; зобов'язати старшого державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Козлову Т.В. винести постанову про закриття виконавчого провадження ВП № 3010379.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні судового рішення суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин частину 2 статті 182 СК України зі змінами, яка набрала законної сили 08 липня 2017 року, коли виконавче провадження повинно було бути закритим у зв'язку зі сплатою аліментів. Зазначив, що у нього є інша неповнолітня дитина ОСОБА_4 , 2009 року народження, яку він також повинен утримувати. Вказав, що оскільки його внесено до реєстру боржників, він не має можливості влаштуватися на роботу, ні відкрити рахунок, ні отримати кредит для погашення цієї заборгованості. Його дружина ОСОБА_5 вимушена від його імені погашати заборгованість за рахунок кредитних коштів.
06 липня 2021 року до суду апеляційної інстанції від Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) електронною поштою надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважав судове рішення законним, а апеляційну скаргу - необґрунтованою. При цьому зазначив, що з 08 липня 2017 року частиною 2 статті 182 СК України було встановлено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку незалежно від того, визначений він в частці від доходу платника аліментів, чи у твердій грошовій сумі. Зазначив, що 06 травня 2021 року на депозитний рахунок відділу боржником сплачені кошти на погашення боргу по аліментам в сумі 15 448,25 грн.
08 липня 2021 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшли пояснення, з яких вбачається, що він підтримує апеляційну скаргу. Зазначив, що зміна розміру аліментів, визначеного судовим рішенням, на підставі постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження недопустима.
В судове засідання учасники справи не з'явилися. Матеріали справи містять відомості про належне повідомлення учасників справи.
Заяв про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Виходячи з вимог закону, обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, ухвалу суду - скасувати.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що внесення змін до Сімейного кодексу України (далі - СК України) в частині визначення мінімального розміру аліментів є підставою для приведення розміру аліментів, які стягуються за рішенням суду, у відповідність до статті 182 СК України. В таких випадках питання визначення мінімального розміру аліментів, що мають стягуватись з боржника, віднесені до повноважень державного виконавця, у провадженні якого перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа про стягнення аліментів.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою Ізюмського місцевого суду Харківської області від 27 грудня 2001 року у справі № 2-2269/2001 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всіх видів заробітку кожного місяця, починаючи з 18 грудня 2001 року та до її повноліття (а.с.7).
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 12 квітня 2016 року у справі № 623/618/16-ц змінено розмір аліментів, визначених постановою Ізюмського місцевого суду Харківської області від 27 грудня 2001 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 300,00 грн щомісячно, починаючи з дня набрання чинності рішенням суду до повноліття дитини; в задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено (а.с.8-9).
За розрахунком заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 , складеного старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Козловою Т.В., станом на 10 лютого 2021 року заборгованість ОСОБА_1 становить 15 448,25 грн (а.с.11).
Матеріали справи містять скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, в якій він просив скасувати постанову державного виконавця ВП 3010379 від 05 грудня 2019 року про стягнення заборгованості в сумі 19 151,77 грн та зобов'язати сплачені кошти до відділу державної виконавчої служби повернути йому, яку постановою Харківського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року у справі № 623/232/20 залишено без задоволення (а.с.28-41).
Як вбачається з довідки від 01 грудня 2019 року за період з 13 серпня 2019 року по 10 листопада 2019 року дохід ОСОБА_1 склав 15 955,69, з яких утримано аліменти та борг в загальній сумі 4662,46 грн (а.с.48).
До суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 надав копію свідоцтва про народження у нього другої дитини, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та копію квитанції № 0.0.2112892311.1 від 05 травня 2021 року про сплату ним за ВП № 3010379 на користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі 15 448,25 грн (а.с.84, 85).
Також, до суду апеляційної інстанції Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надав копію постанови ВП № 3010374 від 20 травня 2021 року, за якою виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-2269, виданого 27 грудня 2001 року Ізюмським місцевим судом Харківської області закінчено на підставі пункту 9 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», припинено арешт майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.
У частинах першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно частини першої статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Частиною 1 статті 450 ЦПК України передбачено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржується.
Матеріали справи свідчать про те, що стягувачкою у справі є ОСОБА_2 . Проте, до участі у справі її не залучено, до суду першої інстанції вона не викликалась, тоді як ухвалене судове рішення стосується її прав та інтересів, як стягувачки.
Враховуючи, що судом першої інстанції при ухваленні судового рішення порушено норми процесуального права, оскільки прийняте судове рішення стосується прав та інтересів стягувачки, судове рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню з відмовою в задоволенні скарги ОСОБА_1 з підстав, зазначених вище.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 27 квітня 2021 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Козлової Тетяни Вікторівни - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді А. В. Котелевець
О.М. Хорошевський
Повний текст постанови складено 09 вересня 2021 року.