«06» вересня 2021 року
м. Харків
справа № 638/2243/15-ц
провадження № 22ц/818/2971/21
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),
суддів - Котелевець А. В., Хорошевського О.М.,
за участю секретарів - Дмитренко А. Ю., Колосовської А. Р.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
відповідачі - ОСОБА_1 , представник відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представник відповідача - ОСОБА_4 , Приватна фірма «Корал»,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3 , представник позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_4 ,
відповідачі за зустрічним позовом - Акціонерне товариство «УкрСиббанк», ОСОБА_1 , представник відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,
третя особа за зустрічним позовом - Приватна фірма «Корал»,
позивач за зустрічним позовом - Приватна фірма «Корал»,
відповідачі за зустрічним позовом - Акціонерне товариство «УкрСиббанк», ОСОБА_1 , представник відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,
третя особа за зустрічним позовом - ОСОБА_3 , представник третьої особи за зустрічним позовом - Жамакочян Т. Р.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2020 року в складі судді Семіряд І.В.
У лютому 2015 року Акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Приватної фірми «Корал» про стягнення заборгованості, який в подальшому уточнив.
Позовна заява мотивована тим, що 28 вересня 2006 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11046120000, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті з лімітом 136 980,00 швейцарських франків, який зобов'язався повернути у повному обсязі не пізніше 28 вересня 2017 року щомісячними платежами згідно з графіком погашення кредиту, та сплачувати протягом 30 календарних днів з дати видачі кредиту проценти за користування кредитом у розмірі 8,49% річних.
Вказав, що банк виконав взяті на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі, надавши позичальнику кредит шляхом зарахування кредитних коштів на його поточний рахунок у банку.
Натомість, ОСОБА_1 з квітня 2014 року не здійснював платежів для погашення суми заборгованості за кредитом, має заборгованість зі сплати нарахованих процентів, чим порушує взяті на себе зобов'язання.
Станом на 03 лютого 2015 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість з повернення кредиту, сплати відсотків у загальному розмірі 55 680,51 швейцарських франків, з яких 51 767,90 швейцарських франків - кредитна заборгованість, 3912,61 швейцарських франків - заборгованість зі сплати процентів, а також заборгованість зі сплати пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за кредит у розмірі 432,65 грн, з яких 352,79 грн - пеня за прострочення сплати кредиту, 79,86 грн - пеня за прострочення сплати процентів.
Зазначив, що з метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором 28 вересня 2006 року укладено договори поруки між банком та ОСОБА_3 № 11046120000-П1 та між банком і Приватною фірмою «Корал» № 11046120000-П, за умовами яких поручителі зобов'язались відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору.
Вказав, що у зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору банк 21 листопада 2014 року направив на адреси відповідачів письмові вимоги про усунення порушень умов кредитного договору. Проте, зобов'язання відповідачами виконані так і не були.
Просив стягнути з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_3 , а також з ОСОБА_1 солідарно з Приватною фірмою «Корал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 55 680,51 швейцарських франків, з яких: 51 767,90 швейцарських франків - заборгованість за кредитом, 3912,61 швейцарських франків - заборгованість за процентами, а також заборгованість за пенею у розмірі 432,65 грн, з яких 352,79 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 79,86 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами; стягнути з відповідачів судовий збір у розмірі 3654,00 грн по 1218,00 грн.
У червні 2015 року Приватна фірма «Корал» звернулась до суду із зустрічним позовом до Акціонерного товариства «Укрсиббанк», ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим, який у подальшому уточнила.
Зустрічний позов мотивовано тим, що позичальник припинив виконувати свої зобов'язання з погашення кредиту у вересні 2009 року, потім відновив їх у лютому 2011 року та знов припинив у квітні 2014 року. Отже, строк виконання основного зобов'язання, порушений спочатку у 2009 році, а потім у квітні 2014 року, тоді як з позовом до поручителя банк звернувся до суду лише в лютому 2015 року, тобто після спливу шестимісячного строку, встановленого законом.
Просила визнати припиненою поруку, яка виникла на підставі договору поруки № 11046120000П, укладеного 28 вересня 2006 року між банком, ОСОБА_1 та Приватною фірмою «Корал».
У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до Акціонерного товариства «Укрсиббанк», ОСОБА_1 , третя особа: Приватна фірма «Корал» про визнання договору поруки припиненим, який у подальшому уточнив.
Зустрічний позов мотивовано тим, що договір поруки станом на момент пред'явлення вимоги та позову припинив свою дію. Вказав, що кредитним договором визначено строк сплати щомісячних платежів - до 28 числа кожного місяця. Позичальник припинив належним чином виконувати свої зобов'язання ще у квітні 2014 року, однак вимогу банком направлено йому лише 24 листопада 2014 року, а з позовом банк звернувся 03 лютого 2015 року, тобто після спливу шестимісячного строку, встановленого законом.
Просив визнати договір поруки №110461200П1, укладений 28 вересня 2006 року між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 припиненим до звернення банку із первісною позовною заявою.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2020 року у задоволенні позову Акціонерному товариству «УкрСиббанк», зустрічного позову ОСОБА_3 та зустрічного позову Приватній фірмі «Корал» - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду Акціонерне товариство «УкрСиббанк» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду - скасувати в частині вирішення його позову та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення його вимог, а саме стягнути з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_3 , а також з ОСОБА_1 солідарно з Приватною фірмою «Корал» заборгованість за кредитним договором № 11046120000 від 28 вересня 2006 року у розмірі 55 680,51 швейцарських франків та пеню в розмірі 432,65 грн; покласти на відповідачів судові витрати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини у справі, не врахував, що перерахування банком на поточний рахунок ОСОБА_1 кредитних коштів декількома траншами на загальну суму 129 860,00 швейцарських франків підтверджується випискою про рух коштів. Поточний рахунок відкрито ОСОБА_1 згідно умов договору банківського рахунку від 25 вересня 2006 року, у додатку до якого вказано про відкриття рахунку у декількох валютах, зокрема, у швейцарських франках. Зміну розміру суми виданого кредиту також відображено у довідках-розрахунках заборгованості. Наданий представником ОСОБА_1 висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи не є належним доказом, адже експертизу проведено в межах іншої цивільної справи №638/20682/15-ц. На замовлення відповідача також виготовлено висновок спеціаліста, у якому підтверджено дані щодо видачі кредиту у розмірі 129 860,00 швейцарських франків. У справі № 638/20682/15-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсними договору банківського рахунку та кредитного договору. Суд першої інстанції неправильно розтлумачив норми матеріального права щодо моменту надання кредиту, адже перерахування коштів на рахунок і є наданням кредиту. Суд першої інстанції необґрунтовано не надав оцінки розрахункам заборгованості, наданим банком, та дійшов помилкового висновку щодо недоведеності розміру заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором. Кредитний договір та договори поруки є чинними та обов'язковими для виконання.
08 квітня 2021 року до суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу банку, в якому він просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вказав, що виписка про рух коштів за поточним рахунком є неналежним доказом видачі кредиту, не відповідає вимогам законодавства. Первинних документів, а саме касових чи меморіальних ордерів, платіжних доручень, позивач не надав. Банк не надав належних доказів факту відкриття йому поточного рахунку у швейцарських франках, адже договір банківського рахунку передбачає лише обов'язок банку відкрити рахунок, а не підтверджує факт його відкриття. Заяви про відкриття рахунку позивачем суду не надано. Договором від 25 вересня 2006 року не передбачено відкриття мультивалютного рахунку. Надана позивачем довідка-розрахунок не є бухгалтерським документом. Рішення суду у справі № 638/20682/15-ц, яким відмовлено у задоволенні позову про визнання кредитного договору недійсним, не є преюдиціальним для цієї справи. Висновок експерта є належним та допустимим доказом, що банком не спростований. Відсутні докази належності йому вказаного позивачем поточного рахунку. Посилання у апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду є безпідставними, оскільки у наведених справах інші обставини та інший обсяг наданих доказів. Жодних валютних коштів він не отримував, лише гривню, і не в тому порядку, що передбачений кредитним договором. Всі удавані операції банк здійснював самостійно. Жодних конкретних порушень норм процесуального права апелянтом не наведено.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» необхідно - задовольнити частково, рішення суду в оскаржуваній частині - скасувати.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині мотивовано тим, що банком не доведено належності будь-якого з рахунків, вказаних в додатку № 1 до договору банківського рахунку № 85-275С від 25 вересня 2006 року, відповідачу ОСОБА_1 , а також способу, розміру та самого факту видачі йому валютних коштів на підставі кредитного договору № 11046120000 від 28 вересня 2006 року, у зв'язку з чим вимоги банку про стягнення заборгованості задоволенню не підлягають.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25 вересня 2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» укладено договір банківського рахунку № 85-275С (а. с. 65-67 том 2).
У пункті 1.1. цього договору вказано, що банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній та/або іноземній валюті для зберігання грошей та здійснення розрахунково-касового обслуговування клієнта (надання послуг, які пов'язані з переказом коштів з/на рахунку(ок) клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також із здійсненням інших розрахунково-касових операцій) за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов цього договору та вимог законодавства України.
У відповідності до пункту 2.1. вказаного договору банк відкриває клієнту рахунок(ки) на підставі поданої ним заяви встановленої форми про відкриття рахунку та інших документів відповідно до вимог чинного законодавства України і нормативних актів Національного банку України. При відкритті рахунку(ів) Клієнт визначає статус (вид) рахунку й валюту рахунку, про що вказує в заяві про відкриття рахунку. Номер відкритого рахунку вказується в додатку № 1 до договору. Режим функціонування рахунку(ів) Клієнта визначається законодавством України. Відкриття клієнту поточного рахунку(ів) в іноземній валюті можливе тільки за умови попереднього відкриття поточного рахунку в національній валюті для здійснення клієнтом операцій по оплаті послуг банку згідно діючих тарифів.
У додатку № 1 до договору банківського рахунку № 85-275С від 25 вересня 2006 року зазначено, що банк відкриває клієнту: 1. Поточний рахунок у гривні «Базовий» за № НОМЕР_1 ; 2. Поточний рахунок у швейцарських франках за № НОМЕР_1 ; 3. Поточний рахунок у доларах США за № НОМЕР_1 ; 4. Поточний рахунок у швейцарських франках за № 26205047713700; 5. Поточний рахунок у гривні за № НОМЕР_2 ; 6. Поточний рахунок у гривні «Аукціон» за № НОМЕР_3 .
У подальшому сторони уклали додаткові угоди до договору банківського рахунку.
Пунктом 1 додаткової угоди № 1 від 16 липня 2007 року до вказаного вище договору банківського рахунку № 85-275С від 25 вересня 2006 року передбачено надання клієнтом доручення банку на договірне списання банком коштів на свою користь з будь-якого поточного рахунку клієнта, відкритого в банку, валюта якого відповідає валюті кредитного договору, зокрема № НОМЕР_1 (а. с. 204 том 3).
21 вересня 2009 року між ОСОБА_1 та банком укладено додаткову угоду № 2 до договору банківського рахунку № 85-275С від 27 вересня 2006 року, за змістом пункту 1 якої клієнт для погашення своїх строкових та прострочених грошових зобов'язань, які виникають з кредитного договору, доручає банку включити його до реєстру позичальників для купівлі іноземної валюти, а саме швейцарських франків, на аукціоні Національного банку України та здійснити договірне списання коштів на користь банку зі свого поточного рахунку в національній валюті, відкритого в Акціонерному комерційному інноваційному банку «УкрСиббанк», а саме: № НОМЕР_3 у гривнях, код банку (МФО) 351005, для купівлі іноземної валюти, а саме доларів США, що придбані з відповідним цільовим призначенням на аукціоні Національного банку України та погашення поточної заборгованості за кредитним договором (а. с. 202-203 том 3).
28 вересня 2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» укладено кредитний договір № 11046120000 (а. с. 6-13 том 1).
Пунктом 1.1 цього договору передбачено, що банк зобов'язується надавати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти належним чином використовувати і повернути банку кредит у формі поновлюваної кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 136 980,00 швейцарських франків у порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 555 466,23 гривень за курсом Національного банку України на день укладання цього договору.
Згідно пункту 1.2.2 кредитного договору позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі - в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток № 1 до договору), що є невід'ємною частиною цього договору, але не пізніше 28 вересня 2017 року.
Позичальник зобов'язується повернути основну суму кредиту та сплачувати плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафні санкції та здійснити інші грошові платежі згідно умов договору на рахунок № НОМЕР_4 в Акціонерному комерційному банку «УкрСиббанк».
Як зазначено у пунктах 1.3.1, 1.3.2, 1.3.3 кредитного договору, за використання кредитних коштів за цим договором встановлюється процентна ставка в розмірі 8,49 % річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору.
За користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 9,99% річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором.
Сторони домовились, що за умовами цього договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених підпунктом «а» та/або «б» пункту 9.2 договору.
Пунктом 1.4. визначено цільове призначення (мета) кредиту - споживчі потреби.
Пунктом 1.5 кредитного договору визначено, що кредит надається шляхом: зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 у банку для подальшого використання за цільовим призначенням.
Як вбачається з пункту 7.1. кредитного договору за порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених договором, банк має право вимагати від позичальника, а позичальник при цьому зобов'язаний сплатити банку додатково до плати за кредит пеню з розрахунку 0,4% річних від суми зазначеної простроченої заборгованості (суми кредиту та/або процентів за кредитом та/або комісій), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості за методом «факт/360», але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України.
Пунктом 9.2 договору передбачений порядок підвищення банком процентної ставки.
Пунктом 11.1 кредитного договору передбачено, що сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого з пунктів 2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 цього договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами, банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з пунктом 1.2.2 цього договору. При цьому, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов'язковим до повернення з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений банком заново термін в повному обсязі. В будь-якому випадку новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги банку не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення банком вказаної вимоги позичальнику.
У додатку № 1 до кредитного договору міститься «Графік погашення кредиту», підписаний сторонами, в якому інформація розміщена в трьох стовбцях: «№,» «Дата», «Залишок максимально допустимої заборгованості за кредитом, сума (шв. франк)». Останньою датою погашення кредиту зазначено 28 вересня 2017 року (а. с. 14-17 том 1).
У подальшому сторони кредитного договору № 11046120000 уклали додаткові угоди до нього, а саме: додаткова угода № 1 від 04 березня 2009 року, додаткова угода № 1 від 22 лютого 2011 року, додаткова угода № б/н від 28 квітня 2011 року, додаткова угода № 2 від 26 березня 2012 року.
Додатковою угодою від 04 березня 2009 року змінено умови кредитного договору в частині графіку погашення кредиту. При цьому, кінцева дата повернення залишилася незмінною - 28 вересня 2017 року (а. с. 57-58 том 2).
Додатковою угодою від 22 лютого 2011 року змінено умови кредитного договору в частині можливості виконання зобов'язань позичальника за даним договором третьою особою - Приватною фірмою «Корал» (а. с. 59 том 2).
Додатковою угодою від 28 квітня 2011 року змінено редакцію додатку № 1 до кредитного договору - графіку погашення кредиту та викладено у новій редакції пункт 1.3.5 щодо строку сплати процентів протягом перших 25 робочих днів кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти за користування кредитом (а. с. 60-62 том 2).
Додатковою угодою № 2 від 26 березня 2012 року змінено умови кредитного договору в частині плати за користування кредитними коштами понад встановлений термін, а саме встановлено, що за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором (а. с. 63 том 2).
Додатковою угодою № 2 від 26 березня 2012 року сторони домовились, що з 26 березня 2012 року за використання кредитних коштів за договором встановлюється процентна ставка у розмірі 8,49 % річних в швейцарських франках (а. с. 64 том 2).
У забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором 28 вересня 2006 року між банком та Приватною фірмою «Корал», а також між банком та ОСОБА_3 укладено договори поруки № 11046120000-П та № 11046120000-П1 (а. с. 18-21, 22-25 том 1).
Пунктом 1.1. договорів поруки передбачено, що поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником всіх його зобов'язань перед кредитором в повному обсязі, що виникають з кредитного договору № 11046120000 від 28 вересня 2006 року, як існуючих на момент укладання цього договору, так і тих, які можуть виникнути в майбутньому.
Пунктом 1.3. договорів поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і позичальник, зокрема, за повернення основної заборгованості, відсотків за користування кредитом, відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, обумовлених у вказаному кредитному договорі.
Згідно пункту 3.2. договорів поруки порука припиняється з припиненням всіх зобов'язань позичальника за вищевказаним кредитним договором.
Листами від 13 червня 2008 року, 26 липня 2008 року банком повідомлено Приватну фірму «Корал», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про збільшення процентної ставки з 01 липня 2008 року на 2% річних (а.с. 178-198 том 2).
Як вбачається з виписки про рух коштів по рахунку № НОМЕР_1 , валюта CHF, на ім'я ОСОБА_1 , йому неодноразово надавались кредитні кошти, а також ним до травня 2014 року здійснювалось погашення кредитної заборгованості з конвертацією доларів США у швейцарські франки (а. с. 41-47 том 1).
21 листопада 2014 року банком направлено ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та Приватній фірмі «Корал» вимоги від 20 листопада 2014 року, у яких він вимагав погашення простроченої заборгованості за кредитним договором № 11046120000 від 28 вересня 2006 року протягом 31 дня з дати одержання цього повідомлення, у розмірі 8201,22 швейцарських франків - прострочена заборгованість, 2153,22 швейцарських франків - прострочена заборгованість за процентами. У випадку не усунення порушень на 32 день з дня отримання цієї вимоги, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги - з 41 календарного дня з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту банк вимагав виконання зобов'язань за договором кредиту, а саме сплатити заборгованість з повернення суми кредиту в повному обсязі, сплаті нарахованих процентів, що разом становить 53 921,12 швейцарських франків (а. с. 61-73 том 1).
Зазначена вимога отримана ОСОБА_1 02 грудня 2014 року, Приватною фірмою «Корал» 26 листопада 2014 року, ОСОБА_3 не отримана (а. с. 67-73 том 1).
З наданих банком довідок-розрахунків заборгованості за кредитним договором № 11046120000 вбачається, що у ОСОБА_1 станом на 03 лютого 2015 року утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 51 767,90 швейцарських франків, за процентами за користування кредитом - 3 912,61 швейцарських франків, пенею - 432,65 грн. Останній платіж у рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту надійшов 25 березня 2014 року, за процентами - 28 травня 2014 року (а. с. 26-40 том 1).
З висновку спеціаліста ОСОБА_5 від 16 жовтня 2015 року вбачається, що для споживача ОСОБА_1 згідно фактичних умов кредитного договору № 11046120000 від 28 вересня 2006 року, враховуючи комісії банку, курсові різниці, страхові платежі та, виходячи з даних щодо нарахованих процентів та сум тіла кредиту, визначених в розрахунках банку: загальна вартість кредиту складає 301 660,40 швейцарських франків, абсолютне подорожчання кредиту - 171 800,40 швейцарських франків. В кредитному договорі № 11046120000 від 28 вересня 2006 року, як на час його укладення, так і на час внесення до нього змін і доповнень (у тому числі, відповідних додатках), відсутнє посилання щодо детального розпису сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, повної вартості кредиту, а також інших фінансових зобов'язань споживача з наведенням, зокрема, значення реальної процентної ставки, що не відповідає вимогам постанови Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», а розрахунково визначена реальна (ефективна) ставка кредиту 23,87% - не відповідає річній процентній ставці, що встановлена у кредитному договорі. Згідно наданих документів, загальна сума витрат (платежів), здійснених ОСОБА_1 у зв'язку з виконанням зобов'язань за кредитним договором за період 2006-2015 роки складає: в іноземній валюті 148 420,26 швейцарських франків або в національній валюті 1 115 416,83 грн за курсом, що діяв на дати здійснення відповідних платежів (а. с. 24-56 том 2).
Як вбачається з висновку судово-економічної експертизи № 28 від 04 жовтня 2018 року, що проведена у справі № 638/20682/15-ц за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсними кредитного договору та договору банківського рахунку, на підставі наданих на дослідження документів не надається за можливе розрахувати реальну процентну ставку, загальну вартість кредиту та абсолютне подорожчання кредиту для споживача ОСОБА_1 за кредитним договором № 11046120000 від 28 вересня 2006 року з причин, викладених у дослідницькій частині висновку; дослідженими експертом документами не підтверджується відкриття ОСОБА_1 особового рахунку № НОМЕР_1 за кредитним договором від 28 вересня 2006 року № 11046120000 з Акціонерним товариством «УкрСиббанк» в доларах США або в швейцарських франках; не підтверджується документально операція з видачі ОСОБА_1 кредитних коштів за кредитним договором № 11046120000 від 28 вересня 2006 року у сумі 129 860,00 CHF; за період з червня 2007 року по травень 2014 загальна сума платежів, здійснених ОСОБА_1 у зв'язку з виконанням зобов'язань за кредитним договором № 11046120000 від 28 вересня 2006 року склала: 758 709,80 грн, 43 958,00 доларів США (за курсом Національного банку України 256443,63 грн) (а. с. 101-127 том 3).
Відомість дослідження розрахунково-платіжних документів по господарських операціях із перерахування ОСОБА_1 грошових коштів для банку в якості виконання кредитних зобов'язань за кредитним договором № 11046120000 від 28 вересня 2006 року, яка додана до експертного висновку № 28 від 04 жовтня 2018 року, містить дані про те, що ОСОБА_1 здійснював платежі на погашення кредиту в доларах США, які конвертувались банком (а. с. 122-127 том 3).
Постановою Харківського апеляційного суду від 15 липня 2020 року у справі № 638/20682/15-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсними договору банківського рахунку від 25 вересня 2006 року та кредитного договору від 28 вересня 2006 року (а. с. 49-61 том 4).
В суді апеляційної інстанції представники відповідачів заперечували проти задоволення апеляційної скарги та вважали, що підстав для задоволення позову банку не вбачається.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частина перша статті 1049 ЦК України встановлює, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
У статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що кошти - це гроші у національній або в іноземній валюті чи їх еквівалент. Статтями 47 та 49 даного Закону визначено операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями, що було визначено в пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» в редакції на дату укладення кредитного договору.
У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Такий правовий висновок зроблений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом статей 550, 551 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Неустойка за своєю правовою природою володіє акцесорним характером і, будучи цивільно-правовою санкцією, у всіх випадках є елементом самого забезпеченого зобов'язання.
Як встановлено судом, до 25 березня 2014 року ОСОБА_1 виконував умови кредитного договору від 28 вересня 2006 року, частково погашаючи заборгованість за кредитом шляхом сплати коштів з конвертацією їх у валюту кредитування - швейцарські франки.
Однак, в подальшому він припинив вносити періодичні платежі, порушив умови цього договору щодо своєчасного погашення кредитної заборгованості.
ОСОБА_1 направлено вимогу про погашення заборгованості від 20 листопада 2014 року, яку він отримав 02 грудня 2014 року, проте також не виконав.
Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору і встановив новий строк виконання основного зобов'язання у повному обсязі - до 05 січня 2015 року (перший робочий день після 32 дня з дня отримання позичальником вимоги).
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18); від 11 грудня 2019 року у справі № 489/2478/15-ц (провадження № 61-18022св19).
Таким чином, нарахування процентів за користування кредитом та пені, передбачених кредитним договором, після 05 січня 2015 року є неправомірним, оскільки банк на власний розсуд змінив строк виконання зобов'язання, направивши вимогу про дострокове повернення боргу.
Отже, банк отримав право вимагати від позичальника ОСОБА_1 дострокового погашення тіла кредиту у повному обсязі у розмірі 51 767,90 швейцарських франків і сплати процентів, нарахованих станом на 05 січня 2015 року у розмірі 3531,12 швейцарських франків (згідно розрахунку банку станом на 31 грудня 2014 року нараховано 3457,97 швейцарських франків + 73,15 швейцарських франків за 05 днів січня 2015 року), а також пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів станом на 05 січня 2015 року у розмірі 351,19 грн, з яких 293,31 грн - пеня за прострочення сплати кредиту (згідно розрахунку банку станом на 25 грудня 2014 року нараховано 271,70 грн пені + 21,61 грн за 11 днів з 26 грудня 2014 року по 05 січня 2015 року), 57,88 грн - пеня за прострочення сплати процентів (згідно розрахунку банку станом на 25 грудня 2014 року нараховано 55,79 грн пені + 2,09 грн за 11 днів з 26 грудня 2014 року по 05 січня 2015 року).
Висновок суду першої інстанції щодо недоведеності банком відкриття на ім'я ОСОБА_1 банківського рахунку в іноземній валюті та перерахування на нього кредитних коштів колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки матеріали справи свідчать про те, що на ім'я ОСОБА_1 відповідно до договору банківського рахунку від 25 вересня 2006 року банком відкритий рахунок за № НОМЕР_1 .
Відкриття зазначеного рахунку ОСОБА_1 погодив своїм підписом у додатку до договору банківського рахунку, тому його посилання на відсутність відповідної заяви про відкриття рахунку є неспроможними. У подальшому ОСОБА_1 неодноразово укладались додаткові угоди до зазначеного договору, в яких був вказаний номер рахунку, вносились кошти у рахунок погашення боргу, отже йому було достеменно відомо про його відкриття, та він користувався цим рахунком.
Згідно з пунктом 6 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року за № 280, План рахунків бухгалтерського обліку банків України забезпечує мультивалютний облік операцій, суть якого полягає в обліку операцій в іноземній валюті за тими самими рахунками, що і операцій у гривні. Отже, доводи ОСОБА_1 щодо неможливості відкриття йому банківського рахунку у швейцарських франках судова колегія відхиляє.
За умовами кредитного договору ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у швейцарських франках низкою траншів шляхом їх перерахування на зазначений вище поточний рахунок, що підтверджується випискою по рахунку.
Неприйняття судом першої інстанції зазначеної виписки як належного та допустимого доказу через відсутність у ній коду валюти, відомостей про залишки по рахунку, номери та дати документів, на підставі яких здійснювались відповідні операції, даних щодо розпорядження позичальником коштами тощо колегія суддів вважає помилковим, оскільки не зазначення у виписці вказаної інформації не спростовує факту отримання ОСОБА_1 кредитних коштів.
Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, провадження №61-3689св21.
Факт виконання банком своїх зобов'язань перед позичальником за кредитним договором у повному обсязі підтверджується належними доказами, і відповідач, отримавши кредит, жодних заперечень щодо його суми та валюти не висловлював, тривалий час виконував зобов'язання з погашення кредиту.
Зміст договірних положень у сукупності з фактами внесення позичальником платежів для погашення кредиту свідчить про те, що валютою кредитного зобов'язання є саме швейцарські франки.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 02 жовтня 2019 року у справі № 524/10569/13-ц, провадження № 61-17265св18, від 04 липня 2019 року у справі № 607/17598/14-ц, провадження № 61-44309св18; від 11 грудня 2019 року у справі № 489/2478/15-ц, провадження № 61-18022св19, від 17 червня 2020 року у справі № 442/4470/15-ц, провадження № 61-42100св18, від 16 вересня 2020 року у справі № 753/11768/15, провадження № 61-265св19, від 02 листопада 2020 року у справі № 490/5759/15-ц, провадження № 61-4237св20.
Водночас, колегія суддів не бере до уваги висновок судово-економічної експертизи № 28 від 04 жовтня 2018 року, що проведена у справі № 638/20682/15-ц за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсними кредитного договору та договору банківського рахунку, у якому, зокрема, зазначено, що дослідженими експертом документами не підтверджується відкриття ОСОБА_1 особового рахунку № НОМЕР_1 за кредитним договором від 28 вересня 2006 року № 11046120000 з Акціонерним товариством «УкрСиббанк» в доларах США або в швейцарських франках; не підтверджується документально операція з видачі ОСОБА_1 кредитних коштів за кредитним договором № 11046120000 від 28 вересня 2006 року у сумі 129 860,00 CHF, адже відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили та оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивовано в судовому рішенні.
По-перше, зазначена експертиза проведена у рамках іншої цивільної справи та за її матеріалами, а не за матеріалами даної справи.
По-друге, висновок експерта ґрунтувався на тому, що він не взяв до уваги надану банком виписку по рахунку через відсутність у ній певних реквізитів. Однак, як вже зазначалось, відсутність таких реквізитів не свідчить про те, що ОСОБА_1 не отримував кредитних коштів.
Крім того, експерт посилався у висновку на Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, тобто вже після укладення кредитного договору з ОСОБА_1 .
Цивільне законодавство здійснюється на засадах змагальності сторін. Разом з тим, доказів на спростування отримання кредиту у швейцарських франках та на підтвердження його видачі в іншій валюті відповідачем у порушення вимог ЦПК України суду не надано.
Посилання суду першої інстанції на порушення прав ОСОБА_1 як споживача при укладенні кредитного договору судова колегія також вважає помилковими, адже з матеріалів справи вбачається, що перед укладенням договору про надання кредиту банк надав позичальнику у повному обсязі всю необхідну інформацію, передбачену статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів», сторони узгодили всі істотні умови, а саме: суму кредиту, дату видачі кредиту, річну відсоткову ставку, умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків, порядок сплати за кредит, порядок зміни та припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.
Виконання банком зазначених умов підтверджено ОСОБА_1 , який особисто підписав кредитний договір та графік погашення платежів, чим засвідчив отримання вказаної інформації та те, що він погодився з умовами договору.
На момент укладення договору позичальник не навів жодних зауважень щодо його змісту, в подальшому укладав додаткові угоди до нього, протягом тривалого часу виконував свої обов'язки із повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом. Кредитний договір є чинним та недійсним у судовому порядку не визнаний.
Отже, підстав вважати порушеними права ОСОБА_1 як споживача, не вбачається.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Щодо вимог банку про солідарне стягнення коштів з ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_3 , а також з ОСОБА_1 та поручителя Приватної фірми «Корал» судова колегія виходить з наступного.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
Відповідно до частини першої статті 553, частин першої та другої статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.
За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Частиною першою статті 251 ЦК України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку (частина третя статті 254 ЦК України).
Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що порука - це строкове зобов'язання, строк поруки відноситься до преклюзивних строків, а тому його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.
Умови договорів поруки про їхню дію до повного припинення всіх зобов'язань за основним договором або до припинення всіх зобов'язань поручителя за договором поруки, тобто до настання першої з цих подій, не встановлюють строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України.
Тому має застосовуватися припис частини четвертої статті 559 цього кодексу у редакції, чинній час виникнення спірних правовідносин, про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11).
З аналізу положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України можна дійти висновку, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу за основним зобов'язанням.
У разі, якщо кредитор змінив строк виконання основного зобов'язання, направивши боржнику вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом та інших платежів, а договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, шестимісячний строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, для пред'явлення вимоги поручителю (шляхом пред'явлення позову до суду) обчислюється від дня дострокового повного погашення заборгованості, зазначеного у вимозі кредитора. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі, застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.
Одночасне направлення боржнику та поручителю вимоги про дострокове повернення кредиту у зв'язку з наявністю заборгованості не є вимогою кредитора до поручителя в сенсі частини четвертої статті 559 ЦК України.
Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. З огляду на вказане, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов'язання, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.
Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред'явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Направлення досудової вимоги кредитором має своїм правовим наслідком зміну строку кредитування, проте це не впливає на чинність поруки щодо кожного щомісячного платежу. Відповідно, порука є припиненою щодо тих щомісячних платежів, строк сплати яких настав більше ніж за шість місяців до звернення кредитора з позовом до суду з вимогами до поручителів.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц, Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 754/631/15-ц (провадження № 61-49081св18).
Договорами поруки від 28 вересня 2006 року № 11046120000-П та № 11046120000-П1 не встановлено строк, після настання якого порука припиняється, а тому в цьому випадку підлягають застосуванню положення частини четвертої статті 559 ЦК України.
ОСОБА_1 , як позичальник, зобов'язався перед банком повернути суму кредиту з процентами, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.
Отже, разом із установленням строку дії кредитного договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Внаслідок неналежного виконання позичальником умов кредитного договору, а саме - недодержання ним графіку погашення як тіла кредиту, так і процентів за користування кредитними коштами, виникла заборгованість.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором прострочена заборгованість за тілом кредиту виникла з квітня 2014 року.
Направивши позичальнику вимогу про дострокове повернення боргу, банк змінив строк повернення кредиту на 05 січня 2015 року.
Позов подано до суду 19 лютого 2015 року. Відповідно, порука припинилась щодо всіх щомісячних платежів, строк сплати яких настав до 19 серпня 2014 року. Проте, порука не припиналась щодо платежів, строк яких не настав станом на 19 серпня 2014 року, оскільки банк протягом шести місяців чинності поруки звернувся до суду з позовом, а також тих платежів, які позивач вимагав повернути достроково.
Відтак, всі періодичні платежі за кредитним договором, строк сплати яких настав станом на 19 серпня 2014 року і які не сплачені, знаходяться за межами шестимісячного строку, у зв'язку з чим до них, відповідно до зазначеного вище правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18), можуть бути застосовані положення частини четвертої статті 559 ЦК України.
Таким чином, належна до стягнення з кожного з поручителів солідарно з позичальником сума заборгованості складається з:
51 767,90 швейцарських франків заборгованості за тілом кредиту,
1962,08 швейцарських франків заборгованості за відсотками (173,21 за 19 серпня - 31 серпня 2014 року + 410,97 за вересень 2014 року + 431,88 за жовтень 2014 року + 425,49 за листопад 2014 року + 447,38 за грудень 2014 року + 73,15 за 01 січня - 05 січня 2015 року),
257,38 грн пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів, з яких 209,43 грн - пеня за прострочення сплати кредиту (7,85 грн за 19 серпня - 26 серпня 2014 року + 35,75 грн за 27 серпня - 25 вересня 2014 року + 44,47 грн за 26 вересня - 27 жовтня 2014 року, 46,04 грн за 28 жовтня 2014 року - 25 листопада 2014 року, 53,71 грн за 26 листопада - 25 грудня 2014 року + 21,61 грн за 26 грудня 2014 року - 05 січня 2015 року) та 47,95 грн - пеня за прострочення сплати процентів (0,35 грн за 19 серпня - 26 серпня 2014 року + 7,67 грн за 27 серпня - 25 вересня 2014 року + 10,81 грн за 26 вересня - 27 жовтня 2014 року, 12,03 грн за 28 жовтня 2014 року - 25 листопада 2014 року, 15,00 грн за 26 листопада - 25 грудня 2014 року + 2,09 грн за 26 грудня 2014 року - 05 січня 2015 року).
Зазначені суми відповідають розміру заборгованості за щомісячними платежами у межах строку дії поруки, тобто у межах шести місяців перед зверненням банку до суду (з 19 серпня 2014 року до 19 лютого 2015 року) з урахуванням зміненого строку повернення кредиту (05 січня 2015 року) у зв'язку із реалізацією кредитором права на дострокове повернення кредиту.
Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 26 лютого 2020 року у справі № 2-1154/10, провадження № 61-5519св19, від 08 квітня 2020 року у справі № 752/11356/17-ц, провадження № 61-13141св19.
Таким чином, з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_3 та з ОСОБА_1 солідарно з Приватною фірмою «Корал» на користь банку підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором від 28 вересня 2006 року у розмірі 53 729,98 швейцарських франків, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 51 767,90 швейцарських франків, зі сплати відсотків за період з 19 серпня 2014 року по 05 січня 2015 року у розмірі 1962,08 швейцарських франків, а також 257,38 грн пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за період з 19 серпня 2014 року по 05 січня 2015 року, з яких 209,43 грн - пеня за прострочення сплати кредиту та 47,95 грн - пеня за прострочення сплати процентів.
Також, з ОСОБА_1 на користь банку підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором від 28 вересня 2006 року зі сплати процентів, нарахованих станом на 05 січня 2015 року у розмірі 1569,04 швейцарських франків (3531,12 - 1962,08, що стягнуті солідарно), а також пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів станом на 05 січня 2015 року у розмірі 93,81 грн (351,19 грн - 257,38, що стягнуті солідарно), з яких 83,88 грн (293,31-209,43, що стягнуті солідарно) - пеня за прострочення сплати кредиту, 9,93 грн (57,88-47,95, що стягнуті солідарно) - пеня за прострочення сплати процентів, оскільки в межах цих сум поручителі відповідальності не несуть.
У зв'язку з чим, рішення суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову банку.
У частині відмови у задоволенні зустрічних позовів відповідачів рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.
За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позов та апеляційну скаргу банку задоволено частково, з відповідачів на його користь підлягає стягненню судовий збір за їх подання у розмірі 9135,00 грн (3654,00+5481,00), по 3045,00 грн з кожного.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» - задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2020 року в оскаржуваній частині - скасувати.
Позов Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Приватної фірми «Корал» про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 солідарно на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 28 вересня 2006 року у розмірі 53 729,98 швейцарських франків, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 51 767,90 швейцарських франків, зі сплати відсотків за період з 19 серпня 2014 року по 05 січня 2015 року у розмірі 1962,08 швейцарських франків, а також 257,38 грн пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за період з 19 серпня 2014 року по 05 січня 2015 року, з яких 209,43 грн - пеня за прострочення сплати кредиту та 47,95 грн - пеня за прострочення сплати процентів.
Стягнути з ОСОБА_1 та Приватної фірми «Корал» солідарно на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 28 вересня 2006 року у розмірі 53 729,98 швейцарських франків, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 51 767,90 швейцарських франків, зі сплати відсотків за період з 19 серпня 2014 року по 05 січня 2015 року у розмірі 1962,08 швейцарських франків, а також 257,38 грн пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за період з 19 серпня 2014 року по 05 січня 2015 року, з яких 209,43 грн - пеня за прострочення сплати кредиту та 47,95 грн - пеня за прострочення сплати процентів.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 28 вересня 2006 року зі сплати процентів, нарахованих станом на 05 січня 2015 року у розмірі 1569,04 швейцарських франків, пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів станом на 05 січня 2015 року у розмірі 93,81 грн, з яких 83,88 - пеня за прострочення сплати кредиту, 9,93 грн - пеня за прострочення сплати процентів.
В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Приватної фірми «Корал» на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» судовий збір у розмірі 9135,00 грн по 3045,00 грн з кожного.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді А. В. Котелевець
О.М. Хорошевський
Повний текст постанови складено 09 вересня 2021 року.