Справа № 345/378/21
Провадження № 22-ц/4808/945/21
Головуючий у 1 інстанції Кардаш О. І.
Суддя-доповідач Томин
06 вересня 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючої Томин О.О.,
суддів: Максюти І.О., Пнівчук О.В.,
за участю секретаря Мельник О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Калуського міськрайонного суду, ухвалене суддею Кардаш О.І. 15 квітня 2021 року в м. Калуші у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Одеській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної посадовими особами органу досудового розслідування,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державної казначейської служби України та Головного управління Національної поліції в Одеській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної посадовими особами органу досудового розслідування.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 04.06.2020 року на виконання ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 01.06.2020 року в межах кримінального провадження №1201916050000155 слідчим СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Кушнірем М.Д. в період часу з 15 год. 42 хв. по 16 год. 12 хв., за відсутності мешканців, без вжиття жодних заходів для забезпечення присутності позивача як власника проведено обшук в його квартирі, яка розташована в АДРЕСА_1 , шляхом примусового проникнення в житло, поєднане із знищенням та пошкодженням майна, внаслідок чого йому заподіяно матеріальну і моральну шкоду.
Зазначає, що є власником вказаної квартири, там же проживає і зареєстрований з 04.06.1997 року разом з дружиною.
04.06.2020 року зранку позивач із дружиною перебували на роботі, а про проведення обшуку у їхньому житлі в робочий день і в робочий час він жодними уповноваженими особами не попереджався, для участі у даній слідчій дії не запрошувався. Про здійснення досудового розслідування кримінального провадження №1201916050000155 слідчим СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Кушнірем М.Д. він також не знав, будь-якого статусу у цьому провадженні йому не надавали та не допитували.
Крім того ОСОБА_2 , відносно якого здійснюється досудове розслідування, жодного відношення до позивача, його сім'ї та житла немає.
Вказує, що він не перешкоджав проведенню слідчої дії, однак обшук повинен був проводитися у його присутності та в спосіб, визначений законодавством, без порушення його прав і без псування майна. При цьому жодних речей в ході даного обшуку виявлено не було, а приміщення передано під охорону працівників УСР.
Ухвалою слідчого судді Калуського міськрайонного суду від 11.06.2020 року зобов'язано начальника СВ Калуського відділу поліції внести відомості до ЄРДР, що було зроблено за №12020090170000614 від 13.06.2020, яке скеровано за підслідністю в ДБР м. Львів, та яке в подальшому закрито за відсутністю ознак правопорушення, передбаченого ст. 162 ч. 2 КПК України. При цьому факт пошкодження і знищення його майна групою поліцейських під час проведення обшуку слідчим не спростовано. Наведене також підтверджено показами свідків.
Позивач вказує, що внаслідок зазначених дій працівників правоохоронних органів вхідні двері його квартири були зіпсовані, пошкоджено дверну коробку і полотно, розрізано замки та пошкоджено покриття стін. Окрім цього в квартирі створено безлад. Як наслідок, позивач 05.06.2020 року здійснив заміну вхідних дверей та ремонт пошкодженої стіни, вартість чого становить 7543 грн.
Також внаслідок проведеного обшуку були порушені конституційні права на недоторканність житла позивача, у зв'язку із чим йому завдано і моральну шкоду, яку він оцінює в 20000, 00 грн.
Зазначає, що з метою досудового врегулювання даного спору він звертався до керівництва Одеського ГУНП, однак у відшкодуванні заподіяної шкоди йому було відмовлено.
З огляду на викладене просить стягнути з державного бюджету шляхом списання коштів з рахунку Державної казначейської служби України матеріальну шкоду у розмірі 7543 грн., моральну шкоду в сумі 20000 грн., суму сплаченого судового збору та витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн.
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 15 квітня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 7543,00 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 1000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів зі спеціального рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду; 2171,20 гривень витрат за надання правової допомоги та 2270,00 грн. сплаченого судового збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Головне управління Національної поліції в Одеській області подало апеляційну скаргу. Вважає дане рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного дослідження обставин справи.
Вказує, що підставами для відшкодування шкоди є незаконні дії, які мають чіткий причинно-наслідковий зв'язок. Однак жодним рішенням суду чи іншим документом не визначено, що вказані позивачем дії органів державної влади були незаконними. Ці обставини знаходять своє підтвердження у постанові слідчого Державного бюро розслідування у м. Львові, якою кримінальне провадження №12020090170000614 від 13.06.2020 року, внесене за заявою ОСОБА_1 до ЄРДР за ст. 162 ч. 2 КК України, закрито у зв'язку з відсутністю в діяннях працівників поліції ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України.
Крім того зазначає, що відшкодування матеріальної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинне приводити до безпідставного поліпшення її побутових умов.
Посилається на те, що у більшості випадків обшук належить до невідкладних слідчих дій, мета якого може бути досягнута тільки із використанням фактора несподіваності. У зв'язку з цим завчасно викликати для участі в обшуку володільця житла чи іншого володіння недоцільно. Оскільки у провадженні слідчого Приморського ВП Кушніра М.Д. знаходилось кримінальне провадження за тяжким злочином, тому доцільно було проводити обшук невідкладно.
Вважає, що ОСОБА_1 не наведено обґрунтування розміру моральної шкоди та відсутній будь-який розрахунок з даного приводу.
Також вимога позивача про стягнення коштів на правничу допомогу є безпідставною, оскільки в даному випадку адвокатом була підготовлена тільки позовна заява. Відповідно, витрати на правничу допомогу у вигляді 5000 грн. та 2000 грн. на складання позовної заяви не можуть бути обґрунтованими та пропорційними до предмета спору.
Просить скасувати рішення Калуського міськрайонного суду від 15.04.2021 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
12 серпня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Вороняк Г.Є. подала відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що в апеляційній скарзі не доведено незаконності висновків суду першої інстанції, яким зобов'язано відшкодувати потерпілому реально заподіяну матеріальну шкоду. Відповідачем не зазначені підстави, за яких факт пошкодження і знищення майна позивача передбачається законодавством, як і не вказано нормативно-правового обґрунтування, з підстав якого поліцейські звільнені від обов'язку відшкодувати вартість знищеного і зіпсованого ними майна громадянина. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду від 15.04.2021 року без змін.
В судове засідання апеляційного суду апелянт не з'явився, причини неявки суду не повідомив, повідомлявся про час та місце слухання справи належним чином. Отже є правові підстави для розгляду справи у його відсутності.
Позивач та його представник просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 04.06.2020 року в межах кримінального провадження №1201916050000155 слідчим СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Кушнірем М.Д. на виконання ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 01.06.2020 року, в період часу з 15 год. 42 хв. по 16 год. 12 хв. проведено обшук в житлі позивача за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20-22).
Встановлено також, що вищевказана квартира належить ОСОБА_1 на підставі Договору дарування від 18.02.1997 року (а.с. 12), і з того часу він в ній зареєстрований та проживає, про що свідчить викопіровка його паспорту (а.с. 9-11).
05.06.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області із заявою про злочин у зв'язку з проведенням неправомірного на його думку обшуку в його квартирі (а.с. 23-25).
12 червня 2020 року відомості про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 162 КК України було внесено до ЄРДР (а.с. 29).
Відповідно до постанови від 10.11.2020 року слідчим Другого слідчого відділу СУ Територіального управління Державного бюро розслідувань в м. Львові Кульчицького М.Ю. кримінальне провадження за №12020090170000614 від 13.06.2020 року закрите у зв'язку з відсутністю в діяннях працівників поліції ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України (а.с. 33-38).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з метою досудового врегулювання даного спору звертався до керівництва Одеського ГУНП, однак, у відшкодуванні заподіяної шкоди йому було відмовлено (а.с. 40-43).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів належними і допустимими доказами порушення його права на повагу до житла за критерієм непропорційності втручання у зв'язку з проведенням обшуку в його квартирі, а відповідачі переконливі докази на спростування обставин, викладених в обґрунтування позову, не навели.
Однак апеляційний суд не може погодитися із такими висновками з огляду на наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України права, свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.
Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 даного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 3 цього Закону у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода.
Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 частини першої статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади) (частина перша статті 4 Закону).
Частинами першою та другою статті 12 Закону передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.
Пунктами 11, 12 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженого наказом Мінюсту України від 4 березня 1996 року №6/5, Генеральної прокуратури України від 4 березня 1996 року №3 та Мінфіну України від 4 березня 1996 року №41, у разі закриття кримінальної справи за відсутністю у діянні складу злочину слідчий зобов'язаний роз'яснити громадянинові порядок поновлення його порушених прав і відшкодування іншої шкоди.
Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Колегією суддів встановлено, що підставою для проведення обшуку було судове рішення - ухвала слідчого судді, яка відповідала вимогам процесуального закону, а тому таке втручання у право заявника відбулося відповідно до закону, а в діях працівників поліції незаконних дій не встановлено.
Суд вважає, що таке втручання переслідувало легітимну мету - запобігання вчиненню злочинів.
Аналізуючи наявність такої складової як «необхідність у демократичному суспільстві», суд виходить з практики Європейського суду з прав людини, в якій останнє тлумачиться як «нагальна суспільна потреба» такого втручання.
В пункті 71 Рішення від 02 грудня 2010 року у справі «Ратушна проти України» (заява №17318/06) суд зазначає, що обшук, про який йдеться, був призначений в рамках кримінального розслідування крадіжки. Таким чином, обшук слугував легітимній меті, а саме запобіганню злочину.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 березня 2019 року у справі №920/715/17 (провадження №12-199гс18) зазначила, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
У постановах Верховного Суду від 25 березня 2021 року у справі №227/3052/19 (провадження №61-22337св19), від 03 березня 2021 року у справі №638/17962/15 (провадження №61-9574св20) зроблено висновки, що суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв'язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою.
Подібні висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 13.05.2020 року у справі №638/8636/17-ц (провадження №61-40480св18), від 03.07.2020 року у справі №686/27965/19 (провадження №61-8293св20) та від 03.07.2020 року у справі №757/66977/17-ц (провадження №61-15913св20).
При цьому у справі, яка переглядається, відсутня сукупність усіх трьох умов для притягнення відповідачів до цивільно-правової відповідальності, зокрема відшкодування моральної та матеріальної шкоди, а тому вимоги позивача є необґрунтованими.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував фактичних обставин справи, вимог закону, не надав належну оцінку всім доказам у справі та прийшов до помилкового висновку про задоволення позову, в частині як матеріальної, так і моральної шкоди.
Ураховуючи фактичні обставини справи, вимоги закону, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Сплачену суму судового збору за подання апеляційної скарги апелянту слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській областізадовольнити.
Рішення Калуського міськрайонного суду від 15 квітня 2021 року скасувати, ухвалити нове.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Одеській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної посадовими особами органу досудового розслідування, відмовити.
Компенсувати Головному управлінню Національної поліції в Одеській області за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 1362 грн. 00 коп. судових витрат у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуюча: О.О. Томин
Судді: І.О. Максюта
О.В. Пнівчук
Повний текст постанови складено 10 вересня 2021 року.