10 вересня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/2161/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/2161/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання нечинним та скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
15 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУПФ в Полтавській області), в якому просить:
- визнати нечинним та скасувати рішення відділу з питань перерахунків пенсій №17 Управління застосування пенсійного законодавства ГУПФ в Полтавській області від 15.09.2020 №771, яким їй відмовлено у перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням заробітку за 12 місяців роботи в зоні безумовного (обов'язкового) відселення у період з 1987 року по 1990 рік, відображеного у довідці про зарплату, видану Київською регіональною дирекцією НАСК "Оранта" 03.08.2020 за №1989 та у довідці Виконавчого комітету Поліської селищної ради народних депутатів від 24.01.1991 №375;
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження, відображеного у довідці про зарплату, яка видана Київською регіональною дирекцією НАСК "Оранта" 03.08.2020 за №1989 та у довідці Виконавчого комітету Поліської селищної ради народних депутатів від 24.01.1991 №375;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи із заробітку одержаного за роботу в зоні відчуження, відображеного у довідці про зарплату, видану Київською регіональною дирекцією НАСК "Оранта" 03.08.2020 за №1989 та у довідці Виконавчого комітету Поліської селищної ради народних депутатів від 24.01.1991 №375;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 з 29.11.2020 з урахуванням положень частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині збільшення пенсії на 24 роки понаднормового стажу за кожний рік страхового стажу понад 15 років;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 29.11.2020 з урахуванням положень частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині збільшення пенсії на 24 роки понаднормового стажу за кожний рік страхового стажу понад 15 років.
В якості підстави для звернення до суду заявниця вказує на протиправну, як на її думку, поведінку відповідача, що полягає у безпідставному неприйнятті до уваги довідки №375 від 24.01.1991, виданої Виконавчим комітетом Поліської селищної ради народних депутатів, відповідно до якої ОСОБА_1 проживала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення у період з 26.04.1986 по день відселення 12.12.1990 і довідки №1989 від 03.08.2020 Київської регіональної дирекції НАСК "Оранта" про заробітну плату за період з 1987 по 1990 рік. Вважає, що оскільки вона є потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, то пенсійний орган неправомірно відмовив у перерахунку з урахуванням доплати до пенсії за понаднормативний стаж у 24 роки.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 позовну заяву залишено без руху.
Після усунення недоліків, ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
У наданому до суду 21.04.2021 відзиві на позов представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Свою позицію мотивує тим, що відмова у перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ґрунтується на обставинах: 1) відсутності стажу роботи в зоні відчуження за період з 1986 по 1990 роки; 2) недоцільності проведення перерахунку пенсії, оскільки такий перерахунок призведе до зменшення розміру пенсії з 2 699,17 грн до 2 167,90 грн; 3) перерахунок пенсії відповідно до статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" також призведе до зменшення пенсії до 2061,93 грн; 4) позивач не відноситься до осіб, захворювання яких пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. При цьому відсутні підстави для здійснення перерахунку пенсії за понаднормовий страховий стаж відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки позивач отримує пенсію, що облікована на підставі частини 1 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 73-74).
Розгляд даної справи, відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи категорії 1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Полтавською облдержадміністрацією 18.03.2019 (а.с. 12), особою з інвалідністю 3 групи, каліцтво/захворювання, пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС (а.с. 79).
Позивач перебуває на обліку в ГУПФ в Полтавській області, де отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
09.09.2020 позивач звернулася до ГУПФ в Полтавській області із заявою встановленої форми, в якій просила здійснити перерахунок її пенсії по інвалідності в розмірі фактичних збитків за постановою КМУ від 23.11.2011 №1210 (а.с. 30).
Приймаючи рішення за даною заявою, відповідач зазначив, що аналіз поданих та наявних в матеріалах пенсійної справи документів, зокрема довідки про заробітну плату №150 від 16.03.2005, видану ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (а.с. 84), акту перевірки №1211 від 20.12.2017 (а.с. 78), довідок про заробітну плату №131 від 21.11.2017 та №1989 від 03.08.2020, виданих ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (а.с. 85-86), результату звірки відомостей, поданих для обчислення пенсії, з первинними документами ГУПФ у Київській області №5197/05 від 21.11.2017 (а.с. 77), трудових книжок НОМЕР_2 від 15.11.1977, АС №258955 (а.с. 92-94), посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_3 від 10.10.2000 (а.с. 46), довідки №375 від 24.01.1991, виданої Виконавчим комітетом Поліської селищної ради народних депутатів (а.с. 14), відповідно до якої заявниця проживала в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, свідчить про відсутність права на перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону №796 постанови №1210 від 23.11.2011 з урахуванням заробітної плати за 12 місяців.
Як наслідок, рішенням відділу з питань перерахунків пенсій №17 управління застосування пенсійного забезпечення ГУПФ в Полтавській області від 15.09.2020 №771 (а.с. 18-19) відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону №796 та постанови №1210 від 23.11.2011 з урахуванням заробітної плати за 12 місяців, оскільки відсутній стаж роботи в зоні відчуження в 1986-1990 роках. Цим же рішенням відмовлено у перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону №796 без врахування заробітної плати у зв'язку з недоцільністю: розмір пенсії за віком до перерахунку - 2699,17 грн розмір пенсії по інвалідності після перерахунку - 2167,90 грн. Також відмовлено у перерахунку пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки розмір пенсії зменшується: розмір пенсії за віком до перерахунку - 2699,17 грн, розмір пенсії за віком після перерахунку - 2061,93 грн. При цьому здійснено з 01.09.2020 перерахунок пенсії за віком відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням оптимальної заробітної плати за 60 місяців підряд до 01.07.2000.
29.11.2020 ОСОБА_1 звернулася до ГУПФ в Полтавській області із заявою довільної форми, в якій просила перерахувати пенсію за понаднормовий страховий стаж за п. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для жінок, страховий стаж 15 років (а.с. 76).
За результатами розгляду звернення відповідач своїм листом від 04.12.2020 №6908-6849/Б-02/8-1600/20 (а.с. 89) повідомив, що частина розміру пенсії за період страхового стажу набутого до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" може бути обчислена із заробітної плати за роботу на територіях радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, як це було передбачено раніше діючим законодавством, але при цьому вона обмежується 168 грн. Також роз'яснено, що відповідно до п. 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про перерахунок раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Не погодившись із правомірністю рішень відповідача від 15.09.2020 №17 щодо відмови у перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови №1210 від 23.11.2011 з урахуванням заробітної плати за 12 місяців роботи в зоні безумовного (обов'язкового) відселення у період 1987 - 1990 згідно з довідкою про заробітну плату, виданої Київською регіональною дирекцією НАСК "Оранта" №1989 від 03.08.2020 та довідкою №375 від 24.01.1991, виданої Виконавчим комітетом Поліської селищної ради народних депутатів, а також діями відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії виходячи із заробітної плати одержаної за роботу в зоні відчуження на підставі названих довідок та бездіяльністю відповідача в частині перерахунку пенсії позивача з 29.11.2020 з урахуванням положень ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині збільшення пенсії на 24 роки понаднормового стажу за кожний рік страхового стажу понад 15 років, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи в першу чергу правову оцінку обставинам правомірності рішення відділу з питань перерахунків пенсій №17 управління застосування пенсійного забезпечення ГУПФ в Полтавській області від 15.09.2020 №771, суд виходить з наступного.
Чинний на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про перерахунок пенсії Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі - Закон №796-XII) не містить чіткого порядку звернення пенсіонера за перерахунком пенсії згідно з цим Законом.
Такий порядок наразі не визначений і нормативно-правовим актом Кабінету Міністрів України.
Тому застосуванню в такому випадку підлягає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV).
Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону №1058-IV, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Як свідчать встановлені судом обставини справи, позивач 09.09.2020 звернулася до відповідача із заявою встановленого зразка, в якій просила здійснити перерахунок пенсії по інвалідності в розмірі фактичних збитків відповідно до постанови (Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи") №1210 від 23.11.2011 (а.с. 30), додавши документи, які на її думку надають право на такий перерахунок.
Проте рішенням відділу з питань перерахунків пенсій №17 управління застосування пенсійного забезпечення ГУПФ в Полтавській області від 15.09.2020 №771 відмовлено у перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону №796-XII та постанови №1210 від 23.11.2011 з урахуванням заробітної плати за 12 місяців, оскільки відсутній стаж роботи у зоні відчуження в 1986-1990 роках.
Аналізуючи означену підставу відмови у перерахунку пенсії на предмет її відповідності фактичним обставинам, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону №796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 та 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі - Порядок №1210).
Пунктом 1 цього Порядку визначено механізм обчислення пенсій по інвалідності що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Згідно з п. 2 даного Порядку, заробітна плата для обчислення пенсій враховується за будь-які 12 місяців підряд такої роботи.
Таким чином розмір пенсії по інвалідності ставиться в залежність від заробітку, фактично отриманого особою у період її роботи у зоні відчуження.
Приписами ч. 4 ст. 15 Закону №796-XII передбачено, що видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
При цьому пунктом 10 Порядку №1210 передбачено, що призначення пенсії із заробітної плати проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відмовляючи ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до статті 54 Закону №796-XII, відповідач відхилив надану позивачем довідку Виконавчого комітету Поліської селищної ради народних депутатів від 24.01.1991 №375 на тій підставі, що цією довідкою не підтверджено стаж роботи в зоні відчуження у 1986-1990 роках.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25.10.2000 №12-рп/2000 зоною відчуження є територія, що з 26.04.1986 охоплює ту частину радіаційно небезпечних земель, рівень забруднення яких зумовив необхідність евакуації населення у 1986 році на підставі відповідних актів органів державної влади, незалежно від часу прийняття цих актів та проведення евакуації.
Як видно з довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, виданої Київською регіональною дирекцією НАСК "Оранта" 03.08.2020 №1989 на ім'я ОСОБА_1 її заробітна плата за 1987-1990 роки, яка враховується при обчисленні пенсії, склала 0 грн 17570 коп (а.с. 86).
При цьому згідно з довідкою, виданою Київською регіональною дирекцією НАСК "Оранта" 03.08.2020 №1989/1 ОСОБА_1 дійсно працювала в інспекції держстраху Іванківського району Київської області (а.с. 47).
Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" с. Іванків належить до зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до довідки Виконавчого комітету Поліської селищної ради народних депутатів від 24.01.1991 №375 ОСОБА_2 проживав в АДРЕСА_1 по 12.12.1990 в зоні радіоактивного забруднення з сім'єю у складі ОСОБА_1 1957 р.н. - дружина, ОСОБА_3 1981 р.н. - син, ОСОБА_4 1985 р.н. - донька. Переселені до м. Полтава згідно з постановою Ради Міністрів УРСР №333 від 30.12.1989 (а.с. 14).
Однак ця довідка не підтверджує факту роботи ОСОБА_1 на території зони відчуження у 1987-1990 роках, а лише констатує факт її проживання у зоні радіоактивного забруднення із сім'єю у вказаний період в смт Поліське Київської області.
При цьому, як свідчать матеріали справи, листом від 16.02.2021 №1136-570/Б-02/8-1600/21 позивачку на її звернення щодо перерахунку пенсії з урахуванням 12 місяців роботи згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 повторно повідомлено про причину відмови у перерахунку пенсії з тієї підстави, що ОСОБА_1 не працювала у зоні відчуження (а.с. 22-23).
Тож за відсутності стажу роботи ОСОБА_1 саме у зоні відчуження у 1986-1990 роках, остання не має права на отримання пенсії по інвалідності в розмірі фактичних збитків відповідно до ст. 54 Закону №796-XII та Порядку №1210, у зв'язку з чим відмова ГУПФ в Полтавській області у перерахунку пенсії по інвалідності на цій підставі визнається судом правомірною.
Відповідно й похідна вимога ОСОБА_1 про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у перерахунку її пенсії виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження, відображеного у довідці про зарплату, що видана Київською регіональною дирекцією НАСК "Оранта" 03.08.2020 за №1989 та довідці Виконавчого комітету Поліської селищної ради народних депутатів від 24.01.1991 №375 задоволенню не підлягає, оскільки стаж роботи саме у зоні відчуження у 1986-1990 роках ОСОБА_1 не підтверджено.
З приводу наявності права ОСОБА_1 на перерахунок пенсії на підставі ч. 2 ст. 56 Закону №796-XII, оцінку якому надавав відповідач у своєму листі від 04.12.2020 №6908-6849/Б-02/8-1600/20, суд зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи, на звернення позивача щодо здійснення перерахунку пенсії за понаднормовий страховий стаж відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону №796-XII у формі заяви довільної форми відповідач надав відповідь листом від 04.12.2020 №6908-6849/Б-02/8-1600/20, яким фактично відмовив у здійсненні такого перерахунку пенсії посилаючись на те, що частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого до набрання чинності цим Законом може бути обчислена із заробітної плати за роботу на територіях радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, як це було передбачено раніше діючим законодавством, але при цьому вона обмежується 168 грн.
У відзиві відповідач уточнив, що позивачу відмовлено у перерахунку пенсії за понаднормовий страховий стаж на підставі ч. 2 ст. 56 Закону №796-XII, оскільки позивач отримує пенсію, що облікована на підставі ч. 1 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Обґрунтовуючи своє право на перерахунок пенсії на підставі ч. 2 ст. 56 Закону №796-XII позивач виходить з того, що вона має понаднормовий стаж 24 роки, що є більшим ніж визначений цією нормою - 15 років.
Аналізуючи цю частину спірних правовідносин, суд звертає увагу на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 56 Закону №796-XII (в редакції чинній до 11.10.2017), право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", який набув чинності з 11.10.2017, до ч. 2 ст. 56 Закону №796-ХІІ внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
Частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Тобто правове регулювання спірних правовідносин змінилося, і у зв'язку зі змінами, внесеними до Закону №796-ХІІ та пов'язує право особи на збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений ч. 2 ст. 56 цього Закону, з призначенням пенсії на умовах, визначених ч. 2 ст. 27 Закону №1058-IV.
Враховуючи вказане вище суд дійшов висновку про те, що оскільки позивач не виявив бажання перейти на пенсію за віком на умовах ч. 2 ст. 27 Закону №1058-IV, а залишився на пенсії за віком на умовах ч. 1 ст. 27 Закону №1058-IV, відповідач у зв'язку із зміною правового регулювання спірних правовідносин правомірно відмовив позивачу у проведенні перерахунку пенсії, передбаченого положеннями ч. 2 ст. 56 Закону №796-ХІІ.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 23.10.2019 у справі №809/627/18.
За відсутності підстав для задоволення вимог щодо перерахунку пенсії на підставі ч. 2 ст. 56 Закону №796-XII відсутні й підстави для задоволення похідних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача з цього приводу та виплати перерахованої пенсії.
За таких обставин у задоволенні позову належить відмовити у повному обсязі.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання нечинним та скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.
Суддя Є.Б. Супрун