Справа № 420/9703/21
10 вересня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач-1), Пенсійного фонду України (далі - відповідач -2) про:
- визнання протиправними дії відповідача-1 щодо відмови провести перерахунок основного розміру пенсії позивача з період з 01.04.2019 року по 31.03.2020 року включно на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №270 від 01.10.2020 року;
- визнання протиправним дії відповідача-1 щодо зменшення основного розміру пенсії позивача з 80% на 70% грошового забезпечення при її перерахунку з 01.04.2020 року, проведеного на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.01.2021 року по справі №420/13731/20;
- зобов'язання відповідача-1 провести перерахунок основного розміру пенсії позивача за період з 01.04.2019 року по 31.03.2020 року на підставі Довідки про розмір грошового забезпечення №270 від 01.10.2020 року виходячи з основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення;
- зобов'язання відповідача-2 здійснити виплату позивачу пенсії, нарахованої відповідачем-1 з 01.04.2019 року на підставі довідки №270 від 01.10.2020 року, виходячи з основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що йому відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» було призначено пенсію в розмірі 80% грошового забезпечення.
Водночас, 19.03.2021 року Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.01.2021 року по справі №420/13731/20 проведено перерахунок пенсії, починаючи з 01.04.2020 року. Однак, при здійсненні даного перерахунку, відповідачем було протиправно зменшено основний розмір пенсії позивача з 80% на 70% грошового забезпечення.
Не погоджуючись із зазначеними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду.
29.07.2021 року через канцелярію суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що згідно з ст.13 Закону №2262-ХІІ, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті не повинен перевищувати 70%. Так, пенсійний орган вказує, що на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.01.2021 року по справі №420/13731/20 проведено 19.03.2021 року перерахунок пенсії позивача з 01.04.2020 року на підставі довідки №270 від 01.10.2020 року, виданої Управлінням Служби безпеки України в Одеській області та встановлено нові види грошового забезпечення, що не були враховані при перерахунку пенсії позивача у розмірі 70% грошового забезпечення.
З огляду на зазначене позивачу перерахунок пенсії з 01.04.2020 року проведено виходячи із 70% розміру грошового забезпечення, що передбачено статтею 13 Закону України від 09.04.1992 року №2262 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
04.08.2021 року до суду надійшов відзив Відповідача-2 на адміністративний позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись, на п.10 Порядку казначейського обслуговування коштів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого Постановою КМУ №312 від 11.05.2017р., та те що він здійснює фінансування пенсій шляхом розподілу коштів, що надходять на його видатковий рахунок. Спеціальних підрозділів, які безпосередньо виплачують пенсію одержувачам в Пенсійному фонді України не створено, а повноважень формувати виплатні документи (списки на виплату пенсій, відомостей тощо) шляхом включення до них нарахованих конкретним одержувачам сум пенсій та підписувати їх Пенсій фонд не має. Пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України через установи відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» за місцем фактичного проживання пенсіонера на підставі відповідних документів, що оформлюються органом Пенсійного фонду України. Та відповідно до п.п.5 п.4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополь затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 15.01.2015р. №40/26485 саме головні управління Пенсійного фонду України в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі відповідно до покладених завдань здійснюють призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу та іншим особам(крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Механізм виплати пенсії та грошової допомоги їх одержувачам, що визначений Порядком виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку затверджений Постановою КМУ №1279 не передбачає участі Пенсійного фонду України у процедурі виплати пенсії. Тоді як згідно Закону України №2262 який розмежовує повноваження Пенсійного фонду України та головних управлінь Пенсійного фонду України відповідач тільки забезпечує фінансування виплати пенсій за виплатними документами, сформованими головними управліннями Фонду в областях, та централізоване перерахування коштів (фінансування) не є персоналізованим, не передбачає індивідуального визначення суми виплати кожному одержувачу та лише спрощує процедуру проходження коштів від Фонду до банку.
Крім того відповідачі зазначали про порушення шестимісячного строку звернення до суду позивачем, що в свою чергу є порушенням приписів ст.122 КАС України, з підстав чого позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до статті 240 КАС України.
Ухвалою суду від 12.07.2021 року прийнято та відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Водночас, ухвалою суду від 12.07.2021 року суд вирішив роз'єднати позовні вимоги у справі №420/9703/21 виділивши у самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України в частині щодо:
- визнання протиправними дії відповідача-1 щодо відмови провести перерахунок основного розміру пенсії позивача з період з 01.04.2019 року по 31.03.2020 року включно на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №270 від 01.10.2020 року;
- зобов'язання відповідача-1 провести перерахунок основного розміру пенсії позивача за період з 01.04.2019 року по 31.03.2020 року на підставі Довідки про розмір грошового забезпечення №270 від 01.10.2020 року;
- зобов'язання відповідача-2 здійснити виплату позивачу пенсії, нарахованої відповідачем-1 з 01.04.2019 року на підставі довідки №270 від 01.10.2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В своєму провадженні в межах адміністративної справи №420/9703/21 залишивши позовні вимоги в частині щодо:
- визнання протиправним дії відповідача-1 щодо зменшення основного розміру пенсії позивача з 80% на 70% грошового забезпечення при її перерахунку з 01.04.2020 року, проведеного на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.01.2021 року по справі №420/13731/20;
- зобов'язання відповідача-1 провести перерахунок основного розміру пенсії позивача з 01.04.2020 року виходячи з основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення;
- зобов'язання відповідача-2 здійснити виплату позивачу пенсії, нарахованої відповідачем-1, виходячи з основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Також ухвалою суду від 12.07.2021 року зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області в строк для надання відзиву надати до суду належним чином засвідчену копію особової справи ОСОБА_1 .
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Дослідивши адміністративний позов, відзив відповідачів, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка була йому призначена з 13.05.1994 року у розмірі 75% від суми грошового забезпечення за вислугу років, яка становить 30 років.
Водночас згідно перерахунку пенсії з 01.01.2008 року, ОСОБА_1 відповідачем здійснювався перерахунок пенсії виходячи з основного розміру 80% від грошового забезпечення.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсії особам, як звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області було здійснено перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2018 року у розмірі 70% грошового забезпечення.
Надалі, як встановлено судом на виконання рішення суду від 13.07.2020 року по справі №420/818/20, відповідачем 13.08.2020 року здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 року застосовуючи розрахунок з 80% від грошового забезпечення.
При цьому рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.01.2021 року по справі №420/13731/20, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови провести перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Одеській області про розмір грошового забезпечення № 270 від 01 жовтня 2020 року та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2020р. на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Одеській області про розмір грошового забезпечення №270 від 01 жовтня 2020 року.
З огляду на вищезазначене 19.03.2021 року Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснено перерахунок пенсії позивача, починаючи з 01.04.2020 року.
Водночас при здійсненні такого перерахунку пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області зменшено позивачу основний розмір пенсії за вислугу років з 80% до 70% від розміру грошового забезпечення.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Як встановлено судом, спір у даній справі виник з приводу зменшення позивачу відсоткового розміру пенсії за вислугу років з 80% до 70% від розміру грошового забезпечення при проведенні її перерахунку на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII (далі Закон №2262-ХII).
Цей закон є спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ та Національній поліції.
Відповідно до положень цього закону, держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно із ч. 4 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені ч. 2 ст. 51 цього Закону. У разі, якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій, звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції чинній на момент призначення пенсії позивачу) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1 - 100 процентів, до категорії 2 - 95 процентів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 було затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно з пунктами 2 та 3 якого Пенсійний фонд України, після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики, повідомляє своїм Головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, м.м. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку.
Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх Головним управлінням Пенсійного фонду України (редакція, чинна на момент перерахунку пенсії позивача).
Відповідно до пункту 4 цього Порядку перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Пунктом 5 згаданого Порядку (в редакції чинній на момент вимкнення спірних правовідносин) визначено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, зокрема, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 2 постанови).
Також цією постановою установлені тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схема тарифних розрядів за основними типовими посадами, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями.
У подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктом 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
З огляду на вищезазначені норми суд зазначає, що відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України.
При цьому, як вбачається із наведених норм, такі складові пенсії, як їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України. Разом з тим, відсоткове співвідношення, встановлене статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», вже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.
Як було встановлено судом ОСОБА_1 пенсія за вислугу років призначена у розмірі 75% виходячи з 30 років вислуги та в подальшому з підстав збільшення максимального розміру відсоткового значення до 80% грошового забезпечення, позивачу здійснено перерахунок виходячи саме з 80% від грошового забезпечення.
Разом з тим, пунктом 8 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон №3668-17), який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року та пунктом 23 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 01 травня 2014 року, до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" було внесено зміни та цифри "90" замінено цифрами "80", а цифри "80" замінено цифрами "70" відповідно.
Тобто, зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії відбулася вже після призначення позивачу пенсії.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За правилами ст. 22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.
Таким чином, зміна максимального відсоткового розміру пенсії, що відбулася у ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" вже після призначення пенсії позивачу, не є підставою для зменшення йому вже призначеної пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку з 01.01.2018 року.
Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що при перерахунку пенсії позивачу з 01.04.2020 року відповідач повинен був застосувати норми частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції, що діяла на час призначення позивачу пенсії та здійснення перерахунку, якою максимальний розмір грошового забезпечення для призначення пенсії встановлювався не більше 80% від розміру грошового забезпечення, яке враховано при обчисленні пенсії.
При цьому суд наголошує, що внесені Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" зміни до ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо розміру пенсії у відсотках стосуються лише порядку призначення пенсії особам, звільненим з військової служби, та деяких інших осіб у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, та в жодному разі не перерахунку вже призначеної пенсії. На думку суду, процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.10.2019 року у зразковій справі №240/5401/18.
Великою Палатою Верховного Суду було зазначено, що при перерахунку пенсії відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Відповідно до частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Додатково суд зазначає, що частиною 3 статті 1-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Однак Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" також не передбачено зменшення встановленого на момент призначення пенсії відсотку основного розміру пенсії у разі проведення її перерахунку.
Отже, суд зазначає, що оскільки перерахунок пенсії позивачу був пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, при визначенні її відсоткового розміру не може поширюватися законодавство, яке було прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення, зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що відповідачем у справі не доведено обґрунтованості та правомірності дій пенсійного органу щодо зменшення ОСОБА_1 розміру пенсії за вислугу років з 80% на 70% від грошового забезпечення при проведенні перерахунку пенсії позивачу з 01.04.2020 року, а тому суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в даній частині.
При цьому, право позивача, на отримання пенсії у розмірі 80% грошового забезпечення, вже було встановлено рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.07.2020 року по справі №420/818/20, яке набрало законної сили та в силу приписів чинного законодавства України є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Щодо вимог зобов'язання відповідача-2 здійснити виплату позивачу пенсії, нарахованої відповідачем-1, виходячи з основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає таке.
Згідно з п.1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі Фонд).
Відповідно до підпункту 7, 8 пункту 4 Положення №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.
16 грудня 2020 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №1279 Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги (далі - Постанова №1279).
Зазначеною постановою було затверджено Порядок виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку. Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що він визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам у готівковій формі за зазначеним у заяві місцем їх фактичного проживання в межах України організаціями, що згідно із законодавством мають право здійснювати виплату і доставку пенсій та грошової допомоги.
Як було зазначено П'ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 06.09.2021 року по справі №420/5214/21 Постанова №1279 не змінила повноваження Пенсійного Фонду України та її територіальних органів щодо призначення, нарахування та виплати пенсій. При цьому обов'язок щодо виплати пенсії покладається на пенсійний орган, в якому пенсіонер перебуває на обліку, яким в даному випадку є ГУ ПФУ в Одеській області до якого позивач звертав свої позовні вимоги.
З огляду на вищезазначене, з метою належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату позивачу пенсії, нарахованої відповідачем-1, виходячи з основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
В свою чергу, в частині задоволення позовних вимог позивача до Пенсійного фонду України, що стосуються виплати ОСОБА_1 перерахованої пенсії, суд вважає за необхідне відмовити з підстав зазначених судом раніше.
Суд вважає, що саме такий судовий захист є ефективним, достатнім та повним для відновлення порушених прав позивача на перерахунок пенсії.
Щодо посилань відповідача-2 на факт пропуску позивачем строку для звернення до суду із вказаним позовом, суд зазначає наступне.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що “стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права” (рішення від 4 грудня 1995 року у справі “Беллет проти Франції” (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop.42, пункт 36).
ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи “Скордіно проти Італії”, “Ятрідіс проти Греції”).
Одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.
В абзаці 7 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу) від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 вказано, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права.
Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційними скаргами ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Еко-вугілля України” щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини першої статті 79 Закону України “Про банки і банківську діяльність” від 24 червня 2020 року № 6-р(ІІ)/2020 зазначено, що Конституційний Суд України вважає, що гарантування приписом частини другої статті 55 Конституції України кожному права на доступ до суду з метою оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень є вимогою принципу верховенства права. Такий доступ не означає автоматичної незаконності цих рішень, дій або бездіяльності, а спрямований на перевірку у судовому порядку їх законності та правомірності, що не лише забезпечує ефективний захист прав, свобод кожної особи, якої стосується неправомірна діяльність суб'єктів владних повноважень, а й сприяє підтримці законності та правопорядку в цілому шляхом виявлення та усунення нелегітимних проявів у такій діяльності.
Таким чином, враховуючи принцип презумпції належного урядування та те що позивач не мав підстав сумніватись, що перерахунок його пенсії був проведений у відповідності до законодавства, приймаючи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів сповіщення позивача про зменшення його розміру пенсії та її виплату не у повному розмірі, суд вважає, що позивачем не було пропущено строк звернення до адміністративного суду.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Підсумовуючи все вищевикладене суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судових витрат у справі не здійснювати.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 241-246 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України - задовольнити частково.
Визнатия протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 80% на 70% грошового забезпечення при її перерахунку з 01.04.2020 року, проведеного на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.01.2021 року по справі №420/13731/20.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2020 року виходячи з основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення проведеного на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.01.2021 року по справі №420/13731/20 та здійснити виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ).
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385).
Відповідач 2 - Пенсійного фонду України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, код ЄДРПОУ 00035323).
Суддя Іванов Е.А.