09 вересня 2021 р. № 400/462/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОНТ ЛТД", вул. Спаська, 68 А/1, м. Миколаїв, 54001,
до відповідача:Київської митниці Державної митної служби, вул. Вацлава Гавела, 8-а, м. Київ, 03124,
про:визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,
Товариство з обмеженою відповідальністю „НЕОНТ ЛТД” (далі - позивач) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київської митниці Державної митної служби (дал - відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 31.08.2020 № UA 100110/2020/000044/1 про коригування митної вартості товарів; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 05.09.2020 № UA 100110/2020/000045/1 про коригування митної вартості товарів; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 05.09.2020 № UA 100110/2020/000046/1 про коригування митної вартості товарів; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 10.09.2020 № UA 100110/2020/000047/1 про коригування митної вартості товарів; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 18.09.2020 № UA 100110/2020/000048/1 про коригування митної вартості товарів.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність рішень відповідача про коригування митної вартості товару, оскільки до митних декларацій позивач додав усі документи, які підтверджують митну вартість товару за основним методом.
Ухвалою від 03.02.2021 суд відкрив провадження у справі, постановив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження, установив сторонам строки для подання заяв по суті справи та доказів, у тому числі позивачу - розрахунку суми позову.
Про необхідність надання відповідного розрахунку суд зазначав також у повістці про виклик до суду на ім'я позивача.
Розрахунку суми позову позивач до суду не подав.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, зазначаючи, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з митними деклараціями документів установлено, що вони містять розбіжності, не підтверджують відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості, у тому числі не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки СРТ витрат, пов'язаних зі страхуванням товару. Інвойс на партію товару не містить інформації про умови оплати, що суперечить пункту 7.3.3 контракту від 20.07.2020. Відповідач вказує, що експортна декларація та інвойс надані без перекладу, відсутня інформація щодо вартості пакування. Надані позивачем прайс-листи дійсні до дат, більш ранніх, ніж здійснювалося митне оформлення.
Відповіді на відзив позивач не подавав.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина п'ята статті 250 Кодексу адміністративного судочинтсва України).
Безпосередньо, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
20.07.2020 позивач та компанія «ILSA DIS TICARET LTD. STI», Туреччина, уклали зовнішньоекономічний контракт на постачання товару № ILS2020. За умовами пунктів 2.1-2.2 контракту, ціна одиниці товару визначається сторонами в рахунках-фактурах (інвойсах). Вартість кожної партії товару визначається в рахунках-фактурах.
У серпні-вереесні 2020 року позивач для митного оформлення товару до Київської митниці Держмитслужби подав митні декларації № UA 100110/2020/606195, № UA100110/2020/606366, №UA100110/2020/606367, №UA100110/2020/606511, № UA100110/2020/606702.
Разом з митними деклараціями позивачем для оформлення товару були надані рахунки (інвойси), автотранспортні накладні, фітосанітарні сертифікати, сертифікати походження товару, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, договір про надання послуг митного брокера, заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення кода до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом, інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами, сертифікати здоров'я, копії митних декларацій країни відправлення.
Після надсилання електронних митних декларацій позивач отримав від відповідача повідомлення про витребування додаткових документів з метою упевнитись в достовірності та точності будь-якої заяви, документа чи рахунку, поданих для визначення митної вартості. Позивачу запропоновано надати такі документи: виписку з бухгалтерської документації; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять документи про вартість страхування; прайс - листи виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; надати документи з перекладом відповідно до статті 254 Митного кодексу України; за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
У відповідь на електронні повідомлення відповідача позивач листами від 31.08, 05.09.2020, 10.09.2020, 18.09.2020 направив йому прайс-листи виробника та експертні висновки, та повідомив, що інших витребуваних документів надіслати не має можливості.
За результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження митної вартості товару за митними деклараціями, відповідач прийняв спірні рішення від 31.08.2020 № UA 100110/2020/000044/1, від 05.09.2020 № UA 100110/2020/000045/1, від 05.09.2020 № UA 100110/2020/000046/1, від 10.09.2020 № UA 100110/2020/000047/1, від 18.09.2020 № UA 100110/2020/000048/1 про коригування митної вартості товарів, в яких зазначив, що документи містять розбіжності, не підтверджують відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів: не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки СРТ витрат, пов'язаних зі страхуванням товару. Відповідно до міжнародних торгових правил «ІНКОТЕРМС» за умовами терміна СРТ (вартість, страхування і фрахт) від продавця вимагається забезпечення страхування хоча б з мінімальним покриттям, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування - відсутні; інвойс на партію товару не містить інформації про умови оплати, що суперечить пункту 7.3.3 контракту від 20.07.20 №ILS2020. Відповідно до пункту 7 контракту та наданих товаросупровідних документів неможливо встановити порядок та умови оплати за товар, оскільки пункт 7 не містить чітко визначеного порядку та умов оплати за контрактом. Тобто відомості, вказані у контракті та товаросупровідних документах, не кореспондуються між собою, містять нечітку, двозначну і незрозумілу інформацію про вартість товару та умови його поставки; у наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення міститься посилання на фактуру, яка відсутня в гр.44 електронної митної декларації; експортна декларація подана без перекладу; за пунктом 6.1 Контракту, товар повинен бути належно упакований. Відповідно до частини десятої статті 58 Митного кодексу України, витрати на пакування повинні бути додані при визначенні митної вартості, якщо вони не включались до ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті. Контракт не передбачає, що вартість пакування та упаковки включені до вартості товару. Інші товаросупровідні документи також не містять інформації щодо вартості пакування та упаковки та чи включено їх до вартості товару. Декларант не надав документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості: відсутня інформація щодо вартості пакування та вартості самої упаковки відповідно до частини десятої статті 58 Митного кодексу України
Зазначеними вище рішеннями митну вартість товарів скориговано відповідно до положень частини другої статті 64 Митного кодексу України, а саме: митна вартість імпортованого товару ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях:
- 31.08.2020 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100110/2020/00044/1, яким відповідач скорегував митну вартість товару з 12 630 доларів США на 21 934 доларів США;
- 05.09.2020 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100110/2020/00045/1, яким відповідач скорегував митну вартість товару з 12 180 доларів США на 21 028 доларів США;
- 05.09.2020 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100110/2020/00046/1, яким відповідач скорегував митну вартість товару з 12 180 доларів США на 21 028 доларів США;
- 10.09.2020 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100110/2020/000047/1, яким відповідач скорегував митну вартість товару з 10 560 доларів США на 16 320 доларів США;
- 18.09.2020 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100110/2020/00048/1, яким відповідач скорегував митну вартість товару з 10 602,50 доларів США на 19 145,50 доларів США.
Ухвалюючи рішення по суті спору між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частини перша - третя статті 53 Митного кодексу України визначають, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Стаття 54 Митного кодексу України передбачає, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з частиною шостою статті 54 Митного кодексу України, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Стаття 55 Митного кодексу України передбачає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
- обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
- наявну в митного органу інформацію , яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
- обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Аналіз норм Митного Кодексу України дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Проте відповідач тільки зазначив, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, декларантом не надано документальне обґрунтування формування митної вартості з урахуванням її числових значень.
У електронних повідомленнях відповідач просив позивача надати, якщо здійснювалося страхування товару, страхові документи. У відповіді на повідомлення позивач зазначив, що надав всі наявні у нього документи. Тобто у позивача були відсутні документи на підтвердження страхування товару, тому вони не могли бути ним надані.
Щодо відсутності в інвойсах на партію товару інформації про умови оплати, суд зазначає, що пункт 7.2 контракту установлює, що вартість отриманого товару оплачується продавцю не пізніше, ніж по закінченню 90 календарних днів з дати прибуття товару до українського пункту призначення. В пункті 7.3.3 зазначено, що умови на окрему партію товару вказуються в інвойсі. Якщо в інвойсі умови оплати не вказані, сторони керуються цим контрактом.
Тобто пункт 7.3.3 контракту містить застереження стосовно того, що в інвойсі можуть зазначатися умови оплати на окрему партію товару, але якщо вони не зазначені, то застосовуються загальні правила оплати товару, передбачені пунктом 7.2 контракту, тому відсутність умов оплати товару в інвойсі не суперечить пункту 7.3.3 контракту.
Щодо зазначення у спірних рішення про те, що пакування товару відповідно до частини десятої статті 58 Митного кодексу України, що витрати на пакування повинні бути додані при визначені митної вартості, якщо вони не включались до ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті, суд зазначає, що поставка товару здійснювалась за умовами поставки СРТ. За правилами ІНКОТЕРМС, продавець при поставці товарів за умовами СРТ зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, тому вартість товару включена в ціну товару, та надати будь-які додаткові документи стосовно пакування товару позивач не мав можливості.
Також як недолік наданих позивачем документів відповідач зазначає, що у наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення міститься посилання на фактуру, яка відсутня в гр.44 електронної митної декларації. Одночасно відповідач не обгрунтував, як відсутність зазначення цієї фактури може вплинути чи впливає на митну вартість товару або на сплату митних платежів.
Щодо відсутності перекладу документів українською мовою суд виходить з такого.
У статті 254 Митного кодексу України зазначається, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
У відзиві відповідач посилається на подані позивачем документи, визнаючи факт їх подання. Відзив також свідчить, що зміст зазначених документів відомий і зрозумілий відповідачу, а відсутність їх перекладу не була підставою для прийняття оскаржуваного рішення та для відмови у митному оформленні.
Коментуючи твердження відповідача про те, що строк дії прайс-листів закінчився станом на дату митного оформлення, суд зазначає, що такі прайс-листи були актуальними станом на дату виставлення позивачу рахунків продавцем товару.
Щодо посилань відповідача на неможливість урахування поданих позивачем експертних висновків, суд зазначає, що такий висновок суд також не бере до уваги, оскільки заявлена позивачем митна вартість підтверджується іншими належними доказами.
Зокрема, у контракті від 20.07.2020 узгоджено, що вартість товару зазначається в рахунку-фактурі (інвойсах). У наданих рахунках-фактурах від 26.08.2020, 28.08.2020, 06.09.2020, 12.09.2020 (а. с. 23, 41, 59, 76, 90) зазначені кількість і вартість кожного товару та загальна вартість поставки, яка повністю збігається з даними, зазначеними у митних деклараціях країни відправлення від 27.08.2020, 30.08.2020, 06.09.2020, 13.09.2020 (а. с. 28, 46, 64, 81, 96) та електронних митних декларацях, наданих позивачем.
Надані позивачем документи не містять розбіжностей, наявних ознак підробки та містять усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час митного оформлення були надані усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідач не довів суду наявність правових підстав для коригування митної вартості товару, не обґрунтував правомірність застосування другорядного методу для визначення митної вартості товару, тому позов належить задовольнити.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судові витрати у справі становить судовий збір у сумі 17 191,76 грн, сплачений позивачем за платіжним дорученням від 28.12.2020 № 173 за подання позовної заяви, та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 15 750 грн, сплачені адвокату Лігінович Наталі Степанівні за платіжним дорученням від 28.12.2020 відповідно до договору про надання правничої допомоги від 07.12.2020 № 181.
Щодо судового збору суд виходить з такого.
У постанові від 16.03.2020 у справі № 1.380.2019.001962 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову є різниця митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом.
Позивач не подав суду розрахунку ціни позову, про необхідність надання якого суд вказував в ухвалі про відкриття провадження у справі та повістці про виклик до суду.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив суми наданих гарантій за кожним рішенням, які сумарно становлять 334 355 грн.
Суд установив, що різниця митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом, становить 334 355 грн.
Сума судового збору виходячи з такої ціни позову (334 355 грн) становить 5 015,33 грн (334 355 х 1,5%).
Отже, позивач сплатив судовий збір у сумі, більшій, ніж передбачено законом, у зв'язку з чим за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути 5 015,33 грн.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд виходить з такого.
На підтвердження понесення таких витрат позивач подав до суду такі документи:
- копію договору від 07.12.2020 № 181 про надання правничої допомоги з додатком № 1 до нього. У додатку № 1 до договору наведений розрахунок розміру гонорару: ознайомлення з документами - 750 грн, підготовка позовної заяви та подання позову - 12 000 грн, участь у судових засіданнях у Київському окружному адміністративному суді- 3 000 грн;
- платіжне доручення від 28.12.2020 № 174 про сплату адвокату 15 750 грн;
- ордер серії ХС № 148833.
Відповідач клопоче про зменшення витрат на оплату послуг адвоката, посилаючись на їхню неспівмірність із обсягом наданих послуг, витраченим часом, ціною позову. Відповідач зазначає, що справа не впливає на репутацію позвача, не має публічного інтересу, а ринкова вартість складання позову, враховуючи складність справи, приблизно оцінюється від 2 000 грн до 4 000 грн.
Стаття 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види судових витрат. Зокрема, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з частинами першою - третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частина сьома статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію (зокрема, постанови від 20 травня 2020 року у справі №240/3888/19, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19, від 11 грудня 2019 року у справі №2040/6747/18), що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 по справі № 640/194/98/19.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Зважаючи на незначний обсяг матеріалів справи (поданих позивачем доказів), на ціну позову та відсутність у наданих представником позивача даних про час, витрачений на правову допомогу, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 2 000 грн витрат на правничу допомогу, оскільки саме така сума, на думку суду, є співмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОНТ ЛТД" (вул. Спаська, 68 А/1, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 42183416) до Київської митниці Державної митної служби (вул. Вацлава Гавела, 8-а, м. Київ, 03124, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 43337359) задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості від 31.08.2020 № UA 100110/2020/000044/1, від 05.09.2020 № UA 100110/2020/000045/1, від 05.09.2020 № UA 100110/2020/000046/1, від 10.09.2020 № UA 100110/2020/000047/1, від 18.09.2020 № UA 100110/2020/000048/1.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби (вул. Вацлава Гавела, 8-а, м. Київ, 03124, ідентифікаційний код: 43337359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОНТ ЛТД" (вул. Спаська, 68 А/1, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код: 42183416) судовий збір у сумі 5015,33 грн.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби (вул. Вацлава Гавела, 8-а, м. Київ, 03124, ідентифікаційний код: 43337359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОНТ ЛТД" (вул. Спаська, 68 А/1, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код: 42183416) витрати на правничу допомогу у сумі 2 000 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Птичкіна