09 вересня 2021 р. № 400/3074/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛЕД", вул. Турбінна, 15-Б, м. Миколаїв, 54018,
до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001,
про:визнання протиправним та скасування рішення від 19.04.2021 № 00035112404 в частині,
Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРЛЕД» (надалі - Товариство або позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом, що містив вимогу:
визнати протиправним та скасувати прийняте 19.04.2021 Головним управлінням ДПС у Миколаївській області (надалі - Управління або відповідач) рішення № 0035112404 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині застосування штрафних санкцій в сумі 14 426,69 грн (в тому числі штрафу в сумі 13 227,20 грн та пені в сумі 1 199,49 грн).
В обґрунтування позовних вимог Товариство, зокрема, вказало, що застосування штрафних санкцій та нарахування пені за період з 21.11.2019 по 24.01.2020 є неправомірним, оскільки відповідні суми єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) в період з жовтня 2019 року по першу половину грудня 2019 року (55 282,70 грн) були сплачені своєчасно та в повному обсязі, але перерахування коштів помилково було здійснено на інший бюджетний рахунок (що призначений для зарахування ЄСВ від фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та самозайнятих осіб). Після виявлення відповідної помилки Товариство 09.01.2020 звернулось до Управління із заявою про зарахування вказаної суми на відповідний рахунок. Ця заява була задоволена у січні 2020 року, проте у квітні 2021 року відповідач прийняв зазначене вище рішення. На думку Товариства, помилка у зазначенні номеру бюджетного рахунку не є порушенням, за яке нормами Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон № 2464) встановлена фінансова відповідальність.
Ухвалою про відкриття провадження у справі суд зобов'язав відповідача подати: належним чином засвідчені копії всіх документів, на підставі яких був зроблений розрахунок сум штрафних санкцій та пені; детальні письмові пояснення щодо того, як обліковувались суми, що були сплачені позивачем за вказаними у позові платіжними дорученнями; письмову інформацію щодо того, чи відповідали суми, вказані у доданих до позовної заяви платіжних дорученнях, обов'язкам, встановленим нормами Закону № 2464, та чи було таке перерахування своєчасним; письмову інформацію щодо причин неврахування сплачених позивачем сум; письмову інформацію (з доказами на її підтвердження) щодо результатів розгляду заяви позивача від 09.01.2020.
У відзиві (арк. 63-64) Управління вимоги адміністративного позову заперечило та зазначило, що Товариство несвоєчасно сплатило відповідні суми ЄСВ (відображені у «Звітах про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», надалі - Звіти). Так, як вказав відповідач, суму ЄСВ за жовтень 2019 року (23 412,72 грн), що мала бути сплачена не пізніше 20.11.2019, Товариство сплатило в повному обсязі 24.12.2019, суму ЄСВ за листопад 2019 року (23 171,82 грн.), що мала бути сплачена не пізніше 20.12.2019, Товариство сплатило в повному обсязі 24.01.2019, суму ЄСВ за грудень 2019 року (21 935,97 грн), що мала бути сплачена не пізніше 20.01.2020, Товариство сплатило в повному обсязі 24.01.2020. В зв'язку з цим Управління, на підставі частин десятої та одинадцятої статті 25 Закону № 2464, застосувало до позивача штрафні санкції (20% своєчасно не сплачених сум) та нарахувала пеню (0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу). До відзиву Управління додало копії Звітів та витяг з ІКП.
Жодних документів із зазначених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі Управління до відзиву не додало.
Ухвалою від 03.06.2021 суд відклав розгляд справи на 22.06.2021, повторно зобов'язав відповідача подати (не пізніше 21.06.2021) документи на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення та визнав обов'язковою явку представників сторін.
У відповіді на відзив (арк. 92-95) Товариство, з посиланням на додатково подані документи (картку-роздруківку з кабінету платника ЄСВ за 2019-2020 роки з інформацією про наявну станом на 01.10.2019 переплату, Звіт за вересень 2019 року, платіжні доручення за другу половину грудня 2019 року) вказало на те, що наведена у відзиві інформація не відповідає дійсності.
Правом подати заперечення на відповідь на відзив Управління не скористалось.
22.06.2021 представник позивача заявила клопотання про розгляд справи за її відсутності.
22.06.2021 представник відповідача заявила клопотання про продовження строку на виконання вимог ухвали від 03.06.2021. Ухвалою від 22.06.2021 суд відмовив у задоволенні цього клопотання.
В судове засідання 22.06.2021 представник Управління не прибув.
06.07.2021 до суду надійшли пояснення відповідача (надалі - Пояснення, арк. 118), в яких він зазначив, що 24.01.2020, за результатами розгляду заяви позивача від 09.01.2020, перерахована Товариством протягом жовтня 2019 року - першої половини грудня 2019 року сума 55 282,70 грн була перерахована на відповідний рахунок. Проте, як вказало Управління, в результаті сплати суми ЄСВ на невідповідний рахунок утворилась недоїмка. За твердженнями відповідача «… в інтегрованій картці платника податків за кодом бюджетної класифікації доходів 71010000, призначений для сплати єдиного внеску за найманих працівників станом на 21.11.2019р. виникла недоїмка в розмірі 21 028,18грн. Зазначена заборгованість погашена 24.01.2020 року …». До пояснень Управління додало висновок від 16.01.2020 № 178-50 щодо заяви Товариства від 09.01.2020, платіжне доручення від 24.01.2020 № 86 про перерахунок суми 55 828,70 грн з одного бюджетного рахунку на інший, ІКП.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у письмовому провадженні.
Як встановлено судом, 19.04.2021 уповноважена особа Управління, з посиланням на частину десяту та пункт 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464, прийняла рішення № 0035112404 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (надалі - Рішення, арк. 11-12).
Рішенням Товариство було зобов'язано сплатити штраф за період з 21.01.2016 до 24.01.2020 в сумі 13 251,80 грн та пеню в сумі 1 200,63 грн.
Товариство погодилось з обґрунтованістю застосування штрафу в сумі 24,60 грн. за 2016 рік та нарахування пені за 2016 рік в сумі 1,14 грн (розрахунок до Рішення) та платіжним дорученням від 27.04.2021 № 3672 перерахувало на рахунок Управління суму 25,74 грн (арк. 15).
Причини незгоди з Рішенням в іншій частині Товариство виклало у позовній заяві та, з урахуванням змісту відзиву Управління, - у відповіді на відзив.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Відповідно до частини одинадцятої статті 9 Закону № 2464, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Згідно з частиною десятою статті 25 Закону № 2464, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу, а пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464 встановлено, що податковий орган, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, накладає на платника штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Недоїмкою, як зазначено у пункті 6 частини першої статті 1 Закону № 2464, є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких гуртуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Товариство, на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів (Звіти, платіжні доручення, інформація з кабінету платника ЄСВ), довело факт повної та своєчасної сплати до бюджету відповідних сум внесків за жовтень, листопад, грудень 2019 року. Управління факти перерахування зазначених позивачем сум та відповідність цих сум Звітам не заперечило.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з розрахунком до Рішення, із загальної суми штрафу (13 251,80 грн.) 24,60 грн - штраф за порушення, що були допущені у 2016 році (визнані позивачем); із загальної суми пені (1 200,63 грн.) 1,14 грн - пеня, що була нарахована за 2016 рік (не оскаржується позивачем).
Вказана у розрахунку до Рішення пеня, що була нарахована за певні дні листопада, грудня 2019 року та січня 2020 року (1 199,49 грн) складається з сум: 87,74 грн, 714,96 грн, 4,43 грн, 239,63 грн, 7,18 грн, 63,51 грн, 1,23 грн, 69,74 грн, 9,66 грн, 1,41 грн.
Відповідач не надав суду жодного пояснення щодо того, яким чином були визначені ці суми, при тому, що розрахунок до Рішення взагалі не містить інформації щодо сум недоїмки, на які було нараховано пеню.
Згідно з розрахунком до Рішення, відповідач застосовував до Товариства штрафи в сумах: 362,93 грн (20% від 1 814,65 грн, звітний період - листопад 2019 року), 4 205,64 грн (20% від 21 028,20 грн, звітний період - жовтень 2019 року), 1 843,33 грн (20% від 9 216,65 грн, звітний період - листопад 2019 року), 34,06 грн (20% від 170,30 грн, звітний період - листопад 2019 року), 55,20 грн (20% від 276 грн, звітний період - листопад 2019 року), 35,20 грн (20% від 176 грн, звітний період - грудень 2019 року), 35,20 грн (20% від 176 грн, звітний період - листопад 2019 року), 1 992, 56 грн (20% від 9 962,80 грн, звітний період - листопад 2019 року), 275,89 грн (20% від 1 379,45 грн, звітний період - листопад 2019 року), 4 387,19 грн (20% від 21 935,95 грн, звітний період - грудень 2019 року). Виходячи з цього, штраф був нарахований на недоїмку, що утворилась у листопаді 2019 року (за жовтень 2019 року), - 21 028,20 грн, на недоїмку, що утворилась у грудні 2019 року (за листопад 2019 року), - 23 171,85 грн, на недоїмку, що утворилась у січні 2020 року (за грудень 2019 року) - 21 935,95 грн. Загальна сума недоїмки - 66 136 грн, загальна сума штрафу - 13 227,20 грн.
Виходячи з відзиву та Пояснень, причиною виникнення відповідних сум недоїмки було те, що кошти, які перерахувало Товариство на відповідний бюджетний рахунок протягом другої половини грудня 2019 року та у січні 2020 року, були зараховані як оплата за жовтень, листопад та грудень 2019 року, оскільки перерахування позивачем належної до сплати за відповідні звітні періоди суми 55 828,70 грн було здійснено на інший бюджетний рахунок.
Таким чином, при оцінці законності застосування штрафу спірним є питання відповідальності платника ЄСВ у тому випадку, коли перерахування внеску відбулось своєчасно та в повному обсязі, але на невідповідний бюджетний рахунок.
Частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частиною п'ятою статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Верховний Суд у постанові від 10.04.2020 у справі № 821/844/17 дійшов висновку про безпідставне притягнення платника ЄСВ до фінансової відповідальності у тому випадку, якщо суми внеску були перераховані на невідповідний рахунок. Так, Верховний Суд зазначив, що «… штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених сум єдиного внеску на невідповідний рахунок. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів …».
На підставі викладеного суд встановив, що відповідач невірно застосував норми Закону № 2464, тому Рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню у відповідній частині.
Судові витрати (сплачена позивачем сума судового збору), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає стягненню на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань Управління.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЛЕД» задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати прийняте 19.04.2021 Головним управлінням ДПС у Миколаївській області рішення № 0035112404 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині застосування штрафу в сумі 13 227,20 грн та в частині нарахування пені в сумі 1 199,49 грн.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код: 44104027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛЕД" (вул. Турбінна, 15-Б, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 39368124) судовий збір у сумі 2 270 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Птичкіна