справа № 380/10900/21
10 вересня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу Державної податкової служби України Головне управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернулася в суд з позовом до Відокремленого підрозділу Державної податкової служби України Головне управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0004773306 від 19.03.2020 року форми «Р»;
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0004793306 від 19.03.2020 року форми «ПС»;
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0004793306 від 19.03.2020 року форми «Р».
В обґрунтування позовних вимог зазначає про безпідставність висновків податкового органу про те, що позивачем у 2017 році від ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» отримано дохід у сумі 252884,80 грн. за ознакою доходу « 126» - додаткове благо, без визначення суми утриманого податку. Зазначає, що у позивача відсутнє додаткове благо передбачене п.п.164.2.17 (д) п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, у вигляді прощення боргу, оскільки такий борг було погашено у зв'язку з реалізацією іпотекодавцем свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття у власність квартири позивача.
Ухвалою суду від 08 липня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 18 серпня 2021 року у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в даній адміністративній справі відмовлено.
17 серпня 2021 року представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позову зазначає, що позивачу списано прострочену основну суму кредиту в ІІІ кв. 2017 року в сумі 252884,80 грн., що відображено в «Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утримання з них податку» (форма 1ДФ) за ознакою « 126» - додаткове благо щодо нарахованого та виплаченого доходу на загальну суму 252884,80 грн. У разі прощення (анулювання) боргу позичальник зобов'язується самостійно сплатити всі податки та збори, що передбачені чинним законодавством на день анулювання (прощення) боргу з таких доходів та відобразити їх у річній податковій декларації за відповідний звітний період, в якому проводиться анулювання (прощення) боргу.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Згідно з наказом Головного управління ДПС у Львівській області від 10.01.2020 №205 на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України (далі - ПК Україна) податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимоги податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 року.
За результатами перевірки складено акт від 20.02.2020 №217/33.06-03/ НОМЕР_1 в якому зафіксовано порушення позивачем:
- абз. д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, п. 167.1 ст. 167 ПК України та донараховано податок на дохід фізичних осіб за 2017 рік на загальну суму 45519,12 грн.;
- підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 ПК України в частині неподання декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік;
- підпункт 1.2, підпункт 1.3, підпункт 1.5, підпункт 1.6 статті 16 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, підпункту 168.1.1, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» в результаті чого донараховано військового збору за 2017 рік на загальну суму 3793,26 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем 19.03.2020 винесено податкові повідомлення-рішення:
- №0004773306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується особами за результатами річного декларування на 45519,12 грн. та застосовано штрафну санкцію 11379,78 грн.;
- №0004793306 яким застосовано штрафну санкцію 170,00 грн.
- №0004793306 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на 4741,58 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 948,32 грн.
Вважаючи спірні рішення податкового органу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернулася з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Як встановлено п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
За приписами абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Згідно з пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 цього кодексу додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Платник податку відповідно до пп. 49.18.4 п. 49.18 статті 49 Податкового кодексу зобов'язаний до 1 травня року, що настає за звітним, подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків (податковою адресою), відобразити в ній вказаний дохід та у відповідності до пункту 179.7статті 179 Податкового кодексу України самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в декларації.
Пунктом 49.1 статті 49 цього кодексу визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків (податковою адресою).
Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 статті 164 Кодексу.
Отже, до складу оподатковуваного доходу фізичної особи належить, зокрема, сума заборгованості, яка була прощена (анульована) їй. Така сума заборгованості розцінюється в якості додаткового блага фізичної особи і підлягає оподаткуванню податком на доходи на доходи фізичних осіб. Разом з тим, таке прощення здійснюється на підставі відповідного рішення кредитора, про яке боржник повинен бути повідомлений.
За приписами пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Пунктом 16 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 605 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Тобто, анулювання (прощення) боргу за своєю суттю є звільненням боржника від обов'язку сплатити його, на підставі якого боржник набуває право не сплачувати борг, а додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.
Частиною першої статті 36 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 р. №898-IV (далі - Закон № 898-IV) встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
За змістом частини другої статті 36 Закону № 898-IV договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до частини третьої статті 36 Закону № 898-IV договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:
- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;
- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Частиною четвертою статті 36 Закону №898-IV визначено, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
Статтею 37 Закону №898-IV врегульовано питання передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, зокрема, частиною першої цієї статті встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Згідно з частиною третьої статті 37 Закону № 898-IV іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Як встановлено судом з матеріалів справи, між позивачем та ВАТ "Сведбанк" 19.05.2008 укладено договір №1303/0508/71-025 (далі - кредитний договір), за умовами якого позивачу з метою придбання нею квартири видано кредит у сумі 36000 доларів США зі сплатою 12,50% процентів річних. Кінцевим терміном погашення кредиту сторони визначили 18 травня 2038 року.
На забезпечення виконання зобов'язань з погашення кредиту, ОСОБА_1 передала зазначене житло в іпотеку Банку.
28 листопада 2012 року на підставі укладеного Договору факторингу №15 відбулось відступлення права вимоги заборгованості (включаючи суму наданого кредиту, відсотки нараховані банком за користування кредитом, комісії, штрафні санкції) по кредитному договору №1303/0508/71-025 від 19.05.2008 року з ВАТ «Сведбанк» до ТОВ «ФК «Вектор Плюс». Також, 28.11.2012 року було відступлено право за іпотечним договором №б/н від 19.05.2008 року на підставі договору факторингу №15 від 28.11.2012 року та договору про відступлення прав за іпотечними договорами.
ТОВ «ФК «Вектор Плюс» як кредитор з метою виконання зобов'язань позивача за кредитним договором прийняло рішення від 24.10.2016 року про анулювання (прощення) кредитної заборгованості. Вказане рішення було прийнято у зв'язку з реалізацією ТОВ «ФК «Вектор Плюс» права на нерухоме майно, яким було забезпечено виконання кредитного договору, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №263051947 від 24.06.2021 року.
Враховуючи, що з моменту задоволення ТОВ «ФК «Вектор Плюс» своїх вимог за Договором факторингу №15 від 28 листопада 2012 року, забезпечених іпотекою (іпотечний договір №б/н від 19.05.2008 року), в порядку позасудового врегулювання на підставі договору іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, зобов'язання позивача за вказаним кредитним договором є припиненими, будь-які вимоги по ньому є недійсними.
Тобто, задоволення вимог іпотекодержателя в порядку статті 37 Закону № 898-IV стало підставою для прощення (анулювання) заборгованості позивача за Договором факторингу №15 від 28 листопада 2012 року, в тому числі основної суми кредитної заборгованості.
Таким чином, набуттям іпотекодержателем ТОВ «ФК «Вектор Плюс» права власності на предмет іпотеки на підставі кредитного договору, вирішено питання щодо виконання боржником (позивачем) свого зобов'язання за кредитним договором, з урахуванням укладеного на його забезпечення іпотечного договору в порядку Закону №898-IV, а тому прощення боргу за самостійним рішенням кредитора до спливу строку позовної давності за таких обставин фактично не відбулося, а мало місце задоволення вимог банку через набуття права власності на предмет іпотеки.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у позивача відсутнє додаткове благо передбачене п.п.164.2.17 (д) п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України, у вигляді прощення боргу оскільки такий борг було списано у зв'язку з реалізацією ТОВ «ФК «Вектор Плюс» свого права на предмет іпотеки шляхом прийняття у власність квартири позивача, а тому є безпідставним посилання контролюючого органу на те, що кошти у розмірі 252884,80 грн. є оподатковуваним доходом позивача, передбаченим пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.
Таким чином, нарахування на зазначену суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та військового збору є необґрунтованим та оскільки позивач не отримував у 2017 році дохід від ТОВ «ФК «Вектор Плюс» у останнього не виникло обов'язку подавати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, з огляду на що нарахування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п. 120.1 ст.120 Податкового кодексу України, є протиправним.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.11.2018 справа № 802/1728/16-а.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений нею при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 908,00 грн.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу Державної податкової служби України Головне управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004773306 від 19.03.2020 року форми «Р».
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004793306 від 19.03.2020 року форми «ПС»;
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення №0004793306 від 19.03.2020 року форми «Р».
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908 (дев'ятсот вісім гривень) 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Відокремлений підрозділ Державної податкової служби України Головне управління Державної податкової служби у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43143039).
Суддя Кухар Н.А.