справа № 380/4397/21
про залишення позовної заяви без розгляду
08 вересня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий-суддя Кедик М.В.,
секретар судового засідання Гавінська М.В.,
за участю:
представник позивача Зошій Ю.Й.,
представник відповідача Кельбас Р.А.
розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Львові питання про залишення позову без розгляду у адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Язьм" до Державної податкової служби України про зобов'язання вчинити дії,-
товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "Язьм" звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової служби України, у якому просить суд зобов'язати відповідача збільшити суму, на яку товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "Язьм" має право реєструвати податкові накладні та/ або розрахунки в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 188 282 грн.
Ухвалою від 26.03.2021 суддя відкрила загальне позовне провадження в адміністративній справі.
Представник відповідача подала клопотання щодо строку звернення до суду. Зазначає, що товариство з обмеженою відповідальністю «Язьм» у позовній заяві самостійно вказує, що зверталось до ДФС України щодо вжиття заходів ще 28.12.2018 листом № 1161. Тобто станом на 28.12.2018 позивач знав про можливе порушення його прав чи законних інтересів. Зважаючи на вищенаведене строк звернення до суду з позовом щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій закінчився у ТОВ«Фірма «Язьм» - 28.06.2019.
У той же час, як вбачається з тексту позовної заяви така підписана 23.03.2021, що вказує на те, що позивач звернувся до суду через два роки після того як на його думку відбулося порушення його прав чи законних інтересів. Таким чином позивачем пропущено строк встановлений ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представник позивача подав додаткові письмові пояснення щодо строку звернення до суду. Зазначає, що триваючий характер порушений прав позивача, за захистом, яких він звернувся до суду полягає у тому, що внаслідок бездіяльності відповідача, починаючи з подачі декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року (20.08.2015) сума у розмірі 188 282 грн не була зарахована до складу суми, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні. По сьогоднішній день сума, на які позивач має можливість реєструвати податкові накладні є зменшеною на 188 282 грн. Збільшення суми, на яку позивач має можливість реєструвати податкові накладні на 188 282 грн було і є обов'язком відповідача. Оскільки реєстрація податкових накладних вимагається постійно по мірі здійснення господарської діяльності позивачем, необхідність реєстрації податкових накладних виникає постійно і сума на яку така реєстрація можлива є постійно меншою на 188 282 грн внаслідок протиправної бездіяльності відповідача і внаслідок невиконання останнім свого безумовного обов'язку, визначеного законодавством. Таким чином порушення прав позивача виникає кожного разу при необхідності реєстрації податкових накладних і має регулярний характер, оскільки позивач при такій реєстрації є обмежений сумою, на яку така реєстрація можлива, і така сума є фактично незаконно зменшеною відповідачем на 188 282 грн. Отже, відповідач перебуває у стані безперервного порушення прав позивача та безперервно не виконує покладений на нього законодавством обов'язок відносно позивача.
Суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з такого.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строку звернення визначені у ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, ч. 3 цієї статті передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Платник податків, який вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені його права, свободи або інтереси, для їх захисту, відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, має право звернутися до адміністративного суду.
Предметом позову в даному випадку є бездіяльність контролюючого органу, яка проявилась у тому, що сума в розмірі 188 282 грн не була відображена ДПС України у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Товариство з обмеженою - фірма "Язьм" у позовній заяві самостійно вказує, що зверталось до ДФС України щодо вжиття заходів ще 28.08.2018 з листом № 1161, у якому вказувало на необхідність відображення відповідної суми у СЕА.
Тобто станом на 28.08.2018 позивач знав про можливе порушення його прав чи законних інтересів.
Проте до суду із даним позовом позивач звернувся лише 24.03.2021, що підтверджується штампелем канцелярії суду.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк на адміністративне оскарження, встановлений ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім цього, суд зазначає, що посилання позивача на те, що він неодноразово намагався вирішити питання щодо коригування ліміту у СЕА, про що свідчить наявне у справі листування між позивачем та органами податкової служби, жодним чином не виправдовує більше дворічного зволікання зі зверненням до суду. Аналогічної позиції у справах про визнання бездіяльності протиправною органів податкової служби дотримується Верховний Суд зокрема у постановах від 28.01.2021 по справі № 360/5498/19 та від 23.04.2021 по справі № 824/803/19-а.
Позивач також зазначає про протиправна бездіяльність відповідача є триваючим правопорушенням, а тому строк звернення до суду не обмежується певним часовим проміжком.
Вказуючи на триваючий характер порушення прав позивача з боку контролюючого органу позивач покликається на постанову Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 804/401/17, в якій вказано: «Триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
У зв'язку з цим, при застосуванні статті 250 Господарського кодексу України слід враховувати таку обставину як триваючий характер правопорушення. Строк притягнення до відповідальності публічно-правового характеру застосовується стосовно форм відповідальності карального (майнового) характеру, зокрема, накладення фінансових санкцій, але не повинен застосовуватися стосовно заходів відповідальності, які спрямовані на припинення неправомірної поведінки (зокрема, примусові заходи організаційно-правового характеру).»
Отже, правовий висновок щодо триваючого характеру правопорушення сформовано Верховним Судом за наслідком дослідження правовідносин пов'язаних із застосуванням до суб'єкта господарювання адміністративно-господарських санкцій, тобто правовідносин відмінних від тих, що є предметом у даній справі.
При цьому, як було вказано вище, питання стоку у подібний правовідносинах досліджувалось Верховним Судом у постановах від 28.01.2021 по справі № 360/5498/19 та від 23.04.2021 по справі № 824/803/19-а.
Суд наголошує, що приписами ч. 2 ст. 44 КАС України передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо дотримання процесуальних строків.
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Разом з цим, пропущення строків звернення до адміністративного суду не є безумовною підставою для застосування наслідків порушення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами
Водночас, обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду.
Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не надано доказів про поважність причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, які б унеможливили своєчасне звернення за судовим захистом до суду.
Згідно з пунктом 8 частини 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи зазначене, та те, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, жодних причин, які об'єктивно ускладнювали або унеможливлювали реалізацію прав позивача у встановлений строк, позивачем не наведено і таких судом не знайдено, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.
Керуючись ст. ст. 9, 44, 122, 123,183, 240, 248 КАС України, суд -
Заяву представника відповідача про залишення позову без розгляду - задовольнити.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Язьм" до Державної податкової служби України про зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Повернути товариству з обмеженою відповідальністю - фірма "Язьм" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2270,00 грн, сплачений за платіжним дорученням від 22.03.2021 № 1.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII “Перехідні положення” цього Кодексу.
У підготовчому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину ухвали.
Повний текст ухвали виготовлений 10.09.2021.
Суддя Кедик М.В.