справа №380/11294/20
з питань визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду
06 вересня 2021 року зал судових засідань №11
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Лєбєдєва Д.Ю.,
представника позивача Кульчицького А.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Львівського обласного військового комісаріату код ЄДРПОУ 08412340, місцезнаходження: 79005, м.Львів, вул.І.Франка, 25, у якій заявник просить суд застосувати заходи судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Заява обґрунтована тим, що відповідач при формуванні нової довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019 не врахував надбавку за особливості проходження служби, яка входить до грошового забезпечення осіб льотного складу та з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Позивач у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце його проведення.
Представник позивача подану заяву підтримав повністю, просив застосувати заходи судового контролю за виконання рішення суду у цій справі та визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування при складенні оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 надбавки за особливості проходження служби позивачу як особі льотного складу.
Відповідач у судове засідання не з'явився, повідомлений про дату, час і місце його проведення. Клопотання про розгляд справи без участі представника до суду не подав.
Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
01.12.2020 позивач звертався до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просив:
- визнати протиправними дії Львівського обласного військового комісаріату щодо відмови йому в підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру пенсій, установлених законодавством, з 01.04.2019;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нову довідку про розмір його грошового забезпечення станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 № 704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01.04.2019 перерахунку основного розміру пенсії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду позов у цій справі задоволено повністю, а саме: визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та положень постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 № 704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.04.2019 основного розміру пенсії; зобов'язано Львівський обласний військовий комісаріат надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, для проведення з 01.04.2019 перерахунку основного розміру пенсії.
На виконання рішення суду у цій справі відповідач склав довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019 №С/835 від 14.05.2021, яку в подальшому скеровано позивачу для ознайомлення.
Із змісту згаданої довідки розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019 за посадою, відповідною (аналогічною) його останній штатній посаді, а саме - старший бортовий механік вертолітної ескадрильї бригади армійської авіації - становить 13762,15 грн та складається із таких складових: 1)посадовий оклад - 3170,00 грн; 2)оклад за військовим (спеціальним) званням - «старший прапорщик» - 1020,00 грн; 3)надбавка за особливості проходження служби - 4085,25 грн; 4)надбавка за кваліфікацію - 221,90 грн; 5)надбавка за службу в умовах режимних обмежень - 0,00 грн; 6)надбавка за безперервний стаж на шифрувальній роботі - 0,00 грн; 7)доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук - 0,00 грн; 8)доплата за вчене звання - 0,00 грн; 9)надбавка за почесне звання - 0,00 грн.
10.06.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про видання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення із урахуванням надбавки за особливості проходження служби.
Відповідач листом №6311 від 23.06.2021 повідомив позивача про відсутність правових підстав для видачі будь-якої іншої довідки про розмір грошового забезпечення позивача на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/11294/20 від 04.03.2021, аніж довідка №С/835 від 14.05.2021.
Вважаючи такі дії протиправними позивач звернувся із заявою про застосування заходів судового контролю за виконання рішення суду на підставі статті 383 КАС України.
Вирішуючи спір, суд виходив з наступного.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За статтями 2 та 14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
У статті 370 КАС України закріплено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення зумовлює відповідальність, встановлену законом.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Стаття 383 КАС України визначає право особи-позивача, на користь якої ухвалено рішення суду, подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Так, згідно з частиною 1 названої статті особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За приписом частини 6 зазначеної норми у разі відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Суд звертає увагу на те, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Суд зауважує, що забезпечення виконання судових рішень у публічно-правових спорах покладається, зокрема, на адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші процесуальні засоби, сприяють реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
На важливості належного виконання судового рішення неодноразово наголошував у своїх рішеннях і Конституційний Суд України.
Так, у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 (справа щодо конституційності окремих положень Кримінально-процесуального кодексу України) Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. З огляду на це посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.
У Рішенні від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження») Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов'язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018); невід'ємною складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику ЄСПЛ, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України та статтями 2, 14, 370 КАС України.
У вимірі спірних правовідносин суд звертає увагу на те, що передумовою для задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, є, по-перше, констатація тотожності спору між сторонами на стадії виконання рішення та спору при первісному розгляді справи; по-друге, кваліфікація дій або бездіяльності відповідача як протиправних.
Відтак суд повинен з'ясувати чи пов'язані оскаржувані дії відповідача з виконанням судового рішення або ж такі становлять окремий предмет спору.
Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
У розумінні адміністративного процесуального закону підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутись до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача.
Одночасно суд зауважує, що, визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Екстраполюючи викладене на юридичний конфлікт з приводу розгляду заяви позивача про застосування заходів судового контролю, суд звертає увагу, що вирішуючи справу №380/11294/20 стосовно складення довідки про розмір грошового забезпечення по суті, суд досліджував правомірність дій відповідача щодо відмови у видачі довідки про розмір оновленого грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019 в контексті наявності чи відсутності у позивача права на перерахунок пенсії. Суд зауважує, що питання з приводу видів грошового забезпечення, які повинні включатися до відповідної довідки не досліджувалися, оскільки з обставин цієї справи вбачалось, що відповідач заперечував проти права позивача на отримання довідки як такого, а не проти включення до довідки про розмір грошового забезпечення окремих його складових.
Суд наголошує, що оцінка оскаржуваних дій з точки зору включення чи не включення конкретних видів грошового забезпечення до довідки для подальшого перерахунку пенсії у спірній правовій ситуації була передчасною. Крім того, визначення видів грошового забезпечення належить до компетенції відповідача.
Більше того, з обставин справи№380/11294/20 вбачалось, що спір виник у зв'язку з відмовою позивача надати оновлену грошову довідку із урахуванням додаткових видів грошового забезпечення. Між тим, квінтесенцією порушеного позивачем у заяві питання є правильність персоніфікованих відповідачем додаткових видів грошового забезпечення. Обставиною, що зумовлювала звернення позивача у справі №380/11294/20 було визнання нечинними окремих положень постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 в частині запровадження видів грошового забезпечення, із урахуванням яких проводиться перерахунок пенсії. Утім, обставини визнання окремих положень постанови КМУ №103 нечинними не є когерентними в контексті питань, порушених позивачем у заяві про застосування заходів судового контролю.
Із урахуванням наведеного суд робить висновок про нетотожність спорів у поданому позові та заяві про застосування судового контролю в порядку статті 383 КАС України. Як наслідок, суд вважає, що оскаржувані дії щодо відмови включити довідку до розміру грошового забезпечення становлять окремий предмет позову. Зважаючи на те, що позивач помилково звернувся до суду на підставі статті 383 КАС України, підстави для задоволення такої заяви відсутні.
Керуючись статтями 6, 243, 245, 370, 383 КАС України, суд
заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду у справі ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.
Повна ухвала суду складена 10 вересня 2021 року.
Суддя А.Г. Гулик