Справа№380/8586/21
09 вересня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сасевича О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України із вимогами:
-визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням І групи інвалідності у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності;
-зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням І групи інвалідності у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Позов аргументовано тим, що в період з 01 жовтня 1969 року по 05 грудня 1994 року проходив службу в органах внутрішніх справ України. Під час проходження служби у 1986 році залучався до виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Зазначає, що в подальшому його здоров'я почало погіршуватись у зв'язку з чим 05 грудня 1994 року він був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ на підставі наказу УМВС у Львівській області № 471 від 30 листопада 1994 року за пунктом «б» (через хворобу) статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Вказує, що у 2018 році переніс гостре порушення спінального кровообігу на рівні грудних сегментів у вигляді спінальної мієлопатії. Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 10 ААА № 257736 від 23 травня 2019 року йому встановлено І групу інвалідності (пожиттєво) та 90% втрати професійної працездатності. Із виписки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією № 311114 слідує, що І група інвалідності є захворюванням, пов'язаним з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції.
Позивач зазначає, що 17 жовтня 2019 року подав заяву на ім'я заступника голови ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області разом з відповідними документами, у якій просив провести виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманим захворюванням, пов'язаним зі службою в органах внутрішніх справ, однак отримав відповідь, оформлену листом № Оп-181/31/01-2019 від 01 листопада 2019 року, якою його повідомлено про відсутність законних підстав для призначення одноразової грошової допомоги, оскільки позивач проходив службу на посаді старшого інспектора відділення державного пожежного нагляду - начальника 11-ї частини професійної пожежної охорони відділу внутрішніх справ Жовківського району та мав звання «майор внутрішньої служби», а відтак, виплата одноразової грошової допомоги має здійснюватись у відповідності до статті 23 Закону України «Про пожежну безпеку». Позивач вказує, що зважаючи на вищенаведену відповідь, 20 грудня 2019 року звернувся із заявою до начальника Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Львівській області, у якій просив здійснити виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, проте 04 лютого 2020 року Державна служба з надзвичайних ситуацій, розглянувши зазначену заяву позивача по суті повідомила його про те, що з питань виплати такої допомоги йому слід звертатися до Міністерства внутрішніх справ України.
Pішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року, яке набрало законної сили 16 жовтня 2020 року, адміністративний позов ОСОБА_2 було задоволено та зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області прийняти та направити до Міністерства внутрішніх справ України заяву ОСОБА_1 від 17 жовтня 2019 року із доданими до заяви документами, а також висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням І групи інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850.
Листом МВС України №4136/15-2021 від 03.02.2021 року документи позивача було повернути до Ліквідаційної комісії ГУ МВС у Львівській області, оскільки такі не відповідають вимогам законодавства
Ухвалою судді від 02.06.2021 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.
16.07.2021 на адресу суду за вх.№51270 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що позивач проходив службу на посаді старшого інспектора відділення державного пожежного нагляду - начальника 11-ї частини професійної пожежної охорони відділу внутрішніх справ Жовківського району та мав звання майора внутрішньої служби. Таким чином, відповідач вважає, що позивач належав до категорії осіб рядового та начальницького складу державної пожежної охорони. Зазначає, що 13 лютого 2015 року прийнято Закон України № 208-VIII «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції». Зауважує, що цими змінами запроваджено новий механізм нарахування одноразової грошової допомоги та змінено категорію осіб, які мають право на її призначення, а також виключено з редакції статті частину десяту статті 23 Закону України «Про міліцію», якою право на отримання зазначеної допомоги поширювалося на пенсіонерів міліції та осіб, залучених до заходів щодо охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю. Тому з 12 березня 2015 року (день набрання чинності Законом № 208-VIII «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції») права на одноразову грошову допомогу пенсіонери міліції та особи, залучені до заходів щодо охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю не мають. Тобто, звільнені зі служби особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, у тому числі пенсіонери зі спеціальним званням «міліції» за наведених умов мають право на отримання одноразової грошової допомоги, а зі спеціальним званням «внутрішньої служби» такого права з указаної дати не мають. Окрім того, за результатами розгляду матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Департаментом охорони здоров'я та реабілітації МВС України вказано на те, що медико-соціальна експертна комісія йому була проведена з порушеннями. У зв'язку з наведеним, у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.
03.08.2021 на адресу суду за вх.№56276 надійшли письмові пояснення представника позивача, у яких додатково обґрунтовує підставність позовних вимог.
06.08.2021 від Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області подано пояснення на позовну заяву, зокрема зазначено, що позивач, як майор внутрішньої служби не належав до категорії працівників міліції, а відтак норми Закону України «Про міліцію» та положення Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 на нього не можуть бути поширені. На момент подання позивачем матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги, які надіслані Ліквідаційною комісією ГУ МВС України у Львівській області до МВС України, такі містили недоліки щодо медичних питань, що у свою чергу робить їх такими, що не відповідають вимогам постанови КМУ від 21.10.2015№850. Тому відповідач вважає, що всі дії щодо відмови у прийнятті документів для призначення одноразової грошової допомоги позивачу вчинені ним у спосіб, чітко встановлений чинним законодавством, а відтак жодним чином не порушують його прав.
Розглянувши позов, відзив на позовну заяву, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що, відповідно до записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 01 жовтня 1969 року по 05 грудня 1994 року проходив службу в органах внутрішніх справ України.
Наказом Управління внутрішніх справ Львівської області № 471о/с від 30 листопада 1994 року «По особовому складу» майора внутрішньої служби ОСОБА_3 (так в документі), старшого інспектора відділення державного пожежного нагляду - начальника 11-ї частини професійної пожежної охорони відділу внутрішніх справ Жовківського району звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України відповідно до пункту «б» (через хворобу) статті 64 Положення про проходження служби рядовим у начальницьким складом органів внутрішніх справ з 05 грудня 1994 року.
Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААБ № 311114 ОСОБА_1 з 23 травня 2019 року пожиттєво встановлено першу Б групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків на ЧАЕС.
Згідно із довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 10 ААА № 257736 від 23 травня 2019 року ОСОБА_1 встановлено 90% ступеня втрати професійної працездатності.
17 жовтня 2019 року позивач звернувся до заступника голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області із заявою, у якій просив провести виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС, 23 травня 2019 року Львівською обласною МСЕК № 1 йому встановлено першу групу інвалідності та 90% ступеня втрати працездатності. До заяви долучив: довідку МСЕК про результат втрати працездатності на 1 арк.; копію довідки МСЕК про встановлення групи інвалідності на 1 арк.; копію свідоцтва про хворобу № 405 на 1 арк.; копію паспорта та ідентифікаційного номера на 2 арк.; договір про відкриття рахунку в банку на 1 арк.
Листом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № Оп-181/31/01-2019 від 01 листопада 2019 року позивача на його заяву від 17 жовтня 2019 року про призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням першої групи інвалідності повідомлено про відсутність законних підстав для призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням першої групи інвалідності відповідно до Закону України «Про міліцію», оскільки позивач, як майор внутрішньої служби належав до категорії осіб начальницького складу державної пожежної охорони, а отже не належав до категорії працівників міліції, тому норми Закону України «Про міліцію» на нього не можуть бути поширені.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2020, зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області прийняти та направити до Міністерства внутрішніх справ України заяву ОСОБА_1 від 17 жовтня 2019 року із доданими до заяви документами, а також висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням І групи інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850.
Департамент фінансово-облікової політики МВС України листом №4136/15-2021 від 03.02.2021 повернув ліквідаційній комісії ГУ МВС України у Львівській області матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 без прийняття рішення. В листі зазначено, що медико-соціальна експертна комісія проведена з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи», зокрема, повідомлено, що при проведенні медико-соціальної експертизи представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучалися, п.16 Положення -під час проведення медико-соціальної експертизи представлення ОСОБА_3 працівником ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» не здійснювалося.
Листом №28 від 15.02.2021 ГУ МВС України у Львівській області просило прибути ОСОБА_3 до ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області для отримання нарочно поданих матеріалів.
Вказані обставини, та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».
Однак тим же ж п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Статтею 23 Закону України «Про міліцію» встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначено постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок № 850).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Згідно з пунктом 7 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Пункт 8.9 Порядку № 850 передбачає, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
МВС у місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Отже, Порядком № 850 чітко встановлено, що рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги приймає саме Міністерство внутрішніх справ України.
За змістом пункту 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VІІІ право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ.
Тобто, аналіз наведених вище норм чинного законодавства України дозволяє суду дійти висновку про те, що за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ відповідно до Порядку №850, який діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ, а обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2020 у справі №380/2436/20, 22.12.2020 ГУ МВС України у Львівській області на виконання вимог п. 8 Порядку №850 подані позивачем матеріали з відповідним висновком направлено до Міністерства внутрішніх справ України для прийняття рішення про призначення грошової допомоги.
У свою чергу, в силу п. 9 Порядку № 850 МВС України за результатами розгляду поданих документів відповідач зобов'язаний був прийняти одне із двох рішень: про призначення грошової допомоги або про відмову у призначення цієї допомоги.
Суд встановив, що МВС України ухилилося від прийняття рішення, що віднесене до його компетенції, оскільки не прийняло жодного рішення щодо одноразової грошової допомоги заявнику (про призначення/відмову у призначенні). Натомість МВС України повернуло ці документи, посилаючись на те, що медико соціальна експертна комісія проведена з порушенням, зокрема: пункту 10 Положення про медико соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317 «Питання медико соціальної експертизи» (далі Положення), відповідно до якого медико соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров'я МВС. При проведенні медико соціальної експертизи ОСОБА_3 , представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучалися; пункту 16 Положення під час проведення медико соціальної експертизи представлення ОСОБА_3 , працівником ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» не здійснювалось. Крім того, пункт 12 копії виписки з акта огляду МСЕК від 23.05.2020 №311114 не відповідає пункту 12 копії свідоцтва про хворобу заявника. »
Оскільки суд встановив, що МВС України не розглянуло по суті питання щодо наявності/відсутності підстав для призначення та виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги та не прийняло рішення щодо того, чи наявні/відсутні всі визначені Законом №565-ХІІ та Порядком № 850 умови для цієї виплати. Суд вважає, що не повинен підміняти МВС України та замість нього вирішувати питання, щодо якого відповідач ще не прийняв жодного рішення.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: - визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; - визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; - визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; - інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання МВС України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги позивачу, то суд зазначає наступне.
Виходячи з того, що МВС України не прийняло рішення відповідно до пункту 9 Порядку №850, то позовні вимоги про зобов'язання його прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги та здійснити нарахування (розрахунок) та виплату такої є передчасними, а тому не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п.п. 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України).
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивачки з даним позовом, суд, з наведених вище підстав, дійшов висновку, що така не відповідає встановленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Листом МВС України №4136/15-2021 від 03.02.2021 року документи позивача було повернути до Ліквідаційної комісії ГУ МВС у Львівській області, оскільки такі не відповідають вимогам законодавства, тому, з врахуванням встановлених судом фактичних обставин, першу позовну вимогу належить задовольнити частково шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо повернення документів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлені листом №4136/15-2021 від 03.02.2021.
Така позиція суду висновується з того, що за своєю правовою природою протиправні дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та законних інтересів фізичної чи юридичної особи, тоді як бездіяльність - це пасивна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним тих дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього обов'язків (завдань) згідно із чинним законодавством.
Разом з тим, суд, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень вважає вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву (рапорт) від 17.10.2019 про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 і додані до нього документи та прийняти рішення відповідно до пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає до часткового задоволення, а саме визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення документів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлені листом №4136/15-2021 від 03.02.2021 та зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву (рапорт) від 17.10.2019 про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 і додані до нього документи і прийняти за наслідками повторного розгляду одне із рішень, передбачених пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 (про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги).
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а відтак розподіл судових витрат на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення документів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлені листом №4136/15-2021 від 03.02.2021.
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України (01601, місто Київ, вул. Академіка Богомольця, буд. 10; ідентифікаційний код 00032684) повторно розглянути заяву (рапорт) від 17.10.2019 про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) і додані до нього документи і прийняти за наслідками повторного розгляду одне із рішень, передбачених пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 (про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI “Прикінцевих положень” Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Сасевич О.М.