ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"10" вересня 2021 р. справа № 300/4861/21
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Чуприна О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, про визнання неправомірними дій щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 і невірному застосуванні базового місяця при обчисленні та нарахуванні індексації за період з 12.01.2012 по 31.12.2015, невиплати компенсації невикористаної додаткової відпустки для учасника бойових дій за 2015-2017 роки та компенсації неотриманого речового майна, а також зобов'язання провести нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року і за період з 12.01.2012 по 31.12.2015 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року (з врахуванням раніше виплачених сум), провести нарахування та виплату компенсації невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2014-2017 роки та компенсації неотриманого речового майна за весь період служби, виходячи із закупівельних цін, визначених станом на 1 січня поточного року, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) 06.09.2021 звернувся в суд із вказаним адміністративним позовом.
Пунктами 3, 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує:
- чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
- чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Вивчаючи позовну заяву та додані до неї матеріали суддею встановлено таке.
За приписами пункту 5 частини 5 статті 160 коментованого Кодексу, серед іншого, у позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 стверджує про не нарахування Військовою частиною НОМЕР_1 (надалі по тексту також - відповідач) індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, в тому числі за базовий місяць січень 2008 року, а також невірне застосування відповідачем базового місяця при обчисленні та нарахуванні індексації за період з 12.01.2012 по 31.12.2015.
Разом з цим, як свідчить зміст листа Військової частини НОМЕР_1 від 04.08.2021 за №2319, адресованого позивачу, до січня 2016 року індексація грошового забезпечення нараховувалась та виплачувалась ОСОБА_1 встановленим порядком у повному обсязі. В період з січня 2016 року по лютий 2018 року у фондах грошового забезпечення військових частин Міністерства оборони України видатків на виплату індексації грошового забезпечення передбачено не було, як відповідно і можливості її виплати у межах наявного фінансового ресурсу.
Тобто відповідач підтверджує невиплату позивачу індексації грошового забезпечення починаючи з січня 2016 року по лютий 2018 року, водночас вказав на виплату позивачу до 2016 року індексації грошового забезпечення в установленому порядку та розмірі.
Позивач, стверджуючи про недоотримання належного розміру індексації, не вказав у позовній заяві та не надав жодного доказу на підтвердження того, що індексація за період до 2016 року виплачена не у повному обсязі, в тому числі без застосування базового місяця - січень 2008 року.
Також слід звернути увагу на те, що ОСОБА_1 у позовній заяві:
- сформував позовну вимогу щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення по лютий 2018 року, в той час як згідно витягу із наказу командира військової частини пп НОМЕР_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) від 16.05.2017 за №104, позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу військової частини саме 16.05.2017;
- сформував вимогу провести нарахування та виплату компенсації невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій (56 календарні дні) за 2014-2017 роки, при тому, що долучена копія посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 видано 19.05.2019.
Втім, ОСОБА_2 в обґрунтування коментованих обставин, розбіжностей і власних вимог у позовній заяві не навів жодних аргументів, та на їх підтвердження не долучив до матеріалів позову відповідних доказів, а також не вказав про причини неможливості подання таких доказів.
Частиною 4 статті 161 КАС України визначено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (частини 1, 2, 4, 5 статті 94 КАС України).
Приписами частини 1, 3 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Докази суду надають учасники справи.
Згідно вимог частин 1, 2, 4 статті 79 КАС України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Статтею 80 коментованого Кодексу передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено, поряд з іншим, заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
З наведеного слідує, що учасник справи, визначаючи у позовній заяві про певні обставини, зобов'язаний при зверненні до суду подати відповідні докази, які ними засвідчуються.
У випадку відсутності таких доказів (письмових документів тощо) позивач вправі заявляючи клопотання про витребування доказів судом, однак, при цьому зобов'язаний зазначити у такому клопотанні про заходи, яких ним вжито для отримання цього доказу самостійно або причини неможливості самостійного отримання цього доказу, а також подати докази на підтвердження здійснення усіх залежних від нього дій, спрямованих на отримання такого доказу.
Перевіряючи позовну заяву ОСОБА_1 , поряд із іншим, на відповідність вимогам Кодексу, в частині позовних вимог щодо нарахування і виплати компенсації неотриманого речового майна за весь період служби, виходячи із закупівельних цін, визначених станом на 1 січня поточного року, суддею встановлено, що позивачем пропущено встановлений КАС України строк звернення до суду, та всупереч вимогам частини 6 статті 161 КАС України, не надано заяви про поновлення цього строку та доказів поважності причин його пропуску.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
В контексті зазначеного, суддя зважає на позицію Верховного Суду, викладену у пунктах 27, 28 постановах від 26.05.2021 по справі №380/5093/20 (провадження №К/9901/14085/21) і від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19 (провадження №К/9901/5696/20).
Зокрема, Суд в останній із постанов визначив таке:
"33. Речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів, а за використанням - на майно особистого користування та інвентарне майно (абзац перший пункту 4 Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 за №232, надалі по тексту також - Інструкція №232).
34. Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 за №475, військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно (надалі по тексту також - грошова компенсація) в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 за №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно" (надалі по тексту також Порядок №178).
35. Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку №178), виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
36. Згідно з пунктом 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі:
- звільнення з військової служби;
- загибелі (смерті) військовослужбовця.
37. Пунктом 4 Порядку №178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (надалі по тексту також - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
38. За приписами пункту 5 цього ж Порядку довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
39. Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за №1153/2008 (надалі по тексту також - Положення №1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. <...>
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини."
"47. Зі змісту положень Інструкції №232 висновується, що речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, а спрямоване насамперед на задоволення потреб військовослужбовців під час несення ними військової служби.
48. Такі гарантії щодо забезпечення військовослужбовців доречно порівняти із подібними категоріями трудового законодавства, а саме пунктом 3 частини першої статті 29 КЗпП України, відповідно до якого власник або уповноважений ним орган зобов'язаний до початку роботи за укладеним трудовим договором забезпечити працівника необхідними для роботи засобами.
49. Варто також мати на увазі, що речове майно може бути різноманітним: майном особистого користування (предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців) та інвентарним майном, яке є власністю військової частини та використовується особовим складом тимчасово під час проведення спеціальних робіт, несення бойового чергування, варти тощо. Лише перший вид майна, у разі його неотримання, підлягає грошовій компенсації.
50. Отже, речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця.
51. Щодо правової природи компенсації за неотримане речове майно, судова палата вважає, що таку слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцю сум. "
"53. Чинне законодавство передбачає обов'язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.
Умовою для виникнення такого обов'язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби.".
Таким чином Верховний Суд у вказаній категорії справ застосував положення визначених частиною 5 статті 122 КАС України, за змістом яких для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
В контексті вказаних висновків в будь-якому випадку в силу вимог пункту 3 Порядку №178 в його взаємозв'язку із абзацом 3 пункту 242 Положення №1153/2008 у разі звільнення військовослужбовця з військової служби на день виключення останнього зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням, в тому числі і грошовою компенсацію вартості за неотримане речове майно.
При цьому, надання військовослужбовцем згоди чи не надання ним такої згоди (у формі рапорту чи заяви) на виключення його зі списків особового складу військової частини не впливає на зміст обов'язку військової частини при звільненні забезпечити (нарахувати і виплатити) останнього відповідним забезпеченням.
Надання згоди військовослужбовцем лише дає права виключити його із списків і не припиняє обов'язку військової частини на день виключення провести повний розрахунок. Такий обов'язок був і є таким, що мав бути виконаний військовою частиною на день виключення військовослужбовця із списків та не позбавляє звільненого у встановлені процесуальним законом строки звертатися до суду на відновлення порушеного права чи спонукати військову частину до виконання свого обов'язку.
Не написання військовослужбовцем в силу приписів пункту 4 Порядку №178 відповідної заяви (рапорту) про виплату грошової компенсації не змінює правове регулювання абзацу 3 пункту 242 Положення №1153/2008, відповідно до якого як зазначено вище особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
Зважаючи на вказане строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців, а відтак відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини другої статті 122 КАС України.
Отже, слід констатувати, що на дату виключення позивача зі списків особового складу військової частини (16 травня 2017 року) позивач був обізнаний про невиплату відповідачем грошової компенсації за неотримане речове майно.
З огляду на висновки Верховного Суду наведені обставини свідчать про пропущення строку звернення до суду, передбаченого частиною п'ятою статті 122 КАС України, з відповідними позовними вимогами.
Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Аналіз зазначених норми КАС України вказує на те, що необхідною умовою для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи після закінчення встановленого законом строку звернення до суду є долучення позивачем до позову заяви про поновлення цього строку та доказів поважності причин його пропуску.
ОСОБА_2 у позовній заяві не навів об'єктивних і непереборних обставин, які перешкоджали йому вчасно реалізувати свої процесуальні права в даній частині позовних вимог.
Поряд із вищевказаними недоліками, визначаючи Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, в порушення статті 49 КАС України ОСОБА_1 жодним чином не мотивував, яким чином рішення у справі може вплинути на права, обов'язки чи інтереси такої особи.
Зважаючи на вказане, позовну заяву подано без додержання вимог пункту 5 частини 5 статті 160, частин 4 і 6 статті 161 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху згідно вимог частини 2 статті 169 КАС України зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У зв'язку із викладеним, відповідно до частин 1, 2 статті 169 КАС України позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк, достатній для усунення недоліків шляхом приведення у відповідність адміністративного позову до вимог, встановлених пунктом 5 частини 5 статті 160, частинами 4 і 6 статті 161 коментованого Кодексу.
На підставі наведеного, керуючись статтями 161, 171, частинами 1, 2 статті 169 та статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, про визнання неправомірними дій щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 і невірному застосуванні базового місяця при обчисленні та нарахуванні індексації за період з 12.01.2012 по 31.12.2015, невиплати компенсації невикористаної додаткової відпустки для учасника бойових дій за 2015-2017 роки та компенсації неотриманого речового майна, а також зобов'язання провести нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року і за період з 12.01.2012 по 31.12.2015 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року (з врахуванням раніше виплачених сум), провести нарахування та виплату компенсації невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2014-2017 роки та компенсації неотриманого речового майна за весь період служби, виходячи із закупівельних цін, визначених станом на 1 січня поточного року, - залишити без руху.
2. Встановити позивачу з дня вручення цієї ухвали десятиденний строк для усунення вказаних в описовій частині ухвали недоліків шляхом приведення у відповідність адміністративного позову до вимог, встановлених пунктом 5 частини 5 статті 160, частинами 4 і 6 статті 161 КАС України, зокрема:
2.1. подання заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог щодо нарахування і виплати компенсації неотриманого речового майна за весь період служби, виходячи із закупівельних цін, визначених станом на 1 січня поточного року, із зазначенням інших поважних підстав для поновлення такого строку та докази причин його пропуску.
2.2. подання відповідного письмового пояснення (як додаткової частини мотивації позовних вимог) та належним чином засвідчених відповідно до вимог частини 5 статті 94 КАС України копій документів або докази неможливості подання таких документів (письмових доказів), які засвідчують обставини:
- не врахування відповідачем базового місяця "січень 2008 року" при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 12.01.2012 по 31.12.2015 (особові картки/грошові відомості, табелі нарахування і виплати грошового забезпечення із визначенням розміру індексації, письмові листи-відповіді про невизнанням військовою частиною обставини нарахування і виплати індексації грошового забезпечення без врахування базового місяця січня 2008 року);
- причини заявлення позовних вимог щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з червня 2017 року по лютий 2018 року, в той час як згідно витягу із наказу командира військової частини пп НОМЕР_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) від 16.05.2017 за №104 ОСОБА_1 звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу військової частини саме 16.05.2017;
- причини формування позовних вимог щодо проведення нарахування та виплату компенсації невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій (56 календарні дні) за 2014-2017 роки, при тому, що долучена копія посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 видано 19.05.2019.
2.3. подання письмового клопотання із обґрунтуванням необхідності залучення до участі у справі Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, в тому числі із зазначенням мотивів, яким чином рішення у справі може вплинути на права, обов'язки чи інтереси такої особи.
Роз'яснити, що в разі неусунення недоліків у визначений строк позовна заява буде повернена.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя /підпис/ Чуприна О.В.