Справа № 178/1301/21
10 вересня 2021 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого слідчого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.Кринички клопотання ОСОБА_3 про передачу майна на відповідальне зберігання, -
Заявник звернувся до суду з цим клопотанням і вказав, що ухвалою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2021 року в рамках кримінального провадження № 12021041460000130 накладено арешт шляхом позбавлення права відчуження розпорядження та користування на автомобіль марки FORD FOCUS д/н НОМЕР_1 темно-сірого кольору, особлива прикмета - відсутній задній бампер, власником якого є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування цього клопотання заявник вказує, що вищезазначений автомобіль не було заявлено в розшук, він не був знаряддям або предметом злочину, та не має жодного відношення до події за якою відкрито вказане кримінальне провадження. Тому звернувся до суду з проханням передати на відповідальне зберігання автомобіль марки FORD FOCUS д/н НОМЕР_1 .
Вивчивши викладені у клопотанні аргументи, слідчий суддя доходить такого висновку.
Порядок зберігання речових доказів і документів та вирішення питання про спеціальну конфіскацію передбачені ст.100 КПК України.
Частиною 1 статті 100 КПК України встановлено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 166, 170, 174 цього Кодексу.
Зі змісту даної правової норми вбачається, що вирішення питання про передачу речового доказу на відповідальне зберігання віднесено до повноважень органів досудового розслідування.
Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. А отже, з огляду на вищевикладене, суд не може визначати порядок зберігання речових доказів по кримінальному провадженню, оскільки це відноситься до компетенції слідчого (дізнавача).
Заявником не ставиться у клопотанні питання про зняття арешту з майна.
Повноваження слідчого визначені ст. 40 КПК України.
Згідно ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_3 звертався з клопотанням про передачу майна на відповідальне зберігання до слідчого судді, без попереднього звернення до відповідного органу досудового розслідування, до повноважень якого належить вирішення даного питання.
В порядку ст. 303 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора.
Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК України.
З урахуванням вищенаведеного, та зважаючи на те, що розгляд даного клопотання під час досудового розслідування відповідно до вимог процесуального законодавства віднесено до повноважень органу досудового розслідування, та не належить до повноважень слідчого судді, тому у відкритті провадження з розгляду даного клопотання слід відмовити.
Керуючись статтями 2, 26, 100, 369, 371-372 КПК України, КПК України,-
Відмовити у відкритті провадження з розгляду клопотання ОСОБА_3 про передачу власникові майна на відповідальне зберігання.
Протягом п'яти діб з дня її проголошення ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: ОСОБА_1