Справа № 202/4993/19
Провадження № 2/202/99/21
10 вересня 2021 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Кухтіна Г.О.
за участю секретаря судового засідання - Калантаєнко Д.В.
відповідача - ОСОБА_1
розглянувши в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення розміру пені та 3 % річних. Позовна заява мотивована тим, що 03.04.2007 між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк»), та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит у сумі 40 000 доларів США зі сплатою 12,50 %. З метою забезпечення належного виконання вказаного вище договору, 03.04.2007 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки. 08.12.2011 між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, в тому числі, до відповідачів. 22.10.2018 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги, за вказаним кредитним договором/договором поруки. У зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором станом на 27.06.2019 утворилась заборгованість у розмірі 1 296 477,25 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) у розмірі 772 546,47 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення прав вимоги 390 364,48 грн., заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 133 566,30 грн.
Оскільки відповідач не сплачує заборгованість станом на 27.06.2019 розраховано 3 % річних у розмірі 69 593,00 грн. та пеню за подвійною обліковою ставкою Національного банку України у розмірі 275 661,51 грн., які представник позивача просив стягнути солідарно з боржників на свою користь.
За сторони відповідачів надійшли заяви про застосування строків позовної давності, мотивовані тим, що кредит надавався на строк до 02.04.2014, таким чином строки позовної давності сплили ще 03.04.2017.
Суд, заслухавши позиції сторін, вивчивши доводи позову та заяв про застосування строків позовної давності, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
У відповідності до договору про надання споживчого кредиту № 11136717000, укладеного 03.04.2007 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , сторони узгодили, що банк зобов'язався надати, а позичальник прийняти, використати належним чином і повернути грошові кошти в іноземній валюті в сумі 40 000 дол. США. в строк до 02.04.2014 (далі - кредитний договір).
Відповідно до п.1.3.1 кредитного договору, за користування кредитними коштами, процентна ставка встановлюється у розмірі 12,50 % річних.
У забезпечення виконання умов кредитного договору банком приймається застава транспортного засобу, а саме Toyota Camryта та порука ОСОБА_1 - п.2.1. Кредитного договору.
Відповідно до п.1.2.2. кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку №1 до договору (якщо сторонами визначено такий графік погашення та укладено додаток №1 до договору), але в будь-якому випадку не пізніше 02.04.2014, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору та/або умов відповідної угоди сторін.
Згідно додатку № 1 до кредитного договору сторонами було визначено графік погашення кредиту починаючи з 03.04.2007 до 02.04.2014, щомісячними платежами.
03.04.2007 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки в забезпечення виконання умов кредитного договору.
08.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк», який є правонаступником АКІБ «УкрСиббанк», та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно якого ПАТ «УкрСиббанк» продає (відступає) права вимоги за кредитами та передає їх ПАТ «Дельта Банк», зокрема за договором №11136717000 від 03.04.2007.
09.11.2018 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір № 951/К купівлі-продажу майнових прав, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» передало у власність ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами та/або на інших підставах наведених у додатку № 1,2 до цього договору, в тому числі за договором кредиту №11136717000 від 03.04.2007.
Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідачів, а ПАТ «УкрСиббанк» втратив такі права.
Позивач вказує, що заборгованість позичальників за вказаним кредитним договором в повному обсязі не погашена та загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені за порушення умов кредитного договору, станом на 27.06.2019 складає 1 296 477,25 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) у розмірі 772 546,47 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення прав вимоги 390 364,48 грн., заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 133 566,30 грн.
Позивач зазначає, що оскільки існує прострочене грошове зобов'язання, то ставить вимогу про стягнення з відповідача пені та 3 % річних від простроченої суми за останні 3 роки, на підставі ст. 625 ЦК України, що станом на 27.06.2019 складає 69 593,00 грн. - 3 % річних та пені за подвійною обліковою ставкою Національного банку України - 275 661,51 грн.
В той же час, статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до вимог ч. 5ст. 261 ЦК України за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Статтею 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Однак, стаття 259 ЦК України передбачає, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Згідно ч. 5ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 28.03.2018 по справі №444/9519/12, якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. Відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Доказів того, що з часу відступлення права вимоги на користь ТОВ «Вердикт Капітал» відповідачами здійснювалися платежі за договором про надання споживчого кредиту та договором поруки, матеріали справи також містять.
Позов до суду про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та за договором поруки ТОВ «Вердикт Капітал» пред'явлено 09.07.2019, шляхом направлення засобами поштового зв'язку, тобто після спливу строку загальної позовної давності до основної вимоги, при цьому суду не надано належних та допустимих доказів того, що між сторонами у справі наявна домовленість, оформлена у встановленому законом порядку, про збільшення строку позовної давності.
Відповідно до ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Таким чином, заміна кредитора у зобов'язанні, у зв'язку з відступленням від ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитним договором, не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Позовна вимога про стягнення неустойки може бути додатковою як до вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, так і до вимоги про стягнення процентів за кредитом.
Оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача нарахованих 3% річних, нарахованої пені за подвійною обліковою ставкою НБУ. Відтак, не можуть бути стягнуті 3% річних та пеня, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена.
Частини 3, 4 статті 267 ЦК України регламентують, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ч.5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Проте, позивач не робив заяв та клопотань щодо поважності причин пропущення позовної давності, а також не встановлені такі поважні причини й при розгляді справи.
Враховуючи викладене, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Також, суд доходить до висновку про припинення договору поруки ОСОБА_1 з наступних підстав.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.
За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України, у редакції чинній на момент укладенні договору поруки, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Натомість, календарна дата або вказівка на подію, яка має неминуче настати, є терміном (частина друга статті 252 ЦК України).
Умови договорів поруки про їхню дію до повного припинення всіх зобов'язань за основним договором або до припинення всіх зобов'язань поручителя за договором поруки, тобто до настання першої з цих подій, не встановлюють строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України. Тому має застосовуватися припис частини четвертої статті 559 цього кодексу у редакції, чинній час виникнення спірних правовідносин, про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 22.08.2018 у справі № 2-1169/11).
Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. З огляду на вказане, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов'язання, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред'явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постанові від 20.04.2016 у справі № 6-2662цс15).
Умовами кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується сплатити нараховані Банком проценти та інші платежі у порядку та терміни, встановлені Договором. Графік платежів встановлено у Додатку №1 до Договору.
Отже, строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Таким чином, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення заборгованості за платежами, які позичальник був зобов'язаний згідно з умовами кредитного договору вносити періодично, має обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Таким чином, за змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука за кожним із зобов'язань, визначених періодичними платежами, припиняється після шести місяців з моменту спливу строку погашення кожного чергового платежу. Пред'явлення кредитором вимоги до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку виконання частини основного зобов'язання, визначеної періодичним платежем, є підставою для відмови у задоволенні такої вимоги через припинення поруки за відповідною частиною основного зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 523/8249/14-ц).
В матеріалах справи відсутні докази, що позивач (кредитор) протягом шести місяців від дня настання строку виконання пред'явив вимоги до поручителя.
При розгляді справи № 209/3779/15-ц Верховний суд України у Постанові від 31.01.2018 також зробив правовий висновок про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються, тобто жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.
Верховний суд у цій Постанові зазначив, що словосполучення «пред'явлення вимоги» в другому реченні ч.4 ст.559 ЦК України слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.
Таким чином, сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання припиняє поруку за умови, що кредитор протягом 6-місячного строку не звернувся з позовом до поручителя. Такий же правовий висновок Верховний суд України зробив у Постанові від 03.05.2018 у справі 520/14671/16-ц.
Враховуючи вищезазначене, оскільки банк не пред'явив вимогу у відповідності до вимог ч.4 ст.559 ЦК України до поручителя до 02.10.2014, позивач пропустив 6-ти місячний строк, а тому правовідносини поруки вважаються припиненими.
Оскільки в задоволенні позову ТОВ «Вердикт Капітал» відмовлено повністю, то судові витрати по справі покладаються на позивача, відповідно до ст.141 ЦПК України.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 265, 268 ЦПК України, суд, -
Відмовити повністю у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б, код ЄДРПОУ: 36799749) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення боргу за кредитним договором.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.
Повний текст рішення виготовлено 10.09.2021 року 16 год.00 хв.
Суддя Г.О. Кухтін