вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"31" серпня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3661/16
за заявами ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Рокитнянський цукровий завод» (09600, Київська обл., смт Рокитне, вул. Ентузіастів, 6; код ЄДРПОУ 00372434)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосп-продукт» (09600, Київська обл., смт Рокитне, вул. Вокзальна, буд. 62; код ЄДРПОУ 30551781)
про визнання правочинів (договорів) недійсними
в межах справи № 911/3661/16
за заявою Публічного акціонерного товариства «Рокитнянський цукровий завод» (09600, Київська обл., смт Рокитне, вул. Ентузіастів, 6; код ЄДРПОУ 00372434) - Боржник/Банкрут
про банкрутство
Суддя Наріжний С.Ю.
За участю секретаря Булгакової О.В.
За участю представників сторін:
ліквідатор ПАТ «Рокитнянський цукровий завод» арбітражний керуючий Прядко А.М.
у провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/3661/16 про банкрутство ПАТ «Рокитнянський цукровий завод», провадження в якій порушене згідно ухвали суду від 29.11.2016.
Постановою Господарського суду Київської області від 14.05.2019 визнано ПАТ «Рокитнянський цукровий завод» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Прядка А.М.; вирішено інші процедурні питання у справі.
На даний час провадження у справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури.
08.07.2019 до суду надійшла заява ліквідатора ПАТ «Рокитнянський цукровий завод» від 05.07.2019 б/№ (вх. № 13290/19) до ТОВ «Сільгосп-продукт» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № СХП16-0706-ПР від 06.07.2016.
Крім цього, 08.07.2019 до суду надійшла заява ліквідатора ПАТ «Рокитнянський цукровий завод» від 05.07.2019 б/№ (вх. № 13291/19) до ТОВ «Сільгосп-продукт» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № СХП16-0706-ПФД від 06.07.2016.
Ухвалами суду від 18.10.2019 вказані заяви прийнято до розгляду в межах справи № 911/3661/16 про банкрутство ПАТ «Рокитнянський цукровий завод», розгляд заяв призначено на 19.11.2019.
В подальшому розгляд заяв неодноразово відкладався судом з об'єктивних підстав.
Ухвалою суду від 25.06.2021 зазначені заяви об'єднано в одне відокремлене провадження в межах справи № 911/3661/16 про банкрутство ПАТ «Рокитнянський цукровий завод»; встановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 08.09.2020.
В судовому засіданні 08.09.2020 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відкладення підготовчого засідання на 13.10.2020.
Вказане судове засідання не відбулось у зв'язку з направленням матеріалів справи № 911/3661/16 до суду апеляційної інстанції.
Після повернення матеріалів справи до місцевого господарського суду ухвалою суду від 16.11.2020 підготовче засідання призначено на 22.12.2020.
Вказане судове засідання не відбулось у зв'язку з направленням матеріалів справи № 911/3661/16 до Верховного Суду.
Після повернення матеріалів справи до місцевого господарського суду ухвалою суду від 19.05.2021 підготовче засідання призначено на 29.06.2021.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.06.2021 закрито підготовче провадження у справі; призначено розгляд справи по суті на 31.08.2021.
31.08.2021 в судове засідання з'явився ліквідатор ПАТ «Рокитнянський цукровий завод» арбітражний керуючий Прядко А.М.
Відповідач в судове засідання повноважного представника не направив.
Судом встановлено, що поштове відправлення суду № 0103270168268 (копія ухвали від 29.06.2021 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, адресована Відповідачу), повернулось до суду без вручення Відповідачу з відміткою АТ «Укрпошта» «за закінченням терміну зберігання».
Суд зазначає, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитися з подіями процесу (рішення ЄСПЛ від 05.02.2004 у справі «Богонос проти Росії»). Отже ТОВ «Сільгосп-продукт», яке є обізнаним про наявність даного судового провадження, зобов'язане в розумні інтервали часу вживати заходи для отримання інформації про хід відомого йому судового провадження.
З матеріалів справи вбачається, що в ході підготовчого провадження представником Відповідача подано до суду клопотання від 21.01.2020 б/№ (вх. № 1398/20) про розгляд даної справи без участі представника Відповідача.
Враховуючи викладене вище суд вважає можливим здійснювати розгляд справи без участі представника Відповідача.
В судовому засіданні ліквідатор Банкрута подані заяви про визнання недійсним правочинів Боржника підтримав і просив задовольнити.
В заяві від 05.07.2019 б/№ (вх. № 13290/19) ліквідатор на підставі ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Закон про банкрутство) та ст. 203, 215 ЦК України просить суд визнати недійсним з моменту укладення договір відступлення права вимоги № СХП16-0706-ПР від 06.07.2016, укладений між ПАТ «Рокитнянський цукровий завод» та ТОВ «Сільгосп-продукт».
В заяві від 05.07.2019 б/№ (вх. № 13291/19) ліквідатор просить суд визнати недійсним з моменту укладення договір відступлення права вимоги № СХП16-0706-ПФД від 06.07.2016, укладений між ПАТ «Рокитнянський цукровий завод» та ТОВ «Сільгосп-продукт».
Узагальнені доводи ліквідатора Банкрута є наступними.
За договором відступлення права вимоги № СХП16-0706-ПР від 06.07.2016 ТОВ «Сільгосп-продукт» відступило на користь ПАТ «Рокитнянський цукровий завод» право вимоги за договором поруки № 20112014-П-24 від 20.11.2014 щодо стягнення з ТОВ «СПП-Агро» заборгованості у сумі 56649372,05 грн, а ПАТ «Рокитнянський цукровий завод» взяло на себе зобов'язання сплатити на користь ТОВ «Сільгосп-продукт» кошти у розмірі 56649372,05 грн в строк до 31.07.2016.
За договором відступлення права вимоги № СХП16-0706-ПФД від 06.07.2016 ТОВ «Сільгосп-продукт» відступило на користь ПАТ «Рокитнянський цукровий завод» право вимоги за договором № ФД 18/03-1 від 18.03.2016 щодо стягнення з ТОВ «СПП-Агро» заборгованості у сумі 10845476,00 грн, а ПАТ «Рокитнянський цукровий завод» взяло на себе зобов'язання сплатити на користь ТОВ «Сільгосп-продукт» кошти у розмірі 10845476,00 грн в строк до 31.07.2016.
При цьому, станом на 30.06.2016 активи Боржника становили 259344 тис. грн, а поточні зобов'язання складали 186570 тис. грн, отже наявні активи дозволяли виконувати поточні зобов'язання перед кредиторами.
В той же час, протягом липня 2016 року Боржником укладено низку правочинів, які призвели до його неплатоспроможності та неможливості виконання зобов'язань перед кредиторами, зокрема (крім правочинів, що оспорюються у даній справі): договір відступлення права вимоги № СП16-0703/ОБ від 03.07.2016, укладений з ПАТ «Обухівське»; договір відступлення права вимоги № ВКХП05/07-16 від 05.07.2016, укладений з ТОВ «СПП-Агро»; договір відступлення права вимоги № ЦЗ16-09-10СГ/КГ від 07.07.2016, укладений з ПАТ «Кагарлицьке»; договір відступлення права вимоги № ЦЗ16-09-4СГ/АІ від 07.07.2016, укладений з ТОВ «Агроінвестпродукт»; договір відступлення права вимоги № ЦЗ16-09-7СГ/РЦ від 07.07.2016, укладений з ТОВ «Агрофірма «Рокитне-Цукор» та договір відступлення права вимоги № ЦЗ16-09-3СГ/ОБ від 07.07.2016, укладений з ПАТ «Обухівське».
Внаслідок укладення вказаних правочинів, в період з 03.07.2016 по 07.07.2016 Боржник взяв на себе зобов'язання сплатити за права вимоги грошові кошти в розмірі 181998802,50 грн, у строк до 31.07.2016, що призвело до значного збільшення зобов'язань Боржника перед кредиторами, його неплатоспроможності та неможливості виконати зобов'язання перед іншими кредиторами.
Таким чином ліквідатор Банкрута вважає наявними підстави для визнання оспорюваних договорів недійсними відповідно до ст. 20 Закону про банкрутство.
Крім цього ліквідатор зазначає про наявність загальних підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними відповідно до ст. 203, 215 ЦК України.
Зокрема, при укладенні договорів порушено положення Закону України «Про акціонерні товариства» стосовно дотримання порядку укладення правочину, щодо якого є заінтересованість, оскільки власником 89,9952% акцій Банкрута є ТОВ «Рокитнянський комбікормовий завод» (код ЄДРПОУ37800131), яке також є власником 100% статутного капіталу ТОВ «Сільгосп-продукт».
Також ліквідатор зазначає про наявність ознак фіктивності правочинів, оскільки оспорювані договори укладені без наміру створення правових наслідків, які ними обумовлені, а з метою створення заборгованості перед пов'язаними підприємствами, збільшення розміру конкурсних вимог пов'язаних кредиторів, що дає змогу сформувати більшість у загальних зборах кредиторів Боржника та сформувати комітет кредиторів з пов'язаних кредиторів, що дозволить впливати на хід процедури банкрутства.
Враховуючи все викладене вище ліквідатор Банкрута просить суд визнати недійсними оспорювані договори відступлення права вимоги.
Відповідач протягом розгляду справи не скористався правом подачі відзиву на заяву.
Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Судом встановлено, що заяви ліквідатора Банкрута про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги подані до суду за чинності Закону про банкрутство та обґрунтовані нормами саме Закону про банкрутство (ст. 10, 20), оспорювані правовідносини сторін виникли під час чинності норм Закону про банкрутство до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства.
Зокрема, 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII та згідно п. 2, 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації.
Відповідно до правового висновку, наведеного в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. До правовідносин, що склалися до 21.10.2019, підлягають застосуванню приписи статті 20 Закону про банкрутство.
Таким чином, відповідно до ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України під час розгляду даної справи підлягають застосуванню процесуальні норми, чинні на час розгляду справи, а надання оцінки правовідносинам сторін здійснюється відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення оспорюваних правочинів, зокрема ст. 20 Закону про банкрутство.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд постановляє ухвалу.
У судовому засіданні 31.08.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Детально розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази та заслухавши доводи ліквідатора Банкрута, суд встановив наступне.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.11.2016 відкрито провадження у справі про банкрутство ПАТ «Рокитнянський цукровий завод».
06.07.2016 між ТОВ «Сільгосп-продукт» (цедент) та ПАТ «Рокитнянський цукровий завод» (цесіонарій) укладено договори відступлення права вимоги № СХП16-0706-ПР («Договір 1») та № СХП16-0706-ПФД («Договір 2»).
За Договором 1 цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за Договором поруки № 10112014-П-24 від 20.11.2014 в частині стягнення заборгованості у розмірі 56649372,05 грн, який укладений між цедентом і ПАТ «Банк Кредит Дніпро», відповідно до якого цедент погасив зобов'язання за ТОВ «СПП-Агро» (боржник) (п. 1).
Відповідно до п. 2 Договору 1, цесіонарій набуває право вимагати від боржника (замість цедента) належного виконання обов'язків за Договором поруки № 10112014-П-24 від 20.11.2014, а саме стягнення суми заборгованості у розмірі 56649372,05 грн.
Пунктом 5 Договору 1 визначено, що за відступлення права вимоги цесіонарій сплачує цеденту кошти у розмірі 56649372,05 грн. Строк оплати не пізніше 31.07.2016.
За Договором 2 цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за Договором № ФД 18/03-1 про надання поворотної фінансової допомоги від 18.03.2016 в частині стягнення заборгованості у розмірі 10845476,00 грн, який укладений між цедентом ТОВ «СПП-Агро» (боржник) (п. 1).
Відповідно до п. 2 Договору 2, цесіонарій набуває право вимагати від боржника (замість цедента) належного виконання обов'язків за Договором № ФД 18/03-1 про надання поворотної фінансової допомоги від 18.03.2016, а саме стягнення суми заборгованості у розмірі 10845476,00 грн.
Пунктом 5 Договору 2 визначено, що за відступлення права вимоги цесіонарій сплачує цеденту кошти у розмірі 10845476,00 грн. Строк оплати не пізніше 31.07.2016.
За оспорюваними у даному провадженні правочинами, що укладені Боржником з ТОВ «Сільгосп-продукт», у Боржника виник борг перед ТОВ «Сільгосп-продукт» в загальному розмірі 67494848,05 грн (56649372,05 + 10845476,00) і з'явилась дебіторська заборгованість ТОВ «СПП-Агро», яка залишилась непогашеною.
Згідно з даними фінансової звітності Боржника станом на 30.06.2016, яка наявна в матеріалах справи № 911/3661/16, активи Боржника становили 259344 тис. грн, а поточні зобов'язання складали 186570 тис. грн, тобто наявні активи дозволяли виконувати поточні зобов'язання перед кредиторами.
В той же час, з матеріалів справи вбачається, що протягом липня 2016 року Боржником укладено низку правочинів, які призвели до його неплатоспроможності та неможливості виконання зобов'язань перед кредиторами, зокрема (крім правочинів, що оспорюються у даній справі): договір відступлення права вимоги № СП16-0703/ОБ від 03.07.2016, укладений з ПАТ «Обухівське»; договір відступлення права вимоги № ВКХП05/07-16 від 05.07.2016, укладений з ТОВ «СПП-Агро»; договір відступлення права вимоги № ЦЗ16-09-10СГ/КГ від 07.07.2016, укладений з ПАТ «Кагарлицьке»; договір відступлення права вимоги № ЦЗ16-09-4СГ/АІ від 07.07.2016, укладений з ТОВ «Агроінвестпродукт»; договір відступлення права вимоги № ЦЗ16-09-7СГ/РЦ від 07.07.2016, укладений з ТОВ «Агрофірма «Рокитне-Цукор» та договір відступлення права вимоги № ЦЗ16-09-3СГ/ОБ від 07.07.2016, укладений з ПАТ «Обухівське».
Внаслідок укладення вказаних правочинів, в період з 03.07.2016 по 07.07.2016 Боржник взяв на себе зобов'язання сплатити за права вимоги грошові кошти в розмірі 181998802,50 грн, у строк до 31.07.2016, що призвело до значного збільшення зобов'язань Боржника перед кредиторами, його неплатоспроможності та неможливості виконати зобов'язання перед іншими кредиторами.
Вказані вище правочини наявні в матеріалах справи № 911/3661/16 про банкрутство ПАТ «Рокитнянський цукровий завод» та є предметом оспорювання ліквідатором в межах даної справи про банкрутство.
Враховуючи, що зазначені вище правочини укладено в період з 03.07.2016 по 07.07.2016 (оспорювані в даному провадженні правочини укладені з ТОВ «Сільгосп-продукт» 06.07.2016), а провадження у справі про банкрутство ПАТ «Рокитнянський цукровий завод» відкрите 29.11.2016, вбачається, що спірні правочини Боржника укладені в період протягом року, що передує даті відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника (підозрілий період).
Частинами 1, 2 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203).
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Боржник є публічним акціонерним товариством, правове регулювання діяльності якого здійснюється, зокрема у відповідності до Закону України «Про акціонерні товариства».
Згідно ч. 1 ст. 71 Закону України «Про акціонерні товариства» (в ред., чинній на час спірних правовідносин), рішення про надання згоди на вчинення правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість (далі - правочин із заінтересованістю), приймається відповідним органом акціонерного товариства згідно із цією статтею, якщо ринкова вартість майна або послуг чи сума коштів, що є предметом правочину із заінтересованістю, перевищує сто мінімальних заробітних плат виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на 1 січня поточного року. Статутом акціонерного товариства може бути встановлене нижче граничне значення, а також можуть встановлюватися додаткові випадки віднесення правочину до правочину із заінтересованістю. Таке рішення може містити перелік умов проекту правочину, які можуть змінюватися за рішенням виконавчого органу акціонерного товариства під час вчинення правочину із заінтересованістю. У разі відсутності такого переліку умови правочину не можуть відрізнятися від умов проекту, наданого відповідно до частини четвертої цієї статті.
Частиною 2 тієї ж статті визначено, що особою, заінтересованою у вчиненні акціонерним товариством правочину, може бути будь-яка з таких осіб: 1) посадова особа органу акціонерного товариства або її афілійовані особи; 2) акціонер, який одноосібно або спільно з афілійованими особами володіє принаймні 25 відсотками акцій товариства, та його афілійовані особи (крім випадків, коли акціонер прямо або опосередковано володіє 100 відсотками акцій такого акціонерного товариства); 3) юридична особа, в якій будь-яка з осіб, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини, є посадовою особою; 4) інші особи, визначені статутом акціонерного товариства.
Особа, визначена у частині другій цієї статті, вважається заінтересованою у вчиненні акціонерним товариством правочину, якщо вона: 1) є стороною такого правочину або є членом виконавчого органу юридичної особи, яка є стороною правочину; 2) отримує винагороду за вчинення такого правочину від акціонерного товариства (посадових осіб акціонерного товариства) або від особи, яка є стороною правочину; 3) внаслідок такого правочину набуває майно; 4) бере участь у правочині як представник або посередник (крім представництва акціонерного товариства посадовими особами) (ч. 3 ст. 71 Закону України «Про акціонерні товариства» (в ред., чинній на час спірних правовідносин)).
Відповідно до ч. 6 ст. 71 Закону України «Про акціонерні товариства» (в ред., чинній на час спірних правовідносин), рішення про надання згоди на вчинення правочину із заінтересованістю приймається більшістю голосів членів наглядової ради, які не є заінтересованими у вчиненні правочину (далі - незаінтересовані члени наглядової ради), присутніх на засіданні наглядової ради. Якщо на такому засіданні присутній лише один незаінтересований член наглядової ради, рішення про надання згоди на вчинення правочину із заінтересованістю приймається таким членом одноосібно.
Мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2016 складала 1378,00 грн, отже розмір ста мінімальних заробітних плат становив 137800,00 грн.
Предмет оспорюваного Договору 1 становить суму 56649372,05 грн; предмет оспорюваного Договору 2 становить суму 10845476,00 грн, отже вказані суми перевищують розмір 100 мінімальних заробітних плат.
Згідно з інформацією щодо власників пакетів голосуючих акцій акціонерних товариств з офіційного сайту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо ПАТ «Рокитнянський цукровий завод», власником 89,9952% акцій Боржника є ТОВ «Рокитнянський комбікормовий завод» (код ЄДРПОУ 37800131).
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, власником 100% статутного капіталу ТОВ «Сільгосп-продукт» є ТОВ «Рокитнянський комбікормовий завод» (код ЄДРПОУ 37800131).
Тобто ТОВ «Сільгосп-продукт» є афілійованою особою щодо ТОВ «Рокитнянський комбікормовий завод», яке, в свою чергу, є акціонером ПАТ «Рокитнянський цукровий завод».
Відтак, для ПАТ «Рокитнянський цукровий завод» оспорювані Договори 1, 2 є правочинами, щодо яких є заінтересованість в розумінні ст. 71 Закону України «Про акціонерні товариства», отже рішення про надання згоди на укладення Договорів 1, 2 повинно було прийматися наглядовою радою ПАТ «Рокитнянський цукровий завод».
Проте матеріали справи не містять доказів прийняття наглядовою радою ПАТ «Рокитнянський цукровий завод» рішень про надання згоди на укладення оспорюваних правочинів, ліквідатор Банкрута зазначив, що у нього відсутня інформація про прийняття наглядовою радою Боржника відповідних рішень.
Вказані обставини свідчать про порушення вимог ст. 71 Закону України «Про акціонерні товариства» при укладенні оспорюваних Договорів 1, 2, що відповідно до ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання правочинів недійсними.
Крім цього, згідно ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 234 ЦК України визначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Отже, фіктивний правочин не відповідає загальним правилам дійсності правочинів, зазначеним у ч. 5 ст. 203 ЦК України, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Таким чином, фіктивний правочин існує лише на папері. Його основне завдання полягає в тому, щоб створити уявлення оточуючих суб'єктів про наявність правового зв'язку між сторонами такого правочину. При цьому сторони за допомогою фіктивного правочину намагаються приховати свої неправомірні дії, зокрема: заволодіння майном, несплата податків, кредитних зобов'язань тощо.
Вбачається, що сторони оспорюваних Договорів 1, 2 та ТОВ «СПП-Агро» (право вимоги до якого передавалось за Договорами 1, 2) є пов'язаними особами, оскільки, як встановлено судом вище, власником 89,9952% акцій Боржника є ТОВ «Рокитнянський комбікормовий завод», яке крім того є власником 100% статутного капіталу ТОВ «Сільгосп-продукт» і ТОВ «СПП-Агро».
Як зауважив ліквідатор Банкрута та як вбачається з матеріалів справи, укладення оспорюваних Договорів 1, 2 не мало економічного сенсу для Боржника, оскільки до укладення Договорів 1, 2 Боржник не мав заборгованості перед ТОВ «Сільгосп-продукт», а за результатом укладення договорів зобов'язання Боржника перед контрагентом склали 67494848,05 грн, отримавши за це право вимоги до ТОВ «СПП-Агро» (яке також є кредитором Боржника на суму понад 51 млн грн). Крім того, ТОВ «Сільгосп-продукт» станом на день укладення оспорюваних Договорів 1, 2 мало заборгованість перед ПАТ «Рокитнянський цукровий завод» в сумі понад 33,5 млн грн. ТОВ «СПП-Агро» станом на день укладення оспорюваних Договорів 1, 2 мало заборгованість перед ПАТ «Рокитнянський цукровий завод» в сумі понад 110 млн грн.
Суд зазначає, що в даному випадку правомірною та добросовісною поведінкою сторін згідно звичаїв ділового обороту, вимог щодо розумності та справедливості, було б зарахування зустрічних однорідних вимог контрагентів. Натомість, сторонами не було вжито заходи щодо проведення відповідних зарахувань, а залишено зобов'язання невиконаним, що дає змогу ТОВ «Сільгосп-продукт» та ТОВ «СПП-Агро» заявити свої кредиторські вимоги у даній справі про банкрутство, які дають право голосу на зборах кредиторів, увійти до складу комітету кредиторів та таким чином здійснювати вплив на процедуру банкрутства.
Отже слід дійти висновку, що оспорювані Договори 1, 2 були укладені не з метою настання наслідків, зумовлених ними, а з метою створення заборгованості Боржника перед пов'язаними підприємствами і, як наслідок, збільшення розміру конкурсних вимог пов'язаних кредиторів, що дає змогу сформувати більшість у загальних зборах кредиторів та сформувати комітет кредиторів з пов'язаних кредиторів, що в свою чергу дозволяє впливати на хід процедури банкрутства Боржника.
Згідно ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство, правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Таким чином, стаття 20 Закону про банкрутство регулює відносини, що виникли між боржником, кредитором та іншими особами з приводу дій боржника щодо розпорядження своїм майном, вчинені в так званий «підозрілий» період до відкриття провадження у справі про банкрутство або після відкриття провадження у справі про банкрутство. Вказана стаття визначає підстави оспорювання майнових дій боржника з метою забезпечення зберігання майна в інтересах кредиторів або повернення майна боржника, у разі його вибуття, до ліквідаційної маси.
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом року (згідно Закону про банкрутство) та трьох років (згідно КУзПБ), що передували відкриттю процедури банкрутства або після відкриття справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.
Оскільки, період часу з моменту виникнення грошового зобов'язання у боржника у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, ст. 20 Закону про банкрутство та ст. 42 КУзПБ, встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного у Законі (Кодексі) строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми, а майнові дії спростовані із застосуванням наслідків передбачених цією нормою.
Така правова позиція щодо правильного застосування норми права висловлена Верховним Судом у постановах від 13.02.2019 у справі № 04/01/5026/1089/2011, від 30.01.2019 у справі № 910/6179/17, від 23.04.2019 у справі № 19/5009/2383/11, від 30.01.2019 у справі № 910/7827/17.
При розгляді спорів в поряду ст. 20 Закону про банкрутство та ст. 42 КУзПБ, належить брати до уваги, що дії боржника, зокрема, але не виключно щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, або прийняття на себе зобов'язання, в результаті чого боржника став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.
Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
З огляду на сферу регулювання Закону про банкрутство (а з 21.10.2019 - Кодексу України з процедур банкрутства) загалом і за змістом зазначених норм статей 20 Закону і 42 Кодексу, вони є спеціальними по відношенню до загальних, установлених ЦК підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ці норми передбачають додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 910/1405/14.
Проаналізувавши матеріали справи в сукупності та оцінивши подані докази суд дійшов висновку про те, що вказані вище обставини щодо фінансового становища ПАТ «Рокитнянський цукровий завод» станом на 30.06.2016, обставини щодо прийняття Боржником на себе зобов'язань у період з 03.07.2016 по 07.07.2016 в загальному розмірі 181998802,50 грн (з яких 67494848,05 грн за оспорюваними у даному провадженні правочинами), порушення вимог ст. 71 Закону України «Про акціонерні товариства» при укладенні оспорюваних Договорів 1, 2, наявність ознак фіктивності оспорюваних правочинів, факт відкриття щодо Боржника 29.11.2016 провадження у справі про банкрутство, свідчать про те, що вчиняючи договори відступлення права вимоги від 06.07.2016 № СХП16-0706-ПР та № СХП16-0706-ПФД у період протягом одного року до відкриття провадження у справі про банкрутство, Боржник фактично взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим, що має ознаки фраудаторного правочину, укладеного з наміром ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямованого на завдання шкоди кредиторам.
Отже договори відступлення права вимоги від 06.07.2016 № СХП16-0706-ПР та № СХП16-0706-ПФД підлягають визнанню недійсними в силу спеціальних підстав, передбачених ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також загальних підстав недійсності правочину, передбачених ст. 203, 215 ЦК України.
Судовий збір у сумі 7684,00 грн відповідно ст. 129 ГПК України покладається судом на ТОВ «Сільгосп-продукт» та підлягає стягненню з ТОВ «Сільгосп-продукт» на користь ліквідатора ПАТ «Рокитнянський цукровий завод» арбітражного керуючого Прядка А.М.
Керуючись ст. 129, 232-235, 255, п. 17.5. розділу ХІ ГПК України, ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд
1. Заяву ліквідатора ПАТ «Рокитнянський цукровий завод» від 05.07.2019 б/№ (вх. № 13290/19) задовольнити.
2. Визнати недійсним договір відступлення права вимоги № СХП16-0706-ПР від 06.07.2016, укладений між ТОВ «Сільгосп-продукт» та ПАТ «Рокитнянський цукровий завод».
3. Заяву ліквідатора ПАТ «Рокитнянський цукровий завод» від 05.07.2019 б/№ (вх. № 13291/19) задовольнити.
4. Визнати недійсним договір відступлення права вимоги № СХП16-0706-ПФД від 06.07.2016, укладений між ТОВ «Сільгосп-продукт» та ПАТ «Рокитнянський цукровий завод».
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосп-продукт» (09600, Київська обл., смт Рокитне, вул. Вокзальна, буд. 62; код ЄДРПОУ 30551781) на користь арбітражного керуючого Прядка Андрія Михайловича (свідоцтво від 21.05.2013 № 973; РНОКПП НОМЕР_1 ; 03039, м. Київ, а/с 59) 7684 (сім тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.
6. Видати наказ.
7. Копію ухвали надіслати сторонам.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом десяти днів з дати складення та підписання повного тексту ухвали шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області.
Дата виготовлення і підписання повного тексту ухвали 09.09.2021.
Суддя С.Ю. Наріжний