Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"07" вересня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/282/16
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Маріщенко Л.О.
секретар судового засідання: Малярчук Р.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Кравчук В.І - дов. № 25-1-01/64360 від 01.09.21
від відповідача: Трофімов А.В. - ордер серія АМ № 1005212 від 24.09.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Акціонерного товариства "УкрСиббанк"
до Фізичної особи-підприємця Дубини Руслана Миколайовича
про стягнення 40702,96 шв.франка (станом на 21.03.2016 за курсом НБУ 1103381,21грн.) та 66254,46 грн. заборгованість по пені
Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк", Позивач) звернулося до Господарського суду з позовом, в якому просило стягнути з Фізичної особи-підприємця Дубини Руслана Миколайовича (далі - ФОП Дубина Р.М., Відповідач) на свою користь заборгованість за кредитом та процентами у розмірі 40 702,96 швейцарських франків та пені у розмірі 66 254,46 грн за кредитним договором від 20.03.2007 №11130378000 (у системі обліку Банку договір №11130378001).
Позовні вимоги аргументовано порушенням ФОП Дубиною Р.М. договірних зобов'язань щодо здійснення своєчасних платежів для погашення боргу за кредитом та нарахованими відсотками, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість, а саме:
- за кредитом у розмірі 36 071,42 швейцарських франка;
- прострочена заборгованість за процентами у розмірі 4 631,54 шв. франка;
- пеня за несвоєчасне повернення боргу за кредитом у розмірі 44 246,17 грн.;
- пеня за несвоєчасне погашення боргу за процентами у розмірі 22 008,29 грн.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 13 лютого 2017 року у справі №906/282/16, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20 квітня 2017 року, в позові Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Фізичної особи-підприємця Дубини Руслана Миколайовича про стягнення 40702,96 шв.франка (станом на 21 березня 2016 року за курсом НБУ 1103381,21 грн) та 66254,46 грн заборгованості по пені відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2017 року у справі №906/282/16 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" задоволено. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20 квітня 2017 року та рішення господарського суду Житомирської області від 13 лютого 2017 року у справі №906/282/16 скасовано. Справу №906/282/16 передано на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 22 червня 2018 року у справі №906/282/16, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05 вересня 2018 року, в позові Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Фізичної особи-підприємця Дубини Руслана Миколайовича про стягнення 40702,96 шв.франка (станом на 21 березня 2016 року за курсом НБУ 1103381,21 грн) та 66254,46 грн заборгованості по пені відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі №906/282/16 касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Господарського суду Житомирської області від 22 червня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05 вересня 2018 року у справі №906/282/16 задоволено частково. Рішення Господарського суду Житомирської області від 22 червня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05 вересня 2018 року у справі №906/282/16 скасовано. Справу №906/282/16 направлено на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.
При цьому, касаційним судом було вказано, що суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення не надали належної правової оцінки усім доводам та доказам наявним у матеріалах справи, а саме тому, що банк неодноразово посилався на наявність рішення апеляційного суду Житомирської області від 07 грудня 2016 року у справі №296/9910/15-ц, у якому встановлені обставини, що мають преюдиційне значення при вирішенні даного спору. Тобто судами не досліджено наявність чи відсутність преюдиційності обставин встановлених у рішенні апеляційного суду Житомирської області від 07 грудня 2016 року у справі №296/9910/15-ц.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 15 квітня 2019 року у справі №906/282/16 в позові Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Фізичної особи-підприємця Дубини Руслана Миколайовича про стягнення 40702,96 шв.франка (станом на 21 березня 2016 року за курсом НБУ 1103381,21 грн) та 66254,46 грн заборгованості по пені відмовлено.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09 липня 2019 року у справі №906/282/16 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" залишено без задоволення. Рішення господарського суду Житомирської області від 15 квітня 2019 року у справі №906/282/16 залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення господарського суду Житомирської області від 15 квітня 2019 року у справі №906/282/16 апеляційний господарський суд підтримав висновок місцевого суду про те, що оскільки, ФОП Дубина Р.М. не брав участі у справі №296/9910/15-ц відсутні підстави для застосування статті 75 ГПК України. Крім того, апеляційним судом додатково зазначено, що рішення Апеляційного суду Житомирської області від 07 грудня 2016 року у справі №296/9910/15-ц не має преюдиціального значення, оскільки при розгляді даної справи не перевірялися обставини щодо надання ФОП Дубині Р.М. кредитних коштів саме в іноземній валюті - швейцарських франках, як і не досліджувалося питання щодо наявності документального підтвердження (оригіналу або завіреної копії первинних бухгалтерських документів - розпорядження, заяви на продаж валюти, заяви на купівлю та переказ валюти), яке б свідчило, що продаж швейцарських франків та зарахування грошових коштів на гривневий рахунок було здійснено саме за розпорядженням ФОП Дубини Р.М., не перевірялися обставини щодо відсутності/наявності заяви позичальника ФОП Дубини Р.М. про відкриття такого поточного рахунку та договору на відкриття та обслуговування вказаного поточного рахунку.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 серпні 2020 у справі №906/282/16 касаційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.04.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2019 у справі №906/282/16 задовольнити частково. Рішення Господарського суду Житомирської області від 15.04.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2019 у справі №906/282/16 скасовано. Справу № 906/282/16 направлено на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.
При цьому касаційний суд суд зазначив, що не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, що рішення у цивільній справі №296/9910/15-ц не є преюдиційним виключно через те, що відповідач не брав у ній участь, оскільки норма частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть (1) участь ті самі особи або (2) особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.6.35. Поряд з цим, приписами частини п'ятої статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що особа, яка не брала участі у справі, в якій стосовно неї були установлені певні обставини, не позбавлена можливості їх спростувати у загальному порядку.6.36. Зважаючи на викладене, висновки судів попередніх інстанцій не відповідають встановленим ними обставинам справи та вищенаведеним нормам матеріального та процесуального права. (п.п.6.34,6.35,6.36 постанови ПВ від 05.08.2020).
19.08.2020 справа № 906/282/16 повернулась до господарського суду Житомирської області.
Ухвалою суду від 25.08.2020 прийнято справу № 906/282/16 до провадження судді Маріщенко Л.О. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.
21.09.2020 до суду від представника позивача надійшли письмові пояснення, у яких останній послався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.08.2020 у справі №906/282/16. Позовні вимоги просить задовольнити повністю. (а.с.217-221 т.5)
24.09.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому спростовує твердження позивача щодо обставин видачі кредиту та передання йому банком кредитних коштів в сумі 96 000,00 франків, оскільки 22.03.2007 йому на рахунок було зараховано 387 366,00 грн. Також в у копії виписки т від 21.03.2007 та у меморіальному ордері №0601773921 від 21.03.2007 існують істотні розбіжності щодо господарських операцій. Позивачем безпідставно збільшено суму заявлених франків на 3 583,79 (402 294,00 грн - 387 366,00грн = 14290,69 грн) по курсу шв. франка станом на 21.03.2007 - 4,1645 грн за 1 шв. франк, а тому заборгованість за кредитом відповідача складає не 96 000,00 шв. франків, а 93 016,21 шв. франків. Позивач не довів належними доказами те, що відповідач ініціював продаж валюти у сумі 96 000,00 шв. франків з 20.03.2007 по 22.03.2007, оскільки він отримав від банку кредит у національній валюті - гривні, яка не є еквівалентом зазначеної в кредитному договорі сумі в іноземній валюті і є значно меншою. Погашення кредиту відповідач здійснював в у національній валюті. Крім того, відповідач не погоджується з тим, що рішення апеляційного суду Житомирської області від 07.12.2016 у справі № 296/9910/15-ц є преюдиційним, висновки в якому є обов'язковими виключно для поручителів , в не для відповідача. Визнає отримання від банку кредитних коштів у сумі 387 366,00 грн, які було повернуто в повному обсязі разом з процентами. Тому в позові просить відмовити. ( а.с.231-235, т.5)
Ухвалою суду від 22.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/282/16 до судового розгляду по суті.
07.09.2021 в судовому засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав в повному об'ємі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив факт отримання кредитних коштів; однак проти позову щодо стягнення заборгованості у швейцарських франках заперечував з підстав, викладених у додаткових поясненнях на позовну заяву. Крім того, представник відповідача вважає зобов'язання за спірним кредитним договором припиненими в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача у судовому засіданні, розглянувши матеріали справи, господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, 20 березня 2007 року Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (змінено назву на ПАТ "УкрСиббанк") (банк) та Фізичною особою-підприємцем Дубиною Русланом Миколайовичем (позичальник) укладено Кредитний договір №11130378000 (Кредитний договір), згідно яким банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюти в сумі 96 600,00 шв. франків у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 391 795,00грн. за курсом НБУ на день укладення договору. Позичальник зобов'язався повернути банку суму кредиту, сплатити плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафи та інші грошові платежі згідно з умовами договору (а.с.13 - 19, т.І; а.с.227 - 233, т.ІІ).
Сторонами також підписаний та скріплений печатками сторін графік погашення кредиту у швейцарських франках, що є додатком № 1 до кредитного договору №11130378000 від 20.03.2007 року. Даний графік погашення кредиту є невід'ємною частиною кредитного договору та, за умов якого позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у терміни, передбачені даним графіком. (т. 1 а.с.19,21,22)
Строк кредитування - вісімдесят чотири місяці (пункт 1.2 кредитного договору).
Відповідно до пункту 1.2.2 кредитного договору позичальник зобов'язався повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток №1 до договору), але у будь - якому випадку, не пізніше 20.03.2014.
За користування кредитними коштами Відповідач зобов'язався сплатити проценти у розмірі 8,99% річних, з 24.09.2010 - в розмірі 9,49% річних, з 29.11.2011 - в розмірі 10,49% річних, а за користування кредитними коштами понад встановлений Договором строк - у подвійному розмірі (пункт 1.3 Кредитного договору, пункти 1, 2 додаткової угоди № 5, пункт 3 додаткової угоди № 6).
Згідно пункту 1.5 Кредитного договору кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 у банку, для подальшого використання за цільовим призначенням: придбання нерухомості - приміщення магазину літ. А, загальною площею 143,2кв.м., що знаходиться у м. Житомирі по вул. Космонавтів, 38/17 (пункт 1.4 Кредитного договору).
З метою забезпечення виконання відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором між сторонами укладено договір іпотеки від 20.03.2007р., за яким відповідач передав в заставу нерухоме майно - приміщення магазину, розташоване по вул. Космонавтів, 38/17 у м. Житомирі, яке придбав 06 лютого 2007 року у Територіальній громаді м. Житомира в особі Відділу по управлінню та приватизації комунального майна Житомирської міської ради згідно укладеного договору купівлі - продажу приміщення магазину (об'єкт приватизації) у м. Житомирі по вул. Космонавтів, №38/17, за ціною 391795,20грн, у п. 2.3 якого зазначено, що кошти за об'єкт приватизації перераховуються відповідно до платіжного доручення з рахунка покупця: р/р НОМЕР_2 в ЖРУ ЗАТ КБ "Приватбанк" МФО 311744 на вказаний рахунок міськвиконкому в УДК у Житомирській області. Згідно з пунктом 1.1.1 договору іпотеки вартість предмета іпотеки сторонами була оцінена в 391795,20грн. (а. с. 90, 91, т. ІІ).
Крім того, Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", Фізичною особою-підприємцем Дубиною Русланом Миколайовичем і гр. ОСОБА_1 укладено договір поруки №11130378000/1/п від 20.03.2007р. (а.с.88, т.ІІ), за умовами якого, поручитель поручився солідарно з боржником в повному обсязі відповідати за виконання зобов'язань за Кредитним договором як тих, що існують на момент укладення договору, так і тих, що виникнуть у майбутньому (пункти 1.1 - 1.4 договору).
Згідно з положеннями пунктів 2, 4.1 додаткової угоди № 6 від 29.11.2011 до Кредитного договору, з 29.11.2011 Відповідач зобов'язався повертати кредит та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 862,69 шв. франків 25-го числа кожного місяця та повернути кредит у повному обсязі не пізніше 21.03.2019, якщо тільки не буде застосований інший термін повернення кредиту.
Згідно виписки за особовим рахунком за 21.03.2007р (а.с.42, т.І), меморіального ордеру №0601773921 від 21.03.2007р. (а.с.93, т.І) та довідки про рух коштів по рахунку № НОМЕР_1 з 20.03.2007р. по 25.05.2016р. (а.с.94 - 99, т.І), банк перерахував відповідачу на рахунок № НОМЕР_1 кошти у валюті: 96600,00 шв. франків, що у гривневому еквіваленті становить 402294,08 грн.
При цьому, із засвідченої копії платіжного доручення від 22.03.2007р., наданої ФОП Дубиною Р.М. до матеріалів справи, вбачається, що з рахунку останнього №26002052062800 на рахунок територіальної громади м. Житомира було перераховано 394733,70грн., призначення платежу - за придбання приміщення магазину по вул. Космонавтів, 38/17 у м. Житомирі (а.с.162, т.ІІ).
Таким чином, з наведеного слідує, що кредит у швейцарських франках був виданий ФОП Дубині Р.М. та оформлений як такий, що підтверджується відповідними пунктами Кредитного договору:
- пункт 10.1 - договірне списання банком з усіх рахунків позичальника в національній і іноземній валюті, відкритих в банку, при настанні термінів виконання зобов'язань;
- пункти 10.2, 10.2.1, 10.2.2 - при порушенні термінів виконання зобов'язань, зокрема, щодо повернення суми кредиту, сплати суми процентів, комісій, штрафних санкцій (неустойки) - договірне списання коштів з поточного рахунку позичальника в гривні та валюті у сумі, еквівалентній сумі коштів у валюті фактичної заборгованості;
- пункт 10.2.3 - для погашення заборгованості - здійснення від імені банку за рахунок позичальника купівлю іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України у сумі заборгованості за поточним курсом на дату купівлі іноземної валюти.
Про здійснення погашення заборгованості саме у швейцарських франках свідчать також відмітки фахівців позивача щодо цього на зворотній стороні Кредитного договору, копія якого надана до матеріалів справи відповідачем (а.с.227 - 233, т.ІІ на звороті).
Таким чином, зміст договірних положень у сукупності із встановленими обставинами внесення позичальником платежів на погашення кредиту у перерахунку на швейцарський франк, свідчать про те, що валютою кредитного зобов'язання є швейцарський франк, що також підтверджується встановленим розміром відсотків.
Так, відповідні суми коштів та дати, згідно з якими проводилось зарахування повернення кредитних коштів ФОП Дубиною Р.М., зазначені у довідці Банку про рух коштів по рахунку № НОМЕР_1 з 20.03.2007р. по 25.05.2016р. (а.с. 94 - 99, т.І), зокрема:
- 256,59 шв. фр. - 11.04.2007р. банк зарахував у погашення кредиту, підставою проведення платежу вказано заяву клієнта та платіжне доручення №2 від 11.04.2007р.;
- 1163,00 шв. фр. - 25.04.2007р. банк зарахував у погашення кредиту, підставою проведення платежу вказано заяву клієнта та платіжне доручення №3 від 25.04.2007р.;
- 730,00 шв. фр. - 14.05.2007р. банк зарахував у погашення кредиту, підставою проведення платежу вказано заяву клієнта та платіжне доручення №4 від 14.05.2007р.;
- 1140,61 шв. фр. - 23.05.2007р. банк зарахував у погашення кредиту, підставою проведення платежу вказано заяву клієнта та платіжне доручення №5 від 23.05.2007р.;
- 736,28 шв. фр. - 11.06.2007р. банк зарахував у погашення кредиту, підставою проведення платежу вказано заяву клієнта та платіжне доручення №7 від 11.06.2007р.;
- 1152,00 шв. фр. - 26.06.2007р. банк зарахував у погашення кредиту, підставою проведення платежу вказано заяву клієнта та платіжне доручення №7 від 26.06.2007р.;
- 705,00 шв. фр. - 10.07.2007р. банк зарахував у погашення кредиту, підставою проведення платежу вказано заяву клієнта та платіжне доручення №10 від 09.07.2007р.;
- 1152,58 шв. фр. - 26.07.2007р. банк зарахував у погашення кредиту, підставою проведення платежу вказано заяву клієнта та платіжне доручення №10 від 26.07.2007р.;
- 719,36 шв. фр.- 14.08.2007р. банк зарахував у погашення кредиту, підставою проведення платежу вказано заяву клієнта та платіжне доручення №11 від 13.08.2007р.
Наявними у матеріалах справи доказами встановлено, що останнє зарахування банк здійснив 04.02.2015р. в сумі 517,24 шв.фр. (а. с. 99, т.І).
Таким чином, за відсутності доказів, які б свідчили, про те, що відповідачем було надано розпорядження на продаж іноземної валюти та перерахування грошових коштів на гривневий рахунок, відповідач виконував вимоги кредитного договору щодо погашення кредиту без заперечень.
Судом встановлено, що Додатковою угодою №1 від 26.12.2007р. до Кредитного договору сторони передбачили в якості забезпечення виконання зобов'язань ФОП Дубиною Р.М. заставу вказаного приміщення магазину та поруку фізичних осіб (а.с.20-22, т.І).
Додатковими угодами до Кредитного договору, відповідно, №2 від 21.02.2009р. та №3 від 25.02.2010р. змінено графік погашення кредиту у швейцарських франках (а.с.23-25, т.І).
Так, додатковою угодою №4 (щодо зміни строку повернення кредиту/траншу) від 24.09.2010р., пункти 1.2 та 1.2.2 Кредитного договору викладено в новій редакції; крім того, викладено у новій редакції додаток №1 до Кредитного договору у швейцарських франках (а.с.26,27, т.І).
Додатковою угодою №5 від 24.09.2010р. до Кредитного договору сторони змінили розмір відсоткової ставки в швейцарських франках (а. с. 28, т.І).
Згідно пунктів 2, 3, 4.1 додаткової угоди № 6 від 29.11.2011р. до договору, сторони дійшли згоди про зміну схеми, кінцевого терміну погашення кредиту і розмірів відсотків за користування кредитних коштів у швейцарських франках (а. с. 29, т.І; а. с. 23, т.ІІІ).
Так, з 29.11.2011р. за використання кредитних коштів встановлено процентна ставка в розмірі 10,49 % в швейцарських франках; ФОП Дубина Р.М. зобов'язався повертати кредит та сплачувати плату за кредит шляхом щомісячної сплати ануїтетних платежів у розмірі 862,69 шв. франків 25-го числа кожного місяця та повернути кредит у повному обсязі не пізніше 21.03.2019, якщо тільки не буде застосований інший термін повернення кредиту.
Пунктом 1 вказаної додаткової угоди №6 від 29.11.2011р. до договору сторони погодили, що для ідентифікації договору можуть застосовуватись як номер Договору, зазначений при його укладенні, а саме № 11130378000, так і реєстраційний номер Договору в системі обліку Банку, а саме № 11130378001.
У зв'язку з не виконанням ФОП Дубиною Р.М. взятих зобов'язань банк 15.07.2015 направив останньому на три адреси вимогу, вих. №30-11/26990 з посиланням на розділ 11 Кредитного договору, щодо наявності боргу в розмірі 36071,42 шв. франків; погашення простроченої заборгованості протягом 14 календарних днів з дати отримання у розмірі 3515,55 шв. франків боргу по кредиту, 1333,76 шв. франків боргу по процентах; у вимозі також зазначено, що у випадку не усунення порушень на 15 день з дня отримання цієї вимоги, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги - з 24 календарного дня з дати відправлення вимоги, слід сплатити борг по кредиту в повному об'ємі, сплаті нарахованих процентів, що разом становить 37405,18 шв. франків (а. с. 30, т.І).
Вказана вимога банку про повернення кредиту у зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за Кредитним договором була залишена без відповіді і виконання.
Враховуючи наведені обставини, Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" в березні 2016 року звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Дубини Руслана Миколайовича боргу за кредитом та процентами у розмірі 40402,96 шв. франків та пені у розмірі 66254,46грн. за кредитним договором №11130378000 від 20.03.2007р. (в системі обліку банку договір № 11130378001) (а.с. 3-4, т.І).
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Згідно із статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У статті 192 Цивільного кодексу України закріплено, що гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
. Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому, Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 Цивільного кодексу України, Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. При цьому, відсутні законодавчі заборони на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16.
Судом встановлено, що матеріали справи містять докази належного виконання позивачем умов кредитного договору.
Відповідно до пункту 1.5 договору кредит надається шляхом зарахування коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 у банку для подальшого використання за цільовим призначенням. Тобто, з моменту зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника ці кошти є власністю останнього і, відповідно, банк вважається таким, що виконав свої зобов'язання з надання кредиту позичальнику.
Відповідно до пунктів 4.4, 4.6, 4.7 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 18.06.2003 №254, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за №559/7880 (далі - Положення), меморіальні документи банку є первинними документами банку для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій. Меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать розрахункові документи, зокрема, меморіальні ордери. Внутрішньобанківські операції оформляються меморіальними ордерами та іншими документами, що складаються банками відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України і внутрішніх процедур банку. Операції, що відображаються за позабалансовими рахунками, також оформляються меморіальними ордерами.
Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій (пункт 5.6 Положення).
Як вже зазначалось вище, відповідно до виписки за особовим рахунком від 21.03.2007, меморіального ордеру від 21.03.2007 №0601773921 та довідки про рух коштів по рахунку позивач перерахував на рахунок Відповідача №26002052062800 (який обумовлений у пункті 1.5 договору) гривневий еквівалент 96 600,00 швейцарських франків, що становить 402 294,08 грн.
Відповідно до частини першої статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Разом з тим, відповідно до приписів частини другої статті 524 та частини другої статті 533 Цивільного кодексу України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
При цьому, якщо грошове зобов'язання певним чином виражене в іноземній валюті, у складі такого зобов'язання виокремлюються два взаємопов'язаних елементи: валюта боргу (грошова одиниця, в яких нарахована сума зобов'язання, що дає змогу визначити її вартісне значення) та валюта платежу (грошові знаки, що є засобом погашення грошового зобов'язання і в яких має відбуватися їх фактичне виконання).
У постанові Верховного Суду у складі колегії судів Касаційного господарського суду від 05 серпня 2020 року у справі №906/282/16 зазначено, що зміст договірних положень у сукупності із встановленими обставинами внесення позичальником платежів на погашення кредиту у перерахунку на швейцарський франк, свідчать про те, що валютою кредитного зобов'язання є швейцарський франк, що також підтверджується встановленим розміром відсотків. (т.6 а.с. 26)
У постанові від 05.08.2020 суд касаційної інстанції вказав, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України). Добросовісність учасників цивільних правовідносин означає, що їх дії повинні відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України свобода договору належить до загальних (фундаментальних) засад цивільного законодавства. Водночас, відповідно до приписів статей 628-629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В такий спосіб системне тлумачення наведених норм свідчить, що ними врегульовано одну з базисних засад приватного права - обов'язковість договору, яка включає доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), та виходить з римської максими - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив отримання кредитних коштів у іноземній валюті. в сумі 96 600,00 шв. франків від позивача.
Але вищезазначені у даній справі обставини свідчать про те, що відповідач вчиняв дії, направленні на визнання зобов'язання в іноземній валюті (сплата коштів на погашення кредиту у перерахунку на швейцарський франк, укладення додаткових договорів до кредитного договору, про зміну розміру процентної ставки в швейцарських франках, зміну схеми погашення кредиту тощо).
Як зазначено у п.1.5,1.4 розділу 1 спірного Кредитного договору кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 у банку, для подальшого використання за цільовим призначенням: придбання нерухомості - приміщення магазину літ. А, загальною площею 143,2кв.м., що знаходиться у м. Житомирі по вул. Космонавтів, 38/17.
У у п. 2.3 договору купівлі - продажу, укладеного 06.02.2007 між Територіальною громадою м. Житомира в особі Відділу по управлінню та приватизації комунального майна Житомирської міської ради та ФОП Дубиною Р.М. зазначено, що кошти за об'єкт приватизації перераховуються відповідно до платіжного доручення з рахунка покупця: р/р НОМЕР_2 в ЖРУ ЗАТ КБ "ПриватБанк" МФО 311744 на вказаний рахунок міськвиконкому в УДК у Житомирській області (а. с. 146 у т. 2).
Таким чином, відповідач був обізнаний, що придбаває нерухомість за договором від 06.02.20007 за національну валюту, яка є єдиним законним платіжним засобом на території України. Згідно платіжного доручення від 22.03.2007 (платник Дубина Р.М.) з рахунку відповідача №26002052062800 на рахунок територіальної громади м. Житомира було перераховано 394733,70 грн., призначення платежу - за придбання приміщення магазину по вул. Космонавтів, 38/17 у м. Житомирі (а. с. 162 у т. 2).
Ствердження відповідача про те, що він не отримував від Банку 96 600,00 шв. фр., тому не міг розпорядитися валютою, тобто не набув її у власність, як передбачає кредитний договір, суд до уваги не приймає, оскільки відповідач скористався кредитними коштами в іноземній валюти для придбання нерухомості за національну валюту.
Таким чином, фактична поведінка відповідача у спірних правовідносинах не від повідає встановленим обставинам справи, що свідчить про недобросовісність його дій в цих відносинах.
Заперечення відповідача проти того, що він не брав участі у розгляді цивільної справи № 296//9910/15-ц,, а тому відсутні підстави для застосування статті 75 ГПК України і рішення апеляційного суду Житомирської області від 07.12.2016 у цій справі не є преюдиційним щодо присудження до стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором №11130378000 від 20 березня 2007 року, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та фізичною особою-підприємцем Дубиною Русланом Миколайовичем в сумі 38102,17 швейцарських франка, що за курсом Національного банку України на 07 грудня 2016 року становить 985245,91 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 36071, 42 швейцарських франка, що за курсом Національного банку України на 07 грудня 2016 року становить 932734,77 грн., прострочена заборгованість за процентами - 2030,75 швейцарських франка, що за курсом Національного банку України на 07 грудня 2016 року становить 52511,13 грн., та пеню в сумі 27895,99 грн., господарський суд вважає такими, що суперечать нормам ст. 75 ГПК України.
Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.
. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту.
Відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Постановою Верховного Суду від 05.082020 у справі №906/282/16 Колегія суддів не погодилась з висновками господарських судів попередніх інстанцій, що рішення у цивільній справі №296/9910/15-ц не є преюдиційним виключно через те, що Відповідач не брав у ній участь, оскільки норма частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Приписами частини п'ятої статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено що особа, яка не брала участі у справі, в якій стосовно неї були установлені певні обставини, не позбавлена можливості їх спростувати у загальному порядку.
У рішенні апеляційного суду Житомирської області у цивільній справі №296/9910/15-ц від 07.12.2016 року, залишеного без змін ухвалою Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.11.2017 року за касаційною скаргою ФОП Дубини Р.М., стосовно якого ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 16 лютого 2016року провадження у частині вимог ПАТ «УкрСиббанк» було закрито на підставі п. 1 ч.1 ст. 205 ЦПК України у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, на рішення апеляційного суду Житомирської області від 07 грудня 2016 року, вказано:" як вбачається із матеріалів справи, що боржник - ФОП Дубина Р.М., належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 17 серпня 2015 року становить 38 102,17 швейцарських франків, з яких: 36 071,42 швейцарських франків - заборгованість за кредитом, 2 030,75 швейцарських франків - прострочена заборгованість за процентами та пеня в сумі 27 895,99 грн."
Підсумовуючи викладене господарський суд приходить до висновку, що позивач виконав умови кредитного договору, внаслідок чого відповідач розпорядився отриманою від позивача сумою у швейцарських франках, метою чого було придбання нерухомого майна, незалежно від способу надання кредиту, наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. Відповідач підтверджує отримання від позивача кредиту у гривнах з подальшим виконанням умов його погашення.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 40 702,96 шв.франків (станом на 21.03.2016 за курсом НБУ 1103381,21 грн), 66 254,46 грн заборгованості по пені.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України", зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Згідно із ч.ч. 2, 3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст.81 ГПК України сторонами доказів.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 79 ГПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 ГПК України).
Заявлені позовні вимоги доведені позивачем у встановленому законом порядку: належними, достовірними та достатніми доказами.
Позовні вимоги підтверджені матеріалами справи.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.129 ГПК України судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову, в порядку п.1 ч.4 ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір в сумі 17 544,54 грн грн. покладається на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дубини Руслана Миколайовича ( АДРЕСА_1 , інд номер НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства "УкрСиббанк" (04070,м.Київ, вул. Андріївська,2/12, код ЄДРПОУ 09807750) - 40 702,96 шв.франка (станом на 21.03.2016 за курсом НБУ 1103381,21 грн), 66 254,46 грн заборгованості по пені та 17 544,54 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 10.09.21
Суддя Маріщенко Л.О.
Віддрукувати: