ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
25 серпня 2021 року Справа №3/5025/1159/12
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючий суддя Дужич С.П.,
суддя Крейбух О.Г.
суддя Саврій В.А.
при секретарі судового засідання Ільчук Н.О.
за відсутностю представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу арбітражного керуючого Капличного Анатолія Миколайовича на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 01 липня 2021 року, суддя Вибодовський О.Д., м.Хмельницький, у справі
за заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Красилівського районного центру зайнятості-робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Заставки"
про визнання банкрутом
09 червня 2021 року, постановою головного державного виконавця Гаруліча М.В. Красилівського РВ ДВС Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було зупинено вчинення виконавчих дій відносно наказу Господарського суду Хмельницької області від 22 квітня 2021 року про стягнення з АТ "Хмельницькобленерго" в особі філії Красилівський РЕМ грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство СВК "Заставки" та відшкодування понесених витрат у сумі 5 055,02 грн.
01 липня 2021 року, ухвалою Господарського суду Хмельницької області було відмовлено у задоволенні скарги арбітражного керуючого Капличного А.М. на постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 18 червня 2021 року.
Арбітражний керуючий Капличний А.М., не погоджуючись з постановленою ухвалою, звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати дану ухвалу господарського суду та прийняти нове рішення, яким визнати неправомірною і скасувати постанову головного державного виконавця Красилівського РВ ДВС Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, якою зупинено вчинення виконавчих дій відносно наказу Господарського суду Хмельницької області від 22 квітня 2021 року про стягнення з АТ "Хмельницькобленерго" в особі філії Красилівський РЕМ грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство СВК "Заставки" та відшкодування понесених витрат у сумі 5 055,02 грн. та зобов'язати продовжити його виконання з тих підстав, що ні Законом України "Про виконавче провадження", ні Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" не встановлюється заборона (мораторій) на звернення стягнення на підставі виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню на майно боржника у разі його включення до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
Крім того, господарським судом були порушені норми процесуального права, оскільки ухвала Господарського суду Хмельницької області від 23 червня 2021 року про розгляд його скарги на спірну постанову від 01 липня 2021 року, була ним отримана рекомендованим листом №2900503592752 лише 02 липня 2021 року, що позбавило його можливості підготуватися та прийняти участь у судовому засіданні з розгляду даної скарги в суді.
13 серпня 2021 року, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду, у складі: Дужич С.П. - головуючий, Крейбух О.Г., Саврій В.А., було відкрито провадження за скаргою арбітражного керуючого Капличного А.М. та призначено її розгляд на 25 серпня 2021 року.
Представники сторін у судове засідання не прибули.
Відповідно до ч.12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи вимоги ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, оскільки останні були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Крім того, ухвалою апеляційного суду від 28 липня 2021 року явка представників сторін обов'язковою не визнавалась.
Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:
18 жовтня 2012 року, ухвалою Господарського суду Хмельницької області було порушено провадження у даній справі про визнання банкрутом СВК "Заставки".
22 листопада 2012 року, постановою Господарського суду Хмельницької області було визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Капличного А.М.
12 квітня 2021 року, ухвалою Господарського суду Хмельницької області було задоволено клопотання арбітражного керуючого Капличного А.М. про стягнення винагороди за період виконання повноважень ліквідатора по справі №3/5025/1159/12 та відшкодування понесених витрат в сумі 504 481,61 грн., розподілити її між кредиторами пропорційно заявлених та визнаних грошових вимог, зокрема, з АТ "Хмельницькобленерго" в сумі 5 055,02 грн.
22 квітня 2021 року, був виданий відповідний наказ.
28 травня 2021 року, Красилівським РВ ДВС відкрито виконавче провадження ВП №65611737 по виконанню зазначеного наказу.
07 червня 2021 року, до Красилівського РВ ДВС надійшла заява боржника АТ "Хмельницькобленерго" про зупинення виконавчого провадження, оскільки відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №358-р "Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності" від 10 травня 2018 року, АТ "Хмельницькобленерго" внесено до переліку об'єктів паливно-енергетичного комплексу, що підлягають приватизації.
09 червня 2021 року, Красилівським РВ ДВС винесена постанова про зупинення вчинення виконавчих дій у ВП №65611737 на підставі п.12 ч.1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".
01 липня 2021 року, ухвалою Господарського суду Хмельницької області було відмовлено у задоволенні скарги арбітражного керуючого Капличного А.М. на постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 18 червня 2021 року.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.
Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.
Відповідно до ст. 339, ст. 340 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 10 цього Закону визначено, що заходами примусового виконання рішень є:
- звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
- звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
- вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
- заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
- інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Згідно п.1 ч.2 ст. 18 цього Закону, виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з приписами ч.1 та 2 ст. 48 зазначеного Закону, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
За п.12 ч.1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема, у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" визначено, що законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, інших законодавчих актів. Галузеві особливості приватизації об'єктів державної власності можуть встановлюватися виключно законами.
Судом першої інстанції було зазначено, що віднесення боржника АТ "Хмельницькобленерго" до державних підприємств - об'єктів приватизації, щодо яких встановлені окремим законом галузеві особливості приватизації не вбачається. Отже, приватизація АТ "Хмельницькобленерго" відбувається відповідно до вимог Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".
Приватизація об'єкта вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, і оформлюється наказом відповідного органу приватизації.
Ні цим Законом, ні Законом України "Про виконавче провадження", не встановлюється заборона (мораторій) на звернення стягнення на підставі виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню на майно боржника у разі його включення до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
Враховуючи викладене, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що приватизація державного підприємства не унеможливлює в подальшому примусове виконання рішень щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, а зупиненням вчинення виконавчих дій це стягнення лише відтерміновується у часі.
Але, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що до даних правовідносин, оскільки відбувається примусове стягнення грошової винагороди арбітражного керуючого, слід застосувати норми Конституції України, Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Так, в силу приписів ст. 19 Конституції України, ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець повинен вчиняти виконавчі дії не лише з дотриманням Закону України "Про виконавче провадження", а й відповідно до інших законів, які є обов'язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов'язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.
Отже, дії органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень регламентовані не тільки Законом України "Про виконавче провадження", а й іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Так, Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлюються гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання (ч.1 ст. 1 цього Закону), саме цим Законом затверджено порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державне підприємство.
Стаття 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачає особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства.
Так, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених Законом.
Таким чином, державний виконавець зобов'язаний враховувати і норми цього Закону.
Апелянт в своїй апеляційній скарзі вказує, що зупинення вчинення виконавчих дій порушує його право на виконання судового рішення та отримання за цим рішенням грошової винагороди, нарахованої йому, як арбітражному керуючому при виконанні повноважень ліквідатора у справі про банкрутство СВК "Заставки", при цьому посилається на приписи ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року, статей 43, 124 Конституції України, ст.ст. 2, 5-1, 97 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 15, 24 Закону України "Про оплату праці", а також Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", пунктів 4-2, 4-3, 4-4 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна".
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 43 Конституції України, де кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею та на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ч.1 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий виконує свої повноваження за грошову винагороду, яка складається з основної та додаткової.
Право вимоги основної грошової винагороди виникає у арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень. (ч.2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства)
Тобто, з аналізу наведеного, можна зробити висновок, що грошова винагорода арбітражного керуючого є його заробітком у період виконання ним повноважень, зокрема, ліквідатора у справі про банкрутство фізичної чи юридичної особи, і є основним джерелом для існування його та його сім'ї.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість АТ "Хмельницькобленерго" перед позивачем складає 5 055,02 грн., проте наказ від 22 квітня 2021 року Господарського суду Хмельницької області про стягнення винагороди арбітражному керуючому за період виконання повноважень ліквідатора по справі №3/5025/1159/12 та відшкодування понесених витрат залишається не виконаним до даного часу.
У той же час, процес приватизації АТ "Хмельницькобленерго" (боржника) розпочатий ще у 2018 році до цього часу не завершений і тривалість його невідома, тому зупинення вчинення виконавчих дій призводить до порушення норм законодавства щодо строків виплати нарахованого заробітку, та невиконання судового рішення про стягнення цих коштів на його користь.
Чинні міжнародні договори, зокрема, ч.2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949, ратифікованою Україною 04 серпня 1961 року, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та є частиною національного законодавства України, зазначає, що заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
Зазначені положення Конвенції узгоджуються з положеннями Конституції України та прийнятим на їх виконання спеціальним законодавством. Прикладом зазначеного є особливий порядок встановлений щодо допущення негайного виконання судового рішення в обсязі місячної заробітної плати.
Тому, судове рішення про стягнення грошової винагороди арбітражному керуючому, яка є по суті його заробітком за проведену роботу, розмір якої погоджений з комітетом кредиторів, яке набрало законної сили та перебуває на виконанні підлягає безумовному виконанню, а виконання за іншими судовими рішеннями підлягають зупиненню.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку що оскаржувана постанова від 09 червня 2021 року про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №65611737 порушує конституційне право апелянта на отримання визначеного йому заробітку, а тому підлягає скасуванню.
Згідно ст.ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Пункт 2 ч.1 ст. 275 ГПК України, передбачено, що суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до помилкового вирішення даної справи по суті, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення скарги арбітражного керуючого Капличного А.М. на постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 09 червня 2021 року.
Керуючись ст. ст. 129, 269-277, 281-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Арбітражного керуючого Капличного Анатолія Миколайовича - задоволити.
Ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 01 липня 2021 року у справі № 3/5025/1159/12 - скасувати.
Прийняти інше рішення по справі, яким задоволити скаргу арбітражного керуючого Капличного А.М. на постанову про зупинення вчинення виконавчих дій.
Постанову головного державного виконавця Гаруліча М.В. Красилівського РВ ДВС Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 09 червня 2021 року, якою було зупинено вчинення виконавчих дій відносно наказу Господарського суду Хмельницької області від 22 квітня 2021 року про стягнення з АТ "Хмельницькобленерго" в особі філії Красилівський РЕМ грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство СВК "Заставки" та відшкодування понесених витрат у сумі 5 055,02 грн. - скасувати.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Справу №3/5025/1159/12 повернути Господарському суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Дужич С.П.
Суддя Крейбух О.Г.
Суддя Саврій В.А.