вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"31" серпня 2021 р. Справа№ 910/1478/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Чорногуза М.Г.
Тищенко О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Файненшинал Технолоджиз"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 05.04.2021
у справі №910/1478/21 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Файненшинал Технолоджиз"
про стягнення 20 433,86 грн.,
Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Файненшинал Технолоджиз" (далі - відповідач, скаржник) про стягнення 1408,83 грн пені у розмірі, 347,79 грн 3% річних та 809,25 грн інфляційних втрат (враховуючи заяву позивача від 02.03.2021 про зменшення позовних вимог.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Файненшинал Технолоджиз" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 3% річних у розмірі 347,79 грн., інфляційні втрати у розмірі 809,25 грн., пеню у розмірі 1402,90 грн. та судовий збір у розмірі 2 264,48 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Файненшинал Технолоджиз" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 у справі №910/1478/21 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що судове рішення, зокрема, ухвала про відкриття провадження по справі вiд 03.02.2021, не була вручена відповідачеві з визначенням дня вручення судового рішення, оскільки надіслана ухвала була повернута «за закінченням терміну зберігання», що не підтверджує жодної з обставин, передбачених частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України
Скаржник зазначає, що позовні вимоги позивача безпідставні, та такі, що не підлягають задоволенню, оскільки вимоги позивача прямо протирічать Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)». З огляду на що, судом першої інстанції не було з'ясовано обставин, що мають значення для справи, а також допущення недоведеності таких обставин.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Файненшинал Технолоджиз" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 у справі №910/1478/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Чорногуза М.Г., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Файненшинал Технолоджиз" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 у справі №910/1478/21 до надходження матеріалів справи. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1478/21.
Від Господарського суду Черкаської області надійшли матеріали справи №910/1478/21 за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Файненшинал Технолоджиз" про стягнення 20 433,86 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Файненшинал Технолоджиз" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 у справі №910/1478/21 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.
Від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про поновлення, до якого додано: докази сплати судового збору в сумі 8,28 грн., платіжне доручення № 892 від 09.06.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Файненшинал Технолоджиз" про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 у справі №910/1478/21. Відновлено строк для подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою. Роз'яснено учасникам апеляційного провадження, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 у справі №910/1478/21 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги
26.07.2021 від Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги та вказує, що співробітники ТОВ «Юкрейн Файненшинал Технолоджиз» мали доступ до орендованого приміщення за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого майна, що належить до державної власності №2253 від 13.05.2019 згідно оформлених перепусток. Позивач не чинив жодних перешкод або заборон використовувати відповідачем орендоване майно. Водночас, будь-яких доказів встановлення у визначеному порядку обстеження орендованого приміщення з метою фіксування доказів призупинення орендарем діяльності на об'єкті оренди та складання відповідного акту відповідачем не надано. Відповідачем не подано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він був позбавлений можливості доступу до орендованого майна та користування ним.
Головуючий суддя Куксов В.В. перебував у відпустці з 12.07.2021 по 20.08.2021.
Суддя Тищенко О.В. перебувала у відпустці з 16.08.2021 по 30.08.2021.
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.
14.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Файненшинал Технолоджиз" (далі - орендар) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №2053 від 13.05.2019 (надалі - договір оренди).
За умовами вищевказаного договору оренди орендарю було передано в оренду частину приміщення № 311 на другому поверсі пасажирського терміналу D (інв. №47578), загальною площею 3,2 кв. м., що розміщене за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт «Бориспіль».
Відповідно до пункту 1.1. договору оренди Балансоутримувачем приміщень є Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».
Згідно з п. 5.11 договору оренди орендар зобов'язався здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з Балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, відшкодування податку на землю.
12.07.2019 на виконання пункту 5.11 договору оренди між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Файненшинал Технолоджиз" був укладений договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.5-14/1-401 (далі - договір).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.1.1 договору у зв'язку з наданням Орендарю в строкове платне користування частини приміщення № 311, площею 3,2 кв.м, на 2-му поверсі пасажирського терміналу «D» (інв. № 47578), з метою ведення діяльності з фінансових послуг (обмін валют) (далі - Майно) Балансоутримувач надає, а Орендар отримує та оплачує наступні послуги: постачання теплової енергії (за 1 Гкал); забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника (за місяць); вода, використана на прибирання 1 кв.м приміщення самостійно (за місяць); прибирання та вивезення твердих побутових відходів (за 1 куб. м); підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під'їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування, відшкодування вартості спожитої електричної енергії (далі - Послуги).
Пунктом 1.6 договору встановлено, що в разі припинення надання в строкове платне користування Майна, нарахування оплати за Послуги відбувається до дати фактичного повернення Майна, що фіксується Сторонами у Акті приймання- передачі орендованого майна до договору оренди № 2253 від 13.05.2019.
Відповідно до п. 2.1.6 договору Балансоутримувач зобов'язується щомісяця, до 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним, виставляти Орендарю рахунок-фактуру (далі - Рахунок) за надані Послуги за звітний місяць та складати Акт приймання-здачі виконаних Послуг (далі - Акт), який є контрольним та звітним документом Сторін щодо надання-отримання Послуг та їх якості.
Згідно з умовами пункту 2.2.1 договору Орендар взяв на себе зобов'язання своєчасно здійснювати розрахунки за договором.
Пунктом 2.2.2 договору встановлено, що Орендар зобов'язується щомісяця, з 10 (десятого) числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії Балансоутримувача Рахунок, Акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату земельного податку згідно з пунктом 1.1.3 Договору. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання Рахунку та Акту. Датою отримання Рахунку та Акту вважається 15 (п'ятнадцяте) число кожного місяця незалежно від дати їх фактичного отримання. Сплата Рахунку здійснюється Орендарем до 20 (двадцятого) числа того ж місяця. Підписаний Акт Орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію Балансоутримувача протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5 (п'яти) робочих днів Акт не буде повернутий Балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним Сторонами. Акт підписується керівниками Сторін або призначеними керівниками повноважними особами (за умови надання документів про надання таких повноважень). Підписання Акту Орендарем є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих Послуг.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання взятих на себе зобов'язань за договором були надані відповідачу послуги, зазначені в підпунктах 1.1.1 та 1.1.2 пункту 1.1 договору, на загальну суму 22 052,92 грн., про що свідчать складені Акти приймання-здачі виконаних послуг, які разом з рахунками-фактури №897/538 від 30.04.2020, №897/661 від 31.05.2020 та №897/785 від 30.06.2020 були самостійно отримані відповідачем в бухгалтерії Балансоутримувача.
Оплату за надані послуги відповідачем було здійснено 16.07.2020 на суму 3 919,62 грн. та 02.02.2021 на суму 18 133,30 грн., про що свідчить виписка із банківського рахунку позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем належним чином не виконувались зобов'язання за договором №02.5-14/1-401 від 12.07.2019, а саме в частині здійснення своєчасної оплати за надані послуги, що стало підставою для нарахування відповідачу пені у розмірі 1408,83 грн, 3% річних у розмірі 347,79 грн та інфляційних втрат у розмірі 809,25 грн, з огляду на прийняту до розгляду заяву про зменшення позовних вимог.
Розглянувши апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Файненшинал Технолоджиз", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Доводи апелянта стосовно того, що судом першої інстанції не було повідомлено належним чином про розгляд справи у суді першої інстанції, колегією суддів відхиляються, як необґрунтовані з огляду на наступне.
Судом першої інстанції кореспонденція направлялася за юридичною адресою особи, яка була зазначена самим скаржником на аркуші 1 апеляційної скарги та яка відповідає адресі, вказаній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
АТ "Укрпошта" здійснює доставку (вручення) поштових відправлень у відповідності до нормативних строків, визначених Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів від 05.03.09 № 270 (далі - Правила).
У відповідності до Правил порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам визначається на підставі договору, що укладається юридичною особою з оператором поштового зв'язку за місцем обслуговування. Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об'єкта поштового зв'язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти. Водночас, саме юридична особа має обрати за договором з оператором поштового зв'язку за місцем свого обслуговування такий спосіб (порядок), за яким їй буде зручно отримувати кореспонденцію. І, як наслідок, нести негативні "ризики" в разі неотримання.
Місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", вноситься до відомостей про цю юридичну особу. Зі змісту пункту 10 частини 2 статті 8 вказаного Закону вбачається, що Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб місцезнаходження юридичної особи.
Судочинство в господарських судах здійснюється, зокрема, відповідно до Конституції України, ГПК України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Скаржником не доведено, що він знаходиться за іншою адресою, не надано ні договору оренди за іншим місцезнаходженням, ні договору про переадресацію поштової кореспонденції при цьому, апелянт вказав в апеляційній скарзі саме адресу за якою направлялась кореспонденція, як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції (яку отримував скаржник, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення штрих-коди №04116 3457492 1, 04116 3486174 2 та 04116 3508160 0.
При цьому, варто зазначити, що відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Згідно зі статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Тобто надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 по справі 911/3309/17).
Аналогічну правову позицію викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 26.04.2021 у справі № 916/335/18, в ухвалі від 13.10.2020 у справі № 910/5211/18 та Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 31.03.2021 у справі № 640/2371/20 та постанові від 29.04.2021 у справі № 826/12038/17.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Колегія суддів дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, погоджується із судом першої інстанції, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору №02.5-14/1-401 від 12.07.2019 позивачем в період з квітня по червень 2020 були надані відповідачу послуги на загальну суму 22 052,92 грн, про що свідчать складені Акти приймання-здачі виконаних послуг, а також виставлені рахунки-фактури.
Умовами договору сторони передбачили, що сплата рахунку здійснюється відповідачем до 20 (двадцятого) числа того ж місяця.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що оплата за надані послуги була здійснена відповідачем у повному обсязі, однак, з простроченням строків оплати. Зокрема, виставлені позивачем рахунки-фактури №897/538 від 30.04.2020, №897/661 від 31.05.2020 та №897/785 від 30.06.2020 були оплачені відповідачем лише 16.07.2020 на суму 3 919,62 грн та 02.02.2021 на суму 18 133,30 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи факт прострочення скаржником виконання грошового зобов'язання щодо оплати наданих послуг за договором, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 347,79 грн та інфляційних втрат у розмірі 809,25 грн, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що останній є арифметично вірним та обґрунтованим, а тому позовні вимоги в цій частині вірно задоволені в повному обсязі.
Що стосується нарахованої в період з 21.05.2020 по 02.02.2021 пені у розмірі 1 408,83 грн, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Як вірно встановлено судом першої інстанції у п. 4.2 договору сторони передбачили, що відповідач зобов'язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати Балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором.
При цьому судом першої інстанції вірно прийнято до уваги, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.
Таким чином, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до ТОВ "Юкрейн Файненшинал Технолоджиз" в частині стягнення 1402,90 грн пені у розмірі, 347,79 грн 3% річних та 809,25 грн інфляційних втрат та правомірно відмовлено в іншій частині позову.
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 у справі №910/1478/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Файненшинал Технолоджиз" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 у справі №910/1478/21 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 2, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Файненшинал Технолоджиз" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 у справі №910/1478/21 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 у справі №910/1478/21 - залишити без змін.
Матеріали справи №910/1478/21 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді М.Г. Чорногуз
О.В. Тищенко