вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" вересня 2021 р. Справа№ 910/8462/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Євсікова О.О.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д.
за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 08.09.2021,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ " ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2021 про забезпечення позову (повний текст складено 28.05.2021)
у справі № 910/8462/21 (суддя Балац С.В.)
за заявою РЕЛІГІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ХРИСТИЯНСЬКЕ МІСІЙНЕ ТОВАРИСТВО "УКРАЇНА ДЛЯ ХРИСТА" ПРИ ВСЕУКРАЇНСЬКОМУ СОЮЗІ ЦЕРКОВ ЄВАНГЕЛЬСЬКИХ ХРИСТИЯН-БАПТИСТІВ"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ " ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА"
2. Публічного акціонерного товариства "РАДИКАЛ БАНК"
про забезпечення позову,
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2021 у справі № 910/8462/21 заяву РЕЛІГІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ХРИСТИЯНСЬКЕ МІСІЙНЕ ТОВАРИСТВО "УКРАЇНА ДЛЯ ХРИСТА" ПРИ ВСЕУКРАЇНСЬКОМУ СОЮЗІ ЦЕРКОВ ЄВАНГЕЛЬСЬКИХ ХРИСТИЯН-БАПТИСТІВ" задоволено частково, зметою забезпечення позову накладено арешт на приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Трутенка Онуфрія, буд. 3-Г, приміщення 475 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 633588980000); накладено арешт на приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Трутенка Онуфрія, буд. 3-Г, приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Трутенка Онуфрія, буд 3-Г, приміщення 476 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 633550580000). У задоволенні решти вимог заяви - відмовлено.
Суд визнав частково обґрунтованими і доведеними мотиви заяви та, керуючись приписами статей 136, 137 ГПК України, дійшов висновку частково задовольнити заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з даною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2021 у справі №910/8462/21 та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
В апеляційній скарзі скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.
Підставами для скасування ухвали у справі скаржник зазначає неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, внаслідок неповного з'ясування обставин справи, зокрема ст. 136, 137 ГПК України.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
РЕЛІГІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ ХРИСТИЯНСЬКЕ МІСІЙНЕ ТОВАРИСТВО "УКРАЇНА ДЛЯ ХРИСТА" ПРИ ВСЕУКРАЇНСЬКОМУ СОЮЗІ ЦЕРКОВ ЄВАНГЕЛЬСЬКИХ ХРИСТИЯН-БАПТИСТІВ" у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, оскаржену ухвалу - без змін.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" пропущений строк на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2021 у справі №910/8462/21. Відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 09.08.2021 о 15:00 год. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 04.08.2021. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень, доповнень в письмовій формі до 04.08.2021. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов'язковою.
В ході розгляду справи змінювався склад колегії суддів, у зв'язку із чим розгляд справи призначений на 09.08.2021 не відбувся.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2021
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ " ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2021 у справі №910/8462/21 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Кропивна Л.В., Євсіков О.О. Повідомлено учасників справи про призначення справи до розгляду на 08.09.2021 о 10:40 год. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов'язковою.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/4174/21 від 07.09.2021, у зв'язку з перебуванням судді Кропивної Л.В., яка входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/8462/21.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2021, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Демидова А.М., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ " ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2021 у справі №910/8462/21 прийняти до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Демидова А.М., Євсіков О.О. Розгляд справи здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 08.09.2021 о 10:40 год.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ" ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" у відзиві на апеляційну скаргу просило залишити її без задоволення, оскаржену ухвалу - без змін.
Явка представників сторін.
В судове засідання від 06.09.2021 з'явилися представник РЕЛІГІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ХРИСТИЯНСЬКЕ МІСІЙНЕ ТОВАРИСТВО "УКРАЇНА ДЛЯ ХРИСТА" ПРИ ВСЕУКРАЇНСЬКОМУ СОЮЗІ ЦЕРКОВ ЄВАНГЕЛЬСЬКИХ ХРИСТИЯН-БАПТИСТІВ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ " ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА".
Представник Публічного акціонерного товариства "РАДИКАЛ БАНК" в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання належним чином повідомлений у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.
Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 08.09.2021 - від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов'язаних з рухом апеляційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у цьому судовому засіданні.
Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов'язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров'я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб'єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з огляду на наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженої ухвали за наявними матеріалами справи.
Розгляд клопотань.
09.08.2021 через відділ документального забезпечення суду від ТОВ «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ІНВЕСТИЦІЙНА» надійшла заява про заміну сторони на правонаступника. У заяві товариство просить замінити апелянта у даній справі з ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ " ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" на його правонаступника - ТОВ «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ІНВЕСТИЦІЙНА». Заява мотивована укладенням між сторонами договору купівлі-продажу майнових прав від 23.06.2021 у відповідності до якого продавець передав у власність покупцю майнові права, в тому числі за кредитним договором №КЛ5437/1-980, укладений між ПАТ «Радикал банк» та ТОВ «Бориспільміськбуд» та Іпотечного договору, що укладений між ПАТ «Радикал банк» та ТОВ «Бориспільміськбуд».
Також, 09.08.2021 через відділ документального забезпечення ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ" ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" подало повідомлення про заміну кредитора в кредитних зобов'язаннях. Повідомлення мотивовано тим, що ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ " ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" та ТОВ «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ІНВЕСТИЦІЙНА» уклали договір купівлі-продажу майнових прав від 23.06.2021 у відповідності до якого продавець передав у власність покупцю майнові права, в тому числі за кредитним договором №КЛ5437/1-980, укладений між ПАТ «Радикал банк» та ТОВ «Бориспільміськбуд» та Іпотечним договором, що укладений між ПАТ «Радикал банк» та ТОВ «Бориспільміськбуд». Крім того, зазначено, що про вказане відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами було повідомлено заявника у цій справі.
Розглянувши вказану заяву про заміну апелянта, суд протокольною ухвалою від 08.09.2021 відмовив у її задоволенні. Суд виходив з того, що ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ" ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" заяву в порядку ст. 266 ГПК України про відмову від апеляційної скарги не подав і у вищевказаному повідомленні такого прохання не зазначив.
ТОВ «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ІНВЕСТИЦІЙНА», яка називає себе новим апелянтом у цій справі, з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2021 у справі №910/8462/21 не звертався.
Колегія суддів роз'яснює, що заміна сторони у зобов'язанні у зв'язку із придбанням майнових прав не позбавляє цю особу права подати до суду першої інстанції заяви про залучення її до участі у справі у якості третьої особи у порядку визначеному ст. 50 ГПК України.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до ч.1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного апеляційного перегляду справи, розгляд скарги здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
РЕЛІГІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ ХРИСТИЯНСЬКЕ МІСІЙНЕ ТОВАРИСТВО "УКРАЇНА ДЛЯ ХРИСТА" ПРИ ВСЕУКРАЇНСЬКОМУ СОЮЗІ ЦЕРКОВ ЄВАНГЕЛЬСЬКИХ ХРИСТИЯН-БАПТИСТІВ" (далі - Заявник) звернулася до Господарського суду міста Києва із заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ " ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" (далі - відповідач-1) та публічного акціонерного товариства "РАДИКАЛ БАНК" (далі - відповідач-2) про забезпечення позову (далі - Заява) шляхом:
- заборони відповідачу-1 здійснювати звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки та/або укладення договору купівлі-продажу або інших договорів щодо предмета іпотеки, передбаченого іпотечним договором, посвідченим 28.05.2015 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Деребера Т.О., зареєстрованого в реєстрі за № 699;
- заборони органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема, зміни, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму) тощо, обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження тощо) щодо приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Трутенка Онуфрія, буд. 3-Г, приміщення 475 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 633588980000) та щодо приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Трутенка Онуфрія, буд 3-Г, приміщення 476 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 633550580000);
- накладення арешту на приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Трутенка Онуфрія, буд. 3-Г, приміщення 475 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 633588980000);
- накладення арешту на приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Трутенка Онуфрія, буд. 3-Г, приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Трутенка Онуфрія, буд 3-Г, приміщення 476 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 633550580000).
Вказана заява мотивована наступним.
Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.01.2017 № 78959499, заявник є власником нежитлового приміщення за адресою м. Київ, вулиця Трутенка Онуфрія, будинок 3-Г, приміщення 475 (далі - нежитлове приміщення 475), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 633588980000 на підставі договору купівлі-продажу від 26.01.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гордієнко О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 74.
Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.01.2017 № 78961225, заявник є власником нежитлового приміщення за адресою м. Київ, вулиця Трутенка Онуфрія, будинок 3-Г, приміщення 476 (далі - нежитлове приміщення 476), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 633550580000 на підставі договору купівлі-продажу від 26.01.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гордієнко О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 75.
Так, заявником отримана від відповідача-1 вимога від 28.04.2021 № 158-02-1-2, відповідно до якої останній повідомив заявника про те, що відповідачем-1 придбано майнові права у відповідача-2 шляхом укладення договору купівлі-продажу майнових прав від 02.07.2020 № 02/07/20-ЮО-МП, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А., зареєстрованого в реєстрі за № 515, відповідно до умов якого відповідачу-1 відступлено майнові права за договорами, зокрема, за іпотечним договором від 28.05.2015, укладеним між відповідачем-1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "БОРИСПІЛЬБУД", посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дереберою Т.О., зареєстрованого в реєстрі за № 699.
Також у вказаній вимозі відповідач-1 зазначає, що між відповідачем-2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "БОРИСПІЛЬБУД" укладено кредитний договір від 04.09.2014 № КЛ5437/1-980Ю з метою забезпечення виконання зобов'язань за яким між відповідачем-2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "БОРИСПІЛЬБУД" укладений іпотечний договір від 28.05.2015, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дереберою Т.О., зареєстрований в реєстрі за № 699. Відповідно до умов вказаного договору в іпотеку були передані, зокрема, нежитлові приміщення 475 та 476, які належать заявнику на праві власності.
Крім того, у вказаній вимозі відповідач-1 вимагає, зокрема, у заявника повернення заборгованості за кредитним договором від 04.09.2014 № КЛ5437/1-980Ю в сумі 7 519 050,38 грн протягом у тридцяти денний строк з дня отримання вимоги, а також попередив заявника про задоволення забезпеченої іпотекою вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки на підставі статей 37, 38 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання вимоги від 28.04.2021 № 158-02-1-2 у встановлений строк.
Приймаючи до уваги намір звернутися до господарського суду з позовом (про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав від 02.07.2020 № 02/07/20-ЮО-МП) за захистом порушеного права, з метою попередження реалізації відповідачем-1 належного заявнику нерухомого майна, останній звернувся до суду з даною заявою.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Дослідивши доводи заяви про забезпечення позову та матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення заяви, виходячи з наступного.
Суд виходить з того, що забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення. Згідно з положеннями статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову застосовується судом, зокрема, якщо їх невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується, в тому числі: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч.1 ); забороною іншим особам вчиняти дії (п. 2 ч. 1)
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 N 5-рп/2011 у справі N 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів або здійснюється ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав / інтересів позивача.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.
При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При вирішенні питання про забезпечення немайнового позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги та їх співмірності;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом обраного позивачем способу забезпечення позову;
- заборони забезпечення позову таким способом, який суперечить частині 5 статті 137 Господарського процесуального кодексу України та порушують прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства.
Оскільки у даному випадку заявник звернувся до суду вказавши, що звернеться до суду із немайновими позовними вимогами (з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав від 02.07.2020 № 02/07/20-ЮО-МП), то судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У цьому висновку суд апеляційної інстанції звертається до правової позиції Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18, постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Отже, з метою уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення заяви. У разі, якщо судом не буде накладений арешт на належні заявнику на праві власності нежитлові приміщення 475 та 476, відповідачем-1 буде здійснено задоволення забезпеченої іпотекою вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки на підставі статей 37, 38 Закону України "Про іпотеку".
При цьому, вжиття судом заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні Заявнику на праві власності нежитлові приміщення 475 та 476, зупинить можливе вчинення відповідачем-1 звернення стягнення на спірні нежитлові приміщення та надасть можливість заявнику довести порушення права останнього шляхом звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав від 02.07.2020 № 02/07/20-ЮО-МП з належним мотивуванням та наведенням обґрунтованих підстав для такого визнання.
Таким чином, вимога заявника про накладення арешту на нежитлові приміщення 475 та 476 є саме тим заходом забезпечення позову, який в розумінні приписів статті 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, є ефективним для захисту оспорюваного права заявника та таким, що відповідає змісту порушеного права останнього, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Враховуючи збалансованість інтересів сторін, за висновками суду, вжиття вказаного заходу забезпечення пов'язано з майбутнім предметом позовних вимог, є адекватним, розумним і співмірним заходом до забезпечення позову та відповідає принципу забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.
При цьому, слід зауважити, що заявлені способи забезпечення позову співвідносяться з предметом позову, а отже існує логічний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, тож такі заходи забезпечення позову спроможні забезпечити належне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Твердження скаржника про нікчемність правочинів на які посилається заявник у заяві про забезпечення позову, а також стосовно того, що до ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» перейшли всі майнові права ПАТ «РАДИКАЛ БАНК», які виникли до позичальників юридичних осіб, заставодавців, іпотекодавців та поручителів за кредитними договорами, договорами іпотеки, застави, поруки, внаслідок укладення договорів купівлі-продажу майнових прав, в тому числі за кредитним договором та іпотечним договором, які стосуються даного спору, не приймаються до уваги, як підстава скасування оскарженої ухвали, позаяк ці аргументи можуть бути з'ясовані судом під час розгляду цієї справи по суті, а не під час вирішення питання про забезпечення позову.
Суд вважає необхідним наголосити, що у даному випадку застосування заходів до забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідачів у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність учасників судового процесу, не перешкоджатиме господарській діяльності сторін, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Що стосується інших вимог заявника про заборону відповідачу-1 здійснювати звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку та заборони органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо спірних об'єктів нерухомого майна суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у їх задоволенні, з посиланням на те, що саме по собі накладення судом арешту на спірні нежитлові приміщення унеможливить здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо таких об'єктів нерухомого майна.
Таким чином, оскільки накладення арешту на майно виключає можливість вчинення з ним будь-яких реєстраційних дій, то такий захід забезпечення, як заборона органам та суб'єктам державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо спірних об'єктів нерухомого майна, а також заборона відповідачу-1 здійснювати звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку не є необхідним та доцільним.
З огляду на викладене вище, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, дотримання збалансованості інтересів сторін, встановивши наявність правового зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом майбутнього позову, врахувавши ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про часткове задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
У разі зміни таких обставин сторони не позбавленні права звернутись із відповідною заявою про скасування заходів про забезпечення позову.
Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваної ухвали не вбачається. Заявником наведено достатньо обґрунтовані доводи та фактичні обставини, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду першої інстанції та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженої ухвали у даній справі колегія суддів не вбачає.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2021 у справі № 910/8462/21 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови суду складено та підписано - 10.09.2021.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.О. Євсіков
А.М. Демидова