вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" серпня 2021 р. Справа№ 910/13521/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Тищенко А.І.
Шаптали Є.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 03.02.2021
у справі №910/13521/20 (суддя Черногуз А.Ф.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Технокомплект"
до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
про стягнення пені та 3% річних за договором поставки товарів від 29.04.2020 №12/185,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК "Технокомплект" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (далі - відповідач, скаржник) про стягнення пені та 3% річних за договором поставки товарів від 29.04.2020 №12/185.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 позов задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Технокомплект" 639,26 грн пені, 319,63 грн 3% річних, а також 2102,00 грн судового збору та 6000,00 грн витрат на правову допомогу.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Центренерго" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 у справі №910/13521/20 скасувати та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що оскільки у матеріалах справи №910/13521/20 відсутні належні, достовірні, достатні та допустимі докази того, що позивач дійсно виконав умови Договору та надав відповідачу рахунок (рахунок-фактуру) для того, щоб у останнього були законні підстави для виконання свого зобов'язання за Договором щодо своєчасної оплати поставленого товару (продукції), то позовні вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими, що, у свою чергу, свідчить про відсутність у відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
Скаржник вказує, що частина саме п.9.6 Договору суперечить діючому законодавству та правочину та фактично не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому розрахунок неустойки у вигляді пені у розмірі 639,26грн. за невиконання або неналежне виконання грошового зобов'язання, який був зроблений позивачем та скоригований господарським судом є незаконним, необґрунтованим та безпідставним, оскільки зроблений на підставі правочину, який суперечить діючому законодавству, в зв'язку з чим вважається нікчемним.
Водночас, скаржник зазначає, що матеріали справи не містять калькуляції винагороди адвоката щодо надання правової допомоги за договором про надання правової допомоги, та жодним чином не було доведено факту виготовлення складних процесуальних документів, які потребують затрат часу.
Також скаржник звернувся з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 у справі №910/13521/20, обґрунтовуючи клопотання тим, що повний текст рішення було складено 03.02.2021 та отримано поштою 09.02.2021, що підтверджується копією конверта.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2021 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 у справі №910/13521/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Тищенко А.І., Шаптали Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 у справі №910/13521/20 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13521/20.
Від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/13521/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Технокомплект" до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення пені та 3% річних за договором поставки товарів від 29.04.2020 №12/185.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 у справі №910/13521/20 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.
05.05.2021 від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання, до якого додано: докази сплати судового збору в сумі 3153,00 грн., платіжне доручення № Z/654 від 12 березня 2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 у справі №910/13521/20. Відновлено строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 у справі №910/13521/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою. Роз'яснено учасникам апеляційного провадження, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 у справі №910/13521/20 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги.
17.06.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Технокомплект" надійшов відзив на апеляційну скаргу на рішення, в якому позивач вважає рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 у справі №910/13521/20 законним та об'єктивним, вважає, що відсутні підстави для його скасування або зміни.
Головуючий суддя Куксов В.В. перебував у щорічній відпустці.
Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частина 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що предметом розгляду у справі № 910/13521/20 є вимоги про стягнення стягнення пені та 3% річних за договором поставки товарів від 29.04.2020 №12/185, вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України.
З огляду на малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, колегія суддів вирішила розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "Технокомплект" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Центренерго" (покупець) укладено Договір поставки №12/185 від 29.04.2020 (далі - Договір), за яким постачальник зобов'язується поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов Договору. Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов Договору (п. 1.1., 1.2. Договору).
Датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі продукції. В разі якщо фактична передача продукції і дата підписання Акту приймання-передачі не співпадають - до підписання Акту приймання-передачі продукції (в т.ч. в період приймання продукції за кількістю та якістю), продукція вважається переданою Покупцю на відповідальне зберігання (п. 5.3. Договору).
Відповідно до п. 9.1. та 9.6. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом та цим Договором. У випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від ціни неоплаченої продукції.
Відповідно до п. 3 Додатку №1 до Договору №12/185 від 29.04.2020 розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку: протягом 45 календарних днів з моменту поставки продукції до складу покупця та підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання - передачі продукції за кожну окремо поставлену партію продукції.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, зазначає, що ним відповідно до видаткової накладної було поставлено відповідачу товару (продукції) на суму 99987,00 грн., водночас, відповідачем порушено умови Договору в частині строків оплати товару, у зв'язку з цим позивачем нараховано відповідачу відповідно до п. 9.6. Договору пеню, а також 3% річних.
Заперечуючи проти позову відповідач, зокрема, зазначає, що ним до відкриття провадження у справі повністю погашено заборгованість, а отже відсутні підстави для звернення позивача до суду з відповідними позовними вимогами.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції керувався тим, що в матеріалах справи наявне платіжне доручення №Z/2101 від 24.09.2020 з якого вбачається сплата відповідачем позивачу 99987,00 грн., у зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем порушено умови Договору №12/185 від 29.04.2020 в частині строків оплати, у зв'язку з чим позивачем підставно нараховано відповідачу штрафні санкції.
Розглянувши апеляційну Публічного акціонерного товариства "Центренерго", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції, що господарська операція між позивачем та відповідачем оформлена належним чином первинним бухгалтерським документом у вигляді видаткової накладної.
Колегією суддів встановлено, що відповідно до видаткової накладної № 2288 від 09.06.2020 позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 99987,00 грн. (копія видаткової накладної містяться в матеріалах справи). Вказана накладна підписана представниками позивача та відповідача.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи міститься Акт приймання-передачі від 11.06.2020 з якого вбачається, що позивачем передано, а відповідачем прийнято продукцію згідно умов Договору на загальну суму 99987,00 грн., вказаний Акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками останніх.
Відтак, з наведеного слідує, що сторонами вчинені всі необхідні юридично-значимі дії на виконання п. 5.3. Договору, а отже, у колегії суддів наявні підстави стверджувати про факт поставки товару позивачем відповідачу вартістю 99987,00 грн.
Відповідно до п. 3 Додатку №1 до Договору №12/185 від 29.04.2020 з моменту поставки товару та підписання сторонами Акту приймання-передачі товару (з 11.06.2020), у відповідача виник обов'язок оплатити поставлений товар протягом 45 календарних днів, тобто до 26.07.2020)
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявне платіжне доручення №Z/2101 від 24.09.2020 з якого вбачається сплата відповідачем позивачу 99 987,00 грн., тобто остаточно відповідач розрахувався за поставлений товар 24.09.2020.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем порушено умови Договору №12/185 від 29.04.2020 в частині строків оплати, у зв'язку з чим позивачем підставно нараховано відповідачу штрафні санкції.
При цьому скаржником не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували вчасної оплати відповідачем боргу.
Колегією суддів перевірено розрахунки позивача щодо нарахування пені та 3% річних, у зв'язку із чим колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вони є частково невірними, позаяк позивачем невірно зазначено початкову дату (27.07.2020) нарахування штрафних санкцій, невірною вказана дата є з тих підстав, що відповідно до положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, водночас, останнім днем 45-денного строку на оплату товару було 26.07.2020, що є вихідним днем - неділя, а отже у розумінні ст. 254 Цивільного кодексу України останнім днем оплати товару було 27.07.2020, тоді як право на нарахування штрафних санкцій виникло у позивача з 28.07.2020.
Судом першої інстанції в межах розрахункових періодів позивача правомірно зроблено власний розрахунок пені та 3% річних (за період з 28.07.2020 по 04.09.2020 на суму 99987,00) та вірно встановлено, що розмір пені - 639,26 грн., а 3% річних - 319,63 грн.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.
З огляду на викладені вище обставини, враховуючи надані докази до матеріалів справи, пояснення сторін, оцінюючи докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та законного висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення з відповідача 639,26 грн. пені та 319,63 грн. 3% річних.
Водночас, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі спростовуються з огляду на те, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару, не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти, в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.04.2020 у справі №915/641/19.
Крім того, у позовних вимогах позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивачем, до суду першої інстанції, на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу надано Договір про надання правової допомоги №010117 від 01.01.2017, Угоду від 28.12.2018 до Договору про надання правових послуг від 28.12.2018, Додаткову угоду №17 від 04.09.2020 до Договору про надання правових послуг від 28.12.2018, рахунок-фактуру №0409/2020 від 04.09.2020 та платіжне доручення №2572 від 04.09.2020, з якого вбачається сплата клієнтом (позивачем) 6000,00 грн адвокату Апонащенко С.С.
Отже, у зв'язку з тим, що Апонащенко С.С. є адвокатом (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1996, видане на підставі рішення Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №57 від 29.07.2005), його повноваження підтверджуються Договором про надання правової допомоги, ордером серії: АА №063354 від 01.05.2019, факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн підтверджується належними та допустимими доказами, та враховуючи, що Апонащенко С.С. належним чином здійснював представництво позивача у справі №910/13521/20, що підтверджується поданими в інтересах позивача заявами по суті спору, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості покладення витрат на професійну правничу допомогу на відповідача у розмірі 6000,00 грн.
Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (постанова ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 Верховний Суд звернув увагу, що суди, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 у справі №910/13521/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 у справі №910/13521/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 2, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 у справі №910/13521/20 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 у справі №910/13521/20 - залишити без змін.
Матеріали справи №910/13521/20 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді А.І. Тищенко
Є.Ю. Шаптала