№263/1254/21
№2/263/1139/2021
11 серпня 2021 року місто Маріуполь
Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Ковтуненка В.О.,
при секретарі Моторіній В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Харків),
Позивач звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» відповідно до якого просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 51875 від 25 вересня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» суми боргу у розмірі 34148,40 грн., а також вирішити питання судових витрат у справі.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що у січні місяці йому стало відомо зі слів державного виконавця, що стосовно нього відкрито виконавче провадження і він повинен оплатити суму боргу перед Товариством «Веллфін». Постановою державного виконавця Центрального ВДВС у м. Маріуполі Східного МРУ МЮ (м. Харків) від 22.01.2021 року відкрито виконавче провадження №64192903 на підставі виконавчого напису приватного нотаріусу Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. №51875 виданого 25 вересня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» заборгованості в розмірі 34148,40 грн. Ознайомившись із постановою державного виконавця від 22.01.2021 року про звернення стягнення, змістом виконавчого напису, вважає його незаконним та таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що позивач не має та не мав жодних зобов'язань з даною фінансовою установою, жодних кредитних чи інших договорів з ними не підписував. В постанові про відкриття виконавчого провадження не зазначено на який саме документ вчинено виконавчий напис, яким чином підтверджена заборгованість, дата виникнення зобов'язань, а також не зазначено номер договору позики чи кредитного договору. Крім цього, жодної вимоги від відповідача про сплату заборгованості йому не направлялось.
Також, зазначав, що на дату вчинення виконавчого напису не було правових підстав для вчинення нотаріусом виконавчого надпису, оскільки пункт 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року, втратив чинність на підставі Постанови Київського Апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року. А кредитний договір не був посвідчений нотаріально. Крім того, відповідачем навіть не дотримано вимог нечинного пункту 2 Переліку, оскільки у документах, доданих до заяви банку про здійснення виконавчого напису, відсутній оригінал кредитного договору з усіма його додатками, в тому числі графіком платежів, умовами по кредитам, що могло б підтверджувати безспірність заборгованості.
Позивач вважає виконавчий напис №51875 від 25 вересня 2020 року таким, який вчинено з порушенням норм Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, оскільки нотаріусом при його вчиненні не було перевірено безспірність заборгованості за кредитним договором та нормами діючого законодавства взагалі не передбачено вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах.
Позивач та його представник ОСОБА_2 надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про день та час розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.
Треті особи в судове засідання не з'явились з невідомих суду причин, про день та час розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.
З огляду на те, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємодію сторін, справа розглянута заочно, у відсутності представника відповідача.
Фіксація судового процесу технічними засобами не велась у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку із розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №51875, яким з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» було стягнуто заборгованість в розмірі 34148,40 грн.
22 січня 2021 року державним виконавцем Центрального ВДВС у м. Маріуполі Східного МРУ МЮ (м. Харків) відкрито виконавче провадження №64192903 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» заборгованості в розмірі 34148,40 грн. на підставі виконавчого напису приватного нотаріусу Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. №51875 виданого 25 вересня 2020 року.
За загальним правилом статей 15,16 Цивільного кодексу України (далі за текстом ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як вчинення виконавчого напису.
Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.
Частиною 1 статті 88 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Аналогічні положення містяться в пункті 3.1. Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу II "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 (далі за текстом - Порядок).
Отже, виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.
Частиною 1 статті 87 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 87 Закону України "Про нотаріат").
Згідно з пунктами 1.1., 1.2., 3.2., 3.5. Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу II "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.99 (далі за текстом - Перелік). Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.99.
Пунктом 2 Розділу "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Тобто саме вказані зміни до Переліку дозволяли банкам звертатися до нотаріуса для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, оформленими не тільки в нотаріальному порядку, але і в простій письмовій формі.
Разом з цим, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, залишеною без змін, та визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Згідно з п.10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20.05.2013 року "Про судове рішення в адміністративній справі", визнання акту суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.
Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20.05.2013 року "Про судове рішення в адміністративній справі", дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України №662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття.
З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" №1172 в редакції від 29.11.2001 року.
Пунктом 1 зазначеного Переліку в редакції від 29.11.2001 року передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:
а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;
б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Пункт 2 взагалі відсутній в діючому Переліку.
Тобто під час видачі оскаржуваного виконавчого напису приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. керувався законодавством, яке в дійсності не передбачало можливості вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений, а отже діяв в порушення норм частини 2 статті 87 Закону України «Про нотаріат».
Враховуючи викладені положення законодавства, на думку суду, вбачається, що нотаріус не мав повноважень на вчинення виконавчого напису в силу відсутності у нього таких повноважень.
Виконавчим написом є розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника.
В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника. Тому вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов'язань боржника.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 року у справі №137/1666/16-ц (провадження №14-84цс19).
У цій постанові Верховний Суд зазначив, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Перед вчиненням виконавчого напису, стягувач зобов'язаний був на адресу боржника надіслати письмове повідомлення про порушення зобов'язання.
Оскільки вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання. Матеріали справи відомостей про отримання позивачем відповідного повідомлення не містять.
До аналогічного висновку у аналогічному спору прийшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду у постанові від 01.09.2020 року №201/4198/17.
Матеріали справи не мітять даних про те, що повідомлення було надіслано боржнику, так і було отримане останнім.
Докази в розрізі положень ст. ст. 76-81ЦПК України на підтвердження зворотного в розпорядження суду не надано.
Доказів того, що при вчиненні напису нотаріус отримував від ТОВ «Веллфін» первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, чеки тощо), відповідачем також не надано.
Таким чином, нотаріус при вчиненні спірного напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01.92 року "Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні", при вирішенні справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України "Про нотаріат" виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Статтею 81ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідачем не доведено у встановленому законом порядку, що є обов'язковим в силу принципу змагальності, передбаченого ст. 12 ЦПК України, факту його правомірної поведінки, не спростовано тих обставин, на які позивач посилається в своєму позові. Розглядаючи справу, суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, відповідачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 76-81ЦПК України на підтвердження своїх заперечень. Своїми правами, визначеними ст.ст.43, 84ЦПК України відповідач також не скористався, клопотань про витребування доказів в порядку ст.84 ЦПК України не заявляв.
З огляду на викладене, проаналізувавши зібрані у даній справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та доцільності визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. від 25 вересня 2020 року №51875 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» заборгованості в розмірі 34148,40 грн. таким, що не підлягає виконанню.
До того ж, керуючись ч. ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України, якими закріплено правило, за яким судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у сумі 1362 грн. 00 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-89, 133, 137, 141, 258, 263-265, 270-279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Харків), задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №51875 від 25 вересня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» суми боргу у розмірі 34148,40 грн.,
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН»,ЄДРПОУ 39952398 на користь ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 1362 грн.
Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.О. Ковтуненко