Справа №468/1046/20-к
Провадж.№1-кп/481/78/2021
09 вересня 2021 року Новобузький районний суд Миколаївської області
у складі: головуючої судді ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Новий Буг Миколаївської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020150140000220 від 26 травня 2020 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Явкине Баштанського району Миколаївської області та проживає у АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, не працюючого, судимого 22.06.2018 року Баштанським районним судом Миколаївської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 04 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку в два роки, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,-
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 , потерпілих: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , представника потерпілої ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_3 , його захисника адвоката ОСОБА_8 ,
встановив:
25.05.2020 року близько 20:00 год. ОСОБА_3 перебував в одній із кімнат будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де спільно із ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вживав алкогольні напої. У ході вживання алкогольних напоїв між ОСОБА_3 та ОСОБА_10 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виникла сварка, під час якої у ОСОБА_3 виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_10 25.05.2020 року 21:00 год., ОСОБА_3 , реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень, діючи з мотивів неприязні, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді завдання школи здоров'ю ОСОБА_10 , знаходячись у кімнаті будинку АДРЕСА_2 , умисно з достатньою силою кулаками обох рук та ногами наніс не менше двадцяти ударів в область голови ОСОБА_10 , внаслідок чого заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми: зливних крововиливів в лівій виличній, щічній та скроневій областях, рани нижньої губи, травматичного видалення 1,2,3 зубів нижньої щелепи справа, травматичної рухомості 1,2 зубів на верхній щелепі справа та зліва, множинних переломів кісток обличчя (переломи кісток носу, осколкові переломи верхньої щелепи, перелому лівої виличної дуги, перелому зовнішньої стінки лівої очниці), важкого забою головного мозку (кома ІІІ). перелому скроневої кістки зліва, субдуральної гематоми у скроневій області справа та субарахноїдального крововиливу, які у своїй сукупності носять характер тяжких тілесних ушкоджень та від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 настала смерть ОСОБА_10 .
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфікуються за ч.2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
09 вересня 2021 року між сторонами кримінального провадження прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , у присутності захисника адвоката ОСОБА_8 , було досягнуто та підписано угоду про визнання винуватості у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.121 КК України, за змістом якої обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні, також сторони дійшли згоди щодо призначення покарання ОСОБА_3 за ч.2 ст.121 КК України у виді 07 років 03 місяців позбавлення волі та на підставі ч.1 ст. 71 КК України до узгодженого сторонами угоди покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Баштанського районного суду Миколаївської області від 22.06.2018 року та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 07 років 06 місяців позбавлення волі.
Судом встановлено, що дана угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст.468-470, 472 КПК України, відповідає закону України про кримінальну відповідальність за ч.2 ст. 121 КК України, в тому числі щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та щодо узгодженої міри покарання у виді позбавлення волі. Шляхом вивчення документів кримінального провадження, опитування сторін, судом встановлено, що укладення угоди є добровільним волевиявленням сторін, тобто згідно з ч.6 ст.474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченого. При цьому, судом з'ясовано в обвинуваченого та встановлено, що він зможе реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Крім цього, обвинуваченому роз'яснено зміст ч.ч.4, 6, 7 ст.474 КПК України, який йому зрозумілий та ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості є його відмова від здійснення прав, передбачених ч.4 ст.474 КПК України, а саме відмова права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, права допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь. Також ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження його права на оскарження вироку, згідно з положеннями ст.ст.394 та 424 КПК України, а саме можливість оскарження вироку лише з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.ч.4, 6, 7 ст.474 КПК України, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди. Наслідки невиконання угоди обвинуваченому зрозумілі.
Після таких роз'яснень обвинувачений ОСОБА_3 не заперечив проти затвердження угоди.
Інші учасники судового провадження також просять затвердити угоду про визнання винуватості.
Таким чином, за наслідками розгляду угоди про визнання винуватості під час судового засідання, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, дотримання сторонами вимог ст. 472 КПК щодо змісту угоди про визнання винуватості, переконавшись у добровільності позиції ОСОБА_3 , правильному розумінні останнім суті угоди та її наслідків, не встановивши передбачених ч. 7 ст. 474 КПК обставин, які були б підставою відмови у затвердженні угоди, дійшов висновку про можливість затвердження угоди з призначенням ОСОБА_3 узгодженої сторонами міри покарання. При цьому, дотримуючись принципів законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання, врахувавши тяжкість вчиненого злочину, характер та ступінь суспільної небезпеки такого, спосіб його вчинення, мету та мотив вказаних діянь.
Ухвалюючи рішення за цивільними позовами потерпілих: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, суд дійшов до такого висновку.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ч.3 ст.13, ч.2 ст.49, ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 цивільні позови потерпілих визнав повністю, суд вважає за можливе такі позови задовольнити у повному обсязі, що не суперечить засадам кримінального судочинства та не порушує права та інтереси будь-яких осіб.
Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироку законної сили залишити без змін.
Вжиті заходи забезпечення кримінального провадження скасувати, а долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 370, 373, 374, 468-469, 472, 473-475КПК України, суд,-
ухвалив:
затвердити угоду від 09 вересня 2021 року, укладену між прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , у присутності захисника адвоката ОСОБА_8 про визнання винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 07 (семи) років 03 (трьох) місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Баштанського районного суду Миколаївської області від 22 червня 2018 року, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 07 (семи) років 06 (шести) місяців позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати із часу його фактичного затримання - 26.05.2020 року.
Запобіжний захід, обраний ОСОБА_3 - тримання під вартою, до набрання вироку законної сили залишити без змін.
Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 задовольнити повністю. Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 35189 (тридцять п'ять тисяч сто вісімдесят дев'ять) гривень та 600000 (шістсот тисяч) гривень моральної шкоди.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 задовольнити повністю. Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 12137 (дванадцять тисяч сто тридцять сім) гривень 74 копійки.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за проведення експертного дослідження в сумі 20207,65 гривень.
Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 27.05.2020 року - скасувати.
Речові докази - простирадло зі слідами речовини бурого кольору (полімерний мішок №1), два фрагменти тканини зі слідами речовини бурого кольору (паперовий пакет №2), зіскоб речовини бурого кольору (паперовий пакет №3), змиви речовини бурого кольору на тампон (паперовий пакет №4), змиви речовини бурого кольору на тампон (паперовий пакет №5), зіскоб речовини бурого кольору (паперовий пакет №6), змив речовини бурого кольору на тампон (паперовий пакет №7), змив речовини бурого кольору на тампон (паперовий пакет №8), два фрагменти штори зі слідами речовини бурого кольору (паперовий пакет №9), фрагмент наволочки зі слідами речовини бурого кольору (паперовий пакет №10), 4 сліди папілярних узорів (полімерний файл №11), підодіяльник зі слідами речовини бурого кольору (картонна коробка №12), змив речовини бурого кольору з підлоги біля тумби у кімнаті №2, фрагмент ґрунту із речовиною бурого кольору, фрагмент тканини зі слідами речовини бурого кольору з кімнати №2, додаток до протоколу огляду місця події зі слідами папілярних узорів в кількості 4 шт., - знищити.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вирок вважається таким, що не набрав законної сили.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1